
Справа № 420/13242/20
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Болград Еліос” (вул. Поштова, 84, м. Болград, Одеська область, 68702, код ЄДРПОУ 41107727) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Болград Еліос” з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області в якому просить:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.11.2020 року № 122/15-32-04-02/41107727 видане Головним управлінням ДПС в Одеській області про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 6 326 815,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1 581 704 гри. 00 коп.;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.11.2020 року № 128/15-32-04-02/41107727 видане Головним управлінням ДПС в Одеській області про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ за липень 2020р. в розмірі 2 824 819 грн. 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно поданої Позивачем до податкового органу декларації з ПДВ за липень 2020 року (податкова декларація з податку на додану вартість № 9204274689 від 18.08.2020р.) було заявлено бюджетне відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку. Заявлена сума бюджетного відшкодування була відображена в рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за липень 2020 року, яку було сформовано з урахуванням залишку від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні та звітний податкові періоди, у загальній сумі 7 126 815,00 грн., у т.ч. за грудень 2019р. - 1 129 017,00 грн. та за липень 2020р. - 5 997 798,00 грн.
Податковий кредит Позивачем було сформовано на підставі складених Генеральним підрядником податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкові накладні були складені Генеральним підрядником на підставі первинних документів складених за результатами господарської діяльності між ТОВ «Болград Еліос» як Замовником та ТОВ «Еліос Стратегія» як Генеральним підрядником за договором генерального підряду на будівництво сонячної електростанції за № 10/05 від 10.05.2018 р.
Документи для перевірки були надані Позивачем в повному обсязі. Але Акти про прийому-передачі виконаних робіт, за якими було фактично здійснено передання виконаних робіт від Генерального підрядника Замовнику, податковим органом не взято до розгляду взагалі. Між тим, податковий орган робив висновки, спираючись на документи, що мають довідковий характер - форми КБ-2в, та КБ-3 (при цьому в Акті перевірки вказано форму КБ-2, яка не надавалася до перевірки, оскільки такого оформленого документу між Замовником і Генпідрядником не існує). Форми КБ-2в та КБ-3 між Замовником та Генпідрядником є довідковими документами, за якими Замовник має змогу контролювати повноту виконання робіт Генпідрядником з технічних сторін Договору Генерального підряду №10/05 від 10.05.2018 року.
Таким чином, висновки контролюючого органу, що ґрунтуються на довідкових актах виконаних робіт форми КБ-2 (надано форму КБ-2в), КБ-3, про те, що вони не містять інформації щодо витрат труда робітників, прямі витрати на заробітну плату робітників, адміністративні витрати та загальновиробничі витрати, а отже Генпідрядником не виконувались Роботи є надуманим та безпідставним, оскільки Сторонами було визначено тверду договірну ціну та встановлено документ за яким здійснюється прийом-передача виконаних робіт.
Оскільки, Позивач будує сонячну електростанцію не за державні/бюджетні кошти, то вимога щодо обов`язковості застосування саме форм КБ-2в та КБ-3 не стосується Позивача та Генпідрядника.
Тож довідкові акти виконаних робіт за формами КБ-2в, КБ-3 складені в межах договору Генерального підряду № 10/05 від 10.05.2018р., носять лише інформаційний характер та складались для цілей Замовника контролювати хід та повноту виконання робіт по спорудженню об`єкту, а сам факт приймання-передачі виконаних робіт було визначено сторонами Договору в статтях 37 та 38 - згідно Акту про прийом-передачі виконаних робіт.
При цьому, в Акті перевірки Акти прийому-передачі виконаних робіт, послуг про надання цих актів від 04.02.2020 та 31.07.2020 рр. навмисно чи ненавмисно належним чином не аналізуються та не приймаються до уваги саме ці первинні документи, які підтверджують реально здійснені Позивачем операції - передання Позивачем (Підрядником) виконаних робіт Замовнику.
Генпідрядником були зареєстровані податкові накладні в яких наявні всі обов`язкові реквізити, що передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України
При цьому податкові накладні складалися Підрядником за «правилом першої події» - на дату отримання ним попередньої оплати. Номенклатура послуг в цих податкових накладних зазначена відповідного до предмету Договору Генерального підряду №10/05 від 10.05.2018 р. - «Послуги будівництва Сонячної електростанції (СЕС)». Відповідно, Позивач мав право на податковий кредит по таким податковим накладним також за «правилом першої події» та включив їх до складу податкового кредиту.
Така ж саме номенклатура зазначена і у первинних документах, що підтверджують факт виконання робіт (в Актах, прийому-передачі виконаних робіт, послуг від 04.02.2020 р. та від 31.07.2020 р.) - «Послуги будівництва Сонячної електростанції (СЕС)».
У разі ж взяття податковим органом до уваги первинних документів, а саме Актів прийому-передачі виконаних робіт, та враховуючи всі положення Договору Генерального підряду №10/05 від 10.05.2018 р, податковий орган не мав би визначати розбіжності між реквізитами податкової накладної та цими первинними документами.
Що стосується порядку обліку основних засобів ТОВ «Болград Еліос» на підставі Актів прийому-передачі виконаних робіт та послуг, то механізм такого обліку жодним чином не впливає на порядок виписки податкових накладних Генпідрядником та на право Позивача на отримання бюджетного відшкодування ПДВ.
Ухвалою суду від 07.12.2020 року було відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку загального провадження.
21.12.2020 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що позовні вимоги позивача є повністю необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Податковий кредит, в тому числі за рахунок якого сформована сума бюджетного відшкодування ПДВ, задекларований позивачем з операцій з контрагентом-постачальником ТОВ «ЕЛІОС СТРАТЕГІЯ» за період грудень 2019 року та липень 2020 року. Так, між позивачем та ТОВ «ЕЛІОС СТРАТЕГІЯ» укладено договір генерального підряду на будівництво сонячної електростанції від 10.05.2018 №10/05.
До перевірки надано акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2: від 04.02.2020 № 1, від 31.07.2020 №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, № 8.
За результатом перевірки встановлено, що за актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2: від 04.02.2020 № 1, від 31.07.2020 №1, №2, №4, № 8, контрагентом - постачальником передано товари без виконання робіт/послуг, крім того, в актах виконаних робіт відсутні: витрати труда робітників-будівельників на обсяг робіт; витрати труда робітників, що обслуговують машини, на обсяг робіт; прямі витрати на заробітну плату, вартість експлуатації машин, заробітна плата робітників, що обслуговують машини; адміністративні витрати; загальновиробничі витрати; додаткові витрати при виконанні будівельних робіт у зимовий (літній) період або інших витрат пов`язані з фактичним виконанням робіт/послуг.
При цьому складені податкові накладні та розрахунки коригувань до них, що стали підставою до включення до складу податкового кредиту ТОВ «БОЛГРАД ЕЛІОС» від постачальника ТОВ «ЕЛІОС СТРАТЕГІЯ» від 12.12.2019 №13, від 04.02.2020 №30, від 09.07.2020 №4, від 15.07.2020 №7, від 31.07.2020 №11 - з номенклатурою «послуга», не відповідають характеру дійсно здійсненої господарської операції «постачання товарів» від постачальника ТОВ «ЕЛІОС СТРАТЕГІЯ».
Встановлено порушення ТОВ «БОЛГРАД ЕЛІОС» формування податкового кредиту, в частині включення до складу податкового кредиту податкових накладних, які не відповідають регістрам бухгалтерського обліку суб`єкта господарювання та первинним документам в порушення п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України та таких що не відображають зміст фактично здійсненої господарської операції.
Проведеною перевіркою, в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за липень 2020 року встановлено, що в порушення абзацу б) п. 200.4. ст.200 Податкового кодексу України, позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за липень 2020 року у розмірі 6 326 815 грн.
Окрім того, в порушення п. 44.1, п. 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 2 824 819 грн.
Ухвалою суду від 25.01.2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, було закрито підготовче провадження, а справу призначено до розгляду по суті.
В судове засідання 08.02.2021 року сторони не з`явились, про час та місце розгляду повідомлялись належним чином та своєчасно. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи викладене, та у зв`язку з відсутністю потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, керуючись приписами ч. 9 ст. 205 КАС України, ухвалою суду, що занесена до протоколу судового засідання від 08.02.2021 року, продовжено розгляд справи у письмовому провадженні.
При цьому, фіксування судового засідання 08.02.2021 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, не здійснювалося.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
В період з 05.10.2020 року по 09.10.2020 року, посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «БОЛГРАД ЕЛІОС», код за ЄДРПОУ 41107727 з питання законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень та визначеного в додатку 3 до декларації з ПДВ за липень 2020 року.
За результатами перевірки 16.10.2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області складено акт №583/15-32-04-02/41107727 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «БОЛГРАД ЕЛІОС», код за ЄДРПОУ 41107727 з питання законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень та визначеного в додатку 3 до декларації з ПДВ за липень 2020 року»
Вищезазначеним актом перевірки встановлено наступні порушення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «БОЛГРАД ЕЛІОС»:
абзацу б) п. 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) ТОВ «БОЛГРАД ЕЛІОС» (код за ЄДРПОУ 41107727), оскільки ним завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на 6 326 815 гри;
п. 44.1., п.198.6 ст.198, п,200.1, п.200.4 ст.200, оскільки ним завищено від`ємне значення з ПДВ. що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 2 824 819 грн.
На підставі акту перевірки від 16.10.2020 року №583/15-32-04-02/41107727 Головне управління ДПС в Одеській області прийняло наступні податкові повідомлення-рішення:
податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 122/15-32-04-02/41107727 від 06.11.2020р. про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 6326815 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1581704 грн.;
податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 128/15-32-04-02/41107727 від 06.11,2020р. про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ за липень 2020р. в розмірі 2824819 грн.
Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України, ПКУ).
Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.21 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім НБУ), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до положень п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.
Порядок проведення документальної планової перевірки визначений ст.77 Податкового кодексу України.
Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПКУ, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу –
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 200.7 ст.200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Так, згідно поданої Позивачем до податкового органу декларації з ПДВ за липень 2020 року (податкова декларація з податку на додану вартість № 9204274689 від 18.08.2020р.) було заявлено бюджетне відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку. Заявлена сума бюджетного відшкодування була відображена в рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за липень 2020 року, яку було сформовано з урахуванням залишку від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні та звітний податкові періоди, у загальній сумі 7 126 815,00 грн., у т.ч. за грудень 2019р. - 1 129 017,00 грн. та за липень 2020р. - 5 997 798,00 грн.
Податковий кредит Позивачем було сформовано на підставі складених Генеральним підрядником податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкові накладні були складені Генеральним підрядником на підставі первинних документів складених за результатами господарської діяльності між ТОВ «Болград Еліос» як Замовником та ТОВ «Еліос Стратегія» як Генеральним підрядником за договором генерального підряду на будівництво сонячної електростанції за № 10/05 від 10.05.2018 р.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пп. а) п. 198.1 ст. 198 ПКУ, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПКУ, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Болград Еліос» як Замовником та ТОВ «Еліос Стратегія» як Генеральним підрядником було укладено договір генерального підряду на будівництво сонячної електростанції за № 10/05 від 10.05.2018 р.
Відповідно до п. 13.2 ст.13 даного договору, обсяг робіт включає в себе, без обмеження переліком:
розробка основних технічних рішень (ОТР);
розробка Проектної Документації та Робочої Документації;
будівельно-монтажні Роботи, включаючи загальнобудівельні, спеціальні та інші будівельні Роботи, а також Роботи з підключення Об`єкту до Зовнішньої Інфраструктури (зовнішніх електричних мереж);
технічний нагляд за виконанням робіт;
авторський нагляд за виконанням робіт;
пусконалагоджувальні Роботи, а також введення Об`єкту в експлуатацію;
придбання (самостійно і від свого імені) Обладнання (включаючи запасні частини), для включення до складу Об`єкта, включаючи його завантаження, транспортуванні, перевантаження, зберігання, розвантаження, сертифікацію, ревізію і вхідний контроль, монтажні пуско-наладку;
придбання (самостійно від свого імені) Матеріалів для включення до складу Об`єкта в порядку і на умовах, визначених Договором, в тому числі їх закупівля транспортування, розвантаження, завантаження, зберігання, сертифікацію, ревізію та вхідний контроль, і використання при виконанні робіт;
інструктаж та навчання персоналу Замовника;
отримання дозволу на будівництво, введення в експлуатацію, ліцензію на виробництво) електроенергії, «зелений» тариф», підписання Замовником договору з ДП «Гарантований і покупець» та включення до балансуючої групи виробників за «зеленим тарифом».
Зі змісту пункту 37.1 ст.37 Договору Генерального підряду №10/05 від 10.05.2019р вбачається, що прийом-передача виконаних Генпідрядником Робіт проводиться Замовником на підставі актів виконаних робіт.
Позивач зазначає, що документи для перевірки були надані в повному обсязі, але Акти прийому-передачі виконаних робіт, за якими було фактично здійснено передання виконаних робіт від Генерального підрядника Замовнику, податковим органом не взято до розгляду взагалі. Між тим, податковий орган робив висновки, спираючись на документи, що мають довідковий характер - форми КБ-2в, та КБ-3. Позивач зазначає, що Форми КБ-2в та КБ-3 між Замовником та Генпідрядником носять лише інформаційний характер і є довідковими документами, за якими Замовник має змогу контролювати хід та повноту виконання робіт Генпідрядником з технічних сторін Договору Генерального підряду №10/05 від 10.05.2018, а сам факт приймання-передачі виконаних робіт було визначено сторонами Договору в статтях 37 та 38 - згідно Акту про прийом-передачі виконаних робіт.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Надаючи оцінку наданим до суду Актам прийому-передачі виконаних робіт від 04.02.2020 року та від 31.07.2020 року. (а.с. 67-68), суд зазначає, що з їх змісту неможливо ідентифікувати сутність господарських операції між Замовником та Генпідрядником, а саме які роботи було виконано та які послуги було надано. Зі змісту зазначених актів вбачається лише що роботи виконані, послуги надано та зазначена вартість частково виконаних робіт (послуг).
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що податковим органом обґрунтовано не взято до уваги зазначені акти оскільки їх зміст не розкриває обсягу вчинених робіт та наданих послуг.
Разом з цим акти приймання виконаних будівельних робіт складені за формою КБ-2в (а.с. 44-64), які як зазначає позивач носять довідковий характер, навпаки містять в собі найменування робіт і витрат.
З огляду на зазначене суд вважає що за відсутності інших поданих документів, які розкривають зміст та обсяг вчинених робіт та наданих послуг, податковим органом цілком обґрунтовано було досліджено акти приймання виконаних будівельних робіт за лютий та липень 2020 року.
Так позивачем було надано акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в від 04.02.2020 № 1, від 31.07.2020 №1, №2, №3, №4, №5, №6, № 8.
З актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в від 04.02.2020 № 1, від 31.07.2020 №1, №2, №4, № 8, вбачається, що контрагентом - постачальником передано товари без виконання робіт/послуг.
З актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в від 31.07.2020 №3, №5, №6, вбачається, що контрагентом - постачальником було вчинено будівельні роботи, а також передано товари без виконання робіт/послуг.
При цьому в актах приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в від 04.02.2020 № 1, від 31.07.2020 №1, №2, №3, №4, №5, №6, № 8 в графах що стосуються поставленого товару відсутні: витрати труда робітників-будівельників на обсяг робіт; витрати труда робітників, що обслуговують машини, на обсяг робіт; прямі витрати на заробітну плату, вартість експлуатації машин, заробітна плата робітників, що обслуговують машини; адміністративні витрати; загальновиробничі витрати; додаткові витрати при виконанні будівельних робіт у зимовий (літній) період або інших витрат пов`язані з фактичним виконанням робіт/послуг.
Зазначені обставини додатково свідчать про той факт, що відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт фактично здійснювалось постачання товару, що суперечить самому змісту такого документа як «Акт приймання виконаних будівельних робіт».
Суд звертає увагу, що відповідно до п. 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.
При цьому сам позивач визнає, що вищенаведені акти приймання виконаних будівельних робіт носять лише інформаційний характер і є довідковими документами.
При цьому суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, але жодних інших первинних документів, які підтверджують факт саме постачання товару, тобто відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, що прямо передбачено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», до суду не надано.
В свою чергу, складені податкові накладні та розрахунки коригувань до них, що стали підставою до включення до складу податкового кредиту ТОВ «БОЛГРАД ЕЛІОС» від постачальника ТОВ «ЕЛІОС СТРАТЕГІЯ» від 12.12.2019 №13, від 04.02.2020 №30, від 09.07.2020 №4, від 15.07.2020 №7, від 31.07.2020 №11 - з номенклатурою «послуга», не відповідають характеру дійсно здійсненої господарської операції «постачання товарів» від постачальника ТОВ «ЕЛІОС СТРАТЕГІЯ».
Відповідно до вимог ст.201.1 ст.201 ПКУ, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.
Відповідно до вимог п. 201.7 ст. 201 ПКУ, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.
Відповідно до вимог п. 192.1. ст.192 ПКУ, розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.
Встановлено складання податкових накладних в порушення вимог наказу Міністерства фінансів україни від 13.12.2015 №1307 Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної, а саме, графи 3.1, 3.3 заповнюються на всіх етапах постачання товарів/послуг: у разі постачання товару заповнюється графа 3.1, в якій зазначається код товару згідно з УКТ ЗЕД, у разі постачання послуги заповнюється графа 3.3, в якій зазначається код послуги згідно з ДКПП, У разі постачання товару, ввезеного на митну територію України, у графі 3.2 проставляється позначка "X". Графа 3.2 заповнюється на всіх етапах постачання товару, до граф 4 та 5 - одиниця виміру товарів/послуг.
Таким чином включені до складу податкового кредиту ТОВ «БОЛГРАД ЕЛІОС» податкові накладні, складені з помилками в реквізитах, визначених пунктом 201.1 Податкового кодексу України, а саме, опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг, що заважає ідентифікувати здійснену операцію, її зміст придбання товару чи послуги, що постачаються.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що ТОВ «БОЛГРАД ЕЛІОС» порушено формування податкового кредиту, в частині включення до складу податкового кредиту податкових накладних, які не відповідають первинним документам в порушення п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України та таких що не відображають зміст фактично здійсненої господарської операції.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем обґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення форми «В1» № 122/15-32-04-02/41107727 від 06.11.2020р. про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 6326815 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1581704 грн. та форми «В4» № 128/15-32-04-02/41107727 від 06.11,2020р. про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ за липень 2020р. в розмірі 2824819 грн.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України” від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд –
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Болград Еліос” (вул. Поштова, 84, м. Болград, Одеська область, 68702, код ЄДРПОУ 41107727) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук
.
Судове рішення № 95135619, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 24.02.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 420/13242/20. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: