Ухвала суду № 95146187, 24.02.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/116/20

Провадження № 2-п/645/19/21

У Х В А Л А

Іменем України

24 лютого 2021 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі: головуючого – судді Бондарєвої І.В., при секретарі – Проневич Д.О., за участі відповідача ОСОБА_1 ,

представник позивача – не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 26.11.2020 р. у справі за позовом Харківської медичної академії післядипломної освіти до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на утримання будинку, територій та житлово-комунальних послуг,

В С Т А Н О В И В:

Відповідач ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення, вказуючи, що суд при розгляді справи взяв до уваги наданий позивачем контракт на тимчасове проживання відповідачки з сім`єю з 4-х осіб, що не відповідає дійсності та вимогам діючого законодавства. Сім`я відповідача складається з трьох чоловік, тому що шлюб з ОСОБА_2 розірваний. ОСОБА_2 знятий з реєстрації 22.02.2018 р. по АДРЕСА_1 , що підтверджується ксерокопією паспорту, але ОСОБА_2 фактично не мешкає за даною адресою з 2015 р. Контракт, наданий позивачем, не може бути доказом, тому що строк його дії до 01.05.2013 р., і його пролонгація в контракті не передбачається. Контракт на проживання в гуртожитку не допускається законодавством України в сфері житлових відносин. Ст. 61 ЖК України передбачає в житлових відносинах виключно договір найму на житлову площу і виключно на підставі типового договору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 22.06.1998 р. Якщо договір (контракт) не відповідає вимогам Типового договору найму житлового приміщення, то такий договір (контракт) є недійсним, а тому контракт і дані, які містяться в контракті № 5277, не мають ніякого відношення до правовідносин за період з 01.03.2016 р. по 30.11.2017 р. Також позивач не надав і не міг надати суду жодного доказу про наявність житлово-комунальних відносин між сторонами, що вказує на грубі порушення позивачем норм чинного законодавства. Позов не може бути задоволеним на підставі п. 4.1 контракту, тому що законодавство України не передбачає встановлення платежів за комунальні послуги в односторонньому порядку. Законодавство України не передбачає розрахунків за житлово-комунальні послуги, виходячи із собівартості утримання одного квадратного метру та згідно наказів ректора ХМАПО. Закон України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-VІІ в ст. 19 від 24.06.2004 р. та за № 2189 від 09.11.2017 р. в ст. 12 передбачає наявність відносин в сфері житлово-комунальних послуг виключно на договірних засадах, тобто, щоб стверджувати, що позивач надає житлово-комунальні послуги, а відповідач отримує такі послуги, позивач зобов`язаний надати договір про надання житлово-комунальних послуг, який має бути не контрактом, а договором сторін, в якому рішення місцевого органу самоврядування про затвердження житлово-комунальних тарифів (цін) є невід`ємною частиною договору. Ця вимога є обов`язковою, тому що в Законі України «Про житлово-комунальні послуги» від 2004 р. в п.2 ч.1 ст.7 значиться, що не ректор академії встановлює ціни та тарифи на житлово- комунальні послуги своїми наказами, а виключно орган місцевого самоврядування. Позивач зобов`язаний згідно п. 1 ч.1 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розробити та подати на

затвердження розрахунки цін та тарифів на житлово-комунальні послуги до органів місцевого самоврядування. Відповідач, як і всі мешканці гуртожитку, у відповідності до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», протягом 10 років звертаються до позивача з вимогами укласти з ними договір про надання житлово- комунальних послуг у відповідності до Типового договору на підставі тарифів та цін на послуги, які затверджені місцевим органом самоврядування. Без зазначеного договору та зазначених тарифів у відповідності до вимог ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у мешканців гуртожитку відсутні Законом встановленні підстави для здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Відповідач вважає, що контракт № 5277 є не що інше, як форма прикриття протиправного вимагання коштів з відповідача, як і з решти мешканців гуртожитку. В зазначеному контракті не має жодного посилання на норму бодай якогось закону, тому що немає такого закону, який би в односторонньому порядку надавав би ректору академії право шляхом видачі наказів встановлювати та змінювати ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги на підставі фактичних затрат, а точніше, яких ректору заманеться. Закон України «Про житлово-комунальні послуги» та Постанова Кабінету Міністрів України № 529 від 20.05.2009 р. чітко указали, що Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є обов`язковим та поширюється на суб`єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги. В ч.6 ст.2 цього Порядку зазначається «Послуги надаються відповідно до затвердженого (погодженого) рішення органом місцевого самоврядування тарифу». Копія такого рішення є невід`ємною частиною договору про надання послуг. Таким чином, контракт № 5277 від 15.08.2012 р., як і сама позовна заява, є письмовим документальним доказом кримінального, протиправного вимагання з відповідача, як і з решти мешканців гуртожитку, коштів. Контракт не може встановлювати ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги, тому що відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» тарифи формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, але не наказами ректора ХМАПО.

Також зазначила, що експертне дослідження № 10234 від 18.06.2018 р. не може бути доказом по справі, тому що: Висновок експерта суду наданий не в повному обсязі, відсутні сторінки 4, 5, 6 самого дослідження, відсутні також додатки до висновку; Позивачем не надавався зазначений висновок в судовому засіданні і мені, як відповідачу про існування зазначеного експертного дослідження нічого не було відомо; Зазначений експертний висновок не є доказом, тому що він проводився поза межами цієї справи і не має ні якого відношення до неї; Статус гуртожитку, його призначення відбувається лише після проведення певних дій та обладнання на підставі звернення ХМАПО в державні органи влади, а експерт такого права не має, документів які б вказували на статус гуртожитку, як студентський в матеріалах експерта не значиться, тому що його в природі не існує; Експерт безпідставно посилається на Положення про гуртожитки, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку від 27.04.2015 р. за № 84, яке не має ніякого відношення до функціонального призначення будинку АДРЕСА_2 ; Експерт безпідставно посилається при визначенні функціонального призначення будинку АДРЕСА_2 на технічну документацію з приводу виділення землі під будівництво зазначеного будинку, на документацію з приводу забудови та прийняття в експлуатацію цього будинку.

Суд помилково в рішенні посилається на висновок зксперта за № 18 від 22.02.2016 року, щодо вартості 1м2 за послуги з утримання гуртожитків, прибудинкової території гуртожитку № 1 в сумі 13,96 грн за 1 м2 на місяць.

Зазначений експертний висновок № 18 є незаконним, таким, що суперечить дійсності, а саме: Експертний висновок суперечить цілком діючому Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 р. за № 2189-УІІІ та від 24.06.2004 р. за № 1875- VI. Експертний висновок цілком суперечить діючому «Порядку надання інших платних послуг державними та комунальними навчальними закладами», затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерством економіки України, Міністерством фінансів України від 23.07.2010 р. за № 736/902/758. В зазначених Законах України «Про житлово-комунальні послуги» вказано, що відносини в сфері надання житлово-комунальних послуг регулюються виключно цими законами, а не наказами ректора ХМАПО; На підставі зазначених законів Кабінет Міністрів України своєю

Постановою від 20.05.2009 р. № 529 затвердив Типовій договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; Кабінет Міністрів України своєю Постановою від 01.06.2011 р. за № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово- комунальні послуги» вказав, що позивачу заборонено наказами ректора та калькуляціями встановлювати вартість їм за послуги з утримання гуртожитку та прибудинкової території; Відповідно до ч.4 ст.2 «Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» від 01.06.2011 р. за № 869, позивач має право надавати послуги мані лише при наявності встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, а копія такого рішення є невід`ємною частиною договору про надання житлово-комунальних послуг.

В ст. 1 зазначеному Порядку указано, що цей Порядок формування тарифів, тобто ціна послуги на 1 м2 є обов`язковою для всіх суб`єктів, які надають житлово-комунальні послуги. Таким чином, експерт міг установити ціну на 1м2 житлової площі в гуртожитку АДРЕСА_3 лише при наявності рішення місцевого органу самоврядування, а такого рішення в природі не існує, тому що ректор ХМАПО наділив себе необмеженою владою, ігноруючи вимоги законодавства, судової влади України, своїми наказами встановлює ціну на житлово-комунальні послуги. Експерт своїм висновком намагається надати законність адміністративному свавіллю позивача. Ректор ХМАПО в своїх протиправних наказах і експерт в своєму Висновку безпідставно намагаються посилатися на Наказ Міністерства освіти і науки України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 23.07.2010 р. за № 736/902/758, якими затверджено «Порядок надання інших платних послуг державними та комунальними навчальними закладами». Цей Порядок є підзаконним нормативним актом і він не може суперечити Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а тому в ст.1.2 цього Порядку встановлена для позивача обов`язкова норма, а саме: «при наданні платних послуг, що не належать безпосередньо до сфери освітньої діяльності, застосовуються нормативно-правові акти, які регулюють надання послуг у відповідній сфері діяльності», таким чином, ця норма відсилає позивача до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та до ст. 31 цього закону. Таким чином, Наказ від 23.07.2010 р. за № 736/902/758, яким затверджено порядок інших платних послуг державними та комунальними навчальними закладами, забороняє ректору ХМАПО своїми наказами та калькуляціями встановлювати ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги в гуртожитку № 1 ХМАПО.

Зазначає, що суд на сторінки 2 свого рішення помилково посилається на розрахунки позивача заборгованості за період з 01.12.2016 р. по 01.12.2019 р. в сумі 58189,28 грн. В позовній заяві позивач взагалі ніякого розрахунку не надає, не вказує за який саме період часу він просить стягнути заборгованість. До позову додано 8 додатків, але розрахунку заборгованості та за які саме послуги, та за який час такого розрахунку в додатках не має. Суд на сторінці 5 свого рішення прийшов до помилкового висновку, а саме задовольнити позовні вимоги ХМАПО та стягнув з відповідача заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.03.2016 р. по 30.11.2017 р. в розмірі «і знову чомусь» 58189,28 грн. Цей висновок помилковий, тому що: позивач в позовній заяві взагалі не вказує за який час з`явилась заборгованість та за які саме житлово-комунальні послуги з`явилась заборгованість; в позовній заяві відсутній будь-який розрахунок заборгованості, позивач навіть не вказав які надавались послуги; в позові і в додатках не має доказів щодо того, чи надавались взагалі будь- які послуги; суд в своєму рішенні не зазначив, чому він визнав розрахунок боргу (сторінка 2 рішення) за 3 роки в розмірі 58189,28 грн., а потім дійшов висновку, що необхідне задовольнити такий же борг в розмірі 58189,28 грн., але вже не за 3 роки, а за 21 місяць (сторінка 5 рішення суду) при відсутності такого розрахунку і вимог позивача.

Відповідач вважає, що заочне рішення повинно бути скасовано, тому що сам позивач не знає чого він хоче, а точніше перехитрив самого себе.

Позивач (на 4 сторінці) зазначає на час подачі позову борг позивача перед відповідачем становить 58189,28 грн. Позивач не вказує, що це за борг, але він визнає свій борг переді мною, тобто перед відповідачем в розмірі 58189,28 грн. В резолютивній частині свого позову не зазначає за який час просить стягнути заборгованість, але просить стягнути заборгованість в тій же сумі, а саме 58189,28 грн., що і визнає свій борг переді мною.

Суд однобічно та не повно розглянув справу при відсутності в справі документів, які б могли підтвердити наявність житлово-комунальних послуг. При відсутності договору про надання

житлово-комунальних послуг. При відсутності в справі документів, які б надавали інформацію про наявність цін (тарифів), що відповідали вимогам Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р., на який посилається суд в своєму рішенні. Суд помилково звинувачує відповідача в не бажанні укласти договір про надання житлово-комунальних послуг з позивачем до вимог ст.ст.20,21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р. та оплачувати надані житлово-комунальні послуги в строки встановлені договором. В дійсності позивач взагалі не має тарифів (цін) на житлово- комунальні послуги у відповідності до вимог Закону України «Про житлово- комунальні послуги». Позивач категорично відмовляється укладати не тільки з відповідачем, а взагалі з мешканцями гуртожитку, Договір про надання житлово- комунальних послуг. Суд в рішенні на сторінці 3 зазначає, що нібито відповідач, не виконує свого обов`язку щодо укладання договору відповідно до вимог ст.ст.20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», але ж позивач не надав і не може надати такий договір, тому що взагалі такого договору у позивача не існує, тому що позивач не бажає його вкладати.

Відповідач, як і всі мешканці гуртожитку, з 2009 року постійно звертались письмово в адресу позивача з вимогою розробити та затвердити тарифи відповідно до вимог законодавства, укласти з ними договір про надання житлово-комунальних послуг на основі Типового договору і таким чином надати мешканцям гуртожитку, законну підставу, можливість вносити плату за комірне. Судова влада України та Виконавча влада намагались примусити позивача укласти з мешканцям гуртожитку відповідний Типовий договір про надання житлово-комунальних послуг, але Судова влада України та Виконавча влада занадто слабка, щоб примусити адміністрацію ХМАПО укласти з відповідачем і з мешканцями гуртожитку відповідний договір.

Також вказує, що суд помилково погоджується з позивачем, що ніби то встановились фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг, але це суперечить ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», де встановлена норма «Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах», а в ч.2 ст.14 цього закону безальтернативна встановлено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Позивач вимагає, щоб відповідач підписала односторонній контракт, але не має на це право, тому що контракт не передбачено законодавством в сфері житлово-комунальних відносин та суперечить умовам Типового договору, а тому просить заочне рішення скасувати. Таким чином, рішення має бути скасовано, тому що позивач не надав суду: договору про надання відповідачу житлово-комунальних послуг, який відповідав би вимогам Типового договору; позивач зобов`язаний викласти розрахунок на підставі тарифів (цін) на житлово-комунальні послуги, затверджених відповідними органами по кожному виду послуг окремо. В зв`язку з тим, що в гуртожитку велика кількість різних споживачів, позивач зобов`язаний вказати кількість споживачів, розподіл загально будинкового обсягу послуг між споживачами у передбаченому договором порядку, лише такий помісячний розрахунок може бути підставою для встановлення можливого боргу у користувача. В позовній заяві відсутній будь який розрахунок на житлово-комунальні послуги, відсутні будь які тарифи (ціни) на кожний окремо вид комунальних послуг, тобто позивач не надав доказів про наявність заборгованості відповідача, а тому просить скасувати вказане заочне рішення та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 подану заяву підтримала та пояснила, що вона не проживає за місцем реєстрації, вказаному в позовній заяві, тому судові повістки не отримувала.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до положень ч.1 ст.287 ЦПК України, його неявка не перешкоджає розгляду заяви .

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Згідно ст.288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з*явився в судове засідання та/або не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

В судовому засіданні встановлено, що заочним рішенням Фрунзенського районного суду

м.Харкова від 26.11.2020 р. задоволено позовні вимоги ХМАПО до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на утримання будинку, територій та житлово-комунальних послуг.

При цьому відповідач ОСОБА_1 неодноразово була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином, у тому числі й на 26.11.2020 р. на 09.00 год., шляхом направлення за місцем її реєстрації ( АДРЕСА_2 , судових повісток, які повернуті до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с.57-58, 61-62).

Про наявність справи в провадженні суду відповідач була обізнана, про що свідчить її розписка про ознайомлення з матеріалами справи та заява про розгляд підготовчого засідання у її відсутність (а.с.37, 50) , проте даних про зміну свого місця проживання ОСОБА_1 суду не надала.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач з поважних причин не з`явилась у судове засідання 26.11.2020 р. та не повідомила про причини неявки.

Крім того, у заяві про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 не посилається на докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та не були досліджені судом. Надане нею листування інших осіб та рішення Фрунзенського районного суду м.Харкові від 15.1.2013 р. у справі № 033/7686/12, яке ухвалено за результатами розгляду позову ХМАПО до інших осіб, не стосуються правовідносин, які виникли між ОСОБА_1 та позивачем.

На думку суду, доводи, викладені у заяві про перегляд заочного рішення, полягають в оцінці доказів, наданих позивачем, що є підставою для оскарження судового рішення в апеляційному порядку.

Враховуючи наведене, суд залишає заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення – без задоволення.

Керуючись ст.ст.247, 260, 287, 288 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 26.11.2020 р. у справі за позовом Харківської медичної академії післядипломної освіти до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на утримання будинку, територій та житлово-комунальних послуг – залишити без задоволення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя -