Рішення № 9514920, 17.05.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.05.10 Справа № 4/32-10. За позовомПрокурора Середино - Будського району в інтересах держави в особі

Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації

“Сумигаз”, м. Суми

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Суми

про стягнення заборгованості в сумі48720 грн. 99 коп.

СУДДЯ Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ

Представники сторін:

Від позивача Сіденко Л.В. довіреність № 30/305 від 28.12.2009 р.

Від відповідача не прибув

Прокурор Черненко О.М.

За участю секретаря судового засідання Чижик С.Ю.

Суть спору: прокурор в інтересах держави в особі позивача просить стягнути з відповідача 48720 грн. 99 коп. заборгованості за надані відповідачеві послуги з постачання та транспортування природного газу згідно постанови Кабінету міністрів України № 1729 від 27.12.2001р. “Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом” на підставі акту приймання - передачі обсягів природного газу від 03.06.2009р., в т.ч. 46 631 грн. 30 коп. основного боргу, 1772 грн. 32 коп. інфляційних збитків та 317 грн. 37 коп. 3 % річних.

Відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи ухвалою господарського суду Сумської області від 23.03.10 р., яка була надіслана на адресу відповідача рекомендованим листом від 24.03.10 р.

Відповідач в судове засідання не зявився, відзив на позовну заяву не подав.

Явка представників сторін не визнавалася судом обовязковою, а тому не зявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача та прокурор заявили клопотання про недоцільність здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд задовольнив це клопотання, оскільки воно відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представнику позивача та прокурору розяснено їх права та обовязки відповідно до вимог ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, дослідивши наявні докази, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Згідно з постановою Кабінету міністрів України № 1729 від 27.12.2001 року «Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що у травні 2009 року позивач ВАТ «Сумигаз» надало послуги з постачання та транспортування природного газу відповідачу загальним обсягом 18650 куб. м. на загальну суму 49094 грн. 12 коп.

Факт отримання послуг відповідачем підтверджується актом приймання-передачі обсягів природного газу від 03.06.2009 р., підписаними сторонами, відповідно до яких нарахування за травень 2009 року становлять: 49094 грн. 12 коп., з яких 46117 грн. 57 коп. природний газ; 879 грн. 54 коп. постачання природного газу; 2097 грн. 01 коп. транспортування природного газу.

Прокурор зазначив, що розрахунок за надані послуги з постачання та транспортування відповідач в повному обсязі не провів.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки, підставами виникнення яких, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Акти приймання-передачі є первинними документами, що фіксують здійснення господарських операцій та є підставою для бухгалтерського обліку. Складання їх в силу Закону, повинно бути здійснено під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Тобто, фактично договірні відносини відбулися в письмовій формі відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як зазначив прокурор в позовній заяві, відповідач не розрахувався з позивачем, а оскільки між сторонам не було укладено договору, в якому зазначається дата або термін, тому для визначення строку виконання відповідачем зобовязання позивачем було застосовано положення ст. 530 ЦК України, яка передбачає, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, позивач направив відповідачу вимогу № 30/2812 від 10.11.2009 р. з вимогою погасити заборгованість в 7-денний строк від дня предявлення вимоги, але відповідач, у термін вказаний в претензії, розрахунки з позивачем не провів.

Таким чином, на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем склала 46 631 грн. 30 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобовязання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобовязання.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 22-24 Господарського процесуального кодексу України, сторони мають право…подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду..., а також користуватися іншими процесуальними правами.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування

Відповідачем не подано доказів сплати боргу, не подано й аргументованих заперечень вимогам прокурора, тому суд вважає, що вимоги прокурора про стягнення 46 631 грн. 30 коп. боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Щодо стягнення 317 грн. 37 коп. 3% річних, 1772 грн. 32 коп. інфляційних збитків, то статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимоги кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення 1772 грн. 32 коп. інфляційних збитків та 317 грн. 37 коп. 3% річних за порушення терміну виконання грошових зобовязань є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (40490, АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» (40021, м. Суми, вул. Лебединська, б. 13, код 03352432) 46 631 грн. 30 коп. боргу, 1772 грн. 32 коп. інфляційних збитків, 317 грн. 37 коп. 3% річних.

3.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (40490, АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету м. Суми (№ р/р 31112095700002 одержувач - Держбюджет м. Суми код ЕДРПОУ - 23636315 банк одержувача - ГУДКУ у Сумській області МФО 837013) 487 грн. 21 коп. держмита.

4.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (40490, АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1) в доход держбюджету м. Суми (№ р/р 31215259700002 одержувач - Держбюджет м. Суми код ЕДРПОУ - 23636315 банк одержувача - ГУДКУ у Сумській області МФО 837013) 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписано 18.05.2010 р.

Суддя