Ухвала суду № 95149072, 24.02.2021, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 143/592/20

УХВАЛА

24 лютого 2021 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

судді Саєнко О.Б.,

за участі секретаря Москвичової О.Р.

та учасників судового провадження:

прокурора Країла К.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Гавриленка М.К.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020020000000025 від 18.01.2020, по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває дане кримінальне провадження, по якому призначено судовий розгляд.

24.02.2021 прокурор Країло К.А. подав письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Дане кримінальне провадження розглядається колегіальним складом суду у складі головуючого судді Карпінської Ю.Ф., суддів Васильєвої Т.Ю. та Саєнко О.Б.

На даний час головуючий суддя Карпінська Ю.Ф. перебуває в нарадчій кімнаті по іншому кримінальному провадженню, а суддя Васильєва Т.Ю. зайнята в іншому судовому процесі.

Законом України «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набув чинності 23.04.2020, пункт 20-5 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України викладено у редакції, яка передбачає, що під час досудового розслідування та під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою подається не пізніше ніж за десять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. У разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Враховуючи вказані нормативні положення та беручи до уваги, що прокурор звернувся з клопотанням про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про необхідність вирішення даного питання одноособово членом колегії - суддею Саєнко О.Б.

У судовому засіданні 24.02.2021 прокурор Країло К.А. підтримав подане письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, які стали підставою для встановлення міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою та покладення певних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, не зникли, а обвинувачений вчинив особливо тяжкі злочини, неодноразово судимий, судимості незняті та непогашені, з місця злочину обвинувачений зник, може переховуватися від суду, впливати на свідків та на потерпілого. Щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 заперечує.

Захисник обвинуваченого за дорученням для надання безоплатної вторинної правової допомоги - адвокат Гавриленко М.К. заперечує проти клопотання прокурора, заявив усне клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, оскільки вважає, що наведені ризики прокурором є його припущенням.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував щодо продовження йому строку тримання під вартою, зазначив, що прокурором не доведено ризики; він не має наміру впливати на потерпілого та на свідків. Підтримав усне клопотання свого захисника про зміну йому запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання 24.02.2021 не з`явився, хоч в установленому законом порядку повідомлявся про дату, час та місце проведення судового засідання.

Заслухавши думки учасників судового провадження, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку тримання під вартою обвинуваченого суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до положень, викладених в ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Частиною першою статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, а частиною 2 статті 183 КПК України визначені випадки, коли може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка являється частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, визначено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.01.2020 обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області та ухвалами Вінницького районного суду Вінницької області від 26.06.2020, від 24.07.2020, від 28.08.2020, від 19.10.2020, від 02.12.2020 та від 12.01.2021.

Судом установлено, що запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.

Вирішуючи письмове клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 та усне клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, суд враховує, що тримання під вартою є винятковим та відповідно до ст. 176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом, а домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «К.Г. проти Німеччини»).

Згідно з постановою № 14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.

При цьому суд зважає на те, що злочини, за якими обвинувачується ОСОБА_1 , віднесені відповідно до ст. 12 КК України до особливо тяжких злочинів, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим позбавленням волі на тривалий строк, а також дані про особу обвинуваченого, який неодружений, офіційно не працевлаштований, не має засобів для існування, майна не має, тому вказані обставини дають достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, які підлягають виклику до суду.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, у справі «Летельє про Франції» Європейський суд з прав людини вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Таким чином, суд вважає, що наразі існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

За таких обставин, враховуючи тяжкість обвинувачення у злочинах, особу обвинуваченого ОСОБА_1 , обрання відносно обвинуваченого іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить, на думку суду, запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відтак, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинуваченого, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, суд вважає виправданим тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Стороною захисту не спростовано належними та допустимими доказами, що наведені прокурором ризики відпали.

Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, - не встановлено.

Таким чином, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків та уникнення встановлених судом ризиків, не зачіпляючи питання доказовості вини обвинуваченого, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_1 доцільно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою ще на шістдесят днів, тому письмове клопотання прокурора підлягає задоволенню, а в усному клопотанні захисника обвинуваченого слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 177, 183, 199, 331, 376 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Країла К.А. щодо продовження строку дії запобіжного заходу - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, строком на шістдесят днів, тобто до 24 квітня 2021 року включно.

Відмовити в задоволенні усного клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Гавриленка М.К. про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Копію ухвали направити для виконання начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)».

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим ОСОБА_1 - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали оголошений о 11 год 45 хв 25 лютого 2021 року.

СУДДЯ: О.Б. Саєнко