Постанова № 9513739, 26.05.2010, Судацький міський суд Автономної Республіки Крим

Справа №2-А-567/2010р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2010 року Судацький міський Суд АР Крим

у складі: головуючого судді Лісовської В.В.,

при секретарі Титової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Судаку справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м.Судаку про зобовязання вчинити певні дії щодо перерахунку підвищення розміру призначеної пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Судаку й у заяві просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів та зобовязати Управління Пенсійного Фонду України в м.Судаку нарахувати та сплатити на її користь недоплачену їй, як дитині війни щомісячну соціальну допомогу за 2007 2008 роки в розмірі 3180 грн. 60 коп. Також позивач просить зобовязати Управління Пенсійного Фонду України в м.Судак виконати нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з січня 2010 року.

Позовні вимоги мотивовані тим , що позивач має статус «дитина війни» та згідно з положенням ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право отримувати підвищення пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, але відповідач вказані виплати не здійснює, чим порушені його права на отримання щомісячної соціальної допомоги.

У судове засідання позивач не зявилася. Про час та місце слухання справи повідомлена належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До суду надійшла заява в який відповідач просить розглянути справу за відсутністю їх представника.

Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-1У від 18.11.2004р. в редакції, яка діяла в спірний період, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-1У дитина війни особа, яка є громадянином України та який на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується паспортом на її імя (а.с.5) ,тобто станом на час закінчення Другої світової війни їй було менш 18 років, тому вона є особою, яка віднесена до категорії осіб, визнаних дітьми війни. Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України, у тому числі на передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячну державну соціальну допомогу, що підтверджується посвідченням (а.с.6).

Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року №489 У у 2007 році були внесені зміни, згідно яким підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону виплачується особам, які є інвалідами у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Пунктом 12 ст.71 Закону №489У зупинена на 2007 рік дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп\2007 положення п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» №489У від 19 грудня 2007 року, яким зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення тобто з 9 липня 2007 року. Конституційний Суд України дійшов до висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статям 1, 3, частини 2 статті 6, частини 2 ст.8, частини 2 статті 19, статями 21, 22, пункту 1 частини 2 статті 92, частинами 1 та 2, 3 статті 95 Конституції України.

Тобто Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних Законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Таким чином ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є діючою.

На підставі викладеного суд вважає, що бездіяльність відповідача, щодо ненарухування щомісячної державної соціальної допомоги у розмірах, визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не може бути визнана такою, що вчинена на підставах, у межах повноважень, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Дослідивши зібрані у справі докази суд йде до висновку, що доводи позивача є обґрунтованими, однак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Строк звернення до суду з вимогами про нарахування та виплати недоплаченої соціальної допомоги за 2007 2008 роки позивачем пропущений, оскільки позивач ОСОБА_1 звернулась до суду 01 березня 2010 року тобто поза межами річного строку, встановленого ст.99 КАС України. Доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав в частини нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за 2007 2008 роки, позивач не надав.

Пунктом 2 пункту 41 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107У1 від 28 грудня 2007 року текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладений в такій редакції «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-1У від 28 грудня 2007 року визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково. Щодо зобовязання відповідача здійснювати нарахування та виплату щомісяця державну соціальну допомогу, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з січня 2010 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Виходячи зі змісту наведеної норми, позивач має право звертатись до суду за захистом саме порушенного права, а тому суд зазначає, що порушення прав особи у майбутньому не може бути підставою для захисту під час розгляду даної справи, оскільки це порушення не може бути умовним, а слід захисту підлягають лише ті права, свободи та інтереси, які порушені з боку органів державної влади.

У звязку з викладеним суд йде до висновку, що вищезгадані позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: з покладенням на відповідача обовязку нарахувати та виплатити позивачеві щомісячну державну соціальну допомогу за період січень травень 2010 року як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Таким чином заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме нарахуванню та виплаті підлягає щомісячна державна соціальна допомога, як дитини війни, січень-травень 2010 року в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В задоволенні решті позовних вимог ОСОБА_1 належить відмовити.

Відповідно до вимог ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, понесені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги частково, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача, судовий збір в розмірі 1 грн. 70 коп.

Керуючись ст.ст. 3, 18, 158-163, 71, 104, 99, 100 КАС України, ст.ст. 6, 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України у м.Судаку АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 соціальну допомогу, як дитині війни, відповідно до вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, за період: січень травень 2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

У решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 Банк: ГУ ДКУ в АР Крим м.Сімферополь; МФО 824026 Отримувач: Держбюджет м.Сімферополь 22090200 ОКПО 34740405) судовий збір в розмірі 1 грн. 70 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного адміністративного суду АР Крим, через Судацький міський суд АР Крим, протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

Строк виготовлення мотивувальної частини рішення 31 травня 2010 року.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно:

Суддя Судацького

міського суду АР Крим В.В. Лісовська