Рішення № 95137151, 25.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2021 року м. Київ № 640/26331/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації

третя особа Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської облдержадміністрації

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м.Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації третя особа Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської облдержадміністрації в якому просив:

- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу інваліда війни 2 групи та видачі посвідчення інваліда війни;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус інваліда війни 2 групи;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації видати ОСОБА_1 посвідчення інваліда війни.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач протиправно відмовив йому у встановленні статусу інваліда війни, як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в складі формувань Цивільної оборони та видати посвідчення інваліда війни, з огляду на що просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки останнім не було допущено протиправних дій.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є інвалідом другої групи та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986р., що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 27.03.2019р.

23.10.2019р. позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив встановити статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення.

Листом Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації від 28.10.2019р. № 01-08/6608 «Про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни» позивача повідомлено про те, що надані ним документи не підтверджують факт участі в роботах по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони, так як відсутні відомості щодо залучення ОСОБА_1 до робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС невоєнізованих формувань ЦО підприємства на якому працював позивач у 1986р. З огляду на що, підстави для задоволення заяви позивача та видачі відповідного посвідчення відсутні. (а.с. 19-20)

Позивач вважаючи відмову відповідача протиправною звернувся до суду для захисту своїх прав, свобод та законних інтересів.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Згідно з пунктом 10 цього Положення "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника Цивільної оборони СРСР від 06 червня 1975 року № 90, та Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року №1111, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

З матеріалів справи вбачається та підтверджено в ході судового розгляду справи факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків.

Зазначені обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Разом із тим, для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зазначений Закон містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженнями керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про те, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення особи до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, немає достатніх підстав для набуття такою особою статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 14.08.2020р. у справі № 620/3108/19, адміністративне провадження № К/9901/8669/20.

Належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав.

Ця обставина є істотною, оскільки в протилежному випадку статус особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно з підпунктом 1 частини першої статті 9 Закону України "Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постановах від 25.09.2018р. у справі №806/5085/15, від 11.10.2018р. у справі № 674/1239/17, від 31.01.2019р. у справі №368/1131/17, від 20.02.2019р. у справі №817/237/18, від 10.07.2019р. у справі №360/2690/17, від 18.09.2019р. у справі №674/450/17.

Одночасно, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Керуючись ст. 242, 243, 251, 255 КАС України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 255 КАС України та може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська