Вирок № 95144695, 24.02.2021, Млинівський районний суд Рівненської області

№566/219/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року смт. Млинів Рівненської області

Млинівський районний суд Рівненської області

в складі: головуючої - судді Бандури А.П.,

при секретарі судового засідання Братащук М.Я.,

з участю прокурора Макотринського О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Новосада В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Млинів Рівненської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017180160000580, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 грудня 2017 року по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Карпилівка Радивилівсього району Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, одруженого, працюючого водієм ПП « ОСОБА_3 », маючого на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, непрацездатних осіб та осіб похилого віку утриманні немає, не депутата, невійськовозобов`язаного, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст.369 КК України (в редакції закону № 770-VIII від 10 листопада 2015 року),

ВСТАНОВИВ:

06 грудня 2017 року, о 09 год. 00 хв. ОСОБА_4 , який з 26 вересня 2016 року по даний час проходить службу на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції №1 Млинівського відділення поліції Дубенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області (далі - СРПП Млинівського ВГІ Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області), склав присягу поліцейського і якому присвоєне спеціальне звання майора поліції, являється відповідно до ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII, поліцейським, якому 26 вересня 2016 року вручене службове посвідчення серії РВП №000858 та спеціальний жетон №0052433, будучи наділеним повноваженнями, визначеними в ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII, зокрема:

- здійснення превентивної та профілактичної діяльності, спрямованої на запобігання вчиненню правопорушень;

- виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вжиття у межах своєї компетенції заходів для їх усунення;

- вжиття заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припинення виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень;

- здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення, прийняття рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечення їх виконання;

- доставляння у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення;

- вжиття заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях;

- регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі, і являючись відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» працівником правоохоронного органу та пройшовши, 06 грудня 2017 року, щоденний цільовий інструктаж оперативної зміни, передбачений п. 4 ч. 5 Розділу III Інструкції з організації діяльності чергової служби органів (підрозділів) Національної поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 15 червня 2017 року №750/30618, відповідно до Книги нарядів Млинівського ВП Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області №411 від 18 липня 2017 року спільно з поліцейським СРПП №4 Млинівського ВП Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області сержантом поліції ОСОБА_5 (службове посвідчення серії РВП №001345 видане 10.10.2016 та спеціальний жетон №0052487), заступив в добовий наряд за маршрутом №3 по забезпеченню охорони громадського порядку та безпеки дорожнього руху в селищі Млинів та Млинівському районі Рівненської області.

В цей же день, приблизно о 12 годині 30 хвилин, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , патрулюючи на службовому автомобілі марки «Тоуоtа Рrius» д.н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні) на території автовокзалу, що розташований по вулиці Рівненській, 1 в смт. Млинів Рівненської області, здійснювали на підставі доручення Національної поліції України від 15 листопада 2017 року №1262/04/41-2017 «Щодо організації та проведення комплексу цільових заходів «Перевізник- зима» перевірку пасажироперевізників з питань дотримання перевізниками Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р., Правилнадання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176 та Закону України «Про автомобільний транспорт»від 5 квітня 2001 року, № 2344-III.

Під час перевірки автобуса для пасажирських перевезень за маршрутом руху «Млинів-Луцьк», н.з. НОМЕР_2 , у водія ОСОБА_1 виявлено відсутність при собі дозволу Укртрансбезпеки на перевезення пасажирів, у зв`язку з чим працівники поліції запросили його до салону службового автомобіля і запропонували останньому надати для перевірки документи, що стосуються порядку перевезення пасажирів.

В цей момент у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на надання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів начальнику СРПП №3 Млинівського ВП Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області майору поліції ОСОБА_4 з метою уникнення відповідальності за порушення правил перевезення пасажирів при наданні послуг з перевезення пасажирів.

Реалізуючи свій протиправний намір ОСОБА_1 , в цей же день, приблизно о 12 год. 50 хв., усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх злочинних дій, переслідуючи мету уникнення відповідальності за порушення правил перевезення пасажирів при наданні послуг з перевезення пасажирів, перебуваючи на передньому пасажирському сидінні в салоні службового автомобіля працівників поліції, який знаходився на території автовокзалу смт. Млинів Рівненської області, надав для перевірки начальнику СРПП №3 Млинівського ВП Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області майору поліції ОСОБА_4 шляховий лист разом з грошовою купюрою номіналом 200 грн., серії ПД 2335389, в якості неправомірної вигоди.

ОСОБА_4 відмовився від прийняття переданих ОСОБА_1 коштів і відразу ж по власному мобільному телефону через лінію «102» повідомив чергового Млинівського ВП Дубенського відділу поліції ГУНП в Рівненській області про надання йому неправомірної вигоди та викликав на місце події слідчо-оперативну групу.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України не визнав.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 дав показання про те, що 06 грудня 2017 року, близько 12 год. 30 хв. він обслуговував маршрут «Луцьк-Млинів» маршрутним таксі. Коли він, обвинувачений, приїхав на автостанцію в смт. Млинів, то почали заходити люди і він почав збір грошей на квитки. В цей час до нього, обвинуваченого, підійшли поліцейські і запропонували надати документи. ОСОБА_4 , переглянувши документи сказав, що серед документів відсутній дозвіл на перевезення, хоча в нього був лист, який дозволяв йому, обвинуваченому, перевозити людей. Коли він показав цей лист, то працівник поліції сказав, що цей лист не відповідає вимогам закону. Він сказав, що має бути офіційний дозвіл. Працівник поліції сказав також, що він обвинувачений не має права перевозити людей і щоб він повернув гроші людям у яких взяв за проїзд і запропонував пройти в службовий автомобіль. Він, обвинувачений, повідомив працівникам поліції, що цей лист показував іншим працівникам поліції в Луцьку та в Млинові. В службовому автомобілі в нього, обвинуваченого почали брати пояснення. Після цього він, обвинувачений, взяв техпаспорт, посвідчення водія і дорожній лист і сів в службовий автомобіль. Під час відібрання пояснення він, дійсно, повідомив поліцейських, що дозволу на перевезення пасажирів у нього немає. Поліцейський почав переписувати дані документи, які він надав. Коли поліцейський взяв шляховий лист і розвернув його, то там виявилося 200 грн., звідки вони взялись, то він не знає і хто їх туди поклав він також не знає.

Дорожній лист виписував механік, прізвища якого він не пам`ятає.

Дорожній лист він, обвинувачений, поклав в свою дорожню сумку.

До дорожньої сумки ніхто, крім нього, обвинуваченого, доступу немає.

Він передав працівникам поліції дорожній лист, однак, де взялися 200 грн. він пояснити нічого не може, як не може і стверджувати, що ці гроші поклали туди самі працівники поліції.

Після того як ОСОБА_4 в нього, обвинуваченого, запитав, що це за гроші, то він, обвинувачений, побачивши ці гроші сам здивувався, так як не міг зрозуміти звідки вони взялись, а тому і відповів: «Це Вам на каву». ОСОБА_4 почав говорити йому, що це «кримінал», а він, обвинувачений, відповів, що не знає, так як це були не його гроші.

Повернувшись до ОСОБА_7 , ОСОБА_4 запитав у нього: «Чи ти «зняв»?». Після цього він побачив, що хлопці «не жартують» і попросив їх, щоб вони його відпустили, так як йому треба було їхати в рейс.

ОСОБА_4 сказав ОСОБА_7 про те щоб той «виключав» і після цього передзвонив на «102». Коли його, обвинуваченого, «знімали» на телефон, то ОСОБА_4 його не попереджував, що його обвинуваченого будуть «знімати».

Працівники поліції в салон маршрутного таксі не заходили, а стояли біля нього.

Працівники поліції повідомили, що в нього немає дозволу.

Він надав працівникам поліції всі документи, в тому числі і дорожній лист, коли працівники поліції стояли біля автобуса.

Він, обвинувачений, надав працівникам поліції всі документи і вони йому повідомили, що дозвіл на перевезення пасажирів недійсний.

Він не бачив чи розгортали працівники поліції дорожній лист перед ним біля маршрутного таксі.

Дорожній лист вони передали йому в руки і відразу запросили до службового автомобіля.

Він поклав документи на панель автомобіля.

Ніхто, крім нього, обвинуваченого, і працівників поліції документ в руках не тримав в тому числі і дорожній лист.

Він не знає, хто поклав гроші в дорожній лист. Поскільки це гроші були не його, то він і сказав: «Це Вам на каву», при цьому він, обвинувачений, пожартував, так як думав, що вони також з ним жартують.

В дорожній сумочці зберігаються також і грошові кошти, тобто виручка і в цей день в сумочці виручка також була.

Коли він подавав працівникам поліції подорожній лист, то він його не розгортав.

Він, обвинувачений, не бачив чи розгортали працівники поліції дорожній лист.

Після повернення йому документів він дорожній лист не розгортав.

Грошова купюра була в нього вилучена.

Під час ознайомлення з матеріалами справи грошова купюра йому не пред`являлася і його захиснику також.

Слідчий повідомив, що грошова купюра передана на зберігання.

Під час досудового розслідування така слідча дія як огляд предмета не проводилась.

Під час ознайомлення з матеріалами справи йому були відкриті матеріали в частині перегляду відеозапису.

Насправді, він сказав працівникам поліції: «Ну відпустіть, хлопці», але він не говорив: «ну візьміть, хлопці».

Він обвинувачений не заперечує, що говорив поліцейським про те, що це гроші їм на каву.

Він, обвинувачений, був присутній під час огляду місця події.

Огляд почався в автомобілі, а закінчився в поліції.

В протоколі огляду не зазначено, що огляд буде продовжений у відділені поліції.

Під час огляду місця події телефон не вилучався.

В протоколі слідчим не було зазначено про будь-які індивідуальні ознаки телефону.

Він був присутній під час перегляду відеозапису.

Адвокат Новосад В.О. звертався неодноразово до слідчого, щоб він надав для ознайомлення грошову купюру.

Не зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_1 не визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України, суд вважає його вину доведеною зібраними та перевіреними в ході судового засідання доказами, зокрема, показаннями свідка ОСОБА_4 про те, що в кінці 2017 року, дату точну він не пам`ятає, за плином часу, він заступив на чергування у складі наряду спільно з ОСОБА_7 . В зв`язку з проведенням операції «Перевізник-зима» він спільно з ОСОБА_7 працювали на автостанції селища Млинів, з метою виявлення порушників правил перевезення пасажирів. Ним було здійснено перевірку автобуса, під керуванням ОСОБА_1 . На його, свідка, прохання надати документи на право перевезення пасажирів ОСОБА_1 надав пакет документів, в тому числі, посвідчення водія та реєстраційні документи. При перевірці, 06 грудня 2017 року, документів на право перевезення ним було виявлено відсутність одного з важливих документів, які необхідні для перевезення пасажирів. Документи він перевіряв, в зв`язку з погодними умовами, в салоні службового автомобіля. Коли він повідомив водія, що в нього відсутній дозвіл на перевезення пасажирів, водій здійснив телефонний дзвінок і повідомив, що в нього відсутній даний документ і що його зупинили працівники поліції. Він, свідок, почув, як абонент, якому телефонував ОСОБА_1 , щоб ОСОБА_1 дав поліцейським «пару гривень». В його, свідка, присутності, ОСОБА_1 поклав на підлокітник службового автомобіля 200 грн. повідомивши при цьому, що це їм з ОСОБА_7 на каву. Він, свідок, повідомив ОСОБА_1 , що це неправомірна вигода, яка надана працівниками поліції при виконанні ними службових обов`язків. Він, ОСОБА_1 , відповів, що це не хабар, а він просто «дає їм на каву». Після цього він, свідок, повідомив про даний факт чергову частину поліції і викликав слідчо-оперативну групу. Водій автомобіля знову комусь зателефонував . поспілкувавшись з кимось по телефону ОСОБА_1 відразу почав заперечувати і сказав, що він не знає звідки взялись гроші.

Коли він, свідок, підійшов до ОСОБА_1 , то за плином часу, він, свідок, не може точно сказати, де ОСОБА_1 знаходився, скоріше всього за кермом автобуса.

Він, свідок, перевіряв документи, сидячи в салоні службового автомобіля за кермом, а ОСОБА_1 , сидів поряд з ним на пасажирському сидінні справа. В автомобілі перебував ще ОСОБА_7 , який перебував на задньому пасажирському сидінні.

ОСОБА_1 , коли положив гроші на підлокітник сказав: «Це вам на каву», що ще говорив, за плином часу, він, свідок, не пам`ятає.

На його думку, свідка, 200 грн. ОСОБА_1 передав йому з метою не інформування підрозділу «Укртрансбезпеки» про дане правопорушення, поскільки йому, як працівнику поліції, відомо, що за це можуть позбавити ліцензії на право перевезення пасажирів.

В той же день, ним, свідком, особисто було повідомлено про даний факт «Укратрансбезпеку в Рівненській області», так як за перевезення пасажирів, без відповідних документів, зокрема, без дозволу на перевезення, ліцензійної картки, маршруту руху працівники поліції зобов`язані повідомляти «Укратрансбезпеку».

Можливо в ОСОБА_1 він відбирав пояснення, де останній зазначив, що в нього відсутній один з документів на право перевезення пасажирів.

Всі його дії, зокрема, факт спілкування з ОСОБА_1 «фіксувалися» ОСОБА_7 на камеру мобільного телефону.

Коли ОСОБА_1 сів у автомобіль, то йому відразо було роз`яснено ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» про те, що буде проведено фото- та відеофіксацію. На його свідка думку, вимоги статті 40 Закону України «Про національну поліцію» дотримано.

Гроші, ніби-то, він, ОСОБА_1 , поклав на підлокітник, однак, на даний час, він, свідок, за плином часу, добре не пам`ятає куди точно ОСОБА_1 поклав гроші.

Він, свідок, повідомляє суд, що його дії, ОСОБА_1 ні в прокуратуру, ні до вищестоящого його керівництва не оскаржувалися, будь-яких службових перевірок по даному факту не проводилось.

Будь-яких листів «Укратрасбезпеки» від 04 жовтня 2017 року йому, свідку, ОСОБА_1 не надавав і повідомив його, свідка, що дозволу на перевезення пасажирів немає і, можливо, він знаходиться в брата, після чого почав комусь телефонувати.

З показань свідка ОСОБА_7 вбачається, що 06 грудня 2017 року, він спільно з інспектором ОСОБА_4 здійснювали патрулювання в селищі Млинів, по вулиці Рівненській. Перевірка здійснювалася ними, як працівниками поліції в межах операції «Перевізник-зима». Він, свідок, не бачив, які документи брав ОСОБА_4 у водія ОСОБА_1 для перевірки. Поспілкувавшись з водієм та взявши в нього документи, ОСОБА_4 разом з водієм сіли в службовий автомобіль поліції. В службовому автомобілі він, свідок, спочатку був відсутній, а тому про весь зміст розмови ОСОБА_4 з ОСОБА_1 повідомити нічого не може. Через деякий період часу він, свідок, сів в службовий автомобіль на заднє сидіння, ОСОБА_4 , сидів на місці водія, а біля нього на пасажирському сидінні - ОСОБА_1 . З їхньої розмови він, свідок, зрозумів, що з документами у водія ОСОБА_1 щось негаразд. Він, свідок, дістав свій мобільний телефон та почав фіксувати хід їхньої розмови. В ході їхньої розмови він, свідок, бачив, як водій ОСОБА_1 , в одному з документів, передавав ОСОБА_4 одну купюру, яка ззовні була схожа на двохсот гривневу. ОСОБА_4 запитав: «Для чого все це? Що ви робите?». І ОСОБА_1 відповів: «Це Вам на каву».

Пояснення у ОСОБА_1 на той час ніхто не відбирав, але точно він, свідок, сказати не може, так як за плином часу, не пам`ятає всіх обставин. Документи оглядав ОСОБА_4 , які йому надавав ОСОБА_1

ОСОБА_1 просто передавав документи ОСОБА_4 «розгорнутому» вигляді.

Він, свідок, конкретно не бачив, що це двохсот гривнева купюра, але купюра була ззовні схожа на 200 грн.

З розмови він, свідок, зрозумів, що в ОСОБА_1 з документами не все в порядку, а тому він і розпочав відео зйомку розмови на свій мобільний телефон.

Він, свідок, не може дати відповіді на запитання чи передбачено Законом України «Про національну поліцію» проведення відео зйомки особистим мобільним телефоном, але у відповідності до ст.40 цього ж Закону передбачено фіксування будь-якого порушення спеціальним засобом. Станом на 06 грудня 2017 року поліцейські не були забезпечені бодікамерами.

Показаннями свідка ОСОБА_9 підтверджується, що він не пам`ятає точного числа, за плином часу, він перебував на автомобілі біля магазину «Солодкий світ», поблизу стояв автомобіль патрульної служби поліції, біля якого знаходились ОСОБА_4 та ОСОБА_7 . Він, свідок, бачив, як працівники поліції підійшли до маршрутного таксі та спілкувались з водієм, після чого, водій разом з ними підійшов до службового автомобіля поліції і сів у автомобіль. Через декілька хвилин з поліцейської машини вийшов ОСОБА_4 і запросив його, свідка, та його товариша, що стояв поруч бути понятими. Коли вони підійшли до службового автомобіля поліції, то майже відразу підійшов ОСОБА_10 , який являється працівником поліції і ще один працівник поліції. В їх присутності, понятих, ОСОБА_4 повідомив, що водій маршрутного таксі, який в цей час вже вийшов із службового автомобіля, намагався надати йому, ОСОБА_4 , хабар грошима, в які саме сумі, очно сказати не може, за плином часу. Працівник поліції ОСОБА_10 , він, як понятий, сіли в службовий автомобіль поліції. ОСОБА_4 , який сів за кермо автомобіля, в його присутності, показав документи, які лежали на панелі автомобіля і серед документів на які показав ОСОБА_4 була покладена купюра номіналом 200 грн. ОСОБА_4 , в їхній присутності, як понятих, слідчого і водія маршрутного таксі пояснив, що дані гроші водій маршрутного таксі, намагався дати йому, як хабар, для того, щоб ОСОБА_4 не складав відносно нього протокол. Водій маршрутного таксі, в присутності їх, як понятих, пояснив, що документи його, однак гроші не його. Працівник поліції ОСОБА_4 в їх присутності, як понятих, і водія пояснив, що факт дачі хабаря зафіксований на мобільний телефон. Вони всі вийшли з автомобіля і ОСОБА_7 йому, свідку, та другому понятому і слідчому продемонстрував відео на якому було зафіксовано слідуюче: коли працівник поліції запропонував водію надати йому документи, то під час огляду даних документів серед них лежала купюра номіналом 200 грн. ОСОБА_4 запитав у водія: «Що це таке?», водій відповів: «Це щоб все було нормально, то вам на каву». ОСОБА_4 звернувся до водія і повідомив водія, що це хабар і за це передбачена кримінальна відповідальність. Водій відповів, що він не знав, що це хабар і що за це передбачена кримінальна відповідальність, «але це для вас». Він, свідок, з іншим понятим пройшли у відділення поліції, де слідчим було складено протокол огляду місця події і де вже на комп`ютері їм, понятим, показали те саме відео.

Після того, як ОСОБА_7 продемонстрував відео на мобільному телефоні, то він, як понятий звернувся до ОСОБА_1 зі словами про те, що це дійсно, дача хабаря і що за це передбачена кримінальна відповідальність, на що водій ОСОБА_1 відповів: «Ми всі люди, так вийшло».

Він, свідок, хоче доповнити, що коли ОСОБА_4 запросив його свідка і ОСОБА_11 бути понятими, роз`яснивши ситуацію, то водій сказав, що він нічого нікому не давав, а коли продемонстрували відео, то його слова і поведінка свідчили про те, що водій розраховував, що працівники поліції візьмуть гроші і не складуть на нього протокол.

Його, свідка, запросив бути понятим ОСОБА_4 .

Протокол огляду місця події складав ОСОБА_10 . Протокол огляду місця події був складений в приміщенні райвідділу. Роз`яснював права ОСОБА_1 . ОСОБА_10 на місці події.

Протокол він, свідок, підписував у райвідділі. Після того, як протокол був складений повністю.

Як він зрозумів, свідок, мобільний телефон був працівника поліції ОСОБА_7 .

Ідентифікація телефону проводилася в його, свідка, присутності, шляхом внесення комбінації цифр і символів, після чого на екрані з`явився запис - модель і серійний номер телефону

Чи записувалися індетифікаційні ознаки в телефон, точно сказати не може, так як за плином часу, всіх обставин добре не пам`ятає.

Відеозапис з мобільного телефону за допомогою кабеля зв`язку був скопійований на комп`ютер, а з комп`ютера був «перенесений» на диск. Диск був поміщений в конверт.

Відеозапис він, свідок, переглядав.

Показання свідка ОСОБА_12 свідчать про те, що, приблизно, 06 грудня 2017 року, він, свідок, після роботи зайшов в магазин «Солодкий світ», що розташований на території автовокзалу в селищі Млинів. В цей час до нього підійшов ОСОБА_4 і запросив його, свідка, в якості понятого, при спробі дачі хабаря. Він разом з ОСОБА_9 підійшли до патрульного автомобіля, де знаходився водій маршрутного таксі ОСОБА_1 . На панелі патрульного автомобіля лежали документи і в їхній присутності, понятих, інший працівник поліції показав, що серед документів знаходилась купюра номіналом 200 грн. В їхній же присутності, понятих, працівник поліції , прізвище якого він назвати не може, продемонстрував відеозапис на мобільному телефоні. Він, свідок, побачив на цьому відео, як водій ОСОБА_1 сказав патрульному ОСОБА_4 : «Це Вам 200 грн., на каву». Разом з ОСОБА_9 та працівниками поліції вони пішли до райвідділу. В приміщенні райвідділу вони, як поняті, ще раз переглянули відеоматеріал на комп`ютері.

Водій, фактично весь час, був присутній біля них, понятих, і розмовляв по телефону.

Коли вони, поняті, перебували в автомобілі патрульної служби, то водій повідомив. Що гроші в сумі 200 грн. «потрапили» в документ випадково.

Після демонстрації відео водій також говорив, про те, що гроші потрапили випадково.

Протокол складався на автовокзалі.

Відео переглядалось і на автовокзалі і на комп`ютері в райвідділі.

З показань свідка ОСОБА_13 вбачається, що адвокат Новосад В.О. був присутнім під час того як ОСОБА_1 , було оголошено про підозру і адвокат був присутнім під час проведення процесуальних дій з ОСОБА_1 ОСОБА_1 і його захиснику - адвокату Новосаду В.О. надавались матеріали кримінального провадження для ознайомлення. Ніяких клопотань під час відкриття матеріалів кримінального провадження ні адвокатом Новосадом В.О. , ні самим ОСОБА_1 не заявлялось. Адвокат Новосад В.О., як захисник, був присутній під час допиту ОСОБА_1 , який відмовився від дачі показань. Адвокату Новосаду В.О. був продемонстрований відеозапис і йому були відкриті інші матеріали кримінального провадження. Грошова купюра була упакована в спецпакет поліції під час огляду місця події і оглянута учасниками огляду місця події.

Що ж стосується розбіжностей в протоколі перегляду відеозапису від 20 грудня 2017 року та в самому відеозаписі розмови між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , який міститься на диску DVD-R, то в самому протоколі він зазначив те, що він зрозумів у даному записі особисто.

Стороною захисту було заявлено клопотання про допит свідка ОСОБА_15 з показань якого вбачається, що він працює приватним підприємцем та здійснює пасажирські перевезення по Україні та за кордоном з 2003 року, а тому із законодавством в галузі пасажирських перевезень він обізнаний. Згідного ліцензійних умов у галузі пасажирських перевезень, при здійсненні регулярних пасажирських перевезень водій при перевірці працівниками поліції зобов`язаний надати слідуючі документи: посвідчення водія категорії Д, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, страховий поліс на водія, протокол перевірки технічного стану автомобіля і що стосується безпосередньо пасажирських перевезень, то водій зобов`язаний надати схему руху, розклад руху і таблицю вартості проїзду. Всі ці документи були надані працівниками поліції і вимагання надання будь-яких інших документів є протизаконним і спонукає водія на ті чи інші дії, щоб тільки працівники поліції його відпустили.

Він, особисто, дії працівників поліції, як керівник не оскаржував. Зі слів водія йому відомо, що водій ОСОБА_1 200 грн. працівникам поліції не вручав, а ці 200 грн. лежали в шляховому листі.

Він, свідок, особисто думає, що підстав для передачі неправомірної вигоди у ОСОБА_1 не було.

Крім цього, вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України підтверджується протоколом огляду місця події від 06 грудня 2017 року, проведеного з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, в присутності понятих, підтверджується, що місцем огляду є територія автостанції в смт. Млинів по вул. Рівненській,1, Млинівського району Рівненської області. Під час огляду ОСОБА_4 заявив, що ОСОБА_1 , перебуваючи в службовому автомобілі, в зв`язку з перевіркою документів на право здійснення пасажирських перевезень, разом з документами на перевезення наданими для перевірки поліцейському передав неправомірну вигоду у сумі200 (двісті) гривень.

Під час огляду ОСОБА_1 заявив, що вказані кошти були передані випадково, походження коштів пояснити не може.

Під час огляду грошову купюру номіналом 200 (двісті) гривень вилучено шляхом поміщення до спецпакету НДЕКЦ №0618358.

Під час огляду ОСОБА_4 заявив, що саме цю купюру було передано йому ОСОБА_1 .

Після цього огляд місця події продовжено в приміщенні Млинівського ВП у зв`язку з тим, що поліцейський ОСОБА_5 заявив, що видає для огляду відеозапис розмови ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , який записаний на його мобільному телефоні. Під час огляду з використанням персонального комп`ютера даний відеозапис записано із мобільного телефону на оптичний носій «DVD-R» диск.

Протокол огляду місця події був зачитаний всім учасникам вголос, заяв зауважень та доповнень не надійшло.

(а.с.10-12 к/п №10217180160000580)

До протоколу огляду місця події від 06 грудня 2017 року долучено фототаблицю.

(а.с.13-15 к/п №10217180160000580)

Ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 11 грудня 2017 року накладено арешт на грошову купюру номіналом 200 (двісті) гривень серії ПД 2335389, яка постановою слідчого від 06 грудня 2017 року визнана речовим доказом і належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 .

(а.с.21-22 к/п №10217180160000580)

Ухвала Млинівського районного суду Рівненської області від 11 грудня 2017 року на момент розгляду кримінального провадження №10217180160000580, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 грудня 2017 року по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.1 ст. 369 КК України являється чинною, в апеляційному порядку ні ОСОБА_1 , ні його захисником - адвокатом Новосадом О.В. не оскаржувалась.

Копією службової телеграми від 20 листопада 2017 року № 6351/04/20-2017 підтверджується, що з метою посилення контролю за безпекою дорожнього руху під час перевезення пасажирів, попередження аварійності на автомобільному транспорті загального користування в зимовий період, запобігання виникненню надзвичайних подій під час здійснення таких перевезень та додержання законодавства у зазначеній сфері та на виконання доручення національної поліції України від 15 листопада 2017 року № 1262/04/41-2017 від 15 листопада 2017 року щодо організації та проведення комплексу цільових заходів «Перевізник-зима» на території Рівненської області і у період з 17 листопада до 17 грудня поточного року зобов`язано начальників відділів та відділень ГУНП в Рівненській області провести на території Рівненської області комплекс цільових заходів під умовною назвою «Перевізник-зима», спрямованих на дотримання перевізниками вимог правил дорожнього руху та правил перевезення пасажирів.

(а.с.37 к/п №10217180160000580)

Згідно копії книги нарядів № 411, яка розпочата 18 липня 2017 року вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 06 грудня 2017 року були задіяні для несення служби по охороні громадського порядку.

(а.с.38-39 к/п №10217180160000580)

З протоколу перегляду відеозапису від 20 грудня 2017 року вбачається, що відеозапис з мобільного телефону, наданого ОСОБА_5 , розмови начальника СРПП ОСОБА_4 та водія ОСОБА_1 був наданий для перегляду понятим ОСОБА_9 та ОСОБА_12

(а.с.26-27 к/п №10217180160000580)

Також вина ОСОБА_1 підтвердилась відтвореним в ході судового розгляду відеозаписом від 06 грудня 2017 року із мобільного телефону, наданого ОСОБА_5 та зафіксованого на оптичний носій «DVD-R» диск на якому міститься відеозапис розмови начальника СРПП ОСОБА_4 та водія маршрутного автобусу «Млинів-Луцьк» ОСОБА_1 .

На даному відеозаписі ОСОБА_4 відбирає пояснення у ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що у водія автобуса ОСОБА_1 відсутній дозвіл на перевезення пасажирів.

На 4 хв.46 с. ОСОБА_4 просить у водія автобуса ОСОБА_1 передати йому шляховий лист. ОСОБА_1 надав йому шляховий лист разом з грошовою купюрою номіналом 200 грн.

Після чого ОСОБА_4 запитав у ОСОБА_1 : «Що це за таке?» (04 хв. 49 с.)

ОСОБА_1 : «Візьміть, це на каву» (04 хв. 52 с.)

ОСОБА_4 : «На яку каву? Ми на каву не беремо. Ви знаєте, що це спроба дачі хабаря працівнику поліції під час виконання службових обов`язків. Ви знаєте це? Я Вас запитую». (04 хв. 57с.)

ОСОБА_1 : «Вже знаю.»

ОСОБА_4 : « Ви знаєте, що за це передбачена кримінальна відповідальність?» (05хв. 10с.)

ОСОБА_1 : «Я не знав, що за це є кримінальна відповідальність». (05хв 13с.)

ОСОБА_4 : «То за що даєте?» (05 хв.18с.)

ОСОБА_1 : «Ні за що.»

ОСОБА_4 : «Просто так даєте, ні за що?» (05 хв. 21 с.)

ОСОБА_1 : «Ну відпустіть хлопці, ми ж….»(05 хв. 30 с.)

Після вказаних слів ОСОБА_1 . ОСОБА_4 дістав свій мобільний телефон і відеозапис було припинено (05 хв. 52 с.).

(а.с.28 к/п №10217180160000580)

Таким чином, в судовому засіданні з достовірністю всатновлено, що саме ОСОБА_1 передавав ОСОБА_4 для перевірки шляховий лист разом з грошовою купюрою номіналом 200 грн.

Захисником обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокатом Новосадом В.О. до Млинівського районного суду Рівненської області було подано клопотання про визнання речового доказу - грошових коштів номіналом 200 грн. та протоколу огляду відеозапису від 20 грудня 2017 року недопустимими доказами, так як йому, як захиснику, а також обвинуваченому ОСОБА_1 не було надано, в порядку ст. 290 КПК України, доступу до речового доказу - грошових коштів номіналом 200 грн., а у протоколі огляду відеозапису від 20 грудня 2017 року та у відеозаписі від 06 грудня 2017 року наявні розбіжності в розмові між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Суд, оцінивши докази в своїй сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення, вважає, що клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 щодо визнання речового доказу - грошової купюри номіналом 200 грн. та протоколу огляду відеозапису недопустимими доказами не підлягає до задоволення з слідуючих обставин.

Статтею 87 КПК України передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:

1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;

3) порушення права особи на захист;

4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;

5) порушення права на перехресний допит;

Недопустимими є також докази, що були отримані:

1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні;

2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень;

3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв`язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов`язаний довести в суді під час судового провадження;

4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.

Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

У відповідності до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

В судовому засіданні з достовірністю було встановлено, що згідно протоколу надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 23 лютого 2018 року захиснику Новосаду О.В. та обвинуваченому ОСОБА_1 було надано доступ, в порядку ст. 290 КПК України, для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні, про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України за № 12017180160000580.

Згідно цього ж протоколу, захисник ОСОБА_1 - адвокат Новосад О.В., після ознайомлення з зібраними під час досудового розслідування доказами зазначили, що «З матеріалами кримінального провадження та відеозаписом розмови між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 від 06 грудня 2017 року ознайомлені».

Як вбачається з протоколу від 23 лютого 2018 року будь-яких доповнень, зауважень, клопотань ні від адвоката Новосада В.О., як захисника обвинуваченого ОСОБА_1 , ні від обвинуваченого ОСОБА_1 щодо не надання доступу до речового доказу - грошової купюри номіналом 200 грн. не надходило.

(а.с.102-106 к/п №10217180160000580)

Крім цього, в ході судового розгляду речовий доказ - грошова купюра номіналом 200 грн., серії ПД 2335389, яка була поміщена в спеціальний пакет НДЕКЦ №0618358, була оглянута за участі всіх учасників судового розгляду.

Стороною захисту, на думку суду, в судовому засіданні не надано належних і допустимих доказів, які б спростовували докази сторони обвинувачення у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення і які б прямо чи непрямо підтвердили існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

У рішенні від 11 квітня 2013 року у справі "Веренцов проти України" Європейський суду з прав людини вказав, що має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1988 року Європейський суд зазначив, що суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, 253).

Таким чином, доводи сторони захисту про визнання доказів недопустимими, об`єктивно спростовується сукупністю наведених та досліджених в судовому засіданні доказів, які є належними та допустимими, достатньо вагомими, чіткими і узгодженими між собою, а тому суд визнає ці доводи такими, що спрямовані на намагання ОСОБА_1 уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст. 369 КК України (в редакції закону № 770-VIII від 10 листопада 2015 року), як умисні, протиправні, що виразились у пропозиції та наданні службовій особі неправомірної вигоди.

Диспозиція ч.1 ст. 369 КК України (в редакції закону № 770-VIII від 10 листопада 2015 року) передбачала відповідальність за пропозицію чи обіцянку службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Із суб`єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України характеризується лише прямим умислом і являється закінченим з моменту, коли винний лише запропонував чи пообіцяв надати неправомірну вигоду службовій особі, а остання усвідомила цю інформацію або коли службова особа прийняла хоча б частину наданої неправомірної вигоди (формальний склад). Якщо службова особа відмовилася прийняти запропоновані, обіцяні чи надані їй гроші, цінності, послуги або з якихось причин не отримала неправомірну вигоду, дії того, хто намагався її надати, належить кваліфікувати як замах на вчинення злочину.

Така позиція висловлена в постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 20 травня 2020 року у справі №753/21723/16-к.

Крім цього, у відповідності до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» №5 від 26 квітня 2002 року, злочини, передбачені статтями 368, 369 КК ( 2341-14 ), вважаються закінченими з моменту, коли службова особа прийняла хоча б частину хабара. У випадках, коли вона відмовилася прийняти запропоновані гроші, цінності, послуги, дії того, хто намагався дати хабар, належить кваліфікувати як замах на його давання.

Статтею 15 КК України передбачено, що замахом на кримінальне правопорушення є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

В ході судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_1 передав разом із шляховим листом начальнику СРПП ОСОБА_4 200 гривень, однак працівник поліції відмовився від отримання зазначеної неправомірної вигоди, повідомивши ОСОБА_1 , що останній вчинив кримінальне правопорушення за яке передбачено кримінальну відповідальність, надавши неправомірну вигоду службовій особі, тобто службова особа - ОСОБА_4 відмовився прийняти запропоновані гроші, а тому, на думку суду, дії ОСОБА_1 належить кваліфікувати за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 КК України (в редакції закону № 770-VIII від 10 листопада 2015 року) як умисні, що виразилися в закінченому замаху на надання неправомірної вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Отже, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст.369 КК України (в редакції закону № 770-VIII від 10 листопада 2015 року), доведеною.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який характеризується позитивно, та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_1 є наявність на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 в судовому засіданні не встановлено.

Санкція ч. 1 ст. 369 КК України (в редакції закону № 770-VIII від 10 листопада 2015 року) передбачає міру покарання у виді штрафу від п`ятисот до семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк від двох до чотирьох років, або позбавлення волі на той самий строк.

Санкція ч. 1 ст. 369 КК України (в редакції закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) передбачає міру покарання у виді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

У відповідності до ч.3 ст. 12 КК України в редакції закону №4025-VІ від 15 листопада 2011 року) кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України, в якому обвинувачується ОСОБА_1 є злочином середньої тяжкості.

У відповідності до ч.4 ст. 12 КК України (в редакції закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 369 КК України, в якому обвинувачується ОСОБА_1 є нетяжким злочином.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд вважає, що йому слід призначати покарання в межах санкції ч.1 ст.369 КК України (в редакції закону № 770-VIII від 10 листопада 2015 року), виходячи з положень ст.5 КК України, відповідно до якої, закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Поскільки санкція ч.1 ст. ст.369 КК України (в редакції закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) посилює кримінальну відповідальність в частині призначення покарання у виді штрафу, то суд вважає, що міру покарання ОСОБА_1 у виді штрафу слід призначити у межах санкції ч.1 ст. 369 КК України (в редакції закону № 770-VIII від 10 листопада 2015 року).

Суд, вирішуючи питання про призначення покарання враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , характеризуючі дані про особу обвинуваченого, те, що він має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, являється працевлаштованим і працює водієм у ПП «Еней», досудову доповідь органу пробації про обвинуваченого у кримінальному провадженні, вважає за можливе застосувати відносно нього міру покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Постановою про визнання та приєднання речових доказів від 06 грудня 2017 року та квитанцією про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження № 111, підтверджується, що речовим доказом визнано грошову купюру номіналом 200 (двісті) гривень серії ПД 2335389, яку поміщено в спеціальний пакет НДЕКЦ №0618358 та визначено зберігати в кімнаті зберігання речових доказів Млинівського ВП Дубенського відділу поліції ГУНП в Рівненській області.

Також речовим доказом визнано оптичний носій «DVD-R» диск з файлом vid_20171206_124828.mp.4., на якому міститься відеозапис про надання ОСОБА_1 неправомірної вигоди ОСОБА_4

(а. с. 23-25 к/п №12017180160000580)

У відповідності до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. При цьому у відповідності до п. 5 ч.9 ст.100 КПК України, гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Суд вважає, що грошові кошти: одну грошову купюру номіналом 200 (двісті) гривень серії ПД 2335389, вилучену під час огляду місця події в смт. Млинів Рівненської області 06 грудня 2017 року, які були предметом кримінального правопорушення, слід конфіскувати у дохід держави.

У кримінальному провадженні процесуальні витрати відсутні.

Рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження в даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 не приймалось.

На підставі наведенного,

керуючись ст. ст. 368-370, 373, 374, 392, 395 КПК України,

суд ,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст.369 КК України (в редакції закону № 770-VIII від 10 листопада 2015 року) і призначити йому міру покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Речові докази по справі:

- грошову купюру номіналом 200 (двісті) гривень серії ПД 2335389 та поміщено в спеціальний пакет НДЕКЦ №0618358 та передано на зберігання в кімнату зберігання речових доказів Млинівського ВП Дубенського відділу поліції ГУНП в Рівненській області - конфіскувати у дохід держави;

- оптичний носій «DVD-R» диск з файлом vid_20171206_124828.mp.4., на якому міститься відеозапис про надання ОСОБА_1 неправомірної вигоди ОСОБА_4 - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Згідно до ст. 532 КПК України, вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Млинівський районний суд Рівненської області - протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Млинівського райсуду А.П. Бандура