Ухвала суду № 95144440, 25.02.2021, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 25.02.2021 Справа № 554/1296/21

Єдиний унікальний номер 554/1296/21

Провадження №1-кс/554/3927/2020

У Х В А Л А

Іменем України

25 лютого 2021 року м. Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави Бугрій В.М., при секретарі судового засідання Сорока Ю.Г., за участю прокурора Бережного Б.О., підозрюваного ОСОБА_1 , адвоката Стеценка В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтави клопотання слідчого Третього слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, Шингарьова Дениса Олександровича за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021200000000005 від 15.01.2021 за ч. 3 ст. 368 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лебедин Сумської області,проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Досудовим розслідуванням встановлено, у провадженні Третього слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021200000000005 від 15.01.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України.

Досудовим розслідування встановлено, що наприкінці жовтня 2020 року ОСОБА_2 вирішив стати громадським інспектором рибоохорони та оформити відповідне посвідчення з метою здійснення охорони водних біоресурсів на водному об`єкті, який знаходиться у с. Байрак Липоводолинського району Сумської області.

З цією метою він звернувся до Управління Державного агентства рибного господарства у Сумській області за адресою: вул. Першотравнева, 29, м. Суми, де останній познайомився із начальником відділу матеріально-технічного забезпечення Управління Державного агентства рибного господарства у Сумській областіЛєбєдєвим В.М.

У ході спілкування ОСОБА_1 вказав ОСОБА_2 список документів, які необхідно надати з метою подальшого отримання посвідчення громадського інспектора рибоохорони, що і було зроблено ОСОБА_2 .

Після цього приблизно через місяць на мобільний телефон ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_1 та повідомив, що останній може забрати посвідчення громадського інспектора рибоохорони.

09.12.2020 ОСОБА_2 у приміщенні Управління Державного агенства рибного господарства у Сумській області по вул. Першотравнева, 29, м. Суми отримав посвідчення № 0033 громадського інспектора Сумського рибоохоронного патруля на своє ім`я. Після отримання ОСОБА_2 посвідчення громадського інспектора Сумського рибоохоронного патруля ОСОБА_1 висунув останньому вимогу надати 400 доларів США за його видачу.

В подальшому у січні 2021 року ОСОБА_2 повторно звернувся до Управління Державного агентства рибного господарства у Сумській області для оформлення посвідчень громадських інспекторів рибоохорони відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , якими спільно з ним здійснюється охорона водного об`єкту у с. Байрак Липоводолинського району Сумської області.

При цьому ОСОБА_1 висунув ОСОБА_2 вимогу надати по 10000 гривень за оформлення одного посвідчення громадського інспектора рибоохорони стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та повторно виказав вимогу надати 400 доларів США за оформлене раніше посвідчення громадського інспектора рибоохорони на ім`я ОСОБА_2 .

Розуміючи, що без надання неправомірної вигоди ОСОБА_1 зарахування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до складу громадських інспекторів рибоохорони та оформлення відповідних посвідчень щодо них з метою забезпечення здійснення охорони водних біоресурсів на водному об`єкті, який знаходиться у с. Байрак Липоводолинського району Сумської області неможливе, ОСОБА_2 погодився на вимогу ОСОБА_1 та 25.01.2021 перебуваючи на вул. Харківська у м. Суми передав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 400 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становило 11264 гривні.

В подальшому, 10.02.2021 перебуваючи на другому поверсі торгово-розважального центру «Лавина» за адресою м. Суми, проспект М. Лушпи, 4, продовжуючи реалізацію злочинного умислу, направленого на отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 неправомірну вигоду у сумі 10000 гривень за зарахування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до складу громадських інспекторів рибоохорони та оформлення відповідних посвідчень щодо них.

В подальшому, 23.02.2021 перебуваючи біля Управління Державного агентства рибного господарства у Сумській області за адресою: вул. Першотравнева, 29, м. Суми у автомобілі ОСОБА_2 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, направленого на отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 неправомірну вигоду у сумі 10000 гривень за зарахування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до складу громадських інспекторів рибоохорони та оформлення відповідних посвідчень щодо них.

За вчинення своїх умисних дій, які виразилися у тому, що начальник відділу матеріально-технічного забезпечення Управління Державного агентства рибного господарства у Сумській області ОСОБА_1 , вимагав та отримав неправомірну вигоду від ОСОБА_2 у загальній сумі 31264 гривні за зарахування ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до складу громадських інспекторів рибоохорони та оформлення і видачу їм посвідчень громадських інспекторів Сумського рибоохоронного патруля, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, - одержання неправомірної вигоди, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Під час отримання 23.02.2021 року неправомірної вигоди, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було затримано в порядку ч. 1 ст. 208 КПК України. Під час затримання, на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України, з дотриманням вимог ч. 7 ст. 223 та ст. 236 КПК України, слідчим було проведено обшук затриманої особи – ОСОБА_1

23.02.2022 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - одержання неправомірної вигоди поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, санкція статті передбачає до 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Винуватість ОСОБА_1 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема протоколами допиту свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, протоколом затримання ОСОБА_1 , протоколом обшуку Управління Державного агентства рибного господарства у Сумській областіта іншими доказами у своїй сукупності.

Дослідивши матеріали кримінального провадження встановлено, що підозрюваний вчинив тяжкий умисний корисливий злочин, за який передбачено кримінальну відповідальність у вигляді позбавлення волі строком до десяти років.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Необхідність обрання стосовно підозрюваногозапобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Метою обрання стосовно підозрюваногозапобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений, може здійснити вищезазначені дії.

Підозрюваний особисто знайомий із потерпілим ОСОБА_2 , від якого ОСОБА_1 вимагав надання неправомірної вигоди, тому останній може здійснювати заходи впливу на нього, а також на інших свідків у цьому кримінальному провадженні.

Також, під час ознайомлення з матеріалами, які додаються до вказаного клопотання, підозрюваний особисто вивчав протоколи допитів свідків і останньому достеменно відомі адреси місць їх проживання, що під ґрунтом понесення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, не може виключати об`єктивного ризику здійснення тиску та впливу на свідків, з метою схилення їх на надання неправдивих показів у суді.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Підозрюваному ОСОБА_1 достеменно відомі прийоми та тактика роботи правоохоронної системи, оскільки він є ветераном Національної поліції, має задовільний стан здоров`я.

Також на даний час у ході розслідування необхідно допитати частину свідків, яким відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження.

Крім того, підозрюваний може скористатися наявними зв`язками із правоохоронцями з метою здійснення як прямого так і опосередкованого тиску на свідків.

Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється

Вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину, доводиться показанням вже допитаних свідків та потерпілого ОСОБА_2 . Необхідно зазначити, що з метою помсти потерпілому, який надаввикриваючі вину підозрюваного покази, перебуваючи на волі ОСОБА_1 може здійснити злочин відносно нього.

Крім того, підозрюваний може продовжити вчиняти корисливі кримінальні правопорушення, виконуючи надану йому владу за посадою.

Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду

У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі обвинуваченого настільки, що його неможливо відвернути не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від суду, незаконний вплив на свідків та перешкоджання розгляду судом справи іншим чином унеможливлює обрання йому іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою.

Враховуючи, що підозрюваний володіє тактикою і методами оперативної діяльності, з метою уникнення кримінальної відповідальності підозрюваний може покинути територію України та перебувати за її межами тривалий час, або переховуватися на території України, що унеможливить проведення досудового розслідування та розгляд кримінального провадження по суті.

У даному випадку інший, більш м`який запобіжний захід не тільки унеможливить забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а навпаки є підґрунтям для спроб останнього переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Для запобігання переховуванню підозрюваного від органів слідства, прокуратури та суду, з метою недопущення ухилення від кримінальної відповідальності, об`єктивно необхідним є застосування щодо нього запобіжного заходу – тримання під вартою.

Також, на підставі ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків.

Відповідно до частини 5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

При визначенні розміру застави, на ряду з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України необхідно враховувати практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, а також те, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий корупційний злочин, з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків, беручи до уваги, що вчинене ним кримінальне викликало значний негативний суспільний резонанс, а також враховуючи майновий стан ОСОБА_1 при вирішенні питання розміру застави, вважаю, що вона має складати не менше 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 181 600 грн.

У разі визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави прошу визначити необхідність покладання на ОСОБА_1 наступних процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема: прибувати за викликом до слідчого, прокурора чи суду; не відлучатися із м. Суми, без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання слідчому, прокурору свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав, викладених у клопотанні.

Підозрюваний з клопотанням не погодився та просив обрати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Захисник з клопотанням не погодився та просив відмовити у його задоволенні, обравши запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного та захисника, дослідивши матеріали клопотання, суд вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Зі змісту ст. 131-132 КПК України встановлено, що запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснювати дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

У відповідності до ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Аналізуючи пояснення прокурора щодо наявних ризиків, долучені до клопотання матеріали, суд не вдаючись до оцінки доказів на даній стадії кримінального провадження, слідчий суддя констатує, що під час розгляду клопотання прокурор, не довів наявність всіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України та не довели недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Оскільки прокурором не доведено наявність ризиків, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя приходить до висновку, що твердження прокурора про існування цих ризиків є непідтвердженими та передчасними, також такими, що ґрунтуються в своїй переважній більшості на припущеннях.

Відповідно до п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини-обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

В той же час суд враховує, що п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Стороною обвинувачення не доведено всіх зазначених в клопотанні ризиків, а також того, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів на даному етапі не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КК України, а також із врахуванням того, що запобігти навіть не доведеним слідчим та прокурором ризикам можливо покладенням судом на підозрюваного певних обов`язків, визначених ч.5 ст. 195 КПК України, суд вважає за можливе у відповідності до ст. 179 КПК України не застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, а застосувати до нього запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту.

Згідно ст. 181 КПК України - домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Слідчий суддя вважає, що запобіжний захід тримання під вартою, як винятковий запобіжний захід є необґрунтований, але вбачаючи наявність вчинення злочину, наявність суспільного резонансу, суддя вважає за можливе обрати більш м`який запобіжний захід – нічний домашній арешт, що на думку суду забезпечить його належну поведінку та попередить його спроби вчинити інше кримінальне правопорушення.

Окрім цього, застосовуючи, щодо підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього на строк не більше двох місяців такі обов"язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця свого проживання; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в"їзд в Україну, утриматися від спілкування з свідками кримінального провадження, за виключенням як за ініціативою слідчого чи прокурора і в їх присутності.

Вирішуючи питання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу, суд враховує вік та стан здоров`я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

З огляду на наведене вище слідчим суддею встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 є занадто суворим в даному конкретному випадку. Крім того, органом досудового розслідування під час розгляду клопотання не доведено, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе виправдати потреби досудового розслідування кримінального провадження.

Разом із тим, враховуючи характер вчиненого кримінального правопорушення, міцність соціальних зв`язків підозрюваного, наявність постійного місця проживання, особу підозрюваного, наслідки вчиненого кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає, що так як ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, тому з метою попередження можливого його переховування від органів досудового розслідування та/або суду, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, до останнього слід застосувати запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі, з покладенням на підозрюваного процесуальних обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України

Керуючись ст. 181,183, 193,196 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого Третього слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, Шингарьова Дениса Олександровича за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021200000000005 від 15.01.2021 за ч. 3 ст. 368 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лебедин Сумської області,проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 – задовольнити частково.

У обранні міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – відмовити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці, з урахуванням вимог ст. 194 КПК України поклавши на нього наступні обов`язки: прибувати за викликом до слідчого, прокурора чи суду; не відлучатися із м. Суми, без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання слідчому, прокурору свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_1 що в разі невиконання вказаних обов`язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Підозрюваного звільнити з під варти в залі суду негайно.

Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя : В.М.Бугрій