Ухвала суду № 95143598, 25.02.2021, Марківський районний суд Луганської області

Справа № 417/206/21

Провадження № 2/417/116/21

УХВАЛА

Іменем україни

"25" лютого 2021 р. с. Марківка Луганської області

Суддя Марківського районного суд Луганської області Шкиря В. М., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом,

у с т а н о в и в:

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2021 мені передано цивільну справу № 417/206/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.

Під час ознайомлення з позовом мною виявлено, що позивач є матір`ю ОСОБА_3 , яка займає посаду секретаря судового засідання Марківського районного суду Луганської області та ми часто працюємо разом, як склад суду та секретар судового засідання про що свідчать ухвали та рішення, як в цивільних так і кримінальних справах, що є у вільному доступі в реєстрі судових рішень, а отже ці обставини відомі широкому колу осіб.

Вважаю, що ці обставини можуть викликати сумніви в моїй неупередженості при розгляді цієї справи, а тому вважаю за необхідне до відкриття провадження по справі заявити самовідвід на підставі п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України.

Відповідно ч.1,2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно ст.39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36,37 і 38 цього Кодексу суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до ч.8 ст.40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про самовідвід приходжу до наступного.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним і керується верховенством права.

Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.Зідно п. 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінюваності суддів (далі - Висновок), судова незалежність передбачає повну неупередженість з боку суддів. При розгляді справи між будь-якими сторонами судді повинні бути неупередженими, тобто вільними від будь-яких звязків, прихильностей, необ`єктивності, які впливають або можуть створювати враження впливу на спроможність суддів здійснювати судочинство незалежно. У цьому розумінні судова незалежність є розвитком основоположного принципу, згідно з яким «жодна особа не може бути суддею у своїй справі». Значущість цього принципу виходить за межі окремої судової справи та її сторін. Судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої справи, але й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто насправді повинен бути вільним від будь-яких звязків, симпатій, упередженості, він чи вона також повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку, довіру до судової влади може бути підірвано.

В пункті 11 Висновку зазначено, що ця незалежність повинна існувати стосовно як суспільства в цілому, так і сторін будь-якої судової справи, в якій судді повинні винести рішення.

Виходячи з вказаної норми закону, в даному випадку достатньою підставою для відводу судді є не доведений факт упередженості чи необ`єктивності судді, а наявність обґрунтованого об`єктивними обставинами припущення, що суддя в силу дії певних чинників не може зберегти безсторонність.

Із практики Європейського суду з прав людини випливає, що важливим питанням є питання довіри, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення Європейського суду по справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 року).

У п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Долучені до заяви про самовідвід ухвали та рішення, як в цивільних так і кримінальних справах, є у вільному доступі в реєстрі судових рішень, а отже ці обставини дійсно відомі широкому колу осіб.

Отже, вважаю, що вказані суддею Шкирею В.М. обставини, а саме те, що вони працюють, як склад суду та секретар судового засідання, та ці обставини відомі широкому колу осіб, можуть викликати у стороннього спостерігача сумніви в неупередженості судді при розгляді справи, а тому заява про самовідвід судді є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. п.5 ч.1 ст.36, ч.2,8,9,11 ст. 40 ЦПК України, суддя,-

постановив :

Задовольнити заяву судді Шкирі Віри Миколаївни про самовідвід у цивільній справі № 417/206/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом

Відвести суддю Шкирю Віру Миколаївну від участі у розгляді цивільної справи № 417/206/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом

Передати цивільну справу № 417/206/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом до канцелярії Марківського районного суду Луганської області.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Марківського районного суду В. М. Шкиря