Рішення № 95135314, 25.02.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2021 р. № 400/1670/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення від 12.03.2020 р. № 2/03.08-р; зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі – відповідач, ГУ ПФУ) про:

- визнання протиправним та скасування рішення від 12.03.2020 року №2/03.08-р Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області про відмову позивачу в переведенні на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ (в редакції станом на час призначення пенсії) та проведенні перерахунку пенсії за вислугу років в розмірі 70 відсотків, призначеної згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ ( в редакції станом на час призначення пенсії), відповідно до поданої мною заяви від 04.03.2020 на підставі довідки прокуратури Миколаївської області від 28.02.2020 року № 18-134 вих-20;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області перевести позивача на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ (в редакції станом на час призначення пенсії) та здійснити перерахунок та виплату без обмеження граничного розміру пенсії за вислугу років в розмірі 70 відсотків, призначеної згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), на підставі довідки прокуратури Миколаївської області від 28.02.2020 року № 18-134вих-20, з урахуванням раніше проведених виплат;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виплатити мені різницю між розміром перерахованої пенсії за вислугу років та фактично виплаченої пенсії за попередніх 12 місяців (за період з квітня 2019 року по березень 2020 року включно) у розмірі 206 755,77 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію за віком відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно із Законом України "Про прокуратуру", у зв`язку із призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років та збільшенням розміру складових заробітної плати, на підставі довідки прокуратури Миколаївської області позивач звернувся до Головного управління ПФУ у Миколаївській області із заявою про перерахунок пенсії за вислугу років. Звертаючись за перерахунком пенсії, позивачем надано довідку №18-134вих-20 від 28.02.2020 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019 та Постанови КМУ від 30.08.2017 року №657. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №2/03.08-р від 12 березня 2020 року позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки перерахунок пенсії проводиться у разі зміни розмірів посадових окладів для працівників прокуратури після 13.12.2019 року. Позивач вважає таке рішення органу пенсійного фонду протиправним, тому й звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 28.04.2020 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/1670/20 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

21.05.2020 року за вх. № 10276 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, 12.03.2020 року Головним управлінням ПФУ в Миколаївській області ОСОБА_1 відмовлено у проведенні перерахунку пенсії згідно з Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII. З урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року №7-р(ІІ)/2019 призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам після 13.12.2019 року. Зміни посадових окладів після 13.12.2019 року не відбувалось. Крім того, вказав, що позивач перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію за віком відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому відсутні підстави для перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2020 року з урахуванням довідки Прокуратури Миколаївської області №18-134 вих-20 від 28.02.2020 року. Відтак, рішення Головного управління ПФУ в Миколаївській області щодо відмови позивачу у переведенні пенсії за вислугою років відповідно до Закону № 1697 та перерахунку пенсії винесене в межах чинного пенсійного законодавства.

25.05.2020 року за вх. № 10446 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказав, що відповідач відмовив йому у перерахунку пенсії, в тому числі і у зв`язку з тим, що пенсія за віком, яку він зараз отримує є більшою, ніж пенсія за вислугою років. А перерахунок пенсії за вислугою років відповідач відмовляється проводити, оскільки, на його думку, для цього немає підстав взагалі. Таким чином, відповідач позбавив позивача законного права на збільшення розміру пенсії.

Ухвалою суду від 27.05.2020 року зупинено провадження в адміністративній справі № 400/1670/20 до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №560/2120/20 (провадження №Пз/9901/9/20).

26.02.2021 року суд ухвалою поновив провадження у справі №400/1670/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення від 12.03.2020 р. № 2/03.08-р; зобов`язання вчинити певні дії зі стадії, на якій його було зупинено та ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

31.12.2014 року ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років на підставі положень ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» в розмірі 70 % рід середнього заробітку.

З 01.03.2019 року після автоматично проведеного перерахунку пенсії відповідно до ч.2 ст.42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року № 124, ОСОБА_1 отримує пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про перехід на інший вид пенсії - пенсію за вислугу років, що передбачена Законом № 1679 та заявою про перерахунок розміру пенсії з врахуванням довідки про заробітну плату, виданої Прокуратурою Миколаївської області 28.02.2020 року за № 18-134вих-20.

12.03.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення № 2/03.08-р про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1679 та у проведенні перерахунку розміру пенсії з врахуванням довідки від 28.02.2020 року № 18-134вих-20.

Рішення мотивоване тим, що з 01.03.2019 року позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Загальний розмір пенсійної виплати заявника станом на лютий 2020 року складає 5423,20 грн. При переведенні ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років, що передбачена Законом № 1679 розмір пенсії позивача складатиме 5310,57 грн. Тобто, розмір пенсії буде зменшено, а тому підстави для переведення ОСОБА_1 на інший вид пенсії, а саме за вислугою років, відсутні. Крім того, в рішенні зазначено, що перерахунок пенсії проводиться у разі зміни розмірів посадових окладів для працівників прокуратури після 13 грудня 2019 року, які є підставою для перерахунку пенсії за вислугу років. Нормативно-правових актів щодо підвищення заробітної плати прокурорів після 13.12.2019 року, не приймалось.

Не погодившись з рішенням Головного управління ПФУ в Миколаївській області про відмову в переведенні позивача на інший вид пенсії та її перерахунку, позивач оскаржив рішення суб`єкта владних повноважень в судовому порядку, звернувшись до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

На дату призначення позивачу пенсії питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури було врегульоване положеннями статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, частина перша якої (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) встановлювала, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку; пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії; за кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам визначались частиною дванадцятою цієї статті, відповідно до якої обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Крім того, 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII та на цій підставі втратила чинність частина вісімнадцята статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ.

Разом із цим, порядок пенсійного забезпечення працівників прокуратури урегульовано статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII, відповідно до частини двадцятої якої (у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Однак, Кабінетом Міністрів України не прийнято жодного нормативно-правового акта, який би регулював умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 (надалі - Рішення № 7-р(ІІ)/2019) положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України".

Суд враховує, що у пункті 2 резолютивної частини Рішення № 7-р(ІІ)/2019 визначено, що положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, відповідні положення втратили чинність з 13 грудня 2019 року.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

За змістом частини першої статті 97 Закону України "Про Конституційний Суд України" суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.

Так, Конституційний Суд України у пункті 3 резолютивної частини Рішення № 7-р(ІІ)/2019 установив такий порядок його виконання:

частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: "20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

Отже, Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VII з 13 грудня 2019 року не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.

Натомість підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" затверджено у новій редакції схеми посадових окладів працівників органів прокуратури, що призвело до підвищення заробітної плати прокурорських працівників.

Відтак, зазначена постанова, що набрала чинності 06 вересня 2017 року, є підставою для проведення перерахунку пенсії за вислугу років, призначених відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Судом в процесі розгляду справи встановлено, що під час первинного призначення позивачу пенсії за вислугу років у порядку Закону України "Про прокуратуру" йому встановлено відсотковий розмір на рівні 70% від місячної (чинної) заробітної плати.

Матеріалами справи підтверджено, що наразі позивач отримує пенсію за віком, призначену в порядку Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", розмір якої складає 5423,20 грн.

Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку про очевидну безпідставність доводів відповідача, покладених в обґрунтування спірного рішення, про те, що розмір пенсії позивача, призначеної в порядку Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхуванняу", перевищує розмір пенсії за вислугу років у порядку Закону України "Про прокуратуру" про переведення на яку ОСОБА_1 порушив питання.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18.

Відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено наявності достатніх підстав для винесення рішення № 2/03.08-р від 12 березня 2020 року про відмову в переведенні позивача на пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про прокуратуру", з пенсії за віком, призначеної в порядку Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Щодо відмови відповідача в проведенні перерахунку позивачу пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Миколаївської області №18-134вих.20 від 28 лютого 2020 року, суд зазначає наступне.

04.03.2020 року ОСОБА_1 надав зазначену довідку разом з заявою про проведення перерахунку пенсії за вислугу років до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

12.03.2020 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №2/03.08-р відмовлено ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії за вислугу років у зв`язку з тим, що з прийняттям рішення Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019 року, з 13.12.2019 року відновлено дію редакції ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру», яка надає право на перерахунок призначених пенсій, у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників. Але, після 13.12.2019 року жодних рішень щодо підвищення заробітної плати працюючим працівникам прокуратури не приймалося.

Як було встановлено судом раніше, Конституційний Суд у своєму Рішенні зазначив, що ч. 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; ч.20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції.

Таким чином, на час звернення позивача до відповідача з заявою про здійснення перерахунку пенсії, діяла ч.20 ст.86 Закону, яка передбачала право на перерахунок пенсії, в залежності від розміру заробітної плати працюючих робітників прокуратури на відповідних посадах.

У такому випадку, ОСОБА_1 безумовно має право на перерахунок раніше призначеної йому пенсії, відповідно до підвищеної заробітної плати робітників прокуратури на відповідних посадах, відповідно до ч.20 ст.86 Закону, у редакції після 13.12.2019 року.

Суд не приймає твердження відповідача про те, що після 13.12.2019 року жодних підвищень заробітної плати працівникам прокуратури не проводилося, а тому у позивача немає підстав для перерахунку, оскільки відповідно до діючої редакції ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» встановлено залежність розміру пенсії за вислуги років прокурорам, від розміру заробітної плати працюючих на відповідних посадах прокурорах. Вказана залежність пряма, і не пов`язується з прийняттям будь-яких окремих рішень після набрання чинності діючої редакції ч.20 ст.86 Закону.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області № 2/03.08-р від 12 березня 2020 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо поновлення порушених прав позивача, то під час розгляду питання здійснення перерахунку у ГУ ПФУ відсутні дискреційні повноваження, оскільки він у цьому випадку не діє на власний розсуд. За наявності підстав для перерахунку пенсії відповідач зобов`язаний здійснити її перерахунок, а у разі відсутності таких підстав, зобов`язаний відмовити у її перерахунку.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Таким чином, позовні вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача за вислугу років на підставі прокуратури Миколаївської області №18-134вих.20 від 28 лютого 2020 року, також підлягають задоволенню.

З приводу часу поновлення прав позивача, то відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Враховуючи, що право на перерахунок пенсії у позивача виникне з моменту переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної в порядку Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за вислугу років відповідно до Закону україни "Про пркуратуру", а саме з 04.03.2020 року (з дати звернення позивача до ГУ ПФУ).

Щодо питання розміру пенсії ОСОБА_1 , а саме без обмеження граничного розміру пенсії, виходячи з 70% суми місячного заробітку, суд зазначає наступне.

Спір між позивачем та Головним управлінням ПФУ в Миколаївській області виник з підстави відмови йому у здійсненні перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури. Відповідно питання щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії є похідним і повинно вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок.

Суд зазначає, що відповідач у відповідь на заяву позивача відмовив йому у перерахунку пенсії з мотивів відсутності нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури.

Відтак, спору щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало.

Також, відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії за вислугу років на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

Аналогічна правова позиція висловлена у рішенні Верховного Суду від 14.09.2020 року за результатами розгляду зразкової справи № 560/2120/20.

За приписами ч. 3 ст. 291 КАС України, суд, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні вимог позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії, без обмеження граничного розміру пенсії, виходячи з розрахунку 70% суми місячного заробітку, відмовити.

В свою чергу, позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виплатити різницю між розміром перерахованої пенсії за вислугу років та фактично виплаченої пенсії за попередніх 12 місяців (за період з квітня 2019 року по березень 2020 року включно) у розмірі 206 755,77 грн. задоволенню не підлягають, оскільки обов`язок щодо обрахунку розміру пенсії покладається на відповідача та у спірних правовідносинах останній підлягає зобов`язанню здійснити такий обрахунок, та виплатити позивачу різницю між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідачем не доведено правомірності винесення ним оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.

У відповідності до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №2/03.08-р від 12 березня 2020 року щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за вислугою років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" та у здійсненні перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Миколаївської області №18-134вих-20 від 28.02.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної в порядку Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про прокуратуру" з 04 березня 2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити ОСОБА_1 з 04.03.2020 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Миколаївської області №18-134вих-20 від 28.02.2020 року з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 840, 80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 25.02.2021 року.

Суддя Г.В. Лебедєва