Рішення № 95137083, 24.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

24 лютого 2021 року справа №640/27390/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доПенсійного фонду України (далі по тексту - відповідач, ПФУ)про1) визнання протиправними дій відповідача щодо відмові в призначенні пенсії за віком позивачу відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з моменту досягнення пенсійного віку, а саме з 10 квітня 2020 року; 2) зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком позивачу відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з моменту досягнення пенсійного віку, а саме з 10 квітня 2020 року

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного стажу.

На думку позивача, він має право на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки на момент досягнення ним пенсійного віку його загальний стаж складав 27 років 1 місяць та 12 днів, що є достатнім для призначення пенсії.

Ухвалою від 11 листопада 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/27390/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач подав відповідь на позовну заяву, в якій зазначив, що право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року не менше 27 років; страховий стаж позивача складає 26 років 10 місяців 24 дні, отже, оскільки у позивача відсутній необхідний страховий стаж, йому відмовлено у призначенні пенсії за віком .

Відповідач також вказав, що призначення та виплата пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідач не дає чіткого розрахунку стажу позивача, чим ставить під сумнів посилання на відсутність необхідного стажу та додатково обґрунтовує свою позицією практикою Верховного Суду.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 16 березня 2020 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач листом від 25 березня 2020 року №2600-0314-8/39925 відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком, посилаючись на статтю 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зазначив, що право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року не менше 27 років, а, оскільки, відповідно до наданих до заяви документів (паспорт, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, дані з реєстру застрахованих осіб, трудова книжка, військовий квиток) його загальний страховий стаж складає 26 років 10 місяців 24 дні, необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком відсутній.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (стаття 55 Конституції України).

При розгляді спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, що визначені законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій) (пункти 1 та 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивач, оскаржуючи дії відповідача, стверджує, що порушено його право на соціальний захист.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша статті 46 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, громадяни України, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру (пункт 1 статті 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

В солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком (частина перша статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років (частина перша статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Так, право на пенсію за віком мають особи:

1) після досягнення віку 60 років;

2) за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року не менше 27 років.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абзац перший частини другої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року (абзац перший частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку(абзац п`ятий частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Отже, позивач має права на призначення пенсії за віком, а відповідач не має права відмовити в призначенні пенсії, якщо доказами підтверджено такі умови:

1) позивач досяг віку 60 років;

2) позивач має необхідний страховий стаж з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року не менше 27 років.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України тягар доведення в адміністративній справі лежить на відповідачеві - суб`єкті владних повноважень.

Суд розглянув наявні докази та прийшов до таких висновків щодо кожного з цих пунктів.

1) Позивач досяг віку 60 років.

Згідно із копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Солом`янським РУ ГУ МВС України 21 травня 2003 року, яка міститься в матеріалах справи, дата народження позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, позивач ІНФОРМАЦІЯ_2 досяг віку 60 років.

2) Позивач має необхідний страховий стаж з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року не менше 27 років.

Відповідно до записів №1-23 в трудовій книжці серія НОМЕР_2 та записів № НОМЕР_3 в трудовій книжці серія НОМЕР_4 загальний трудовий стаж позивача за періоди роботи з 18 жовтня 1977 року по 27 жовтня 2007 року складає 28 років 0 місяців 17 днів, а саме:

- 1 рік 6 місяців 20 днів - з 18 жовтня 1977 року по 07 травня 1979 року -Київський Мотоциклетний завод (записи №1-2 в трудовій книжці серії НОМЕР_2 );

- 2 роки 0 місяців 8 днів - з 11 травня 1979 року по 18 травня 1981 року служба в лавах Радянської Армії (запис без номеру в трудовій книжці серії НОМЕР_2 );

- 0 років 6 місяців 0 днів - з 24 серпня 1981 року по 22 лютого 1982 року -Рятувальна служба м. Києва (записи №3-4 в трудовій книжці серії НОМЕР_2 );

- 2 роки 1 місяць 0 днів - з 15 березня 1982 року по 13 квітня 1984 року - робота в Дирекція Ташкентських колективів «Цирк на сцене» (записи №5-7 в трудовій книжці серії НОМЕР_2 );

- 1 рік 4 місяці 10 днів - з 21 травня 1984 року по 30 вересня 1985 року -Київська книжкова фабрика (записи №8-9 в трудовій книжці серії НОМЕР_2 );

- 2 роки 9 місяців 9 днів - з 21 жовтня 1985 року по 29 липня 1988 року -Київське вище військове авіаційне інженерне училище (записи №10-12 в трудовій книжці серії НОМЕР_2 );

- 0 років 5 місяців 22 дні - з 10 серпня 1988 року по 31 січня 1989 року -Всесоюзна дирекція по підготуванню циркових програм, атракціонів та номерів (записи № НОМЕР_5 в трудовій книжці серії НОМЕР_2 );

- 3 роки 3 місяці 23 дні - з 01 лютого 1982 року по 07 червня 1992 року - Творчо-виробниче об`єднання «Союзгосцирк» (записи № НОМЕР_6 в трудовій книжці серії НОМЕР_2 );

- 1 рік 4 місяці 10 днів - з 25 червня 1992 року по 03 листопада 1993 року - Українська дирекція по підготуванню циркових атракціонів та номерів (записи № НОМЕР_7 в трудовій книжці серії НОМЕР_2 );

- 1 рік 1 місяць 9 днів - з 04 листопада 1993 року по 12 грудня 1994 року - Українське державне творче об`єднання цирків «Укрдержцирк» (записи №5-8 в трудовій книжці серії серія НОМЕР_4 );

- 1 рік 1 місяць 6 днів - з 13 грудня 1994 року по 18 січня 1996 року - Державне підприємство «Український цирк» (записи №8-11 в трудовій книжці серії серія НОМЕР_4 );

-0 років 6 місяців 23 дні - з 23 січня 1996 року по 14 серпня 1996 року - Українське державне творче об`єднання цирків «Укрдержцирк» (записи № НОМЕР_8 в трудовій книжці серії серія НОМЕР_4 );

- 3 роки 5 місяців 17 днів - з 15 серпня 1996 року по 31 січня 2000 року - ДП «Державна циркова компанія України» (записи №14-18 в трудовій книжці серії серія НОМЕР_4 );

- 5 років 11 місяців 26 днів - з 23 квітня 2000 року по 17 квітня 2006 року - Кооператив «Медик» (записи № НОМЕР_9 в трудовій книжці серії серія НОМЕР_4 );

- 0 років 4 місяці 14 днів - з 14 червня 2007 року по 27 жовтня 2007 року - ОАК «Жуляни» (записи № НОМЕР_10 в трудовій книжці серії серія НОМЕР_4 ).

В індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 , які містяться у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5), починаючи з лютого 2000 року по червень 2007 року відсутні відомості про сплату страхових внесків, необхідні для призначення пенсії.

Водночас, в зазначеній довідці наявна інформація про сплату страхових внесків Благодійною організацією Єврейський благодійний фонд хесед «Нахалат Авот Азріель» у період з листопада 2007 року по лютий 2009 року.

З листа відповідача від 25 березня 2020 року №2600-0314-8/39925 та відповіді на адміністративний позов не вбачається, який конкретно період роботи позивача не врахований відповідачем при розрахунку страхового стажу під час вирішення питання про призначення йому пенсії за віком.

Платниками страхових внесків до солідарної системи є і страхувальники, зазначені в статті 14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 вказаного Закону (частина перша статті 15 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Страхувальниками є роботодавці, зокрема, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру (частина 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Страхувальниками здійснюється обчислення страхових внесків застрахованих осіб, на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього закону нараховуються страхові внески (частина друга статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина десята статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частина дванадцята статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Таким чином, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.

До заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону (частина перша статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

До стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв (стаття 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Суд встановив відповідно до записів у трудових книжках наявність у позивача трудового стажу 28 років 0 місяців 17 днів.

Основним документом, який підтверджує стаж роботи, в тому числі і спеціальний, є трудова книжка (стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Аналогічна норма передбачена пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі по тексту - Порядок №637), а саме, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року №58 затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, відповідно до пункту 1.1 якої трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 грудня 2019 року у справі №289/674/17ю.

Як встановив суд, позивач разом із заявою про призначення пенсії за віком подав відповідачу копії трудових книжок, які підтверджують періоди роботи позивача з 18 жовтня 1977 року по 27 жовтня 2007 року.

Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудових книжках в матеріалах справи не міститься.

Органам Пенсійного фонду надано право та можливість вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію (частина третя статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Відповідач, відмовляючи у призначенні позивачу пенсії за віком, будь-яких додаткових документів від позивача не вимагав, жодних дій по їх самостійному отриманню не вчинив, не зазначив який конкретно період роботи позивача не включений до його страхового стажу, за таких умов суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про відсутність у позивача необхідного страхового стажу.

При цьому, суд звертає увагу на те, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків покладено на страхувальника.

Позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення будь якого з періодів його роботи з 18 жовтня 1977 року по 27 жовтня 2007 року до страхового стажу у випадку порушення, вчиненого роботодавцем, оскільки згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе страхувальник.

Порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27 березня 2018 року в справі №208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року в справі №490/12392/16-а та від 4 вересня 2018 року в справі №482/434/17.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач має необхідний страховий стаж не менше 27 років.

Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (пункт 1 частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Суд встановив, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком 16 березня 2020 року та досяг пенсійного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому право на призначення пенсії за віком виникло у позивача з 10 квітня 2020 року.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

З наведеного вище можна дійти висновку, що у випадку, коли суб`єкт владних повноважень наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні певної дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

При цьому, слід зазначити, якщо дії відповідного органу визнані судом протиправними, а іншого варіанта поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов`язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судами зазначеного способу захисту права не можливо вважати втручанням у дискреційні повноваження такого суб`єкта владних повноважень.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 березня 2018 року у справі № 823/795/17, постанові від 27 лютого 2018 року у справі № 816/591/15-а, постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком з підстав відсутності у нього достатнього страхового стажу та зобов`язання відповідача призначити позивачу з 10 квітня 2020 року пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетний асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмові в призначенні ОСОБА_1 з 10 квітня 2020 року пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 з 10 квітня 2020 року пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 );

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; ідентифікаційний код 42098368).

Суддя В.А. Кузьменко