Рішення № 95135324, 25.02.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2021 р. № 400/4643/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення від 29.07.2020 № 633/03.20р.; зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі-відповідач) про:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову в призначенні пенсії від 29.07.2020 року № 633/03.20р;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за списком № 2 період роботи в Миколаївському суднобудівному заводі «Океан» з 11.07.1983 року по 23.01.1989 року на посаді збиральника корпусів металевих суден цеху № 2, в Управлінні будівництва Уренгойської ГРЕС (район Крайньої Півночі) з 07.02.1989 року по 07.08.1989 року на посаді елетрозварювальника, в виробничо-творчому об`єднанні «Джерело» та МП «Марат» з 01.09.1990 року по 22.04.1992 року на посаді зварювальника 4 розряду;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 на підставі пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 20.07.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що трудовий стаж позивача дає право на пільгову пенсію, йому виповнилось 57 років, а тому відповідно до пункту 2 частини 2 до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 має право на пенсію за віком на пільгових умовах по списку №2. Рішенням ГУ ПФУ в Миколаївській області від 29.07.2020 року №633/03.20-р позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відмова обґрунтована тим, що у позивача відсутній страховий стаж із шкідлививми і важкими умовами праці за Списком №2. Однак позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, вважає його протиправним та просить скасувати його з зобов`язанням відповідача зарахувати періоди роботи в Миколаївському суднобудівному заводі «Океан» з 11.07.1983 року по 23.01.1989 року на посаді збиральника корпусів металевих суден цеху № 2, в Управлінні будівництва Уренгойської ГРЕС (район Крайньої Півночі) з 07.02.1989 року по 07.08.1989 року на посаді елетрозварювальника, в виробничо-творчому об`єднанні «Джерело» та МП «Марат» з 01.09.1990 року по 22.04.1992 року на посаді зварювальника 4 розряду.

Ухвалою від 27.10.2020 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/4643/20 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

23.11.2020 року за вх. № 23921 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки у ОСОБА_1 відсутній страховий стаж із шкідлививми і важкими умовами праці за Списком №2. Вказав, що позивачем не надано первинні документи, які підтверджують пільговий характер роботи повний робочий день. Крім того, списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, що затверджені постановою Радою Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173, що були чинні на період роботи позивача з 11.07.1983 року по 23.01.1989 року, з 07.02.1989 року по 07.08.1989 року не було встановлено такої професії, як “сборщик корпусов металлических судов”, “газоэлектросварщик”. Запис, що підтверджує право на пенсію на пільгових умовах, на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць в трудовій книжці позивача відсутній. Запис в трудовій книжці підтверджую лише трудовий стаж позивача, а не пільговий. Позивачем не було надано відповідних довідок, що підтверджують наявність спеціального стажу саме за Списком № 2 за періоди роботи на Судобудівному заводі “Океан’’ за професією «сборщик корпусов металлических», Управлінні будівництва Уренгойської ГРЕС за професією “газозлектросварщик”, Виробничо-творчому об`єднанні “Джерело” за професією “сварщик”, Малому підприємстві “Марат” за професією “сварщик”. До заяви про призначення пенсії за віком за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Таким чином, для отримання права на пільги, передбачені наведеною статтею, особа повинна була укласти строковий трудовий договір. До заяви про призначення пенсії Позивачем не було надано трудового договору про роботу в районах Крайньої Півночі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 20.07.2020 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку № 2 згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ (надалі - Закон № 1058).

До заяви позивачем надано наступні документи: паспорт; довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, документи підтверджуючі страховий стаж та індивідуальні відомості з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування на ім`я заявника.

Відповідно до записів трудової книжки, ОСОБА_1 працював в:

- Миколаївському суднобудівному заводі "ОКЕАН" (в подальшому ВАТ "Суднобудівний завод "Океан", ВАТ "Дамен Шіпярдс Океан", ПАТ "Вадан Ярдс Океан", ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан) у період з 11.07.1983 року по 23.01.1989 року – на посаді збиральника корпусів металевих суден цеху № 2.

- Управлінні будівництва Уренгойської ГРЕС (район Крайньої Півночі) у період з 07.02.1989 року по 07.08.1989 року - на посаді елетрозварювальника;

- Виробничо-творчому об`єднанні «Джерело» та МП «Марат» з 01.09.1990 року по 22.04.1992 року - на посаді зварювальника 4 розряду.

Загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 37 років 05 місяців 09 днів.

Станом на дату звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку № 2 позивачу виповнилось 57 років.

Відповідачем 29.07.2020 року прийнято Рішення № 633/03.20-р про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2, обґрунтоване тим, що записи трудової книжки не містять інформації щодо умов, в яких працював ОСОБА_1 , зайнятості певними роботами або на певних виробництвах упродовж повного робочого дня, не зазначено характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування Списків. Уточнюючих довідок, передбачених пунктом 20 Порядку № 637, заявником не надано, тобто не визначено період роботи у шкідливих та важких умовах праці та не підтверджено зайнятість повний робочий день на вказаних роботах.

Не погодившись з прийнятим Головним управлінням ПФУ в Миколаївській області рішенням № 633/03.20-р від 29 липня 2020 року, позивач оскаржив рішення суб`єкта владних повноважень в судовому порядку, звернувшись до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (надалі-Закон № 1788) передбачено право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах як у працівника, що був зайнятий повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці відповідно до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженого Кабінетом Міністрів України. За результатами атестації таких робочих місць право на пільгову пенсію мають чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону № 1058: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Частиною 4 ст. 24 № 1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За приписами п.2 ч.2 статті 114 Закону № 1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно зі ст. 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 100 Закону № 1788 визначено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

До списку № 2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, відносились професії газозварників та електрозварників і їхніх підручних.

Списком № 2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36, були передбачені професії газозварників та електрозварників ручного зварювання.

Розділом XXXII "Загальні професії" Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, передбачалися газозварювальники та їх підручні, електрозварники та їх підручні.

Розділом XXXIII "Загальні професії" Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №210, передбачалася посада "електрозварник".

Постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 1994 року № 162 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" затверджено Список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII "Загальні професії" передбачені електрозварники та газозварники.

Відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС 16.01.1985 № 17/2-54 професія зварника не визначена, як окрема професія, є загальною професією, яка об`єднує назви професій пов`язаних зі зварюванням металів і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах.

Крім того, в підрозділі 3 Котельні і суднокорпусні роботи Розділу XV Металообробка Списку № 2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 значаться складальники корпусів суден та «рубачі та їх підсобні».

Так само в підрозділі 3 Котельні, суднокорпусні, суднобудівні і судноремонтні роботи Розділу XІV Металообробка Списку N 2, затвердженого постановою КМУ від 11.03.1994 № 162 значаться складальники корпусів металевих суден та «рубачі суднові».

З огляду на викладене суд доходить висновку, що професія газоелектрозварника/електрогазозварника/ та складальника корпусів суден в спірний період була передбачена у всіх Списках № 2.

Пунктами 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» № 637 від 12.08.1993 року (далі – Постанова № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18 листопада 2005 року, визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМ України № 637 від 12 серпня 1993 року.

Відповідно до абз.1, 2 п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМ України № 637 від 12 серпня 1993 року, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

За змістом вказаних норм уточнююча довідка надається підприємством у разі відсутності в трудовій книжці особи відомостей про стаж роботи, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, яка підтверджує саме спеціальний стаж роботи та її характер. Дана довідка призначена для подальшого її надання особою, що оформлює пенсію, відповідним органам Пенсійного фонду України, які у свою чергу визначають наявність підстав і права особи на пенсію на пільгових умовах.

Отже, норми Закону № 1788 та Порядку визначають, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 2 за умови дотримання вимог п. «б» ст. 13, ст. 100 Закону № 1788.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 (далі – Порядок № 383).

Відповідно до п.3 Порядку №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Згідно записів трудової книжки, ОСОБА_1 працював на Миколаївському суднобудівному заводі "ОКЕАН" (в подальшому ВАТ "Суднобудівний завод "Океан", ВАТ "Дамен Шіпярдс Океан", ПАТ "Вадан Ярдс Океан", ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан) у період з 11.07.1983 року по 23.01.1989 року – на посаді збиральника корпусів металевих суден цеху № 2; Управлінні будівництва Уренгойської ГРЕС (район Крайньої Півночі) у період з 07.02.1989 року по 07.08.1989 року - на посаді елетрозварювальника; Виробничо-творчому об`єднанні «Джерело» та МП «Марат» з 01.09.1990 року по 22.04.1992 року - на посаді зварювальника 4 розряду.

Згідно Розділів XIV та XXXIII виробництв, робіт, професій посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10, посади, на яких працював позивач у спірний період, віднесені до робіт з шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2.

Відмова у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах обумовлена тим, що зайнятість позивача повний робочий день на роботі зі шкідливими та важкими умовами праці по Списку №2 документально не підтверджена.

Суд зауважує, що надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організації або їх правонаступників потрібно виключно в разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.07.2018 року у справі № 235/1112/17.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що трудова книжка позивача не містить будь-яких застережень стосовно того, що він в Миколаївському суднобудівному заводі "ОКЕАН", Управлінні будівництва Уренгойської ГРЕС (район Крайньої Півночі), виробничо-творчому об`єднанні «Джерело» та МП «Марат» працював неповний трудовий день, відповідач, всупереч вимогам ст.77 КАС України, будь-яких доказів на підтвердження цього факту суду не надав.

Отже, у суду відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 не працював на підприємстві повний робочий день.

Разом з тим, ненадання підприємствами - роботодавцями уточнюючих довідок не може нівелювати право позивача на пенсію, яке гарантовано Конституцією України, відповідно до якої громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Щодо твердження відповідача про те, що для отримання права на пільги особа повинна була укласти строковий трудовий договір про роботу в районах Крайньої Півночі, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до п. 5 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058, Період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року та від 26.09.1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР № 1029 від 10.11.1967 року.

Спору, що місцевість, де працювала позивач, відносилась до районів Крайньої Півночі, між сторонами не існує.

Підпунктом «д» пункту 5 Указу Президії ВР СРСР від 10.02.1960 року регламентовано, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Указом Президії ВР СРСР від 29.09.1967 року було скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених ст. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року, а саме: зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах строком на три роки.

Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року – за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Відповідно до п. 1, 2 Розділу 1 Інструкції № 530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» і від 26.09.1967 «Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Пільги, передбачені ст. 1 – 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26.09.1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.

Системний аналіз вказаних положень дає підстави дійти висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин: 1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях; 2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10.02.1960 року та від 29.09.1967 року та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 року № 148.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що відповідачем протиправно не зараховано позивачу до пільгового стажу за Списком № 2 у Миколаївському суднобудівному заводі «Океан» з 11.07.1983 року по 23.01.1989 року на посаді збиральника корпусів металевих суден цеху № 2, в Управлінні будівництва Уренгойської ГРЕС (район Крайньої Півночі) з 07.02.1989 року по 07.08.1989 року на посаді елетрозварювальника, в виробничо-творчому об`єднанні «Джерело» та МП «Марат» з 01.09.1990 року по 22.04.1992 року на посаді зварювальника 4 розряду, оскільки його робота у вказані періоди дає право на пільгову пенсію за Списком № 2, підтверджена записами в його трудовій книжці, і ці дані додаткових підтверджень не потребують.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, беручи до уваги, що приймаючи спірне рішення №633/03.20-р від 29.07.2020 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ГУ ПФУ в Миколаївській області діяло не у межах, та не у спосіб встановлений чинним законодавством України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 840,80 грн. підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо вимог про відшкодування витрат, пов`язаних із професійною правничою допомогою, отриманою від адвоката, суд зазаначає наступне.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Крім того згідно з частиною 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Разом з тим, ані позивачем, ані представником позивача не надано суду жодних доказів на підтвердження понесення витрат, пов`язаних із професійною правничою допомогою, отриманою від адвоката, а саме не надано договору про надання правничої допомоги, акту виконаних робіт, банківських розрахункових документів (платіжного доручення чи касового ордера).

Таким чином, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є необгрунтованими.

На підставі вище викладеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат шляхом компенсації позивачу витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) про визнання протиправним та скасування рішення від 29.07.2020 № 633/03.20р.; зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову в призначенні пенсії від 29.07.2020 року № 633/03.20р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за списком № 2 період роботи в Миколаївському суднобудівному заводі «Океан» з 11.07.1983 року по 23.01.1989 року на посаді збиральника корпусів металевих суден цеху № 2, в Управлінні будівництва Уренгойської ГРЕС (район Крайньої Півночі) з 07.02.1989 року по 07.08.1989 року на посаді елетрозварювальника, в виробничо-творчому об`єднанні «Джерело» та МП «Марат» з 01.09.1990 року по 22.04.1992 року на посаді зварювальника 4 розряду.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 на підставі пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 20.07.2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 25.02.2021 року.

Суддя Г. В. Лебедєва