Ухвала суду № 95145809, 24.02.2021, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

Справа 642/5195/20

Провадження № 2-п/642/2/21

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

16 лютого 2021 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Вікторова В.В.

за участю секретаря Варук С.В.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2020 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В с т а н о в и в:

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2020 року позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 27.09.2007 року у розмірі 39 359 грн. 84 коп., а також суму судового збору у розмірі 2102 грн.

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, у якій просить переглянути вищевказане заочне рішення та скасувати його, призначивши справу до судового розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що заочне рішення суду ОСОБА_1 отримала 09.12.2020 року та направила 29.12.2020 на адресу суду заяву про перегляд заочного рішення.

В обґрунтування заяви заявник зазначила, що поштову кореспонденцію від суду та судові повістки вона не отримувала, оскільки фактично не мешкає за адресою, на яку відправлялись судові повістки, у зв`язку з чим не мала можливості подати відзив на позов.

Стосовно суті позовних вимог ОСОБА_2 зазначила, що вона заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк» не підписувала, дані правила підписані лише особою, яка представляла інтереси позивача. Зазначила також, що Тарифи банку та Умови та Правила надання банківських послуг, викладені на банківському сайті є лише одностороннім документом, до даних правил можливо внести будь - які зміни, в тому числі змінити їх умови, строк, відповідальність та інші істотні умови, які викладені у даних правилах. А отже даний документ не може бути належним та допустимим в розумінні норм ЦПК України. Також в анкеті-заяві позичальника зобов`язання зі сплати штрафів відсутні, а Умови та Правила не є складовою укладеного між сторонами кредитного договору. Пеня повинна бути нарахована банком у межах річного строку спеціальної позовної давності, а тому відповідач надає заяву про застосування до вказаних вимог строку спеціальної позовної давності 1 рік.

Крім того, Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», згідно з якими банк самостійно може встановлювати та змінювати кредитний ліміт та умови кредитування клієнтів відповідачем не підписувалися. У заяві позичальника від 27.09.2007 процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву- анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Отже, підписана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені за невиконання кредитного договору, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.

Заявник зазначила також, що у заочному рішенні від 30.11.2020 року суд не в повній мірі дослідив всі обставини які мають суттєве значення для її вирішення, не надав їм належну оцінку, взявши при цьому до уваги тільки односторонній розрахунок банку.

Крім того, суд при ухваленні заочного рішення суд не звернув увагу на той факт, що кредитний договір № б/н було укладено 27.09.2007 року, а банк звертається до суду із позовною заявою тільки у жовтні 2020 року, тобто після спливу 3 -річного строку позовної давності.

Ухвалою суду від 13 січня 2021 року прийнято заяву про перегляд заочного рішення до розгляду.

Заявник до судового засідання не з`явилася. Про дату час та місце розгляду справи повідомлена була належним чином. Судова повістка направлялась судом на адресу, яку зазначила заявник у заяві, однак поштову кореспонденцію вона не отримує та не цікавиться заявою, конверт з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення повернувся на адресу суду.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» до судового засідання не з`явився. Про дату час та місце розгляду справи повідомлений був належним чином. На адресу суду надіслав відзив на заяву про перегляд заочного рішення, у якому просив відмовити у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 287 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, дослідивши заяву з додатками та матеріали цивільної справи, вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню за наявності наступних підстав:

1) якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки;

2) якщо відповідач не подав відзив на позовну заяву з поважних причин;

3) докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно копії паспорта відповідача ОСОБА_1 її останнє відоме місце реєстрації є АДРЕСА_1 (а.с. 30).

Відповідно до інформаційних довідок з Реєстру територіальної громади м. Харкова за параметрами пошуку « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,» та « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » відсутні відомості стосовно адреси реєстрації у м. Харкові (а.с. 52, 53).

Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 за вказаною адресою не зареєстрована (а.с. 51).

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

У матеріалах цивільної справи наявне оголошення про виклик до суду відповідача ОСОБА_2 , яке розміщено на офіційному веб-сайті Ленінського районного суду м. Харкова у розділі «Громадянам» - «Оголошення про виклик до суду» на 30 листопада 2020 року (а.с. 58), тому твердження заявника про те, що вона не належним чином була повідомлена про дату, час та місце судового засідання не відповідає дійсності.

Розгляд справи призначався на 30 листопада 2020 року і відповідач ОСОБА_2 була викликана в судове засідання відповідно до п. 11 ст. 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що відповідач не зазначив доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що є обов`язковою умовою для скасування заочного рішення.

Щодо форми кредитного договору.

При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п. 1 ст. 30 ЦК України), яким підтверджується, що Позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами, Позичальник підтвердив свою згоду на те, що Заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи складають між ним і Банком Договір про надання банківських послуг.

Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу). Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умовами та Тарифами.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин (в тому числі договір) вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст, зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв`язку, наприклад електронний. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заяви, Умови, Правила та Тарифи, з якими Позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві.

Виконання Позичальником умов кредитного договору засвідчує її волю до настання відповідних правових наслідків передбачених кредитним договором.

Так, з моменту оформлення кредитного договору пройшло 13 років, Позичальник в Банк не зверталася за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що вона знала про розмір процентних ставок і повністю з ними погоджувалася, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які вона здійснювала. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може служити розрахунок заборгованості, виписка по рахунку.

Щодо ознайомлення відповідача з умовами та правилами надання банківських послуг.

Позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 27.09.2007 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_2 висловила згоду про укладення договору та виявила бажання оформити на своє ім`я Кредитку “Універсальна” та особистим підписом засвідчила, що “Я згоден з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...Я зобов`язуюся виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку”.

Також до матеріалів позовної заяви долучено “Довідку про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна 30 днів” яка підписана особисто Відповідачем та з якої чітко вбачається, що на момент оформлення кредиту Банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 36,00% на рік, вказано розміри комісій та штрафів, розмір щомісячного платежу тощо.

Тобто, сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнути усі істотні умови договору.

Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку.

Приймаючи до уваги те, що за ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то відсутність підпису Відповідача в Умовах, при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згідний з Умовами та Тарифами, що Заява разом із Умовами та Тарифами складають договір про надання банківських послуг, не є підставою вважати, що Умови укладені поза межами договору та є не допустимими доказами.

Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правилами надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. На підставі ч. 1 ст. 634 ЦК, підписавши заяву, фізична особа, приєднується до запропонованих банком Умов та правил надання банківських послуг, що підтверджується його особистим підписом. Тобто, з моменту підписання фізичною особою заяви, між Банком та клієнтом був укладений договір в порядку ч. 1 ст.634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору (умов кредитування).

З виписки з карткового рахунку чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку “Універсальна”, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»).

Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку Відповідача — баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції).

Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий.

Крім того, посилання на правову позицію Верховного Суду України у справі №6- 16цс15 від 11 березня 2015 року у даному випадку є неправильним. У вказаній справі відповідач заперечував проти пункту 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам “Розстрочка” (стандарт), яким був встановлений збільшений строк позовної давності та посилався на те, що зміст цього пункту, зазначений у цих Умовах і в заяві позичальника, містить розбіжності.

Підставою розгляду справ № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року являлось неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми матеріального права, а саме частини першої статті 259 ЦК України, якою передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

У даній справі Позичальником порушено питання щодо ознайомлення його саме з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а не застосування норм ст. 259 ЦК України, тому безпідставним є посилання на правову позицію Верховного Суду України, яка не стосується справ з використанням кредитних карт. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту

В заяві - анкеті клієнта, зазначено початкову суму кредитного ліміту, однак, умовами договору визначено (п.3.2), що Банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт.

Пунктом 3.3 Умов та правил надання банківських послуг зазначено, що дії в частині зміни розміру кредитного ліміту здійснюється Банком самостійно, без попереднього повідомлення клієнта. Додатково повідомляємо, що встановлення певної суми кредитного ліміту не є фінансовою операцією, що вимагає документального підтвердження.

Відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту - як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН-коду (в банкоматах) або підписанням чека (розрахунок через Р08-термінал торгової точки), саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння позичальникові.

При проведенні претензійно-позовних заходів ключову роль відіграє заборгованість клієнта (сума фактично отриманих коштів та нарахована плата за користування ними), а не сума стартового кредитного ліміту по карті. Тому належним доказом зняття коштів з карткового рахунку клієнта є виписка.

Щодо наданого Банком розрахунку заборгованості.

Слід зауважити, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу.

Тому банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.12 р. № 578/5 (далі - Перелік № 578/5), згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Із виписки вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи.

Щодо строку позовної давності

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч.1 ст. 259 ЦК України).

Даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях — ануітет, тощо.

Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту.

Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Верховний суд України неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов`язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме 19.03.2014 року справа № 6-14цс14 та 18.06.2014 року справа №6- 61цс 14 «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.”

Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 07/19 року.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 05.10.2020 року — до спливу строку позовної давності. У зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.

Щодо спеціального строку позовної давності, то підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов`язання триває, відсутня можливість встановити початок перебігу позовної давності.

На підставі викладеного, суд вважає, що ОСОБА_2 не надала суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи, тому заяву необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 260, 287, 288 ЦПК України, -

П о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2020 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідно до ч. 2 ст. 288 ЦПК України.

Повний текст ухвали складений 22 лютого 2021 року.

Суддя В.В. Вікторов