Рішення № 95136665, 23.02.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2021 року Чернігів Справа № 620/520/21

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючого судді Клопота С.Л.,

за участю секретаря Шевченко А.В.,

представника позивача Коваленка В.В.,

представника відповідача Труби А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛПГ Рітейл" до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛПГ Рітейл" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області та просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001193201 від 28.08.2020, видане Головним Управлінням Державної податкової служби у Чернігівській області.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що контролюючим органом було порушено визначений законодавством строк розгляду скарги і тому скарга позивача є задоволеною. Також рішення про відхилення скарги не відповідає критеріям вмотивованості, форма рішення про відхилення скарги не відповідає законодавству, наказ про призначення перевірки не містить інформації щодо підстав її призначення, податкове повідомлення-рішення прийняте без урахування пояснень позивача, податкове повідомлення-рішення прийняте без урахування відсутності вини платника податків, а також податкове повідомлення-рішення прийняте без дотримання балансу між наслідками та застосованими санкціями.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31.07.2020 Головним управлінням ДПС у Чернігівській області був виданий наказ № 1042 про проведення фактичної перевірки.

06.08.2020 року контролюючим органом було проведено фактичну перевірку ТОВ «ЛПГ РІТЕЙЛ» за адресом: по вул. Шевченка, буд. 187, смт Ріпки, Чернігівська область.

За результатами фактичної перевірки складено Акт № 149/32/39793006 від 06.08.2020 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, перевірки вищевказаної господарської одиниці позивача, яким встановлено порушення п. 12 підрозділу 5 Розділу XX Перехідних положень та п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПКУ від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями.

В акті перевірки зазначено, що на акцизному складі, за період з 01.01.2020 по 28.07.2020, не обладнано та не зареєстровано рівномір-лічйльник на одному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі та не зареєстрований один витратомір-лічильник встановлені за місцем відпуску пального.

12 серпня 2020 року ТОВ «ЛПГ Рітейл» було надано письмові пояснення до Головного управління ДПС у Чернігівській області. У поясненнях товариство пояснило поважні підстави ситуації, що виникла та повідомило про вжиті заходи.

31 серпня 2020 року, засобами поштового зв`язку, ТОВ «ЛПГ Рітейл» отримало податкове повідомлення - рішенням Головного управління ДПС у Чернігівській області від 28,08.2020 року № 0001193201 про сплату’ штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 40 000,00 грн. (сорок тисяч гривень 00 копійок).

Не погодившись з таким рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Щодо порушення відповідачем визначеного законодавством строку розгляду скарги від 11 вересня 2020 року, суд зазначає наступне.

Предметом позову є оскарження податкового повідомлення - рішення №0001193201 від 28.08.2020, яке і оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку. Тобто, оскаржуючи його сам позивач не вважає свою скаргу задоволеною.

Окрім того, згідно приписів п, 56.8 ст. 56 ПКУ, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку, скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків, (п. 56.9 ст. 56 ПКУ).

Однак, згідно пункт 52.8 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення», тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених: статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому' завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18.03.2020.

Підпунктом 230.1.2 п.230.1 ст.230 ПКУ передбачено, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00( 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 9400, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Згідно пп.230.1.3 п.230.1 ст.230 ПКУ розпорядники акцизних складів зобов`язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець цвітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі у цьому розділі - обсяг обігу пального) у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С.

Відповідальність за порушення правил обліку, виробництва та обігу пального або спирту етилового на акцизних складах передбачена ст. 128-1 ПКУ.

Згідно п.128-1.1 цієї статті не обладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також не обладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

Пунктом 128-1.3 ст.128 ПКУ визначено, що незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000 гривень за кожний неподаний електронний документ.

Так, абз. б пп.14.1.6. п.14.1 ст.14 ПКУ визначено, що акцизний склад це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

В свою чергу, пп.14.1.224 п. 4.1 ст.14 ПКУ встановлено, що розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/ або територією, що відносяться до акцизного складу.

Відповідно до ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №25170314201900033 від 01.07.2019 терміном дії з 01.07.2019 по 01.07.2024, позивач здійснює роздрібну торгівлю пальним за адресою: 15000, Чернігівська область, Ріпкинський район, смт Ріпки, вулиця Шевченка, буд. 187, АГЗП.

Пунктом 230.1. ст. 230 ПКУ визначено, що акцизні склади утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходжень до бюджету акцизного податку.

Акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник), які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.

Відпуск пального, без наявності витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників, забороняється.

За змістом п. 12 підп. 5 роз. XX Перехідних положень ПКУ, норми п.230.1 ст. 230 цього Кодексу щодо обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками застосовуються з 1 січня 2017 року.

Відповідно до вимог ст. 230 ПКУ, постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №891 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів- лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку (далі - Порядок).

Резервуар - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки у вигляді стаціонарної споруди або ємності, який призначений для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання та для якого встановлена залежність його місткості від абсолютної висоти рівня пального в резервуарі, що оформлено у вигляді градуювальної таблиці (пп. 3 п. 2 Порядку).

Відповідно до пп. 4 п. 2 Порядку обіг пального - будь-які операції, що передбачають: фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з виробництва, придбання, комісії, доручення, 2 відповідального зберігання та Інші операції); фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з реалізації, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції).

Враховуючи норми п. 22 підп. 5 розд. XX Перехідних положень ПКУ та відповідно до п.12 підп. 5 розд. XX Перехідних положень ПКУ, розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами- лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратоміщв- лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки: акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яка перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 01.07.2019; акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 01.10.2019; акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 01.01.2020 (з урахуванням змін 01.04.2020).

Тобто, при визначенні загальної місткості розташованих на акцизному складі резервуарів, беруться до уваги стаціонарні споруди або ємності, які призначені для здійснення операцій, що передбачають фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального чи/або фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального, з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне та його зберігання, при цьому, акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Як вбачається із матеріалів справи, проведеною перевіркою на акцизному складі (уніфікований номер №1004342), що розташований за адресою: 15000, Чернігівська область, Ріпкинський район, смт Ріпки, вулиця Шевченка, буд.187 та належить позивачу, встановлено введення в експлуатацію резервуару для зберігання скрапленого газу, який не обладнаний рівнеміром - лічильником та не зареєстровано один витратомір лічильник (Астра-2-07) у місті відпуску пального наливом зі стаціонарного резервуару в період з 01.01.2020 по 28.07.2020. Реалізація пального, згідно Z-звіту №1377 від 04.06.2020, на загальну суму розрахунків 14 555,90 грн. (штрафні-фінансові санкції на суму 40 000,00 грн.).

На момент перевірки у резервуарі знаходився залишок пального 7384,98 літрів скрапленого газу. Дозвіл на експлуатацію резервуару виданий Управлінням Держпраці у Чернігівській області.

Отже, за змістом вказаних норм, для здійснення реалізації пального, розпорядник акцизного складу де розташований резервуар ТОВ “ЛПГ Рітейл”, зобов`язаний був обладнати його рівноміром-лічильником та зареєструвати.

Недотримання цих вимог є підставою для накладення штрафу у встановленому розміру (40 000,00 грн.).

Факт реалізації пального не заперечується позивачем, що також свідчить про наявність підстав для застосування штрафних санкцій у визначеному розмірі.

Щодо співрозмірності розміру застосованих до позивача санкцій, суд зазначає наступне.

Питання сіпврозмірності санкцій (жорсткості покарання) вирішується уповноваженим органом у випадку можливого застосування альтернативних санкцій, чи визначення законодавством діапазону їх застосування.

Розмір застосованої до позивача санкції визначається безальтернативно.

Щодо посилань позивача про неможливість купівлі необхідного обладнання, неможливості його встановлення у зв`язку з невиконання контрагентом умов договору поставки, суд зазначає, що такі пояснення не заслуговують на увагу оскільки Податковий кодекс України не містить виключень щодо недотримання-вимог пп. 230.1.2 п.230.1 ст.230, з урахуванням п.18 підр.5 роз. XX «Перехідні положення», а його норми мають пріоритетне застосування у відносинах нарахування та сплати податків і зборів, відповідно до н.5.2 ст.5 ПКУ.

Зважаючи на наведене суд дійшов висновку, що позивач, ввівши в експлуатацію резервуар для зберігання скрапленого газу, який не обладнаний рівноміром - лічильником та не зареєстровано один витратомір лічильник у місті відпуску пального наливом зі стаціонарного резервуару, допустив податкове правопорушення, за яке пунктом 117.3 статті 117 ПК передбачена відповідальність, оскільки не виконав вимог, установлених підпунктом 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК, та діяв без належної обачності, здійснюючи діяльність із продажу пального.

Стосовно тверджень позивача про безпідставність наказу про проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПКУ контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Порядок проведення фактичних перевірок встановлений нормами ст.75 та 80 ПК. Відповідно до п.75.1 ст.75 ПКУ контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.3 п.75.1 ПКУ визначено, що фактичною вважається перевірка, яка здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Згідно з п.80,1 ст.80 ПКУ фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Підпунктом 80.2.5 п.80.2 цієї статті встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами- лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

За змістом наказу від 31.07.2020 №1042 підставою проведення перевірки є пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПКУ. Норма цього підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів ст.16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на відповідача.

Окрім того, суд зазначає, що податкове законодавство не містить вимоги вказувати у наказі про проведення перевірки інформацію щодо порушення законодавства, яка стала підставою для прийняття цього наказу.

Статтею 61 ПК України визначено порядок податкового контролю та повноваження органів державної влади щодо його здійснення. Згідно з п. 61.2 ст. 61 ПК України, податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у ст.41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.62.1 ст.62 ПКУ, податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до ст.39 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.171 п.14.1 ст.14 ПКУ, передбачений термін податкова інформація для цілей оподаткування розуміється у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію».

Відповідно до ч.І ст.16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація.- це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Згідно з частиною другою цієї ж статті зазначеного Закону правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

Отже, порядок збирання та використання податкової інформації регулюється Податковим кодексом України, а в частині, яка ним не врегульована - іншими законодавчими актами.

Як передбачено п.74.2 ст.74 ПКУ, зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Відповідно до п.74.1 ст.74 ПКУ податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Отже, вказана норма передбачає як підставу проведення фактичної перевірки, здійснення функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів ст.16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

Таким чином, призначення перевірки є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень.

Відтак, прийнявши рішення у формі наказу від 31.07.2020 №1042 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ЛПГ Рітейл», та зазначивши у ньому нормативні підстави, Головне управління ДПС у Чернігівській області діяло у спосіб, що визначений нормами Податкового кодексу України.

Зважаючи на наведене вище, судом встановлено, що виносячи податкове повідомлення - рішення №0001193201 від 28.08.2020, Головним Управлінням Державної податкової служби у Чернігівській області діяло в межах своєї компетенції, обгрунтовано та правомірно.

За таких підстав у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛПГ Рітейл" необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛПГ Рітейл" (вул.Коцюбинського, буд.49-а, к.206, м.Чернігів,14000) до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (вул.Реміснича, буд.11, м.Чернігів,14000) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 25 лютого 2021 року.

Суддя С.Л. Клопот