Рішення № 95136135, 25.02.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2021 року Справа № 480/472/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/472/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), і просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області від 02.12.2020 № 1800-8302-8/61309 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівнику освіти;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області призначити, нарахувати та виплатити пенсію за вислугу років ОСОБА_1 , відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ», як працівнику освіти з дати звернення 01.10.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.10.2020 по справі №480/3936/20, ГУ ПФУ в Сумській області повторно протиправно відмовило позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ». На думку позивача, відмова відповідача, викладена у листі від 02.12.2020 №1800-8302-8/61309, прийнята не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Ухвалою суду від 19.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Не погоджуючись із позовними вимогами, відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити у їх задоволенні. Зазначає, що позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу, не менше 26 років 6 місяців. За наявними документами стаж позивача складає 32 роки 4 місяці 13 днів, спеціальний стаж 25 років 6 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років.

Дослідивши матеріали справи, встановивши всі фактичні обставини справи, оцінивши подані учасниками справи докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до записів трудової книжки, (а.с.9-11) з 15.08.1992 призначений на посаду керівника допризовної підготовки Дептівської середньої школи (згідно наказу № 54-к параграф 10 від 10.08.1992).

Наказом №115 від 09.09.1997 позивача призначено на посаду вчителя географії Дептівської середньої школи.

Наказом № 46 к параграф 24 від 30.08.1994 позивач переведений на посаду вчителя ДПЮ та географії ЗОШ І-ІІІ ст. с. Дептівка.

Наказом № 51-к параграф 2 від 21.09.2009 позивач звільнений із займаної посади за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України).

Наказом №63-к параграф 1 від 20.11.2009 призначений на посаду вчителя захисту вітчизни Дептівської ЗОШ І-ІІІ ступеню.

27.06.2019 позивач звільнений з посади вчителя географії Дептівського навчально-виховального комплексу ЗОШ І-ІІІ ступеню, у зв`язку з ліквідацією закладу на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

01.10.2019 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту “е” статті 55 ЗУ “Про пенсійне забезпечення”.

Листом № 26743/032-17 від 08.10.2019 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії, у зв`язку з тим, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше років; з 01 квітня 2017 року по 11 жовтня 2017 року - не менше 26 років 6 місяців. А спеціальний стаж позивача становить 25 років 6 днів станом на 11.10.2017, тому право виходу на пенсію за вислугу років немає.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звертався до суду із відповідним позовом.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.10.2020 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Скасовано рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 08.10.2020 №26743/032-17 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 01.10.2019 про призначення пенсії за вислугу років з урахуванням висновків суду.

На виконання вказаного рішення, відповідачем повторно розглянуто заяву позивача та листом від 02.12.2020№1800-8302-8/61309 повідомлено, що за наявними документами стаж позивача складає 32 роки 4 місяці 13 днів, спеціальний стаж 25 років 6 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років (а.с.13).

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно з пунктом 2-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 16 вказаного розділу до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII (далі - Закон №2148-VIII) набрав чинності 11.10.2017.

З аналізу наведених норм слідує, що пенсія за вислугу років може бути призначена особам, які станом на 11 жовтня 2017 року мають стаж, необхідний для її призначення, що передбачений положеннями статті 55 Закону України №1788-XII.

На даний час норми пунктів 2-1 та 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV та Закону № 2148-VІІІ є чинними, неконституційними у визначеному законом порядку не визнавалися, а тому підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

За змістом статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) одним із видів державних пенсій є пенсії за вислугу років.

Згідно зі статтею 51 Закону № 1788-ХІІ пенсія за вислугу років встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до статті 52 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема: працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55 цього Закону.

Пунктом "е" статті 55 Закону № 1788-XII в редакції, що діяла до внесення змін Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII (далі - Закон № 213-VIII) та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII (далі - Закон № 911-VIII), передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

З прийняттям Закону № 213-VIII підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами "д", "е", "ж" статті 55 Закону № 1788-ХІІ, а з прийняттям Закону № 911-VIII встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (пункт "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, пунктом "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ в редакції Законів № 213-VIII та № 911-VIII встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04 червня 2019 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, та встановлено, що такі положення втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, зміни до пункту "е" частини першої статті 55 Закону №1788-XII, внесені Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, втратили чинність з 04.06.2019.

Таким чином, починаючи з 05.06.2019 положення пункту "е" статті 55 Закону України №1788-ХІІ діють в первинній редакції, чинній до внесення змін Законами № 213-VIII та №911-VIII, а саме: "Право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку".

Відтак, з 05.06.2019 (у т.ч. станом на жовтень 2020 року, тобто на день звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти) право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" частини першої статті 55 Закону № 1788-ХІІ мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення за умов наявності у них станом на 11.10.2017 спеціального стажу від 25 до 30 років в закладах та установах за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, незалежно від досягнутого ними віку.

Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, до закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, належать учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.10.2020 по справі №480/3936/20 було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 01.10.2019 року про призначення пенсії за вислугу років з урахуванням висновків суду.

На виконання вказаного рішення, відповідачем повторно розглянуто заяву позивача та листом від 02.12.2020 №1800-8302-8/61309 повідомлено, що за наявними документами стаж позивача складає 32 роки 4 місяці 13 днів, спеціальний стаж 25 років 6 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років. враховуючи викладене, право на призначення пенсії за вислугу років відсутнє (а.с.13).

Проте, суд зазначає, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.10.2020 по справі №480/3936/20 було встановлено, що позивач має право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону №1788-ХІІ, оскільки спеціальний стаж позивача станом на 11.10.2017 становив понад 25 років.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Також Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував у своїх рішеннях на тому, що правосуддя не повинно бути ілюзорним і має забезпечувати реальний захист прав особи і гарантії того, що справу буде вирішено остаточно рішенням в судовому провадженні (рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України», від 13.02.2011 року у справі Чуйкіна проти України).

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 наголосив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (п.9 абз.10).

Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 у справі №826/4418/14 була сформована правова позиція, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникало б необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що повторно відмовляючи позивачеві у призначенні пенсії за вислугу років, відповідач ухиляється від прийняття позитивного рішення про призначення пенсії позивачеві, з урахуванням висновків суду, а тому суд приходить до висновку, що рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, викладене у листі від 02.12.2020 №1800-8302-8/61309, прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому належним і ефектимним способом захисту порушеного права позивача є саме задоволення вимоги про призначення, нарахування та виплати позивачеві пенсії за вислугу відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дати звернення із відповідною заявою.

Відповідно ст. 139 КАС України судові витрати в тому числі і судовий збір підлягають відшкодуванню в разі задоволення позову, або пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 908 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області, викладене у листі від 02.12.2020 № 1800-8302-8/61309, про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівнику освіти.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за вислугу років, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ», як працівнику освіти, з дати звернення 01.10.2019.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Савицька