Рішення № 9513999, 17.05.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

17 травня 2010 р.           Справа 2/50-10

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк", вул. Пушкінська, 42/4, м. Київ, 01004

до: Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Іванівський", вул. Гагаріна, с. Іванів, Калинівський район, Вінницька область, 22432

про стягнення 117642,44 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Дудник Л.О. - за довіреністю;

          відповідача : не з"явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Публічного акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Іванівський" про стягнення 103128,80 грн. заборгованості, в тому рахунку 53456,00 грн. - відсотки за користування кредитними коштами за період з 08.09.2009 року по 16.03.2010 року, 35166,26 грн. - пеня за несвоєчасно погашений кредит за період з 08.09.2009 року по 16.03.2010 року, 14506,54 грн. - пеня за несвоєчасно погашені відсотки за період з 08.09.2009 року по 16.03.2010 року, у зв"язку із невиконання умов кредитного договору № 330-а від 25.06.2007 р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 23.03.2010 р. порушено провадження у справі та призначено засідання на 14.04.2010 р.

14.04.2010 року до суду надійшла заява позивача № 71/481 від 14.04.2010 року, якою він збільшував розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 117642,44 грн., з яких 59678,40 грн. - відсотки за користування кредитними коштами за період з 08.09.2009 р. по 07.04.2010 року, 41227,95 грн. - пені за несвоєчасно погашений кредит за період з 18.09.2009 року по 07.04.2010 року, 16736,12 грн. - пені за несвоєчасно погашені відсотки за період з 18.09.2009 року по 07.04.2010 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Подана позивачем заява № 71/481 від 14.04.2010 року судом приймається, оскільки позивачем при подачі даної заяви, як свідчать додані до неї докази, було дотримано вимоги щодо сплати державного мита в установленому розмірі.

За клопотанням відповідача розгляд справи, призначений на 14.04.2010 року, відкладено на 17.05.2010 року.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 71/481 від 14.04.2010 року.

Відповідач відзиву не надав та в судове засідання, призначене на 17.05.2010 року, не з'явився, незважаючи на те, що повідомлявся про час і місце судового розгляду справи № 2/50-10 належним чином, доказом чого є повернутий до суду конверт № 02079938 разом із ухвалою суду від 14.04.2010 року про відкладення розгляду справи та із відміткою установи поштового зв"язку, з якої вбачається, що відповідач відмовився від отримання вказаної ухвали.

Беручи до уваги приписи ст. 22 ГПК України, згідно якої сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, а також той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

25.06.2007 р. між Публічним акціонерним товариством "Індустріально-експортний банк" (банк) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Іванівський" (позичальник) був укладений кредитний договір № 330-а, відповідно до умов якого банк зобов"язався надати відповідачу кредит в сумі 571 200,00 грн. із сплатою 17 відсотків річних, строком користування до 25.01.2010 року.

Факт надання відповідачу кредитних грошових коштів підтверджується меморіальним ордером № 330-а від 26.06.2007 р.

Враховуючи ту обставину, що відповідач взяті на себе зобов"язання за кредитним договором виконував неналежним чином, рішенням господарського суду Вінницької області від 25.03.09 р. у справі № 6/57-09 вирішено стягнути з останнього 469 250,54 грн. заборгованості за кредитом, 66 201,73 грн. боргу по відсотках, 34 264,05 грн. пені, звернувши стягнення в першу чергу на заставне майно - комбайн зернозбиральний NEW Holland NC 56 2007 року випуску, реєстраційни № 01466 АВ з зерновою жаткою GHNG, що належить на праві власності відповідачу, та яке відповідно до договору про заставу транспортного засобу № ДЗ 330-а від 05.06.07 р. відповідач надав банку в заставу в рахунок забезпечення виконання відповідачем зобов"язань за договором.

На виконання вказаного рішення 07.04.2009 року господарським судом Вінницької області по справі № 6/57-09 видано наказ.

У зв"язку із подальшим невиконанням відповідачем умов кредитного договору та наказу суду від 07.04.2009 року позивачем було подано позовну заяву про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 92917,13 грн., в тому рахунку 54870,17 грн. - відсотки за користування кредитними коштами за період з 26.02.2009 року по 07.09.2009 року, 28671,95 грн. - пеня за несвоєчасно погашений кредит за період з 26.03.2009 року по 07.09.2009 року, 9375,01 грн. - пеня за несвоєчасно погашені відсотки за період з 26.03.2009 року по 07.09.2009 року.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 04.11.2009 р. у справі № 6/222-09 вирішено стягнути з відповідача заборгованість в сумі 55252,20 грн., з яких 54870,17 грн. - відсотки за користування кредитними коштами за період з 26.02.2009 року по 07.09.2009 року, 288,28 грн. - пеня за несвоєчасно погашений кредит, 93,75 грн. - пеня за несвоєчасно погашені відсотки

У відповідності із ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Пунктом 2.3. договору передбачено зобов"язання банку нараховувати відсотки за користування кредитом з дня списання коштів з позичкового рахунку позичальника (відповідача) до моменту погашення кредиту, щомісяця, в пеірод з 26 числа попереднього місяця по 25 число включно поточного місяця, за фактичну кількість днів користування кредитом. При розрахунку відсотків день надання та погашення кредиту вважається як один день, при цьому день надання кредиту включається до розрахунку, а день погашення фактичну кількість - у випадку прострочення погашення кредиту, відсотки нараховуються на суму заборгованості за кредитом і за період прострочення до моменту погашення кредиту.

Так, позивачем за період з 08.09.2009 р. по 07.04.2010 року нараховано 59678,40 грн. відсотків за користування кредитними коштами за договором (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 71/481 від 14.04.2010 року).

У зв'язку з тим, що відповідач в добровільному порядку не повертає передбачені договором кредитні кошти, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № 330-а від 25.06.2007 р. є кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 10561 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Виходячи зі змісту п. 3 ст. 346 ГК України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню кредиту належним чином, що вбачається із меморіального ордеру № 330-а від 26.06.2007 р., згідно якого банк надав відповідачу кредит на загальну суму 571 200,00 грн.

Проте, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач взяті на себе зобов"язання щодо своєчасного та у повному обсязі повернення відсотків за користування кредитом виконав не належним чином. У зв"язку з цим, за ним утворилась заборгованість в сумі 59678,40 грн. за період з 08.09.2009 р. по 07.04.2010 року, про що свідчить відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду доказів оплати вказаної суми боргу.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 59678,40 грн. - відсотки за користування кредитними коштами за період з 08.09.2009 р. по 07.04.2010 року (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 71/481 від 14.04.2010 року) підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 41227,95 грн. - пені за несвоєчасно погашений кредит за період з 18.09.2009 року по 07.04.2010 року, 16736,12 грн. - пені за несвоєчасно погашені відсотки за період з 18.09.2009 року по 07.04.2010 року (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 71/481 від 14.04.2010 року).

Розглянувши дані вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до п. 4.1. договору у випадку несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом та/або відсотків за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на протязі існування простроченої заборгованості, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення.

З огляду на вказане, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 41227,95 грн. - пені за несвоєчасно погашений кредит за період з 18.09.2009 року по 07.04.2010 року, 16736,12 грн. - пені за несвоєчасно погашені відсотки за період з 18.09.2009 року по 07.04.2010 року (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 71/481 від 14.04.2010 року) заявлено правомірно. Проте суд не погоджується із розрахунками позивача.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається із матеріалів справи, нарахування пені позивачем здійснено за період з 18.09.2009 року по 07.04.2010 року, який перевищує строк у шість місяців.

Здійснивши розрахунок пені згідно Бази даних "Законодавство" за період з 18.09.2009 року по 18.03.2010 року судом отримано 35693,36 грн. - пені за несвоєчасно погашений кредит, 14696,55 грн. - пені за несвоєчасно погашені відсотки, які й підлягають задоволенню у вказаних сумах.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за укладеним кредитним договором, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на заявлену до стягнення суму заборгованості.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 71/481 від 14.04.2010 року).

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 546, 549, 551, 612, 629, 1048, 1054, 10561 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198, 231, 232, 346 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 71/481 від 14.04.2010 року).

2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Іванівський", вул. Гагаріна, с. Іванів, Калинівський район, Вінницька область, 22432 (код ЄДРПОУ - 03732241, рахунок № 26006204082001 в філії "Вінницька дирекція АТ "Індустріально-експортний банк", МФО 302537) на користь Публічного акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" філія "Вінницька дирекція АТ "Індустріально-експортний банк", вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050 (код ЄДРПОУ - 26176127, рахунок № 37399840000002 в філії "Вінницька дирекція АТ "Індустріально-експортний банк", МФО 302537) 59678,40 грн. - відсотки за користування кредитними коштами за період з 08.09.2009 р. по 07.04.2010 року, 35693,36 грн. - пені за несвоєчасно погашений кредит, 14696,55 грн. - пені за несвоєчасно погашені відсотки, 1100,68 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 220,81 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 18 травня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу вул. Пушкінська, 42/4, м. Київ, 01004 , вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050

4 - відповідачу вул. Гагаріна, с. Іванів, Калинівський район, Вінницька область, 22432