Рішення № 95135609, 16.02.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4898/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко O.A.,

секретар судового засідання Іщенко С.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Форманюк О.М. (згідно ордеру),

представника відповідачів - Коломійчук І.О. (за довіреністю),

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 09 червня 2020 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області, Кадрової комісії №2 Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 15 червня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з викликом учасників процесу.

16 липня 2020 року до суду від позивача засобами поштового зв`язку за вх.№27581/20 надійшла позовна заява (уточнена) до прокуратури Одеської області та Офісу Генерального прокурора (з доказами направлення сторонам), в якій позовні вимоги викладені в наступній редакції:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення № 75 від 02.04.2020 року кадрової комісії № 2 про неуспішне проходження атестації прокурором відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Одеської області;

2. Визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Одеської області № 790 к від 29.04.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Одеської області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокурату» з 29 квітня 2020 року;

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Одеської області, або на посаді, що є рівнозначною (рівноцінною) посаді прокурора відділу прокуратури Одеської області з 29 квітня 2020 року;

4. Стягнути з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 квітня 2020 року по день винесення судом рішення про поновлення на посаді.

29 липня 2020 року ухвалою суду замінено Кадрову комісію №2 Офісу Генерального прокурора (друга кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур) на правонаступника - Офіс Генерального прокурора. Прийнято до провадження позовну заяву ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (вх. №27581/20).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірне рішення кадрової комісії є протиправним з огляду на те, що порядок проходження прокурорами атестації, затверджений наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 року №221 є таким, що суперечить Конституції України, оскільки є невизначеним та дискримінаційним. Позивача поставлено у нерівні умови проведення тестування. Рішення не є обгрунтованим та не є безстороннім. Зазначає, що взагалі дії Генеральної прокуратури України щодо проведення атестації прокурорів є протиправними. Також, вважає спірний наказ про звільнення протиправним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на те, що будь якого скорочення, реорганізації та ліквідації стосовно посади, з якої позивача було звільнено не відбувалось, крім того, під час звільнення позивач перебувала на лікарняному. Наказ не містить конкретизації підстави для звільнення. З врахуванням наведеного позивач звернувся до суду з позовною заявою.

24.07.2020 року до суду за вх.№ЕП/11346/20 та 03.08.2020 року вх.№30131/20 надійшов відзив прокуратури Одеської області, в якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву зазначив, що підставою для прийняття прокурором області наказу про звільнення позивача слугувало рішення кадрової комісії №2 від 02.04.2020 року №75, яким встановлено неуспішне проходження атестації. Зазначає, що за положеннями пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі вимог пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Також, підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ зазначеного Закону зазначено, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором регіональної прокуратури є підставою для його звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Відповідач зазначає, що встановлення обставин щодо ліквідації, реорганізації чи скорочення кількості прокурорів прокуратури області у даному випадку не відносяться до предмету доказування у справі.

25 серпня 2020 року від Офісу Генерального прокурора до суду надійшов відзив (вх.№33377/20) у якому відповідач зазначає, що позовні вимоги позивача є не обгрунтованими, вказує, що прокурори можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації. Позивачем подано відповідну заяву про проходження атестації, за результатами складання іспиту позивач набрала бал менший, ніж перехідний, у зв`язку з чим кадровою комісією прийнято законне рішення про неуспішне проходження позивачем атестації. Вказує, що зміна у формулюванні назви комісії з цифрову на літерну ніяким чином не впливає на зміст прийнятого рішення та юридичних наслідків, що настали через неуспішне проходження прокурором атестації. Зазначає, що норми Закону України «Про прокуратуру» є спеціальними, та такими, що не передбачають строків попередження про звільнення та переважного права на залишення на роботі, а нормами п.19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» передбачено, що перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність не є перешкодою для його звільнення. Юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації. Поновлення позивача, яка неуспішно пройшла атестацію на посаді в органах прокуратури, надасть їй привілеї перед прокурорами, які успішно пройшли атестацію.

Ухвалою суду від 14 вересня 2020 року замінено прокуратуру Одеської області на правонаступника - Одеську обласну прокуратуру, закрито підготовче провадження по справі та призначено справу №420/4898/20 до судового розгляду по суті.

23 жовтня 2020 року ухвалою суду зупинено провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до скасування обмежень в Одеському окружному адміністративному суді у розгляді справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу.

Усною ухвалою суду від 16 лютого 2021 року, внесеною до протоколу судового засідання, поновлено провадження у справі.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги просили задовольнити.

Представник відповідачів у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, відзивами на позовну заяву відповідачів, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з грудня 2006 року по квітень 2020 року працювала в органах прокуратури України у т.ч. з липня 2015 року на посаді прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Одеської області (а.с.33-37, 40-41).

03 жовтня 2019 року наказом Генеральної прокуратури України №221 (т.1 а.с.211) затверджений порядок проходження прокурорами атестації (т.1 а.с.212-229).

17 грудня 2019 року наказом Генеральної прокуратури України №336 (т.1 а.с.230) внесені зміни до порядку проходження прокурорами атестації, а саме пункт 6 розділу V «Інші питання, пов`язані із проведенням атестації прокурорів» викладено у наступній редакції: « 6. Рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Відповідний наказ Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури може бути оскаржений прокурором у порядку, встановленому законодавством».

17 жовтня 2019 року наказом Генеральної прокуратури України №233 (т.1 а.с.240) затверджено порядок роботи кадрових комісій (т.1 а.с.241-245).

11 жовтня 20019 року ОСОБА_1 звернулась до Генерального прокурора з заявою про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію (т.1 а.с.83).

20 лютого 2020 року затверджено графік складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (т.1 а.с.86-89).

Відповідно до протоколу №1 засідання Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 03.03.2020 року (т.1 а.с.70-71), третім питанням у порядку денному було «Про формування списку осіб, які 03 березня 2020 року не пройшли іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, набравши менше 70 балів (групи 1 та 2)» за що члени комісії проголосували «за» одноголосно.

Відповідно до протоколу №4 засідання Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 02.04.2020 року (т.1 а.с.75-81), комісією вирішено «на підставі п.5 розділу ІІ Порядку проходження атестації прокурорів, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221 (далі-Порядок), за результатами тестування осіб згідно з переліком (додаток №1 до цього протоколу) з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, які набрали менше 70 балів, ухвалити рішення про неуспішне проходження атестації.

На підставі п.11 Розділу І, п.п.1, 5 Розділу ІІ Порядку ухвалити рішення про неуспішне проходження атестації стосовно прокурорів, які за результатами тестувань з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрали меншу кількість балів ніж прохідну, а також які не з`явилися на тестування та про причини неявки будь-яких відомостей не надали, звільнених з органів прокуратури після 06.03.2020. Прізвища, ім`я, по батькові таких прокурорів зазначені у відповідних переліках.».

02 квітня 2020 року Кадрова комісія №2 прийняла рішення №75 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» (т.1 а.с.45), відповідно до якого «керуючись пунктами 13, 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», пунктом 6 розділу І, пунктом 5 розділу ІІ Порядку проходження прокурорами атестації, враховуючи, що прокурор відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Одеської області, ОСОБА_1 за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрала 59 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, вона не допускається до проходження наступних етапів атестації. У зв`язку з цим, прокурор відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Одеської області, ОСОБА_1 , неуспішно пройшла атестацію». Рішення підписали: голова кадрової комісії Г.Мамедов, секретар кадрової комісії О.Коріняк, члени комісії Л.Вигівська, О.Лємєнов, Б.Малишев, Р.Романчук.

Наказом Прокуратури Одеської області №790к від 29.04.2020 року (т.1 а.с.44), керуючись статтею 11 Закону України «Про прокуратуру», підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», наказано «звільнити ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні». Підставою для прийняття наказу №790к від 29.04.2020 року зазначено: «рішення №75 від 02.04.2020 кадрової комісії». З наказом ОСОБА_1 ознайомлена 07.05.2020 року.

Відповідно до листка непрацездатності серія АДН №213327, виданого 23 квітня 2020 року (т.1 а.с.51-52), ОСОБА_1 була звільнена від роботи у період з 23.04.2020 року по 06.05.2020 року включно.

Відповідно до листа Прокуратури Одеської області №19-644вих-20 від 19.05.2020 року (т.1 а.с.56-58), наданого на запит ОСОБА_1 , «У квітні поточного року скорочення чисельності або штату працівників в прокуратурі Одеської області не було. Пунктом 1 наказу Генеральному прокурора від 05.05.2020 №28ш у штатному розписі прокуратури Одеської області скорочено 23 одиниці, які зараховані до резерву Офісу Генерального прокурора. Наказом прокурора області від 29.04.2020 №790к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Матеріали справи містять наказ Генерального прокурора від 05.05.2020 року №28ш (т.1 а.с.84-85), відповідно до якого наказано скоротити в штатному розписі прокуратури Одеської області відповідні одиниці.

Відповідно до листа Офісу Генерального прокурора №27/3-2213ВИХ-20 від 19.05.2020 року (т.1 а.с.63-64), адресованого ОСОБА_1 , вбачається, що Генеральним прокурором на адресу прокурора Одеської області скеровано першу частину рішень першої та другої кадрових комісій з атестації прокурорів регіональних прокуратур, які неуспішно пройшли атестацію, для прийняття рішень про звільнення з посад та копії спсиків працівників прокуратури Одеської області, стосовно яких кадровими комісіями №1 та №2 прийняті рішення про неуспішне проходження атестації.

Суд зазначає, що серед інших, у списку працівників, стосовно яких кадровою комісією №2 прийнято рішення про неуспішне проходження атестаціє є ОСОБА_1 (т.1 а.с.67-68).

Не погоджуючись з рішенням №75 від 02 квітня 2020 року Кадрової комісії №2 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» та наказом прокуратури Одеської області №790к від 29.04.2020 року, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, у якій просить їх визнати протиправними та скасувати, поновити її на посад, або на посаді, що є рівнозначною (рівноцінною) посаді; стягнути з прокуратури Одеської області середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» запроваджено реформування системи органів прокуратури.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню №75 від 02 квітня 2020 року Кадрової комісії №2 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора», суд зазначає наступне.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначаються Законом України «Про прокуратуру».

Однією з гарантій незалежності прокурора, що передбачена статтею 16 Закону України «Про прокуратуру», є особливий порядок призначення прокурора на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до частини третьої цієї статті Закону України «Про прокуратуру», прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.

25.09.2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», яким запроваджено реформування системи органів прокуратури.

На виконання викладених вимог Закону, наказом Генерального прокурора №221 від 03.10.2019 року затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221).

В розумінні п. 1 розділу І Порядку № 221, атестація прокурорів - це встановлена Розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

Пунктом 3 розділу І Порядку №221 визначено, що атестація проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію.

Відповідно до пункту 6 розділу І Порядку №221, атестація включає в себе три етапи:

1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;

3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання (п.6 розділу І Порядку №221).

Атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку (п.9 Порядку №221).

Положеннями розділу ІІ Порядку №221 передбачено, що після завершення строку для подання заяви, вказаної у пункті 9 розділу I цього Порядку, кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).

Перелік тестових питань для іспиту затверджується Генеральним прокурором та оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту.

Вирішуючи спір, суд критично оцінує доводи сторони позивача щодо порушення порядку формування кадрових комісій, з огляду на наступне.

Заявлені підстави у цій частині позивачем мотивовані відсутністю правових підстав формування кадрових комісій і, відповідно, відсутністю в останніх повноважень щодо прийняття будь-яких рішень, оскільки станом на час проведення атестації Офіс Генерального прокурора не був створений, а тому атестація прокурорів відповідними кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора не могла бути проведена.

Суд не приймає такі доводи позивача та зазначає, що положеннями пп. 7, 8 п. 22 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» визначено, що тимчасово, до 1 вересня 2021 року в Офісі Генерального прокурора, у кожній обласній прокуратурі утворюються відповідні кадрові комісії як органи для забезпечення в тому числі проведення атестації прокурорів Генеральної прокуратури відповідно до цього розділу.

При цьому саме Генерального прокурора наділено правом визначати перелік, склад і порядок роботи кадрових комісій Офісу Генерального прокурора.

Як слідує з п. 3 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

Судом встановлено, що затвердження порядку роботи кадрових комісій та створення другої кадрової комісії відбулося за наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 року №233, 07.02.2020 року №78 в межах повноважень та порядку, який був визначений законом - п. п. 9, 11, пп. 8 п. 22 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" та на виконання його мети - проведення заходів із реформи органів прокуратури.

При цьому, кадрові комісії - це дорадчі колегіальні органи, які не входять до структури Генеральної прокуратури України чи Офісу Генерального прокурора, а створені тимчасово для забезпечення проведення атестації прокурорів. Відповідно, оскільки до початку створення Офісу Генерального прокурора його повноваження виконувала Генеральна прокуратура України, тому створення другої кадрової комісії та її функціонування відбулося у спосіб та порядок, що передбачений законодавством.

З огляду на матеріали справи, за результатом проходження першого етапу атестації, позивачем набрано 59 бали із 70 прохідних, що відображено у відомості зі змістом якої ознайомлено позивача, що засвідчено його підписом. Також Офісом Генерального прокурора разом із відзивом надано роздруківку тестування, пройденого позивачем, в якому відображені надані позивачем відповіді, що підтверджує факт набрання ним 59 балів.

Отже, аналіз наданих доказів свідчить про те, що за результатом проходження етапу атестації ОСОБА_1 не набрала мінімально допустимий бал, відтак, вважається такою, що тестування не пройшла успішно.

За сукупністю вищенаведеного, суд доходить висновку, що приймаючи рішення про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 , комісія діяла обґрунтовано, на підставі повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України про прокуратуру, а відтак, підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

При цьому, оскаржуване рішення кадрової комісії є вмотивованим, оскільки містить виклад фактичних обставин та мотиви його прийняття.

Щодо дискримінаційності заяви про проходження атестації, на що посилається позивач, то такі аргументи судом також не враховуються, оскільки заява оформлена та підписана з волі позивача. Окрім того, ані її зміст, ані її форма не є предметом оскарження.

З приводу доводів позивача про невідповідність Конституції України та дискримінаційний характер Порядку №221, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Конвенції Міжнародної Організації Права № 11 про дискримінацію в галузі права та занять 1958 року визначено, що будь-яке розрізнення, недопущення або перевага відносно певної роботи, що ґрунтується на її специфічних вимогах, дискримінацією не вважається.

Суд зауважує, що міра втручання з боку держави у сферу приватного життя особи в аспекті професійної діяльності у даному випадку є повністю співставною із ступенем втручання держави з аналогічною метою у діяльність особи на посаді судді, що було визнано і законним, і конституційним згідно з висновком Конституційного Суду України від 20.01.2016 р. № 1-в/2016. Таке втручання у даному конкретному випадку прямо передбачено законом і переслідує абсолютно легітимну ціль відновлення довіри суспільства до функціонування органів прокуратури України.

Законодавець, ввівши в дію визначену процедуру реформування органів прокуратури, зазначив, які саме дії мають вчинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та явно і очевидно окреслив умову продовження служби шляхом успішного проходження атестації. Наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації також були сформульовані та визначені законодавцем з достатньою для розуміння чіткістю і ясністю.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що у спірних правовідносинах позивач знаходився у стані повної правової визначеності, коли, маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності не міг не усвідомлювати юридичних наслідків не проходження атестації.

Метою проведення атестації прокурорів є надання оцінки їхній професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності. Кожен з етапів атестації прокурорів має на меті проявити і оцінити різні аспекти його професійної підготовки і кваліфікації.

Суд зазначає, що результат складеного прокурором іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора є одним з етапів проходження атестації, тобто самостійним показником визначення рівня його професійної компетентності.

Під час проведення атестації комісія вирішує питання відповідності прокурора здійснювати свої повноваження, а тому така особа повинна підтвердити свою відповідність за певними критеріями та відповідними показниками у тій послідовності, яку встановила Комісія.

За правилами пункту 16 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

Таким чином, результати атестації позивача на етапі складання ним іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора об`єктивно свідчать про наявність підстав для ухвалення Комісією рішення про неуспішне проходження позивачем атестації.

У пункті 41 звіту Венеціанської Комісії від 25-26 березня 2011 року зазначено, що наразі можливий консенсус щодо обов`язкових елементів (як формальних, так і матеріальних або субстантивних) поняття "верховенство права", зокрема, таких, як законність, в тому числі прозорий, підзвітний і демократичний порядок введення законів у дію; правова визначеність; заборона свавілля; доступ до правосуддя у незалежних і неупереджених судах, в тому числі судовий контроль за адміністративними актами; дотримання прав людини; недискримінація та рівність перед законом.

Тобто принцип верховенства права вимагає дотримання вимог "якості" закону, яким передбачається втручання у права особи, основоположні свободи. У рішенні від 10 грудня 2009 року "Михайлюк та Петров проти України" (заява № 11932/02) зазначено, що "… вираз "згідно із законом" насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві, він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступно відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права…".

Суд зазначає, що мета, процедура та правові наслідки атестації прокурорів чітко визначені та врегульовані Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури". Положення цього закону, що регулюють процедуру проходження атестації прокурорів, є зрозумілими, точними і передбачуваними. Вказане підтверджується поданням позивачем заяви про переведення та про намір пройти атестацію.

Запровадження Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" атестації прокурорів як однієї з умов для їх переведення пов`язане, в тому числі, із створенням передумови для побудови системи прокуратури, кадровим перезавантаженням органів прокуратури та способом перевірки та оцінки кваліфікацій чинних прокурорів на відповідність їх посадам прокурора в таких органах. Така атестація визначена законодавцем та відбувалась у спосіб і порядок, який є діючим і стосується усіх прокурорів, які виявили намір пройти атестацію, а тому не може вважатись протиправною чи такою, що носить дискримінаційних характер по відношенню до позивача.

Таким чином, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, зваживши всі аргументи та доводи сторін, суд вважає, що Друга кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, приймаючи спірне рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", з дотриманням принципів пропорційності та законності.

Крім того, суд враховує, що позивач не оскаржує положення Порядку №221, рівно як і не подавав скарги чи заяви з приводу технічних збоїв чи ускладнень в ході проведення тестування, жодних заяв з приводу поганого самопочуття чи інших обставин, які б не уможливлювали об`єктивне проведення анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, у зв`язку із чим відповідні доводи позивача в обґрунтування позовних вимог на увагу не заслуговують та є такими, що жодним чином не вплинули на результат пройденого іспиту та кількість набраних балів, які стали визначальними при прийнятті оскаржуваного рішення.

Отже, підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення №75 від 02.04.2020 року кадрової комісії №2 про неуспішне проходження атестації прокурором відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Одеської області відсутні.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу прокурора Одеської області № 790 к від 29.04.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора суд враховує, що спірні правовідносини виникли з приводу звільнення позивача з органу прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру".

Наказом Офісу Генерального прокурора від 03.09.2020 року №410 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 року, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», ст.ст. 7, 9, 10 Закону України «Про прокуратуру», перейменовано без зміни ідентифікаційних кодів юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у тому числі: юридичну особу «Прокуратура Одеської області» у «Одеська обласна прокуратура».

Пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Аналіз змісту наведеної правової норми дає підстави для висновку, що вжитий законодавцем роз`єднувальний сполучник "або" виділяє дві окремі підстави для звільнення прокурора із займаної ним посади: 1) ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду; 2) скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Наявність у пункті 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» двох окремих підстав для звільнення покладає на роботодавця обов`язок щодо зазначення в наказі про звільнення конкретної підстави, визначеної цим пунктом.

Аналіз практики Європейського Суду з прав людини дає підстави для висновку, що дана стаття, поміж іншого, закріплює принцип юридичної визначеності, який, в свою чергу, є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.

Таким чином, принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.

Як свідчать обставини справи, на момент звільнення позивача за п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» відсутній факт ліквідації чи організації прокуратури Одеської області.

Не підтвердженими також є обставини щодо скорочення штату органу прокуратури на момент звільнення позивача.

Фактично зміни, які зазнала прокуратура Одеської області відбулись у найменуванні державного органу, що не є ні ліквідацією, ні реорганізацією та не створює скорочення штату працівників.

Обставини щодо факту скорочення чисельності працівників органів прокуратури не виникли і у зв`язку із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про прокуратуру".

Статтею 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації або ліквідації.

Відповідно до статті 81 Цивільного кодексу України на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах положення цього Кодексу поширюється, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною третьою статті 81 Цивільного кодексу України порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом.

Органи прокуратури України відносяться до юридичних осіб публічного права.

Слід звернути увагу, що ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то самого лише посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. У зв`язку з цим при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить, крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників, з`ясовувати фактичність такої ліквідації (чи мала місце у цьому випадку реорганізація). При вирішенні зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема: чи припинено виконання функцій ліквідованого органу, чи покладено виконання цих функцій на інший орган.

Під час розгляду справи відповідачем до суду не надано доказів ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому позивач обіймав посаду, тому посилання у наказі про звільнення на положення пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» є безпідставним. Також, відповідачами не підтверджено відповідними доказами та не доведено скорочення кількості прокурорів.

Також, суд підкреслює, що посилання відповідача в оскаржуваному наказі про звільнення на пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» без зазначення конкретної підстави для звільнення, породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.

Аналіз практики Європейського Суду з прав людини дає підстави для висновку, що дана стаття, поміж іншого, закріплює принцип юридичної визначеності, який, в свою чергу, є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.

Крім того, даний принцип є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання),

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача з посади ставить позивача у стан правової невизначеності, оскільки його зміст не дозволяє позивачу встановити дійсні підстави звільнення та спрогнозувати подальші свої дії, зокрема, щодо оскарження такого наказу.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що спірний наказ прокурора Одеської області № 790 к від 29.04.2020 року про звільнення ОСОБА_1 , прийнятий на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Одеської області, або на посаді, що є рівнозначною (рівноцінною) посаді прокурора відділу прокуратури Одеської області з 29 квітня 2020 року суд зазначає, що закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в ч.1 ст.235 та ст.240-1 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, єдиним можливим рішенням суду є поновлення такого працівника на попередній посаді.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст.235 КЗпП України, передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При цьому суд зазначає, що законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до п.2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно п. 5 Порядку № 100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Загальна тривалість вимушеного прогулу позивача за період з 29.04.2020 року по 16.02.2021 року включно склала 200 робочих днів.

Відповідно до довідки прокуратури Одеської області від 10.09.2020 року №198 (т.2 а.с.48), середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 890,47 грн.

Відтак, сума грошового забезпечення позивача за час вимушеного прогулу складала 178094,00 грн. (200 робочих днів * 890,47 грн).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову про стягнення на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 178094,00 грн.

Згідно зі ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені свободи, передбачені статтями 24, 25, 27- 29, 40, 47, 51, 52, 55- 63 Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Конституції України, громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Отже, з викладених норм Конституції України убачається, що одним із принципів дії правової системи в Україні визначено принцип верховенства права та встановлено, що права і свободи можуть бути обмежені виключно у випадках, передбачених Конституцією України, а саме, у разі введення воєнного або надзвичайного стану.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам та порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (рішення у справі "Волохи проти України" від 02.11.2006 року, рішення у справі "Malone v. United Kindom" від 02.08.1984 року).

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ прокуратури Одеської області № 790 к від 29 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з 30 квітня 2020 року з посади прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокурату».

Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Одеської області з 30 квітня 2020 року.

Стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 квітня 2020 року по 16 лютого 2021 року у розмірі 178094,00 грн. (сто сімдесят вісім тисяч дев`яносто чотири гривні 00 копійок), з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Одеської області.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Одеської обласної прокуратури середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ).

Відповідачі:

- Одеська обласна прокуратура (вул.Пушкінська, буд.3, м.Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 03528552);

- Офіс Генерального прокурора (вул.Різницька, буд.13/15, м.Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00034051).

Повний текст рішення складено та підписано 24.02.2021 року.

Суддя О.А. Вовченко