Рішення № 95134673, 18.02.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 лютого 2021 року (14 год. 56 хв.)Справа № 280/7094/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В., секретар судового засідання Лузан К.Ю.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Железняка В.К.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до 1. Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Полтавця Дмитра Володимировича (69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 36), 2. Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради (69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 36, код ЄДРПОУ 38025440), треті особи: 1. Територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, код ЄДРПОУ 04053915), 2. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

06.10.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Полтавця Дмитра Володимировича (далі - відповідач 1), Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради (далі - відповідач 2), треті особи: Територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (далі - третя особа 1), ОСОБА_2 (далі - третя особа 2) в якій позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 54337764, прийняте 30.09.2020 державним реєстратором прав на нерухоме майно Полтавцем Дмитром Володимировичем Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради за заявою ОСОБА_1 з реєстраційним номером 41633287;

2) зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Полтавця Дмитра Володимировича чи іншу уповноважену особу Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , на земельну ділянку площею 0,0568 га за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 2310100000:02:009:0232: здійснену приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияниця Н.В. на підставі договору купівлі-продажу від 30.04.2013, номер запису про право власності: 860808.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Заводського районного суду м.Запоріжжя витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 і вирішено передати в користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0568га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 2310100000:02:009:0232. Позивач звернувся до відповідача 1 із заявою про припинення державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 , проте, рішенням від 30.09.2020 позивачу було відмовлено з тих підстав, що відповідно до інформації Державного реєстру речових прав, земельна ділянка відчужена 30.04.2013 на підставі договору купівлі-продажу. Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки земельну ділянку рішенням Заводського районного суду м.Запоріжжя витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 , а відтак відповідач 1 мав виконати рішення суду.

Ухвалою суду від 12.10.2020 позовну заяву залишено без руху на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

22.10.2020 представником позивача до суду надано документи, якими усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 27.10.2020 відкрито провадження у справі та призначене підготовче засідання.

Відповідач-2 21.12.2020 надав відзив на позовну заяву, у якій зазначає, що державним реєстратором було встановлено, що у Державному реєстрі речових прав право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу. У відповідності до даних Державного реєстру прав, право власності за ОСОБА_3 припинилося 30 квітня 2013 року у зв`язку з відчуженням земельної ділянки ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу. Згідно даних Державного реєстру прав спірна земельна ділянка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу. Припинення права власності у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів здійснюється у відповідності до ст. 26 Закону. У відповідності до поданого на державну реєстрацію судового рішення договір купівлі-продажу не є скасованим або недійсним. Відповідачем 1 на підставі ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» було прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав у зв`язку з тим, що наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме у рішенні суду зазначено про визнання недійсним та скасування Державного акту серії ЯИ № 283691 на право власності на земельну ділянку площею 0,0568га за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 2310100000:02:009:0232, виданого 06.12.2012 на ім`я ОСОБА_3 управлінням Держкомзему у м. Запоріжжя Запорізької області, а заяву подано щодо державної реєстрації припинення права власності за ОСОБА_2 також зазначає, що відповідно до п.67 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, для державної реєстрації права власності у разі витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння на підставі рішення суду подаються необхідні для відповідної реєстрації документи, передбачені статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком, що підтверджують право власності на нерухоме майно належного власника. Тож, державна реєстрація на підставі рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння здійснюється у відповідності до законодавства у іншому порядку, ніж припинення права власності відповідно до ст. 26 Закону, так заявник подає заяву про державну реєстрацію права власності, а не заяву про припинення. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 21.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження до 27.01.2021 та відкладено розгляд справи до 20.01.2020.

Протокольною ухвалою від 20.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 18.02.2021.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення, відповідно до змісту позовної заяви.

Інші учасник справи до суду не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник відповідача 2 надіслав суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 18.02.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

Рішенням Заводського районного суду м.Запоріжжя від 20.01.2020 у справі №332/2229/16-ц, яке набрало законної сили 26.08.2020, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, зокрема:

визнано незаконним та скасовано рішення № 104 від 05.10.2011 тринадцятої сесії шостого скликання Запорізької міської ради в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право ОСОБА_3 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд (присадибна ділянка);

визнано незаконним та скасовано рішення № 58 від 27.12.2011 сімнадцятої сесії шостого скликання Запорізької міської ради в частині:

- передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0568га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки: 2310100000:02:009:0232;

- видачі ОСОБА_3 державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0568га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки: 2310100000:02:009:0232;

визнано незаконним та скасовано Державний акт серії ЯИ № 283691 на право власності на земельну ділянку площею 0,0568га за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 2310100000:02:009:0232, виданий 06.12.2012 на ім`я ОСОБА_3 управлінням Держкомзему у м. Запоріжжя Запорізької області;

витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 і передано в користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0568га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 2310100000:02:009:0232.

25.09.2020 позивач звернувся до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради із заявою про проведення припинення державної реєстрації права власності, на земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки 2310100000:02:009:0232, за ОСОБА_2 .

Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Полтавця Дмитра Володимировича від 30.09.2020 №54337764 відмовлено у припиненні державної реєстрації права власності, на земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки 2310100000:02:009:0232, за ОСОБА_2 (а.с.44).

У вказаному рішенні зазначено, що відповідачем встановлено наявність суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями та вказано, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Заявником надано рішення суду на підставі якого визнається недійсним та скасовується державний акт серії ЯИ №283691 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 2310100000:02:009:0232 виданий 06.12.2012 на ім`я ОСОБА_3 . Натомість за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка кадастровий номер: 2310100000:02:009:0232 відчуджена 30.04.2013 іншому власнику на підставі договору купівлі-продажу. Таким чином, після переходу права власності на земельну ділянку неможливо припинити право власності за попереднім власником у зв`язку із визнанням недійсним та скасуванням державного акту виданого на ім`я ОСОБА_3 .

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав здійснюється у порядку визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-ІV від 01 липня 2004 року (далі - Закон № 1952) та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25 грудня 2015 року (далі - Порядок № 1127).

Відповідно до пункту 1 частини першої Закону №1952, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з приписами частини третьої статті 10 вказаного Закону, державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952, підставою для відмови в державній реєстрації прав є наявність суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Частиною 1 ст. 27 Закону № 1952 встановлено підстави для державної реєстрації прав, так державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

При цьому Порядок № 1127 містить норму (абзац перший пункту 67), якою встановлено документи на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав у разі витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння на підставі рішення суду.

Приписами цієї норми визначено, що для державної реєстрації права власності у разі витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння на підставі рішення суду подаються необхідні для відповідної реєстрації документи, передбачені статтею 27 Закону № 1952 та цим Порядком, що підтверджують право власності на нерухоме майно належного власника.

Наведена норма є бланкетною і для визначення конкретних документів, що є підставою для реєстрації права відсилає до статті 27 Закону № 1952, яка в контексті спірних правовідносинах містить посилання на судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно як підставу для реєстрації права (пункт 9 частини першої статті 27).

Виходячи з системного аналізу наведених приписів законодавства та враховуючи принцип правової визначеності, слід дійти висновку, що рішення суду про витребування майна з незаконного чужого володіння охоплюється пунктом 9 частини першої статті 27 Закону № 1952, а відтак вказане судове рішення, яке набрало законної сили є самостійною підставою для державної реєстрації права.

В іншому випадку підтвердження державою факту набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно шляхом державної реєстрації права за судовим рішенням про витребування майна з незаконного чужого володіння є неможливим, так само неможливим є виконання вказаного рішення суду, оскільки законодавством, яке регулює ці відносини, не передбачено вказаного рішення суду як окремої підстави для реєстрації права.

Підтвердженням наведеного слугує позиція Великої Палати Верховного Суду висловлена в постанові від 14.11.2018 по справі № 183/1617/16, відповідно до якої задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного Кодексу України, є неефективними. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону № 1952). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Закону № 1952. З огляду на вказане у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Таким чином, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду наведеної в постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, суд зазначає, що рішення Заводського районного суду м.Запоріжжя від 20.01.2020 у справі №332/2229/16-ц, яке набрало законної сили 26.08.2020, та яким, зокрема, витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 і передано в користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0568га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 2310100000:02:009:0232, є підставою для припинення державної реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 .

Отже, відповідач-1, відмовивши у припиненні державної реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 , на підставі рішення Заводського районного суду м.Запоріжжя від 20.01.2020 у справі №332/2229/16-ц, що набрало законної сили, про витребування з незаконного володіння вказаного об`єкту нерухомості, діяв всупереч вимог діючого законодавства України.

Відтак, з наведених вище мотивів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 54337764, прийняте 30.09.2020.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідачів скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , на земельну ділянку площею 0,0568 га за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 2310100000:02:009:0232: здійснену приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияниця Н.В. на підставі договору купівлі-продажу від 30.04.2013, номер запису про право власності: 860808, то суд зазначає наступне.

У відповідності до ст.ст. 9,10 Закону № 1952, прийняття рішень про припинення права власності на нерухоме майно є виключним правом державного реєстратора. Тож зобов`язання відповідача прийняти те чи інше рішення, за результатами розгляду заяви позивача, буде втручанням суду в дискреційні повноваження відповідного органу державного, що є недопустимим.

Для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача суд вважає за необхідне зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Полтавця Дмитра Володимировича чи іншу уповноважену особу Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.09.2020 №41633287, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачі не надали суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довели правомірності оскаржуваного рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Полтавця Дмитра Володимировича, Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, треті особи: Територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 54337764, прийняте 30.09.2020 державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Полтавцем Дмитром Володимировичем.

Зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Полтавця Дмитра Володимировича чи іншу уповноважену особу Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.09.2020 №41633287, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1261,20 грн. (одна тисяча двісті шістдесят одна грн. 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 24.02.2021.

Суддя Ю.В. Калашник