Ухвала суду № 95135280, 23.02.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/5482/20

У Х В А Л А

з питань залишення позовної заяви без розгляду

23 лютого 2021 року м. Львів

11 год. 51 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого суддя Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Гулкевича В.О., представника позивачки Рупінського О.Б., представниці відповідача Войтків З.Б. розглянув у підготовчому судовому засіданні клопотання представниці відповідача про залишення позовної адміністративного позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Львівського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Головним управлінням ДФС у Львівській області № 0103481307 від 07.09.2017 на суму 17734,73 грн та № 0103351307 від 07.09.2017 на суму 235702,94 грн.

Підставою позову зазначено протиправність оскаржуваних рішень контролюючого органу, оскільки для твердження про наявність податкового зобов`язання по сплаті за додаткове благо одночасно повинні бути наявні два критерії - анульований (прощений) борг та повідомлення боржника про таке анулювання, доказів дотримання яких фіскальним органом у цій справі не надано. Крім цього, позивачку в порушення вимог п.п. 79.2 та 79.3 ст. 79 ПК України не повідомлено про проведення документальної невиїзної перевірки. Відтак вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, тому звернулася до суду із цим позовом.

Ухвалою від 20.07.2020 позовну заяву залишено без руху для усунення її недоліків, вказаних у мотивувальній частині ухвали.

Ухвалою від 17.09.2020 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 08.12.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, залучено до участі у справі Львівське обласне управління ВАТ «Ощадбанк» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

На адресу суду від представниці відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (вх. № 4717 від 25.01.2021). Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 отримала оскаржувані податкові повідомлення-рішення ще 09.09.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення таких, однак до суду із цим позовом звернулося лише у липні 2020 року. Вважає, що позивачкою пропущено шестимісячний строк звернення до суду, на підтвердження чого посилається на постанову Верховного Суду від 26.11.2020 у справі 500/2486/19 та просить залишити позовну заяву без розгляду.

У судовому засіданні представниця відповідача клопотання підтримала, просила залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку з новою правовою позицією Верховного Суду.

Представник позивачки проти клопотання про залишення позовної заяви без розгляду заперечив, просив відмовити у його задоволенні.

Суд розглянув клопотання представниці відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, заслухав думку представників сторін, дослідив матеріали справи та встановив таке.

Згідно з пунктом 8 частини 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Наслідки пропущення строку звернення визначені у ст. 123 КАС України, зокрема, ч. 3 цієї статті передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з правовою позицією викладеною, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 640/46/19 відповідно до п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.23 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що оскарження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється у порядку, визначеному цією статтею з урахуванням таких особливостей: скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику; скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, за участі уповноваженої особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику; скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається протягом 10 календарних днів з дня отримання такої скарги центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Термін розгляду скарги не може бути продовженим; якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не надсилається платнику податків протягом 10-денного строку, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.

Відповідно до абзаців 1-3 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Статтею 102 Податкового кодексу України передбачено строк давності тривалістю 1095 днів (2555 днів у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу).

З аналізу вказаних вище положень Податкового кодексу України слідує, що строк для звернення платника податків до адміністративного суду із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу становить 1095 днів (2555 днів у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу) і обчислюється з дня отримання платником податків такого рішення.

Суд також враховує, що у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 Верховний Суд вказав, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні.

Право ініціювати в судовому порядку спір щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, на думку Верховного Суду, об`єктивно не може існувати протягом 1095 днів, оскільки така тривалість порушує принцип правової визначеності як одного з основних елементів верховенства права, а також не забезпечує досягнення мети й завдань функціонування податкової системи.

Відтак Верховний Суд відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і сформулював такий правовий висновок.

Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Отже, висловлений у постанові від 26.11.2020 правовий висновок Верховного Суду стосується оскарження платником податків податкового повідомлення-рішення після закінчення процедури адміністративного оскарження та не містить прямої вказівки на визначення іншого, ніж передбачено пунктом 56.18 статті 56 ПК України, строку оскарження податкових повідомлень-рішень у судовому порядку у разі, коли платником податку не було використано досудового порядку вирішення спору.

Судом встановлено, що позивачка в адміністративному порядку рішення контролюючого органу від 07.09.2017 (які є предметом оскарження в межах цієї справи) не оскаржувала.

Із долученої до матеріалів справи копії повідомлення про вручення судом встановлено, що такі рішення отримано ОСОБА_1 09.09.2017 та до суду із цим позовом остання звернулася 15.07.2020.

У судовому засіданні представник позивачки проти отримання ОСОБА_1 податкових повідомлень-рішень Головного управлінням ДФС у Львівській області № 0103481307 від 07.09.2017 та № 0103351307 від 07.09.2017 заперечив.

Суд зауважує, що долучена до матеріалів справи копія повідомлення про вручення не містить особистого підпису про отримання. Інших доказів отримання ОСОБА_2 оскаржуваних рішень матеріали справи не містять.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Так у справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини» встановлено, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

З огляду на те, що зміна підходів до правозастосування в спірних правовідносинах не була непередбачуваною, із цим позовом до суду позивачка звернулася ще до прийняття Верховним Судом постанови у справі № 500/2486/19, ураховуючи строки давності, визначені статтею 102 ПК України, а також відсутність переконливих доказів вручення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що останньою не пропущено строк звернення до суду із цим позовом, відтак у задоволенні клопотання представниці відповідача слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 122, 240, 241-246, 256, 293, 294 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви представниці Головного управління ДПС у Львівській області про залишення адміністративного позову у справі № 380/5482/20 без розгляду відмовити.

2. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Заперечення на цю ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 25.02.2021.

Суддя Р.П. Качур