Рішення № 9513973, 17.05.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

17 травня 2010 р.           Справа 2/51-10

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", 21001, м. Вінниця, вул. Коцюбинського, 28

до: Прокуратури Вінницької області, 21050, м. Вінниця, вул. Володарського, 33

про стягнення 86 645,37 грн.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області, 21018 м. Вінниця, вул. Пирогова, 29

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Матвєєва О.Ю. - за довіреністю;

          відповідача : Колівошко С.М. - за довіреністю.

третя особа: не з"явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з Прокуратури Вінницької області на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" 86645,37 грн. заборгованості, в тому рахунку 83377,98 грн. - основного боргу, 2170,89 грн. - пені, 2420,24 грн. - інфляційних втрат, 866,45 грн. - 3% річних, за невиконання умов договору про надання послуг зв'язку № 21 від 11.05.2009 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 23.03.2010 року порушено провадження у справі №2/51-10 та призначено її до розгляду в засіданні на 14.04.2010 р.

Також згідно вказаної ухвали до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Головне управління Державного казначейства у Вінницькій області.

Ухвалою суду від 14.04.2010 року розгляд справи відкладено на 17.05.2010 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала. При цьому, згідно поданої заяви №б/н від 17.05.2010 року зменшила розмір позовних вимог в частині стягнення 2170,89 грн. - пені, 2420,24 грн. - інфляційних втрат, 866,45 грн. - 3% річних, у зв'язку з чим просила суд задовольнити його в повному обсязі в частині стягнення основного боргу - 83377,98 грн.

Відповідач згідно наданих суду пояснень позов визнала частково на суму 83377,98 грн., а в частині стягнення 2170,89 грн. - пені, 2420,24 грн. - інфляційних втрат, 866,45 грн. - 3% річних просила суд відмовити в їх задоволенні, оскільки у відповідності до ст. 614 ЦК України Прокуратура Вінницької області не несе цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання через відсутність вини у її діяннях під час виконання зобов'язань за договором про надання послуг зв'язку № 21 від 11.05.2009 року.

Це пояснюється, зокрема, тим, що Прокуратура Вінницької області є державною бюджетною організацією та через несвоєчасне фінансування з Державного бюджету України (з вересня 2009 року видатками з бюджету на оплату послуг зв'язку не забезпечувалась) не змогла вчасно та у повному обсязі погасити виниклу заборгованість за надані позивачем послуги зв'язку.

Представник Головного управління Державного казначейства у Вінницькій області в судове засідання, призначене на 17.05.2010 року, не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи № 2/51-10 згідно ухвали суду від 14.04.2010 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

11 травня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" (підприємство електрозв'язку) та Прокуратурою Вінницької області (споживач) укладено договір про надання послуг електрозв'язку № 21, відповідно до умов якого підприємство електрозв'язку зобов'язалося забезпечувати безперебійне та якісне надання споживачу послуг телефонного зв'язку, а споживач своєчасно вносити плату за надані послуги.

Так, позивачем за період з 01.08.2009 року по 01.02.2010 року було надано послуги електрозв'язку на загальну суму 100610,19 грн. Підтвердженням цього є виставлені відповідачу рахунки по оплаті за телекомунікаційні послуги за вказаний період (а.с. 22-27).

Відповідно до п. 4.2. договору споживач сплачує за послуги електрозв'язку за спільно погодженою авансовою системою оплати з поданням рахунків.

Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 4.5 договору).

Однак, відповідач в порушення вказаних умов договору та у встановлені договором строки за отримані послуги зв'язку здійснив лише часткову оплату на загальну суму 17232,21 грн., в результаті чого заборгованість відповідача становить 83377,98 грн.

У зв'язку з тим, що в добровільному порядку відповідач відмовляється сплачувати борг, позивач був змушений звернутися до суду із вказаним позовом.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір №21 від 11.05.2009 року є договором про надання послуг.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню послуг електрозв'язку належним чином, про що свідчать своєчасно виставлені та отримані відповідачем рахунки на оплату послуг електрозв'язку (а.с. 22-27; а.с. 29).

Однак, відповідач не виконав свого обов'язку щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги згідно умов укладеного договору №21 від 11.05.2009 року, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 83377,98 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду судом доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на зазначену суму.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 83377,98 грн. заборгованості за надані послуги зв'язку підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Також судом розглянуто подану позивачем заяву №б/н від 17.05.2010 року, якою зменшено розмір позовних вимог в частині стягнення 2170,89 грн. - пені, 2420,24 грн. - інфляційних втрат, 866,45 грн. - 3% річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Подана позивачем заява №б/н від 17.05.2010 року судом приймається, оскільки в даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії позивача стосовно зменшення позовних вимог не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Поряд з цим, як наголошено в п. 17 Інформаційного Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року", під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, в даному випадку - це є сума 83377,98 грн.

Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Згідно ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі з урахуванням заяви позивача №б/н від 17.05.2010 року про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 612, 629, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Прокуратури Вінницької області, вул. Володарського, 33, м. Вінниця, 21050 (ідентифікаційний код - 02909909, р/р № 35219001000017 в ГУДКУ у Вінницькій області, МФО - 802015) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (ідентифікаційний код - 01182204, р/р № 260077394 у ВОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО - 302247) 83377,98 грн. - основного боргу, 833,78 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 18 травня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 21001, м. Вінниця, вул. Коцюбинського, 28

3 - відповідачу 21050, м. Вінниця, вул. Володарського, 33

4- третій особі- Головному управлінню Державного казначейства у Вінницькій області (21100 м. Вінниця; вул.вул.Пирогова, 29).