Рішення № 95147293, 17.02.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/17089/20

Провадження № 2/752/3121/21

РІШЕННЯ

Іменем України

17.02.2021 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Шевчук М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін в приміщенні суду в місті Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, -

встановив:

03.09.2020 року до суду надійшов позов представника позивача Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до відповідача ОСОБА_1 , в якому сторона позивача просила суд стягнути із відповідача на користь позивача суму заборгованості за спожиті до 30.04.2018 р. послуги із централізованого опалення в розмірі 3499,98 грн., інфляційні збитки в сумі 3913,37 грн., 3 % річних в сумі 2863,20 грн.; заборгованість за спожиті із 01.05.2018 року послуги із централізованого постачання гарячої води в розмірі 884,54 грн., інфляційні збитки в сумі 757,11 грн., 3 % річних в сумі 679,32 грн.; витрати, пов`язані із отриманням інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в сумі 33,00 грн., а також судовий збір в сумі 2102,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 11.10.2018 року між ПАТ «Київенерго» та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" було укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № 601-18, відповідно до якого ПАТ «Київенерго» відступило, а позивач набув право вимоги, зокрема, до фізичних осіб щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 року теплової енергії. Відповідно до п. 428 додатку № 1 до договору цесії, позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року відповідачем послуги із централізованого опалення в сумі 3499,98 грн. Позивач вказує що в порушення умов договору та норм законодавства, відповідач не вніс зазначену плату за отримані послуги із централізованого опалення, в результаті чого утворилась зазначена заборгованість, на яку позивачем було в порядку ст. 625 ЦК України нараховано інфляційні збитки та три відсотки річних. Крім того, позивач зазначає, що з 01.05.2018 року надання послуг із централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго». Відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем послуг із централізованого опалення та постачання гарячої води, які постачає КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго". Однак, свої зобов`язання щодо вчасної та повної оплати спожитих послуг відповідач виконує неналежно, внаслідок чого станом на 01.08.2020 року у відповідача перед позивачем наявна заборгованість в сумі 884,54 грн., на яку позивачем в порядку ст. 625 ЦК України було нараховано інфляційні втрати та три відсотки річних. З огляду на викладене, а також в зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати за надані послуги, позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав та просить стягнути з відповідача на користь позивача в примусовому порядку зазначені суми заборгованості.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 04.09.2020 року, у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У вересні 2020 року представником позивача було уточнено позовні вимоги, з огляду на наявність в первісному позові арифметичних помилок, та, сторона позивача просила суд стягнути із відповідача на користь позивача суму заборгованості за спожиті до 30.04.2018 р. послуги із централізованого опалення в розмірі 63909,21 грн., суму заборгованості за спожиті до 30.04.2018 р. послуги із централізованого постачання гарячої води в розмірі 3441,97 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 3913,37 грн., 3 % річних в сумі 2863,20 грн.; заборгованість за спожиті із 01.05.2018 року послуги із централізованого опалення в розмірі 17832,15 грн., заборгованість за спожиті із 01.05.2018 року послуги із централізованого постачання гарячої води в розмірі 4980,70 грн., інфляційні збитки в сумі 757,11 грн., 3 % річних в сумі 679,32 грн.; витрати, пов`язані із отриманням інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в сумі 33,00 грн., а також судовий збір в сумі 2102,00 грн.

В жовтні 2020 року до суду від відповідача надійшла заява, в якій сторона відповідача вказувала на відсутність в нього заборгованості з огляду на її сплату.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.12.2020 року, було вирішено перейти від розгляду даної цивільної в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін до розгляду даної справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що заборгованість відповідачем була сплачена після подачі позову до суду, а тому із відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні збитки та три відсотки річних.

Відповідач в судове засіданні не з`явився. В матеріалах справи міститься письмова заява, в якій відповідач вказує про сплату боргу та безпідставність позовних вимог, в зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг відносяться послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Пунктом 5 частини 3 статті 20 цього ж Закону встановлено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Крім того, відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Крім того, статтями 20 та 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, відповідно до яких споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов`язком виконавця - є надання таких послуг вчасно та відповідної якості.

Судом встановлено, що 11.10.2018 року між ПАТ «Київенерго» та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" було укалджено договір відступлення права вимоги (цесії) № 601-18, відповідно до якого ПАТ «Київенерго» відступило, а позвиач набув право вимоги, зокрема, до фізичних осіб щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 року із централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Відповідно до додатку № 1 та/або додатку № 2 до договору цесії, позивач набув право вимоги за спожиті до 01.05.2018 року відповідачем ОСОБА_1 послуги із централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Позивач вказує що в порушення умов договору та норм законодавства, відповідач не вніс плату за отримані послуги із централізованого опалення та гарячого водопостачання, в результаті чого утворилась заборгованість: із централізованого опалення в розмірі 63909,21 грн., із централізованого постачання гарячої води в розмірі 3441,97 грн., на яку позивачем було нараховано, в порядку ст. 625 ЦК України, інфляційну складову боргу в розмірі 3913,37 грн., та 3 % річних в сумі 2863,20 грн.

З 01.05.2018 року надання послуг з постачання теплової енергії здійснює КП «Київтеплоенерго».

Відповідач проживає та є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з постачання теплової енергії, які постачає КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".

Позивач в обгрунтування позову зазначає, що відповідач свої зобов`язання щодо вчасної та повної оплати спожитих послуг із централізованого опалення та постачання гарячої води виконує неналежно, внаслідок чого утворилась заборгованість за спожиті із 01.05.2018 року послуги із централізованого опалення в розмірі 17832,15 грн., заборгованість за спожиті із 01.05.2018 року послуги із централізованого постачання гарячої води в розмірі 4980,70 грн., на які позивачем в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано інфляційні збитки в сумі 757,11 грн., та 3 % річних в сумі 679,32 грн.

На підтвердження вимог щодо неналежного виконання своїх зобов`язань стороною позивача було надано суду розрахунок заборгованості за послуги із централізованого опалення та постачання гарячої води за період із 01.07.2015 р. по 01.08.2020 р., а також розрахунок заборгованості за послуги із централізованого опалення та постачання гарячої води за період із 01.05.2018 р. по 01.08.2020 р., однак, встановити із вказаних документів дійсні суми заборгованості відповідача, які сторона позивача просить стягнути в примусовому порядку неможливо.

Крім того, стороною відповідача було надано суду докази на підтвердження оплати за надані послуги як до подачі позову до суду (січень 2019 р. - 3000,00 грн., травень 2019 р. - 2000,00 грн., серпень 2019 р. - 18126,35 грн., 21 травня 2020 р. - 30000,00 грн., 28 травня 2020 р. - 30000,00 грн., липень 2020 року - 5665,80 грн., червень 2020 року - 20000,00 грн., ), так і після подачі уточненого позову (вересень 2020 р. - 2000,00 грн., жовтень 2020 р. - 1500,00 грн.).

Деякі із зазначених платежів в розрахунках, наданих позивачем, відсутні, та після уточнення позовних вимог, а також надання копій квитанцій відповідачем, стороною позивача не було надано суду уточнених розрахунків, які б беззаперечно встановлювали наявність та дійсний розмір заборгованості відповідача.

З огляду на те, що надані стороною позивача розрахунки сум заборгованості відповідача не містять деяких сум, які були сплачені відповідачем фактично до подачі позову до суду, що підтверджено, відповідачем відповідними копіями квитанцій, а тому надані стороною позивача розрахунки заборгованості, як такі, що поза розумним сумнівом підтверджують розмір заборгованості відповідача перед позивачем, - судом до уваги не приймаються.

Окремо варто відзначити те, що до уточненого позову стороною позивача не було долучено доказів на підтвердження сум заборгованості, а наявні розрахунки заборгованості містять менші суми ніж було заявлено позивачем до стягнення.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження дійсного розміру заборгованості відповідача перед позивачем, стороною позивача суду надано не було, як і не було зменшено та/або уточнено в ході розгляду справи розмір позовних вимог.

Частинами 1, 2, 3 та 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунки заборгованості, надані позивачем, та копії квитанцій, наданих відповідачем, судом було встановлено, що в розрахунках відсутні деякі суми платежів, які були здійснені відповідачем фактично до подачі позову до суду, інших уточнених розрахунків стороною позивача суду надано не було, а тому в даному випадку стороною позивача не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт наявності у відповідача саме такої заборгованості, про яку зазначає позивач.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що стороною позивача в силу ст. 12, 81 ЦПК України не було доведено належними та достатніми доказами розмір заборгованості за послуги із централізованого опалення та гарячого водопостачання, який було пред`явлено до стягнення, та заперечення відповідача в цій частині є слушними, а тому суд вважає, що в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за послуги із централізованого опалення та гарячого водопостачання слід відмовити за недоведеністю.

З огляду на те, що суд прийшов до висновку про недоведеність вимог позову в частині розміру нарахованої суми заборгованості, а також відповідачем частково було сплачено борг до подачі позову до суду, а відтак в задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних слід також відмовити, оскільки вони є похідними від первісних.

В порядку ст. 141 ЦПК України, судові витрати у справі слід залишити за позивачем по фактично понесеним.

На підставі вищевикладеного, та керуючись вимогами ст. 92 Конституції України, ст.ст. 319, 322, 526, 625 ЦК України, ст. 68 ЖК України, ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 353 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову Комунального підприємства Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, - відмовити.

Судові витрати у справі залишити за Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" по фактично понесеним.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, визначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікацйної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після спливу строку на подачу апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана.

Головуючий Н.П. Чередніченко