Рішення № 95143641, 24.02.2021, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 24.02.2021

ЄУ № 942/156/21

Провадження №2-а/942/7/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі головуючого судді Стеценко О.С.,

за участю секретаря Рожкової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області з адміністративним позовом до відповідача, в якому просить визнати дії відповідача протиправними та скасувати постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАН №3727560 та серії ЕАН № 3727620 від 30.01.2021, провадження у справі закрити.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 30.01.2021 відповідачем були винесені постанови серії ЕАН №3727560 та серії ЕАН № 3727620, якими позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП з накладенням штрафу у розмірі 425 грн. та за ч.1 ст. 121 КУпАП з накладенням штрафу у розмірі 340 грн. відповідно.

Вищезазначені постанови позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки, як зазначає позивач у позовній заяві, 30.01.2021 приблизно о 10 год. 25 хв. він прямував з с. Осинове до смт. Новопсков на автомобілі ВАЗ 21101. В районі автомобільного мосту через р. Кам`янка з невідомих йому причин його зупинив інспектор поліції Лисак В.О. На вимогу інспектора позивач зупинився та попрохав пояснити причину зупинки відповідно до ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». Інспектор поліції повідомив позивачу, що причиною зупинки стало не ввімкнення ним ближнього світла фар поза населеним пунктом, як це передбачено п.9.8 ПДР України. З даним твердження позивач не погодився, оскільки на виїзді з с. Осинове перед знаком 5.46 «кінець населеного пункту» він ввімкнув ближнє світло фар та рухався в напрямку смт. Новопсков, доки не був зупинений поліцейським. Позивач надав поліцейському для перевірки посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортний засіб, при цьому зазначив, що дії поліцейського незаконні. Після складення першої постанови про накладення адміністративного стягнення серія ЕАН № 3727560 за ч.2 ст. 122 КУпАП, позивач повторно вказав інспектору про незаконність його дій. Усвідомивши, що позивач не згоден з винесеною постановою, інспектор з метою залякування склав відносно позивача ще одну постанову серія ЕАН № 3727620 за порушення положень ч.1 ст. 121 КУпАП. Позивач зазначив, що під час складання постанов інспектор Лисак В.О. відкрито ігнорував його права, передбачені ст. 268 КУпАП, а саме, не взяв з позивача письмове пояснення, хоча останній наполягав на цьому, не задовольнив клопотання щодо встановлення свідків вчиненого правопорушення, не надав для ознайомлення відеозапис, про який зазначено в постановах, не довів правомірність зупинки позивача.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 15.02.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 24.02.2021.

Позивач до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про наявність поважних причин неявки до судового засідання не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи до суду не направив, відзив на позовну заяву не надав.

Частиною 3 ст. 268 КАС України передбачено, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд, враховуючи, що сторони повідомлені про судове засідання, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час та місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові документи; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

За приписами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 293 КУпАП і роз`яснень, викладених в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» зі змінами та доповненнями, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що 30 січня 2021 року відповідачем відносно позивача було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3727560 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн. У вищезазначеній постанові вказано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 30.01.2021 о 10 год. 21 хв., рухаючись поза населеним пунктом, не ввімкнув ближнє світло фар. Після зупинки на вимогу працівника поліції не ввімкнув світлову аварійну сигналізацію, чим порушив п. 9.8 Правил дорожнього руху України - порушення вимог ПДР (з 01.10 по 01.05. на ТЗ поза населених пунктів повинні бути ввімкнені денні ходові вогні або ближнє світло фар).

В п.9.8 Правил дорожнього руху України (далі за текстом - ПДР України) зазначено, що з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар. В умовах недостатньої видимості на механічних транспортних засобах можна ввімкнути дальнє світло фар або додатково протитуманні фари за умови, що це не буде засліплювати інших водіїв.

Згідно п. 9.9 «б» ПДР України аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар .

Диспозиція частини другої статті 122 КУпАП передбачає, що адміністративна відповідальність настає за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Отже, відповідальність за цією статтею наступає, коли водій порушує користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, а не коли транспортний засіб знаходиться у русі.

Так само даною статтею КУпАП не передбачена відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами при зупинці транспортного засобу.

В даному випадку зупинка на вимогу поліцейського не стосується початку руху чи зміни його напрямку.

Таким чином порушення п. п. 9.8, 9.9 «б» ПДР України не створює правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки згідно постанови про адміністративне правопорушення на транспортному засобі не були ввімкнені денні ходові вогні (ближнє світло фар) під час руху, не ввімкнена світлова аварійна сигналізація після зупинки.

Крім того, диспозиція ст. 122 КУпАП є бланкетною, тобто повинна містити конкретні порушення Правил дорожнього руху з посиланням на нормативно - правові акти.

Як вбачається з постанови позивачу інкримінується те, що він, рухаючись поза населеним пунктом, не ввімкнув ближнє світло фар. Після зупинки на вимогу працівника поліції не ввімкнув світлову аварійну сигналізацію, чим порушив вимоги п. 9.8 ПДР України.

В той же час п. 9.8. ПДР України не містить вимоги від водія вмикати світлову аварійну сигналізацію після зупинки транспортного засобу поліцейським.

Така вимога передбачена у п. 9.9. ПДР України, порушення якої не зазначено в оскаржуваній постанові.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення серія ЕАН № 3727620 від 30.01.2021 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 30.01.2021 о10 год. 31 хв. керував автомобілем, у якого на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість, а саме затоновані задні габаритні вогні, вогні стоп сигналу, чим порушено п. 31.4.3 ПДР України - керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатації його забороняється, переобладнаний з порушенням відповідних норм і стандартів.

Згідно п. 31.4.3 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: зовнішні світлові прилади: а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу; б) порушено регулювання фар; в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла; г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу; ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світло пропускання.

Диспозицією 1 ст. 121 КУпАП передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів .

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про автомобільний транспорт» конструкція та технічний стан транспортних засобів, а також їх частини мають відповідати вимогам, порядок визначення яких установлює Кабінет Міністрів України, та забезпечувати безпеку людей, які користуються транспортними засобами чи беруть участь у дорожньому русі . Транспортні засоби та частини до них повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів і конструкторської документації та мати маркування для їх ідентифікації.

Як вбачається з позовної заяви інспектор поліції без допомоги експерта, відповідних технічних приладів, на свій розсуд визначив, що задні світлові прилади на транспортному засобі позивача мають тонування, що не спростовано це і відповідачем.

Відповідачем не надано доказів, що тонування та покриття габаритних вогнів не відповідає технічним вимогам транспортного засобу позивача та є порушенням п.п. 31.4.3 ПДР України.

Згідно ч.1 ст.8 Закону України «Про національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З наведеного вбачається, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є, зокрема, показання технічних засобів, що мають функції фотозйомки та відеозапису.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція, серед іншого, може застосовувати такі превентивні заходи, як застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.

Статтею 255 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно п. 2 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, (далі - Інструкція), зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Разом з тим, як вбачається з положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено ст. 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.

Згідно вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Таким чином, з цієї правової норми вбачається, що законодавцем встановлено презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Отже, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність накладення ним адміністративного стягнення, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами факту порушення.

В оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення зазначено, що до неї додано відеозапис.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 15.02.2021 від відповідача суд витребував оригінали постанови та запис з камери про вчинені правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Дана вимога суду відповідачем виконана не була, витребувані судом матеріали справи про адміністративне правопорушення до судового засідання не надані, тому суд позбавлений можливості перевірити доводи викладені у позові та правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП.

Крім того, Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 13.02.2020 у справі 524/9716/16-а зазначив, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис, згідно з вимогами ст. 70 КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Верховний Суд у своїй постанові від 26.04.2016 у справі № 338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням Правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.

Таким чином з матеріалів справи та наданих суду доказів вбачається, що відповідач не довів, що позивач порушив п. п. 9.8, 9.9(б), 31.4.3 ПДР України, обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, відповідачем не спростовано. Доказів того, що відповідач діяв правомірно і розглянув справу у відповідності до вимог законодавства, суду не надано, показання свідків або понятих відсутні.

Крім того при винесенні постанов про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121, ч.2 ст. 122 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн., 425,00 грн. відповідно, відповідачем в порушення ст. ст. 278, 280 КУпАП не були виявлені обставини, які виключають адміністративну відповідальність, пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також не з`ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що порушення позивачем Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 121, ч. 2 ст. 122 КУпАП, не підтверджено належними та допустимими доказами. Позивач заперечив вчинення правопорушення, тоді як відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень у спірних відносинах, не надав доказів правомірності прийнятого ним рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН №3727560 та серії ЕАН № 3727620 від 30.01.2021підлягають скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 121, ч. 2 ст. 122 КУпАП відносно позивача підлягає закриттю згідно п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача, то суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

У зв`язку з чим, в частині вимог позивача про визнання дій відповідача протиправним слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 сформована правова позиція щодо необхідності сплати судового збору у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, а тому слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Відповідно до квитанцій № 0.0.2002866590.1 від 04.02.2021 та № 0.0.2015345230.1 від 15.02.2021 позивачем по справі було сплачено судовий збір за подання адміністративного позову до суду, а саме за вимогу про скасування двох постанов про накладення адміністративного стягнення в загальній сумі 908, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 8, 9, 72-77, 139, 241-246, 255, 286, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити частково.

Постанови серії ЕАН № 3727620 та серії ЕАН № 3727560 від 30.01.2021, винесені інспектором поліції Новопсковського ВП ГУНП в Луганській області Лисаком В.О., про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121, ч.2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121, ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Луганській області, яке знаходиться за адресою: вул. Вілєсова, 1, м. Сєвєродонецьк Луганської області, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 908,00 грн.

В іншій частині вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий 24.11.2006 Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головного управління Національної поліції в Луганській області, код ЄДРПОУ 40108845, адреса: вул. Вілєсова, буд. 1, м. Сєвєродонецьк Луганської області.

Рішення може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду через Новопсковський районний суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.С. Стеценко