Рішення № 95135443, 13.10.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2020 р. № 400/1831/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Западнюк К.А., представників позивача Щедрова Є.В., Шкіля І.В., представника відповідача Федорінського Є.А. адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСТІР.", вул. Кузнецька, 49/1, м. Миколаїв, 54034 до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.01.2020 № 00000540502, № 00000550502, № 00000560502 в частинах,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІР.» (надалі – Товариство або позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправним та скасувати прийняте 15.01.2020 Головним управлінням ДПС у Миколаївській області (надалі – Управління або відповідач) податкове повідомлення-рішення № 00000540502 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 3 103 062 грн. за основним платежем та 775 765,75 грн за штрафними санкціями;

визнати протиправним та скасувати прийняте 15.01.2020 Управлінням податкове повідомлення-рішення № 00000550502 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 3 476 784 грн. за основним платежем та 1 738 392 грн. за штрафними санкціями;

визнати протиправним та скасувати прийняте 15.01.2020 Управлінням податкове повідомлення-рішення № 00000560502 про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за вересень 2019 року на суму 5 323 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство вказало на недоведеність тверджень відповідача про допущені позивачем порушення та, відповідно, на відсутність підстав для прийняття відповідних повідомлень-рішень.

Управління вимоги адміністративного позову заперечило, зазначило у відзиві (т. с. 31, ар. 179-186), що позивач під час перевірки не підтвердив первинними документами показники податкових декларацій, що стало підставою для відповідних висновків.

Товариство подало відповідь на відзив (т. с. 31, ар. 232-234), а також пояснення (т. с. 32, ар. 8-9, 24-25).

Управління правом подати заперечення на відповідь на відзив не скористалось, подало пояснення (т. с. 32, ар. 58).

В судовому засіданні представники Товариства вимоги адміністративного позову підтримали, представник Управління просив відмовити в його задоволенні.

Як встановлено судом, з 15.11.2019 по 04.12.2019 посадові особи Управління провели документальну планову виїзну перевірку Товариства, результати якої оформили актом від 11.12.2019 № 319/14-29-05-02/38395560 (надалі – Акт, т. с. 1, ар. 133-247, т. с. 2, ар. 1-10).

Згідно з висновками Акта, Товариство, зокрема, порушило:

пункт 44.1, пункт 44.2 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 3 161 071 грн.;

пункт 44.1, пункт 44.2 статті 44, пункт 198.1, пункт 198.3, пункт 198.6 статті 198, пункт 200.1, пункт 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 3 480 760 грн.;

пункт 198.1, пункт 198.3, пункт 198.6 статті 198, пункт 200.1, пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 5 323 грн.

27.12.2019 Товариство подало до Управління заперечення до Акта та документи, які просило врахувати при повному перегляді результатів перевірки (т. с. 2, ар. 11-89).

11.02.2020 Управління направило позивачу «Відповідь щодо результатів розгляду заперечень на акт перевірки віл 11.12.2018 №319/14-29-05-02/38395560, надалі – Відповідь, т. с. 2, ар. 90-117).

Згідно з Відповіддю, до Акта були внесені зміни, зокрема, в частині висновку про заниження податку на прибуток Управління вказало, що загальна сума заниження – 3 118 519 грн., у тому числі:

за І квартал 2018 року на суму 231 172 грн.;

за півріччя 2018 року на суму 610 222 грн. (в т.ч. за ІІ квартал 2018 року на суму 379 050 грн.);

за три квартали 2018 року на суму 1 182 148 грн. (в т.ч. за ІІІ квартал 2018 року на суму 571 926 грн.);

за 2018 рік на суму 1828 456 грн. (в т.ч. за IV квартал 2018 року на суму 646 308 грн.);

за І квартал 2019 року на суму 263 700 грн.;

за півріччя 2019 року на суму 871 950 грн. (в т.ч. за ІІ квартал 2019 року на суму 608 250 грн.);

за три квартали 2019 року на суму 1 290 063 грн. (в т.ч. за ІІІ квартал 2019 року на суму 418 113 грн.).

Податковим повідомленням-рішенням від 15.01.2020 № 00000540502 (надалі – Рішення № 1, т. с. 1, ар. 11-12) Управління збільшило суму податкового зобов`язання Товариства з податку на прибуток на 3 118 519 грн. та, з посиланням на абзаци перший, другий пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, застосувало до позивача штраф в сумі 779 629,75 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 15.01.2020 № 00000550502 (надалі – Рішення № 2, т. с. 1, ар. 9-10) Управління збільшило суму податкового зобов`язання Товариства з податку на додану вартість на 3 480 760 грн. та, з посиланням на абзаци третій, четвертий пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, застосувало до позивача штраф в сумі 1 740 380 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 15.01.2020 № 00000560502 (надалі – Рішення № 3, т. с. 1, ар. 13-14) Управління зменшило розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 5 323 грн.

Позивач оскаржив до суду Рішення № 1 в частині збільшення суми податкового зобов`язання з податку на прибуток на 3 103 062 грн. та в частині застосування штрафу в сумі 775 765,75 грн., Рішення № 2 – в частині збільшення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість на 3 476 784 грн. та в частині застосування штрафу в сумі 1 738 392 грн., Рішення № 3 – в повному обсязі.

Виходячи з Акта (з урахуванням Відповіді), Управління дійшло висновку, що Товариство було зобов`язано за 2018 рік збільшити доходи на 578 966 грн. (суми кредиторської заборгованості, за якою минув термін позовної давності: перед ТОВ «КОНТАКТ СЕРВІС ПЛЮС», сума 117 272 грн., дата виникнення – жовтень 2015 року, перед ТОВ «КІБЕР ДАЙНЕМІКС», сума 461 694 грн., дата виникнення – листопад 2015 року).

Також, за твердженнями відповідача, позивач безпідставно задекларував у відповідних періодах (зависив показники рядку 2050 Звіту про фінансові результати «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» на загальну суму 16 660 265 грн.) вартість придбаних у ТОВ «ЕМІЛІЯ ГРУП» (250 000 грн.), ТОВ «ВИП-ТРАНС» (4 190 133 грн.), ТОВ «ТРАНС ТРЕЙД КОМПАНІ» (12 220 132 грн.) транспортно-експедиційних послуг. Відповідач зазначив, що надані позивачем документи не підтверджують реальність придбання та фактичного використання у господарській діяльності зазначених послуг.

На підставі цього Управління визначило суму податкового зобов`язання Товариства з податку на прибуток: (461 694 + 16 660 265) х 18% = 3 103 062 грн. (Рішення № 1).

Крім того, Управління дійшло висновку про завишення Товариством податкового кредиту з ПДВ за цими ж операціями на загальну суму 3 482 607 грн. (в тому числі за операціями з ТОВ «ЕМІЛІЯ ГРУП» - на 50 000 грн, з ТОВ «ВИП-ТРАНС» - на 978 027 грн., з ТОВ «ТРАНС ТРЕЙД КОМПАНІ» - на 2 454 580 грн.). Цей висновок став підставою для прийняття відповідачем Рішення № 2 та Рішення № 3 (3 476 784 грн. та 5 323 грн. відповідно, загальна сума – 3 482 107). Різниця (500 грн.) пояснюється тим, що відповідач встановив також факт заниження позивачем (в результаті арифметичної помилки) суми податкового кредиту (с. 75 Акта).

Доводів щодо арифметичних (методологічних) помилок при визначенні відповідачем сум податкових зобов`язань або тверджень про неправильність розрахунків сум штрафних санкцій адміністративний позов не містить.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно з Актом (с. 8), посадові особи Управління встановили, що «… відповідно до відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 01.01.2018 (початок перевіряємого періоду) рахується кредиторська заборгованість … ТОВ «КОНТАКТ-СЕРВІС-ПЛЮС» … на суму 117272,00 грн. (термін виникнення жовтень 2015 року) … ТОВ «КІБЕР ДАЙНЕМІКС» … на суму 461694,00 грн (термін виникнення листопад 2015 року). В ході проведення перевірки посадовим особам ТОВ «ПРОСТІР.» вручено лист про надання пояснень та їх документального підтвердження з питань наявної кредиторської заборгованості по вищезазначених контрагентах. ТОВ «ПРОСТІР.» листом (вх. від 04.12.2018 №963/10) до перевірки надано пояснення щодо терміну виникнення кредиторського заборгованості та заверені картки рахунків 631 по … контрагентах … ТОВ «ПРОСТІР.» до перевірки не надано жодних документів (договори, додаткові угоди, листи, документів щодо судової претензійної роботи, акти виконаних робіт, видаткові накладні, тощо), які б свідчили про перебіг позовної давності або рух активів, коштів тощо, про що складено акт … перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2018 по 30.09.2019 розрахунки з … контрагентами так і не здійснено, будь-який рух активів, коштів відсутній, кредиторська заборгованість … станом на 30.09.2019 не погашена …».

Як зазначено у Відповіді «… лише до заперечень надано однотипні договори експедиційних послуг та додаткові угоди до них по ТОВ «КОНТАКТ-СЕРВІС-ПЛЮС», ТОВ «КІБЕР ДАЙНЕМІКС» …».

До позовної заяви Товариство додало копії:

трьох сторінок договору експедиційних послуг № 250615-1, що був укладений 25.06.2015 з ТОВ «КОНТАКТ-СЕРВІС-ПЛЮС» (т. с. 17, ар. 170-172). Згідно з пунктом 3.2. договору, строк сплати позивачем вартості послуг - 10 банківських днів з моменту належного виконання зобов`язань Експедитором (ТОВ «КОНТАКТ-СЕРВІС-ПЛЮС»);

додаткової угоди з датою « 09» квітня 2015р. (ця дата закреслена і поверх неї вказано « 20 серпня 2015р.» (т. с. 17, ар. 173). Згідно з пунктом 3 додаткової угоди «… відповідно до норм ЦКУ Сторони домовились про збільшення строку позовної давності до 7 років по всім вимогам, які випливають з Договору експедиційних послуг №250615-1 від 25.06.2015р». З боку ТОВ «КОНТАКТ-СЕРВІС-ПЛЮС» додаткову угоду (як вказано у тексті) підписав директор ОСОБА_1 ;

договору експедиційних послуг № 010315-1, що був укладений 01.03.2015 з ТОВ «КІБЕР ДАЙНЕМІКС» (т. с. 17, ар. 174-177). Згідно з пунктом 3.2. договору, строк сплати позивачем вартості послуг - 10 банківських днів з моменту належного виконання зобов`язань Експедитором (ТОВ «КІБЕР ДАЙНЕМІКС»);

додаткової угоди з датою « 20» серпня 2015 р. (ця дата закреслена і поверх неї вказано « 09 квітня 2015р.» (т. с. 17, ар. 178). Згідно з пунктом 3 додаткової угоди «… відповідно до норм ЦКУ Сторони домовились про збільшення строку позовної давності до 7 років по всім вимогам, які випливають з Договору експедиційних послуг №010315-1 від 01.03.2015р.». З боку ТОВ «КІБЕР ДАЙНЕМІКС» додаткову угоду (як вказано у тексті) підписав директор ОСОБА_2 .

За твердженнями Товариства, оскільки строк позовної давності був збільшений, у відповідача не було підстав для висновку про те, що відповідні суми кредиторської заборгованості є безнадійними.

Суд зауважив, що, згідно з текстом Відповіді, до Управління позивач надав копії додаткових угод без виправлень.

Управління у Відповіді зазначило, що «… додаткова угода від 09.04.2015 до Договору експедиційних послуг №250615-1 від 25.06.2015 складена раніше ніж сам договір на два з половиною місяця. Поряд з цим, згідно баз даних контролюючого органу, станом на 09.04.2015 керівником та особою, що має право підпису значиться ОСОБА_2 …». Відповідач вказав, що додаткова угода є дефектною, інформація, яка наявна у наданих позивачем документах є суперечливою та недостовірною, тому не може підтверджувати збільшення строків позовної давності.

З огляду на те, що керівником ТОВ «КІБЕР ДАЙНЕМІКС» та особою, що має право підпису, у серпні 2015 року був ОСОБА_1 (а не ОСОБА_2 ), відповідач заперечив достовірність і цієї додаткової угоди.

У відповіді на відзив Товариство зазначило, що неправильні дати у додаткових угодах пояснюються «… технічною помилкою бухгалтерії, викликаною тим, що ТОВ «КІБЕР ДАЙНЕМІКС» та ТОВ «КОНТАКТ-СЕРВІС-ПЛЮС» має одного й того ж засновника, який у той період прийняв рішення про переведення директорів (ротацію) з одного підприємства на інше. В ході проведення перевірки позивачем було внесені відповідні правки у додаткові угоди. Вказана технічна помилка не робить ці угоди недійсними …».

Також позивач вказав, що про ці обставини він надав пояснення під час перевірки, проте доказів цього суду не подав.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, є безнадійною.

Відповідно до пункту 5 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Пунктами 5 та 15 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід»» встановлено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена; доходом визнається сума зобов`язання, яка не підлягає погашенню.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 259 Цивільного кодексу України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складенні такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

На думку суду, оскільки до Управління Товариство подало додаткові угоди без виправлень (інші дати були зазначені лише 27.01.2020), відповідач висловив цілком обґрунтовані сумніви щодо достовірності цих доказів.

Крім того, суд зауважив, що Товариство жодним чином не спростувало твердження контролюючого органу про неподання платником податків первинних документів, що підтверджують відповідні суми.

При цьому, відсутність будь-якої інформації про підстави виникнення кредиторської заборгованості не дозволяє стверджувати, що додатковими угодами сторони збільшили позовну давність саме за цими вимогами.

Таким чином, Товариство не надало ані відповідачу, ані суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів того, що кредиторська заборгованість перед ТОВ КОНТАКТ-СЕРВІС-ПЛЮС» та ТОВ «КІБЕР ДАЙНЕМІКС» в сумі 117 272 грн. та 461 694 грн. відповідно має обліковуватись у складі зобов`язань до 2022 року.

З урахуванням наведеного, суд погодився з твердженнями Управління про заниження Товариством у 2018 році доходів на суму 578 996 грн.

Відповідно до викладеного у позові, Товариство здійснює операції з надання експедиційних послуг та реалізації послуг перевезення своїм замовникам, серед яких: Іноземне підприємство «КОКА-КОЛА БЕВЕРІДЖИЗ Україна ЛІМІТЕД», ПрАТ «Виробниче об`єднання «КОНТІ», ТОВ «РЕТАЛ ДНІПРО», ТОВ «ЮБС ХОЛОД», ТОВ «Кен-Пак Україна», ТОВ «Кнауф Інсулейшн Україна», ТОВ «САНДОРА», ПуАТ «САН ІнБев Україна».

Для виконання договірних зобов`язань перед вказаними особами позивач мав необхідність «… в залученні транспортних організацій, які фактично будуть забезпечувати здійснення перевезень (доставки) вантажу покупцям замовників, у зв`язку з чим ТОВ «ПРОСТІР.» уклало господарські договори з ТОВ «ЕМІЛІЯ ГРУП», ТОВ «ВИП-ТРАНС», ТОВ «ТРАНС ТРЕЙД КОМПАНІ», які надавали товариству транспортно-експедиційні послуги, пов`язані з організацією та забезпеченням перевезень (доставки) вантажу. При цьому, зміст договорів передбачає право виконавців (ТОВ «ЕМІЛІЯ ГРУП», ТОВ «ВИП-ТРАНС», ТОВ «ТРАНС ТРЕЙД КОМПАНІ») з метою виконання договору укладати угоди з третіми особами (фактично, наймати субпідрядників для виконання послуг – п.1.2 договору) …».

Позивач зазначив, що на підтвердження законності декларування витрат та податкового кредиту з ПДВ він надав посадовим особам Управління господарські договори, договори-замовлення, акти виконаних робіт з додатками, товарно-транспортні накладні, з яких у сукупності можливо ідентифікувати вид наданих послуг, їх вартість та зміст.

Управління правильність декларування позивачем відповідних сум витрат та податкового кредиту з ПДВ заперечило з посиланням, зокрема на те, що Товариство не надало (ані до закінчення перевірки, ані до заперечень на Акт) певні первинні документи; надані документи складені з порушенням вимог законодавства і не містять достовірних відомостей; податкова інформація щодо контрагентів позивача свідчить про неможливість надання ними відповідних послуг.

Стисла інформація щодо цих порушень викладена у відзиві на позовну заяву.

Крім того, в Акті зазначено про здійснення досудових розслідувань у кримінальних провадженнях, в яких фігурують вказані контрагенти.

До суду відповідач подав:

1. Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 22.06.2019 у справі № 755/3881/19 (провадження № 1-кс/755/3695/19), якою було задоволено клопотання прокурора про арешт майна «… шляхом заборони відчуження, розпорядження ти користування майном, а саме: на активи – суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в Державній фіскальній службі України … наступних підприємств … ТОВ «Емілія Груп» …» (т. с. 3, ар. 244-246). Як вказано у цій ухвалі «… проведеними слідчими діями та оперативно-розшуковими заходами встановлено, що до злочинної схеми ухилення від сплати податків, легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом та фіктивного підприємництва причетні ОСОБА_1 … які придбали, зареєстрували на підставних осіб ряд підприємств з ознаками фіктивності, серед яких ТОВ «Емілія Груп» …».

2. Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.09.2019 у справі № 757/14366/19-к (т. с. 31, ар. 241-243), в якій вказано, що «… управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення … за фактом того, що невстановлені особи за попередньою змовою із службовими особами органів Державної фіскальної служби України створили та придбали суб`єкти підприємницької діяльності (юридичні особи) серед яких ТОВ «ВИП-ТРАНС» …з метою прикриття незаконної діяльності, а саме здійснення безтоварних операцій з метою надання можливості підприємствам реального сектору економіки безпідставно зменшити суму податків яка підлягає до сплати …».

3. Ухвалу слідчого судді місцевого Приморського районного суду міста Одеси від 06.05.2019 у справі № 522/5821/19 (провадження № 1-кс/522/6665/19), якою було задоволено клопотання слідчого про тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні АТ «Альфі-Банк» (т. с. 3, ар. 238-240). У цій ухвалі вказано, що «… під час досудового розслідування встановлено підприємства, які мають ознаки фіктивності та під час внутрішньої перевірки банком (АТ «ПУМБ») підпали під критерії Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдженню зброї масового знищення», а саме …ТОВ «ТРАНС ТРЕЙД КОМПАНІ» …».

На думку суду, наявність зазначених ухвал не підтверджує доводи відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, тому суд не визнав ці документи в якості належних та допустимих доказів.

Стосовно документів, що були надані Товариством на підтвердження показників податкових декларацій, суд зазначив таке.

Як вказано вище, позивач вказав, що договори з ТОВ «ЕМІЛІЯ ГРУП», ТОВ «ВИП-ТРАНС» та ТОВ «ТРАНС ТРЕЙД КОМПАНІ» (надалі – Контрагенти) були укладені ним з метою виконання договорів з іншими суб`єктами господарювання, зокрема, з Іноземним підприємством «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед».

Відповідно до укладеного 21.12.2017 з Іноземним підприємством «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» (надалі – Підприємство) договором № LH-49-18 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом (т. с. 32, ар. 26-38), Товариство (Експедитор) зобов`язується надавати транспортно-експедиційні послуги з організації та забезпечення перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України (надалі за текстом – Послуги), а Підприємство (Замовник) зобов`язується приймати та оплачувати Послуги Експедитора на умовах, визначених цим договором. Послугами, відповідно до договору, є: організація перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України на підставі Заявок Замовника; залучення до надання Послуг перевізників шляхом укладання з ними відповідних договорів від свого імені; здійснення розрахунків з усіма учасниками транспортного процесу; виконання інших доручень Замовника за згодою сторін.

До обов`язків Експедитора (Товариства), згідно з пунктом 3.1 вказаного договору, віднесені, зокрема:

забезпечення подачі автомобілів;

забезпечення водіїв-експедиторів (експедиторів) товарно-транспортними накладними, оформленими у відповідності до чинного законодавства України;

визначення типу та вимог до транспортних засобів, необхідних для перевезення вантажу, вказаного у Заявці, і надання Замовнику транспорту для завантаження у строки, визначені в Заявці;

доставку вантажу в пункт призначення в строк, зазначений в Заявці;

оформлення наданих Замовником товаросупровідних документів згідно з вимогами Замовника та відповідно до чинного законодавства України.

Підпунктом 3.1.14 пункту 3.1 Договору встановлено, що експедитор має право залучати до виконання своїх зобов`язань за цим договором третіх осіб (укладати договори з третіми особами від свого імені), в такому разі він несе відповідальність за їх дії (бездіяльність) перед Замовником як за свої власні.

Відповідно до визначень, що містяться у статті 1 Закону України від 01.07.2004 № 1955-IV «Про транспортно-експедиційну діяльність», транспортно-експедиторська діяльність – підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга – робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт – споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору; перевізник – юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

У поясненнях (т. с. 32, ар. 8-9) позивач вказав, що оскільки він не мав «… можливості самостійно забезпечити перевезення вантажів у зв`язку з необхідністю здійснювати великий обсяг поставок по всій території України, ТОВ «ПРОСТІР.» залучало транспортні організації, які фактично забезпечували здійснення перевезень (доставки) вантажу покупцям замовників. Так, ТОВ «ПРОСТІР.» уклало господарські договори з транспортними організаціями ТОВ «ЕМІЛІЯ ГРУП», ТОВ «ВИП-ТРАНС», ТОВ «ТРАНС ТРЕЙД КОМПАНІ», які фактично виступаючи субпідрядниками позивача надавали транспортно-експедиторські послуги, пов`язані з організацією та забезпеченням перевезень (доставки) вантажу. При цьому, зміст договорів передбачає право виконавців (ТОВ «ЕМІЛІЯ ГРУП», ТОВ «ВИП-ТРАНС», ТОВ «ТРАНС ТРЕЙД КОМПАНІ») з метою виконання договору укладати угоди з третіми особами (фактично, наймати власників транспортних засобів для виконання послуги – п.1.2 договору). Ділова мета та економічна доцільність у залученні цих субпідрядників для ТОВ «ПРОСТІР.» полягає у тому, що, по-перше, ТОВ «ПРОСТІР.» не має достатньої кількості транспортних засобів для виконання доручень замовників, а по-друге, у ТОВ «ЕМІЛІЯ-ГРУП», ТОВ «ВИП-ТРАНС», ТОВ «ТРАНС ТРЕЙД КОМПАНІ» існують господарські відносини з власниками транспортних засобів, які територіально знаходяться в тих регіонах, в яких знаходяться замовники позивача (продавці товару) і покупці замовників позивача (покупці товару) …».

Виходячи з цих пояснень, Контрагенти як транспортні організації мали виступати перевізниками вантажу.

В той же час, умовами однакових за змістом договорів транспортного експедирування, що їх позивач уклав: 01.01.2018 – з ТОВ «ВИП-ТРАНС» (т. с. 17, ар. 179-180), 01.02.2018 – з ТОВ «ТРАНС ТРЕЙД КОМПАНІ» (т. с. 17, ар. 181-182), 03.09.2018 – ТОВ «ЕМІЛІЯ ГРУП» (т. с. 17, ар. 183-184), - було передбачено, що Товариство (Експедитор) доручає, а Контрагент (Виконавець) приймає на себе зобов`язання за плату, за рахунок Експедитора, надати транспортно-експедиторські послуги, пов`язані з організацією та забезпечення перевезень (доставки) вантажу. З метою виконання умов договору за дорученням Експедитора Виконавець має право укладати угоди з третіми особами.

Суд зауважив, що будь-якої інформації про те, що Експедитор (позивач) надавав Виконавцям відповідні доручення, матеріали справи не містять.

Також цими договорами було встановлено, що Виконавець приймає на себе зобов`язання надати транспортно-експедиційні послуги з організації та забезпечення перевезень (доставки) вантажу своїм транспортом або найнятим ним у третіх осіб; Виконавець надає послуги Експедитору на умовах, зазначених в цьому договорі та договорі-замовленні, який є невід`ємною його частиною; у договорі-замовленні зазначаються відомості про вантажовідправника і вантажоодержувача, пункт навантаження, пункт розвантаження, найменування вантажу, вага і об`єм, дата і час завантаження, дата час розвантаження, ставка фрахту за перевезення, спосіб перевезення, цінність вантажу, особливі умови виконання послуг та інше.

Згідно з пунктом 7.1 договорів, оплата послуг з перевезення вантажів та інших, пов`язаних з перевезенням послуг, наданих Виконавцем, проводиться Експедитором протягом 15 банківських днів (якщо інше не обумовлено договором-замовленням) з моменту надання Виконавцем Експедитору оригіналів документів, передбачених пунктом 2.9 договору.

Як вказано у пункті 2.9 договорів, Виконавець зобов`язаний «… на протязі 5 днів з моменту отримання вантажу Вантажоодержувачем надавати по кожному перевезенню первинну бухгалтерську документацію. При передачі первинної документації Експедитору, документи по кожному перевезенню повинні бути складені та надані в наступному порядку:

1. Договір

2. Акт виконаних робіт

3. Засвідчена Виконавцем копія ТТН та/або CMR накладна

4. Рахунок

5. Засвідчена підписом та печаткою роздруківка електронної квитанції про реєстрацію Виконавцем відповідної податкової накладної у ЄРПН (в разі, якщо Виконавець являється платником податку на додану вартість).

На підтвердження господарських операцій з Контрагентами позивач, зокрема, надав:

акти надання послуг (з додатками);

договори-замовлення на перевезення вантажу;

товарно-транспортні накладні.

Так, 25.07.2018 представники (прізвища та посади не вказані) Товариства і ТОВ «ТРАНС ТРЕЙД КОМПАНІ» склали «Акт надання послуг» № 444 (т. с. 2, ар. 135), в якому вказано, що Виконавець надав транспортно-експедиційні послуги, кількість – 1, сума 252 000 грн.

Суд зауважив, що акт надання послуг № 444 був складений на підставі «договору» та «рахунку на оплату покупцю № 372 від 25 липня 2018». Первинний документ з такими реквізитами відсутній як у переліку документів, що їх позивач надав відповідачу разом із запереченнями на Акт (т. с. 2, ар. 13-89), так і в переліку документів, що їх Товариство додало до адміністративного позову (т. с. 1, ар. 20-132).

У додатку до акта надання послуг № 444 (наявність якого самим актом не обумовлена) міститься інформація про дату завантаження, № авто та н/причепа, водія, маршрут, суму без ПДВ (120 позицій), при цьому відомості про ТТН та/або про номери договорів-замовлень відсутні (т. с. 2, ар. 136-137).

20 позицій у додатку до акта надання послуг № 444 (зі 101 по 120) стосуються перевезень, що відбулись після 25.07.2018, що свідчить про наведення в акті недостовірної інформації.

Суд зауважив, що в Акті відсутня інформація про надання позивачем відповідачу додатків до актів надання послуг. У переліку документів, що їх Товариство подало до Управління разом із запереченнями на Акт, додатки до актів надання послуг також не зазначені.

За таких обставин, суд, на підставі пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, дійшов висновку про відсутність у позивача додатків до актів надання послуг на час складення податкової звітності.

Крім того, як вказано вище, пунктом 2.9 договорів з Контрагентами було чітко визначено, що акти виконаних робіт складаються за кожним перевезенням.

Складення таких актів позивач не довів.

У договорах-замовленнях на перевезення вантажу, в порушення пункту 1.4 договорів з Контрагентами, не зазначена інформація про вантажовідправника та вантажоодержувача, пункт розвантаження, найменування вантажу (наприклад, договір-замовлення на перевезення вантажу № 4201 від 27.07.2018, т. с. 2, ар. 138).

Як вказано вище, Контрагенти позивача (ТОВ «ЕМІЛІЯ ГРУП», ТОВ «ВИП-ТРАНС», ТОВ «ТРАНС ТРЕЙД КОМПАНІ») мали надати послуги саме з перевезення вантажів.

Проте, у жодній з ТТН відсутня інформація про цих осіб.

Суд зауважив, що у товарно-транспортних накладних, якими Товариство підтверджує надання Контрагентами послуг з перевезення вантажів, міститься різна інформація щодо автомобільного перевізника (яким, за твердженнями позивача, є саме він): «ФОП НЕМУДРИЙ» (т. с. 22, ар. 154), «ПРОСТІР. ТОВ» (т. с. 22, ар. 155), « 097-7880524 через Простір. ТОВ» (т. с. 22, ар. 159), «ФОП ОСОБА_3 через Простір. ТОВ» (т. с. 22, ар. 160), незазначення автомобільного перевізника (т. с. 22, ар. 166), «через Простір ТОВ» (т. с. 22, ар. 179), «ТОВ СУК ЗОЛОТИЙ ЛЕВ» (т. с. 22, ар. 183), «ТОВ ВЛК-ХОРТ» (т. с. 22, ар. 185), ТОВ «БФ ЛОГІСТИКА» (т. с. 22, ар. 187, 188), « ОСОБА_4 » (т. с. 22, ар. 194), «через ГАЛА-ЮГ ТОВ» (т. с. 22, ар. 227), «ФОП ОСОБА_5 » (т. с. 22, ар. 228) тощо.

Це спростовує твердження Товариства про те, що «… у всіх ТТН, що є у матеріалах справи … зазначено автомобільного перевізника – ТОВ «ПРОСТІР» (підприємство, з яким укладено генеральний договір транспортно-експедиційного обслуговування) …».

Крім того, не відповідають дійсності твердження позивача про те, що у всіх ТТН «… зазначено … прізвище, ім`я та по-батькові водія; є посилання на відповідну видаткову накладну; є найменування вантажу, одиниця виміру, кількість вантажу, ціна, загальна сума, вид пакування, маса, час прибуття; наявні … печатки вантажовідправника та вантажоодержувача …».

Відповідно до визначення, що міститься у статті 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі – Закон № 996), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Все вищенаведене, на думку суду, спростовує доводи Товариства про те, що зміст наданих ним до перевірки і до суду копії первинних документів (як кожного окремо, так і в сукупності) доводить здійснення відповідних господарських операцій.

Як вказано у частині другій статті 9 Закону № 996, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відсутність у складених Товариством, з одного боку, та ТОВ «ЕМІЛІЯ ГРУП», ТОВ «ВИП-ТРАНС», ТОВ «ТРАНС ТРЕЙД КОМПАНІ», - з іншого боку, актах надання послуг інформації про зміст та обсяг господарської операції, неповнота та недостовірність відомостей у ТТН, відсутність документального зв`язку між актами надання послуг та іншими документами, що містять інформацію про перевезення вантажів, на думку суду, не можуть бути розцінені як неістотні недоліки.

З урахуванням викладеного вище, суд погодився з відповідачем у тому, що надані Товариством первинні документи (акти виконаних робіт, ТТН) не підтверджують факт придбання ним послуг з перевезення вантажів у Контрагентів, в зв`язку з чим не можуть вважатись достатньою підставою для визнання господарських операцій та формування показників відповідних податкових декларацій.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 , 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСТІР." (вул. Кузнецька, 49/1, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 38395560) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м.Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 43144729) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Дата складення повного судового рішення - 25 лютого 2021 року.

Суддя В.В. Птичкіна