Постанова № 9513672, 23.04.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 квітня 2010 р. № 2-а- 2925/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Зінченко А.В.

При секретарі Король Д.О.

За участі сторін:

представника позивача Підіпригори М.О.

представник відповідача Федоренка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроно-Схід»до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових вимог, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Кроно-Схід», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якому, просив суд визнати нечинними першу податкову вимогу № 1/10 від 13.01.2010р. та другу податкову вимогу № 2/210 від 01.03.2010р., прийнятих Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що він не має податкового боргу за узгодженими податковими зобовязаннями, та зазначає про те, що нарахована йому відповідачем пеня за порушення термінів здійснення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності не є податковим зобовязанням в розумінні Закону «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», внаслідок чого зазначена пеня не може стягуватися в порядку, встановленому Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі та прохала суд позов задовольнити, пославшись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач у запереченнях на адміністративний позов та представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на наявність у позивача податкового боргу за узгодженим податковим зобовязанням за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 528915,35 грн., що згідно підпунктів 6.2.1, 6.2.2, 6.2.3 п. 6.2 та підп. 6.4.2 п. 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є підставою для виставлення позивачу першої та другої податкової вимоги. Тому відповідач просить в задоволені позовних вимог відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

В період з 25.08.09р. по 07.09.09р. посадовими особами ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на підставі направлення від 19.08.09р. № 957, згідно п. 1 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Кроно-Схід»(код ЄДРПОУ 24477853) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.08р. по 31.03.09р., за результатами якої було складено акт № 1780/1800/24477853 від 10.09.2009р. Зазначеним актом було встановлено порушення позивачем ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

На підставі зазначеного акта перевірки 18 вересня 2009 року Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова було складено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000592200, яким ТОВ «Кроно-Схід»було визначено суму штрафних (фінансових) санкцій, код платежу 21081000 (пеня за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності), у розмірі 528915,35 грн.

Судом встановлено, що на даний час рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000592200 від 18.09.2009р. оскаржено до Харківського окружного адміністративного суду.

13 січня 2010 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було складено першу податкову вимогу № 1\10, яку 16.01.2010р. було направлено поштою позивачу. Першою податковою вимогою № 1/10 від 13.01.10р. відповідач повідомив позивача, що станом на 29.12.2009р. сума податкового боргу ТОВ «Кроно-Схід»за узгодженими податковими зобовязаннями складає 528915,35 грн., в тому числі 528915,35 грн. за платежем - пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобовязання та за порушення валютного законодавства.

В звязку з невиконанням позивачем першої податкової вимоги 01 березня 2010 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було складено другу податкову вимогу № 2/210, якою Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова повідомила позивача, що станом на 29.12.2009р. сума податкового боргу ТОВ «Кроно-Схід»за узгодженими податковими зобовязаннями складає 528915,35 грн., в тому числі 528915,35 грн. за платежем - пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобовязання та за порушення валютного законодавства, та про те, що з 29.12.2009р. на активи ТОВ «Кроно-Схід»розповсюджується право податкової застави згідно ЗУ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Крім цього зазначена податкова вимога містить попередження, про те, що в разі не сплати суми податкового боргу у розмірі 528915,35 грн. протягом 30 днів до позивача будуть застосовані передбачені законодавством заходи стягнення: стягнення коштів з банківських рахунків та вилучення готівки з каси та інших місць зберігання, вилучення та реалізація рухомого і нерухомого майна та цінних паперів.

З огляду на зазначене вбачається, що перша та друга податкові вимоги були сформовані та направлені позивачу у звязку з несплатою позивачем визначеної йому за рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000592200 від 18.09.2010р. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 528915,35 грн.

Дані обставини не заперечувались сторонами.

Судом також встановлено, що будь-яких інших боргів перед бюджетом та державними цільовими фондами позивач не має.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно із визначенням, наведеним в п. 1.10 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкова вимога це письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Податковим боргом, згідно п. 1.3 ст. 1 Закону України № 2181, вважається узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

При цьому, відповідно до п.п. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України № 2181 податкові вимоги надсилаються:

- перша податкова вимога не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

- друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що підставою для формування та направлення платнику податків податкових вимог є несплата платником податку у встановлені строки узгодженої суми податкового зобовязання.

Згідно п. 1.2 ст. 1 Закону України № 2181 податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України, тобто сплатити до бюджету або державного цільового фонду податок або збір (обовязковий платіж), перелік яких визначений Закон України «Про систему оподаткування в Україні»від 15.03.1998р. № 199/98-ВР.

Згідно з положеннями Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», узгодженим є податкове зобовязання: або самостійно визначене платником податків у податковій декларації, яке є узгодженим з дня подання такої податкової декларації; або нараховане контролюючим органом відповідно до підпунктів 4.2 та 4.3 ст. 4 цього Закону, яке вважається узгодженим у день отримання платником податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 ст. 5 цього Закону.

З аналізу положень Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вбачається, що формуванню та направленню платнику податків податкової вимоги повинно передувати направлення такому платнику податків податкового повідомлення з визначеною сумою податкового зобовязання.

Відповідно до положень Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»порушення резидентом строків здійснення розрахунків в іноземній валюті, передбачених ст. 1 і 2 цього Закону, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 % від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.

Згідно Закону України «Про систему оподаткування в Україні»пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності не включена до переліку податків і зборів (обовязкових платежів), визначених ст. 14 та ст. 15 Закону України «Про систему оподаткування в Україні».

З аналізу положень Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»вбачається, що зазначений закон є нормативним актом, який встановлює правила здійснення господарської діяльності.

Згідно ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Одним із видів адміністративно-господарської санкції, відповідно до статті 239 ГК України є адміністративно-господарський штраф.

Згідно ст. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Згідно ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»правом стягувати з резидентів пеню за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті наділені державні податкові інспекції.

В пункті 6 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби», затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р. № 110 (надалі по тексту Інструкція № 110) зазначено, що, у разі порушення валютного законодавства до платників податків застосовуються штрафні санкції та фінансові, у вигляді пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у розмірах, визначених відповідними законодавчими актами.

При цьому такі штрафні санкції застосовуються органами державної податкової служби на підставі рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, складання та надсилання (вручення) яких здійснюється у порядку, передбаченому Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим наказом ДПА України від 21.06.2001р. № 253.

Відповідно до визначення наведеного в пункті 2.6 Інструкції № 110 рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій це рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) щодо виявленого порушення (крім порушення правил оподаткування), яке приймається відповідно до законодавчих актів, яким надано право органам державної податкової служби застосувати штрафні (фінансові) санкції.

При цьому суду вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 1.9 ст. 1 та п. 6.1 ст. 6 Закону України № 2181 у разі визначення платнику податків податкового зобовязання податковий орган складає та надсилає платнику податків податкове повідомлення.

На підставі зазначених вище обставин та норм чинного в Україні законодавства суд приходить до висновку, що пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності не є податковим зобовязанням в розумінні п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а є адміністративно-господарською санкцією згідно положень господарського права.

Як вже зазначалося вище, згідно п. 1.10 ст. 1, п.п 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкові вимоги, можуть надсилатися лише при наявності фактів узгодження та несплати суми податкового зобовязання».

Таким чином, в звязку з тим, що пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності не є податковим зобовязанням, податкові органи не вправі здійснювати стягнення такої пені в порядку, встановленому Закону України «Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами», зокрема направляти податкові вимоги та застосовувати адміністративний арешт активів платника податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 4 ст. 71 КАС України покладено обовязок на субєкта владних повноважень подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть використані як дока у справі.

Однак відповідач не надав суду будь-яких документів на підтвердження правомірності свого рішення.

З огляду на це суд вважає, що перша податкова вимога № 1/10 від 13.01.2010р. та друга податкова вимога № 2/210 від 01.03.2010р. були прийняті ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з порушенням норм чинного в Україні законодавства, зокрема положень Закону україни «Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих із зазначенням способу його здійснення.

Позивач в своєму позові просить суд визнати нечинними першу податкову вимогу № 1/10 від 13.01.2010р. та другу податкову вимогу № 2/210 від 01.03.2010р., прийнятих Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова.

Водночас, такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), як випливає з системного аналізу статей 105, 162, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним, на підставі ч.2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та скасувати першу податкову вимогу № 1/10 від 13.01.2010 року та другу податкову вимогу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 2/210 від 01.03.2010 року.

Керуючись ст.ст. 69-72, 86, 94, 137, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроно-Схід»до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових вимог - задовольнити.

Скасувати першу податкову вимогу № 1/10 від 13.01.2010 року та другу податкову вимогу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 2/210 від 01.03.2010 року.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена 28 квітня 2010 року.

Суддя А.В. Зінченко