Рішення № 9514598, 12.05.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2010 р. Справа № 17/52

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М. при секретарі судового засідання Нижник О.Г., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дівес", вул.Світлогірська, 74, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50011

до відповідача Приватного підприємства фірми "Спіка", вул.Національної гвардії,14, м.Івано-Франківськ, 76005

про стягнення 99007 грн. 71 коп. в тому числі 75348 грн. 46 коп. основного боргу; 14973 грн. 37 коп. пені; 6784 грн. 62 коп. інфляційних витрат; 1901 грн. 26 коп.. 3% річних.

Представники:

від позивача: Скребець І.А. - представник, (довіреність №5 від 06.05.10).

від відповідача: не з"явились

встановив: заявлено позов про стягнення 99007 грн. 71 коп. в тому числі 75348 грн. 46 коп. основного боргу; 14973 грн. 37 коп. пені; 6784 грн. 62 коп.. інфляційних витрат; 1901 грн. 26 коп.. 3% річних.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судові засідання 20.04.10 р. та 12.05.10 не з"явився, подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв"язку з фінансовою неспроможністю виконати вимоги ухвали суду щодо надання витягу з ЄДР юридичних та фізичних осіб підприємців.

З урахуванням того, що позивач подав в судовому 12.05.10 р. витяги з ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців щодо відомостей про відповідача, суд дійшов висновку, що перешкод для розгляду справи немає.

З огляду на те, що ухвалою суду від 20.04.10 р. явка сторін не визнавалась обов'язковою, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами без участі відповідача, якого належним чином повідомлено про час і місце засідання суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дівес" та Приватним підприємством фірми "Спіка" 06.05.09 р. був укладений договір поставки №ДВ-035.

Відповідно до п.1.1 договору, позивач зобов"язується передати у власність відповідачу продукцію, а відповідач в свою чергу - прийняти і оплатити на умовах договору вартість даної продукції (металопродукцію). Найменування, кількість, ціна та умови поставки і оплати вказується у специфікаціях, що підписуються сторонами на кожну окрему поставку.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 95348 грн. 46 коп. Факт поставки металопродукції на вказану суму підтверджується видатковою накладною №ДВ-0705-1 від 07.05.09 р., оригінал якої оглянутий в судовому засіданні, належно засвідчена копія долучена до матеріалів справи.

Пунктом 5.2 даного договору передбачено, що оплата продукції, що поставляється здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача у вигляді 100% передплати або на умовах, узгоджених сторонами в специфікації.

Пунктом 1 Специфікації встановлено, що оплата продукції здійснюється відповідачем протягом 7 (семи) банківських днів з моменту її відвантаження. Металопродукція відпущена відповідачу 07.05.09 р. З урахуванням строку оплати встановленого специфікацією, відповідач зобов"язувався оплатити одержану металопродукцію до 20.05.09 р. тобто, тобто граничний строк оплати - 19.05.09 р.

Однак в порушення зазначених умов, відповідач свої зобов`язання в повному обсязі не виконав, вартість товару та наданих послуг оплатив частково, внаслідок чого, станом на 22.03.10 р. борг відповідача становить 75348 грн. 46 коп.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що з моменту укладення договору між сторонами виникло цивільно-правове зобов’язання.

          Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

          Згідно з частинами 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.509 ЦК зобов"язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема, з правочинів.

          Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Отже, сума основного боргу заявлена до стягнення в розмірі 75348 грн. 46 коп. за отримані послуги та металопродукцію є обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню.

Пунктом 8.1 вищезазначеного договору передбачено, що у випадку несвоєчасної або неповної оплати вартості послуг покупець повинен виплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, яка згідно розрахунку позивача становить 14973 грн.37 коп.

          Між тим, частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          Початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інший строк не передбачений законом або договором. При цьому, частина 6 ст.232 ГК України передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

          Однак, позивачем під час нарахування пені на заборгованість відповідача, яка виникла у період з 20.05.09 - 22.03.10 р., позивачем не були враховані приписи ч.6 ст.232, ч.1 ст.223 ГК України, ч.2 ст.258 ЦК України та умови договору відповідно до яких, нарахування штрафних санкцій, у даному випадку пені, за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що поданий позивачем розрахунок пені в розмірі 14973 грн. 37 коп. є неправильним, оскільки при їх обрахуванні позивачем не взято до уваги приписи ч.6 ст.232 ч.1, ст.223 ГК України, ч.2 ст.258 ЦК України.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

          Зважаючи на викладене, суд самостійно здійснив перерахунок пені за періоди з 20.05.09 р. по 20.11.09 р. Згідно розрахунку пені зробленого судом, сума пені, що підлягає стягненню становить 9768 грн. 13 коп. В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення пені слід відмовити в зв'язку з необґрунтованістю розрахунку позовних вимог.

          Сума боргу з урахуванням індексу інфляції згідно поданого позивачем розрахунку становить 6784 грн. 62 коп., а 3 % річних - 1901 грн. 26 коп.

          Відповідно до ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          В силу ч.2 ст.20 ГК України захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

          Господарським судом здійснено перерахунок правильності нарахування інфляційних втрат.

          Так, інфляційні нарахування обраховувались судом відповідно до рекомендацій Верховного Суду України, викладених у листі N 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ". Сума інфляційних нарахувань здійснена таким методом, тобто за весь період в цілому, без виключення місяців в яких були відсутні інфляційні процеси, яка є обгрунтованою і підлягає стягненню становить 6630 грн. 94 коп.

          Три відсотки річних, згідно поданого розрахунку позивачем є обгрунтованими та підлягають стягненню в сумі 1901 грн. 26 коп.

          Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов”язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Станом на день розгляду справи, відповідач не надав суду будь-яких документальних доказів, які б спростовували доводи позивача.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити в частково, стягнути з відповідача 75348 грн.46 коп. основного боргу, 9768 грн. 13 коп. пені, 6630 грн. 94 коп. - інфляційних нарахувань, 1901 грн. 26 коп. - 3 % річних. В решті позову слід відмовити.

          Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Враховуючи викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.202, 258, 509, 526, 530, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.175,193,223, 232 Господарського кодексу України, ч.1 ст. 4-7, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82-84, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства фірми "Спіка", вул.Національної гвардії,14, м.Івано-Франківськ, 76005 (ідентифікаційний код 23926102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дівес", вул.Світлогірська, 74, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50011 (ідентифікаційний код 34810697) - 75348 грн.46 коп. основного боргу, 9768 грн. 13 коп. пені, 6630 грн. 94 коп. інфляційних нарахувань, 1901 грн. 26 коп. - 3 % річних, 936 грн. 49 коп. витрат по сплаті державного мита, 223 грн. 23 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

                                                            рішення підписане 17.05.10

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ 17.05.10