Рішення № 95137156, 25.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2021 року м. Київ № 640/25811/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Офісу великих платників податків ДПС

до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві

про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Офіс великих платників податків ДПС з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві в якому просив:

- скасувати постанови про відкриття виконавчих проваджень від 29.11.2019р. ВП № 60739861 та ВП № 60739906 прийнятих Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві повністю.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постанови про відкриття виконавчих проваджень є протиправними, оскільки, по-перше, починаючи з 29.08.2019р. Офіс великих платників податків ДФС не здійснює виконання повноважень та позбавлений можливості виконати рішення суду у справі № 826/17540/16, а по-друге, оскільки ведення інтегрованої карти платника є виключними повноваженнями податкових органів, а відтак суд не може підміняти податковий орган і вирішувати питання про внесення змін до інтегрованої картки платника. Отже виконання рішення у вказаних частинах є неможливим, а відтак відкриття виконавчого провадження є незаконним.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на адміністративний позов не скористався та вимоги ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 11.06.2020р. про надання копій матеріалів виконавчих проваджень не виконав.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, зазначає наступне.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.05.2019р. у справі № 826/17540/16 залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019р. позов Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» - задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо невідображення достовірних облікових даних в інтегрованих картках платника податку Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» з податку на прибуток та податку на прибуток іноземних юридичних осіб. Зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11, код ЄДРПОУ 39440996) внести зміни до інтегрованої картки платника податків Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (адреса: 01601, м. Київ, бульв. Т. Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, а саме збільшити сальдо розрахунків з бюджетом в Інтегрованій картці платника податку Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» по податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 63 570 грн. Зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11, код ЄДРПОУ 39440996) внести зміни до інтегрованої картки платника податків Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (адреса: 01601, м. Київ, бульв. Т. Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) з податку на прибуток, а саме збільшити сальдо розрахунків з бюджетом в Інтегрованій картці платника податку Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» по податку на прибуток на суму 342 096 грн. 78 коп. Стягнуто судовий збір у розмірі 5 512,00 грн. (п`ять тисяч п`ятсот дванадцять гривень) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (адреса: 01601, м. Київ, бульв. Т. Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11, код ЄДРПОУ 39440996).

На виконання вищезазначеного рішення 11.11.2019р. Окружним адміністративним судом м. Києва видано виконавчі листи, які пред`явлено до виконання.

29.11.2019р. відповідачем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 60739861 та ВП № 60739906 за виконавчими листами від 11.11.2019р. № 826/17540/16, виданих Окружним адміністративним судом м. Києва

Позивач вважаючи вищезазначені постанови протиправними, звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 Закону № 1404-VIII до виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону віднесено виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;.

Статтею 18 Закону № 1404-VІІІ передбачено обов`язки і права виконавців.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 5, 6 Закону № 1404-VІІ, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з ч. 4 ст. 19 Закону № 1404-VІІ, сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Відповідно до ч. 5, 6 Закону № 1404-VІІ, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування протиправності оскаржуваних постанов позивач посилається виключно на те, що боржником зазначено Офіс ВПП ДФС, яке наразі є припиненим та на неможливість виконання рішення суду.

Водночас, суд вважає вказані доводи помилковими та таким, що не спростовують правомірність оскаржуваних постанов, з огляду на таке.

Так, щодо доводів про протиправність постанов, оскільки боржником в них зазначено Офіс великих платників податків ДФС, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" утворено, зокрема, Державну податкову службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДР: 43005393).

Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18,12.2018 № 1200).

Постановою Кабінету Міністрів України № 537 від 19.06.2019р. "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворено Офіс великих платників податків Державної податкової служби.

30 липня 2019 року відбулась державна реєстрація юридичної особи - Офісу великих платників податків Державної податкової служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 43141471), яка є правонаступником Офісу великих платників податків ДФС, як орган виконавчої влади.

Згідно наказу Офісу великих платників податків Державної податкової служби № 9 від 29.08.2019р. "Про початок діяльності Офісу великих платників податків Державної податкової служби" розпочато виконання Офісом великих платників податків Державної податкової служби повноважень Офісу великих платників податківДержавної фіскальної служби.

Таким чином, починаючи з 29.08.2019 року Офіс великих платників податків ДПС у м. Києві почав діяльність, як орган виконавчої влади та є правонаступником Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Водночас, відповідно до ст. 379 КАС України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Ухвалу суду за результатами вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом.

Суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви в порядку письмового провадження.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Частиною 2 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Отже, підставою для заміни боржника у виконавчому листі є припинення юридичної особи та перехід її прав і обов`язків до іншої юридичної особи.

З огляду на вказане, суд зазначає, що питання заміни сторони виконавчого провадження чітко регламентована законодавством чинним станом на момент виникнення спірних правовідносин, а відтак припинення юридичної особи, яка є стороною виконавчого провадження за наявності у неї правонаступника не перешкоджає можливості заміни сторони та виконанню рішення суду, яке набрало законної сили.

Щодо доводів позивача про неможливість виконання рішення відповідно до його резолютивної частини, суд зазначає таке.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Крім того, згідно з практикою Європейського Суду з прав людини (п. 40 Рішення від 19.03.1997 року у справі «Горнсбі проти Греції») право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у Рішенні від 15.03.2001 року у справі «Піалопулос та інші проти Греції», якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс.

Згідно з п. 66 Рішення Європейського Суду у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Також в Рішенні від 29.06.2004 року у справі «Войтенко проти України» Європейський суд з прав людини констатував, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися.

Отже, суд приходить до висновку, що невиконання боржником судового рішення, що набрало законної сили, може свідчити про порушення права особи, гарантованих пунктом 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Суд вважає, що наведені позивачем обставини не підтверджують факту виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Одночасно, не надано доказів того, що існували обставини, які істотно ускладнювали виконання рішення або роблять його неможливим, а відтак відповідач відкриваючи виконавчі провадження діяв на підставі, у порядку та спосіб визначені Конституцією та законами України.

Таким чином, оскільки станом на момент винесення рішення у справі позивачем до суду не надано доказів виконання рішення суду у справі № 826/17540/16, оскаржувані постанови є законними та обґрунтованими, а відтак не підлягають скасуванню.

Більше того, судом з реєстру виконавчих проваджень встановлено, що наразі виконавчі провадження ВП № 60739861 та ВП № 60739906 завершені.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 159, 243-245, 263, 382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Офісу великих платників податків ДПС - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 287, 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська