Рішення № 95136735, 25.02.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2021 року Чернігів Справа № 620/6291/20

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртансбезпеки у Чернігівській області від 28.01.2020 № 178826 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він не є суб`єктом господарювання, який провадить діяльність у сфері автомобільного транспорту, не є автомобільним перевізником пасажирів і вантажів, тому не може бути суб`єктом відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт. Також вказав, що акт про проведення перевірки вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.12.2019 № 174778 складений працівниками Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області не в присутності позивача. Зазначає, що розгляд справи посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області про порушення законодавства про автомобільний транспорт проведено не в присутності та без належного сповіщення позивача.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовну, посилаючись на те, що посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області на автодорозі М-06 Київ-Чоп була проведена рейдова перевірка транспортного засобу MERSEDES-BENZ, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу. Проте, позивачем не були надані для перевірки такі документи як ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, договір обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті на пасажирів. Зазначає, що повідомлення про розгляд справи про правопорушення було своєчасно направлено позивачу, проте поштовий конверт повернувся з відміткою «за закінчення встановленого терміну зберігання». Тому відповідач вважає, що оскаржувана постанова від 28.01.2020 № 178826 винесена правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

10.12.2019 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області на автодорозі М-06 Київ-Чоп було проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень і вантажів автомобільним транспортом, про що складено акт № 174778 від 10.12.2019.

У даному акті зазначено, що під час перевірки транспортного засобу MERSEDES-BENZ, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 було встановлено надання послуг з пасажирських перевезень легковим автомобілем на замовлення без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Також зазначено, що позивачем не були надані для перевірки такі документи як ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, договір обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті на пасажирів, чим порушено вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.1996 № 959 та статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт». Водій від підпису та пояснень відмовився (а.с. 100).

08.01.2020 на адресу ФОП ОСОБА_1 , що зазначена позивачем у позові та у витязі з Єдиного державного юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, було направлено повідомлення від 03.01.2020 № 968/41-1/24-20 про запрошення позивача на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, на 28.01.2020 з 10.00 год. до 11.00 год. в приміщенні Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області, що підтверджується копією повідомлення та фіскального чека (а.с. 101).

Проте поштовий конверт повернувся з відміткою Укрпошти «за закінчення встановленого терміну зберігання» (а.с. 102).

За результатами розгляду справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт Управлінням Укртрансбезпеки у Чернігівській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28.01.2020 № 178826, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 1700,00 грн., відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с. 103).

Вказану постанову направлено позивачу супровідним листом від 28.01.2020 № 8362/41/24-20 (а.с. 105).

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закону № 2344-III) визначено, зокрема, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Замовник транспортних послуг - юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів. Пасажирські перевезення - перевезення пасажирів легковими автомобілями або автобусами. Перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення - перевезення пасажирів легковим автомобілем загального призначення, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу чи на обумовлений термін обслуговування, у якому визначають умови обслуговування, вартість послуги, термін її виконання та інші положення за домовленістю сторін. Послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

В силу вимог частини першої статті 29 Закону № 2344-III автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів (абзац 2 частини першої статті 34 Закону № 2344-III).

Частиною першою статті 35 Закону № 2344-III визначено, що послуги пасажирського автомобільного транспорту поділяють на послуги з перевезення пасажирів автобусами, на таксі та легковими автомобілями на замовлення.

Відповідно до частини першої, дев`ятої статті 39 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України; для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.

Положеннями абзацу третього частини першої статті 60 Закону № 2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно пунктів 21, 22 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Стверджуючи на доведеності факту вчинення позивачем порушення вимог статті 39 Закону № 2344-ІІІ відповідач посилається лише на акт перевірки № 174778 від 10.12.2019, в якому зазначені лише загальні відомості про автомобіль MERSEDES-BENZ, д.н.з. НОМЕР_1 , дані про водія, а також вказано, що при перевірці виявлено відсутність ліцензії, договору із замовником транспортних послуг, договору обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті на пасажирів.

Однак, у вказаному акті взагалі відсутні посилання, що в салоні автомобіля MERSEDES-BENZ, від 05.04.2001 № 2344-ІІІ НОМЕР_1 знаходилися пасажири.

Суд зазначає, що відповідач по справі мав довести факт здійснення перевізником пасажирських перевезень легковим автомобілям на замовлення, оскільки за приписами абзацу третього частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян не за не оформлення документів, а за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.

Надана суду копія фотографії на якій зображений транспортний засіб MERSEDES-BENZ, д.н.з. НОМЕР_1 не є належним доказам, оскільки з даної фотографії не можливо встановити наявність пасажирів в салоні автомобіля.

Таким чином, суд вважає, що висновки, викладені в акті перевірки № 174778 від 10.12.2019 про здійснення позивачем перевезення пасажирів на замовлення не підтверджено жодними належними доказами.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що постанова Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області від 28.01.2020 № 178826 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частин четвертої та п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В силу частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано суду: копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 13.11.2020 з переліком та вартістю послуг адвоката (додаток № 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 13.11.2020), копію акту прийняття-передачі наданих послуг від 28.12.2020, копію квитанції до прибуткового касового ордера № 3/12 від 28.12.2020 на суму 7000,00 грн., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 000443, ордер серії СВ № 1008242 (а.с. 35-39, 74, 75).

Відповідачем подано до суду заяву в якій він заперечує щодо суми витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що їх розмір є завищеним, не відповідає складності справи та належним чином не обґрунтований.

Дослідивши документи та враховуючи предмет спору, суд дійшов висновку, що вартість послуг правового характеру у розмірі 7000,00 грн., що заявлена до стягнення з відповідача, є завищеною в частині часу їх виконання (14 год. 00 хв.). Вказані витрати не можна вважати такими, що є «неминучими».

Цей спір не потребував значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи для адвоката, зокрема, в частині написання тексту позовної заяви, складання заяви про поновлення строку звернення до суду.

Враховуючи наведене, визначаючись із обґрунтованістю заявлених витрат на правничу допомогу, суд виходить із того, що предмет спору в цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних та підготовка позову не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Таким чином, виходячи із конкретних обставин даної справи, суд вважає обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 4000,00 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю, тому на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судовий збір в розмірі 2102,00 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (просп. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845), Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області (вул. П`ятницька, буд. 39/606, м. Чернігів, 14000) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області від 28.01.2020 № 178826 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2102,00 грн. та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25.02.2021.

Суддя В.О. Непочатих