Рішення № 95134624, 18.02.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року м. Ужгород№ 260/3956/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Ватлін Т.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Закарпатського апеляційного суду, третя особа - Державна казначейська служба України, про стягнення невиплаченої суддівської винагороди, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 лютого 2021 року проголошено вступну та резолютивну частину Рішення. Рішення в повному обсязі складено 24 лютого 2021 року.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 1, ДСА України), Закарпатського апеляційного суду (далі - відповідач 2, Закарпатський апеляційний суд), третя особа - Державна казначейська служба України (далі - третя особа, ДКСУ), якою просить стягнути із Закарпатського апеляційного суду невиплачену суддівську винагороду в загальній сумі 433191,11 грн. та допустити до негайного виконання судове рішення в частині стягнення із Закарпатського апеляційного суду невиплаченої суддівської винагороди за один місяць у розмірі 179195,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що розмір отриманої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року не відповідає розміру, установленому Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402), у зв`язку з чим позивач вважає, що відповідачами порушено право на належне матеріальне забезпечення судді.

Ухвалою судді від 07.12.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, в зв`язку з чим, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 07.12.2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів залишено без задоволення.

28.12.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від Закарпатського апеляційного суду, згідно якого, проти позову заперечує і зазначає, що відповідно до частин 1 та 3 статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону № 553-ІХ) установлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. На підставі рішення Ради суддів України від 24.04.2020 №22 обмеження, встановлені Законом №553-ІХ, слід застосовувати виключно до частини суддівської винагороди, заробітної плати, грошового забезпечення, розрахованих, починаючи з 18 квітня 2020 року, пропорційно до кількості відпрацьованих у місяці робочих днів, виходячи з фактично відпрацьованого часу з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу та інших надбавок і доплат). А тому, запевняє, що Закарпатський апеляційний суд не мав правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом України "Про державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону №553-ІХ). Крім того, наголошено, що з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020, починаючи з 28 серпня 2020 року виплата суддівської винагороди позивачу здійснюється у повному обсязі, відповідно до статті 135 Закону.

12.01.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від ДСА України, згідно якого, вважає заявлені позовні вимоги необгрунтованими, зазначає, що відповідно до частини 1 та 3 статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону № 553-ІХ), суддівська винагорода була обмежена максимальним розміром 47230,00 грн. на місяць. Отже, Закарпатський апеляційний суд як розпорядник коштів нижчого рівня не мав правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону № 553-ІХ). Відтак, у період з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року положення частин 1 та 3 статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону № 553-ІХ) були чинними і на підставі них здійснювалось нарахування та виплата позивачу суддівської винагороди. Враховуючи рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 року № 10-р/2020 починаючи з 28.08.2020 року виплата суддівської винагороди позивачу здійснюється у повному обсязі, відповідно до статті 135 Закону. Отже, рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 року № 10-р/2020 не поширюється на правовідносини, що виникли до дня його ухвалення та не є підставою для задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду від 12.01.2021 року закрито підготовче провадження у адміністративній справі та справу призначено до судового розгляду.

05.02.2021 року до суду надійшли пояснення на позовну заяву від третьої особи згідно яких, повідомляє, що у разі задоволення позовних вимог, зазначених у позовній заяві, ДКСУ виконає рішення суду, яке набрало законної сили, у передбаченому законодавством порядку.

В судове засідання сторони по справі не з`явилися, натомість, позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності, та у відповідності до положень ст. 205 КАС України, розгляд справи проведено за відсутності представників сторін на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що Указом Президента України "Про призначення суддів" від 14.10.2002 року за № 926/2002 - ОСОБА_1 було призначено на посаду судді Мукачівського районного суду Закарпатської область строком на 5 років.

Указом Президента України "Про переведення суддів місцевих загальних судів та призначення виконуючих обов`язки голів цих судів" від 23.03.2004 року № 358/2004 позивача переведено на роботу на посаду судді Мукачівського районного суду Закарпатської область строком на 5 років.

Указом Президента України "Про призначення суддів" від 06.03.2006 року № 199/2006 позивача було призначено у межах п`ятирічного строку на посаду судді Апеляційного суду Закарпатської області.

Постановою Верховної Ради України від 22.05.2008 року № 296 VІ "Про обрання суддів" позивача було обрано на посаду судді Апеляційного суду Закарпатської області безстроково.

Указом Президента України від 28.09.2018 року № 297/2018 "Про переведення суддів" позивача було переведено на посаду судді Закарпатського апеляційного суду.

Наказом т.в.о. керівника апарату Закарпатського апеляційного суду від 01.10.2018 року № 4 "Про зарахування до штату Закарпатського апеляційного суду на посаду судді" позивача зараховано до штату Закарпатського апеляційного суду з 02.10.2018 року, у зв`язку з переведенням на посаду судді цього ж суду безстроково, на якій працює по теперішній час.

Наказом голови суду від 02.10.2018 року № 18 "Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років судді ОСОБА_1 " позивачу встановлено щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 50 % до посадового окладу.

Рішенням зборів суддів Закарпатського апеляційного суду від 08.10.2018 року позивача було обрано секретарем судової палати з розгляду цивільних справ Закарпатського апеляційного суду та наказом голови суду від 08.10.2018 року № 54 встановлено щомісячну доплату у розмірі 5 відсотків посадового окладу судді апеляційного суду.

Судом встановлено та визнається сторонами, що відповідно до довідки позивача за № 02.5/20595/20 від 16.10.2020 року за період з квітня по серпень 2020 року суддівська винагорода нараховувалась щомісяця відповідно до статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, яка складається із посадового окладу в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2020 року (2102 грн х 50 = 105100 грн), із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, що становить суму 115600,00 грн, та доплати за вислугу років 57805,00 грн (50%), однак виплачувалась у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року.

Позивач звернулась до Закарпатського апеляційного суду із заявою про виплату їй належних сум.

Листом від 16.10.2020 року за №02.5/20617/20 Закарпатський апеляційний суд відмовив позивачу у добровільній компенсації невиплачених їй сум.

Суть спору між сторонами у справі зведена виключно до правомірності (неправомірності) виплати нарахованої позивачу суддівської винагороди за вказаний період саме у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року.

Суд враховує, що відповідно до пункту 14 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема судоустрій, судочинство, статус суддів.

Частиною 1 та 2 статті 130 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється Законом №1402.

Частинами 1 та 2 статті 135 Закону 1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до пункту 1 частини 3 вказаної вище статті передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Частиною 4 зазначеної статті встановлено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Крім того, згідно з частинами 5 - 8 цієї ж статті суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду. Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду

Одночасно суд враховує, що 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 553-IX від 13 квітня 2020 року, яким передбачено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)".

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020 визнано неконституційними вказані положення частини першої і третьої статті 29 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік"; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 13 квітня 2020 року № 553-IX "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".

При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що обмеження відповідних виплат є допустимим за умов воєнного або надзвичайного стану. Однак такого роду обмеження має запроваджуватися пропорційно, із встановленням чітких часових строків та в жорсткій відповідності до Конституції та законів України.

Таке обмеження також може застосовуватися й до суддів, однак після закінчення терміну його дії підстави для їх застосування втрачені у зв`язку з цим обмеженням, а кошти необхідно компенсувати відповідними виплатами, оскільки суддівська винагорода є складовим елементом статусу судді, визначеного Конституцією України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд робить висновок, що обмежуючи розмір суддівської винагороди, шляхом внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", всупереч вимогам ч. 2 ст. 130 Конституції України та ч. 1 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII, а також правовим позиціям Конституційного Суду України щодо незалежності суддів, законодавець створив ситуацію, з огляду на яку розпорядники бюджетних коштів, серед яких і відповідачі у даній справі, виконуючи вимоги Бюджетного кодексу України, вимушені вчиняти дії, що порушують права та гарантії незалежності суддів, в тому числі позивача по даній справі.

Однак, необхідність виконання відповідачами, як розпорядниками бюджетних коштів, вимог чинного законодавства, не змінює правової природи таких дій, що за своєю суттю мають ознаки протиправності, оскільки порушують конституційні гарантії суддів.

Разом з тим, суд зазначає, що у статті 149 Закону №1402-VIII визначено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Суд враховує, що порядок організації роботи апарату місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого суду визначено вимогами Типового положення про апарат суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України 08.02.2019 року № 131.

Саме відповідач 2 наділений повноваженнями щодо нарахування, виплати суддівської винагороди, дотриманням бюджетного законодавства при взятті таких бюджетних зобов`язань, їх реєстрації в органах Казначейства та здійсненням платежів відповідно до взятих бюджетних зобов`язань та своєчасного та у повному обсязі перерахування податків і зборів (обов`язкових платежів) до відповідних бюджетів, зумовлених таким нарахуванням.

Таким чином позовні вимоги належать задоволенню шляхом стягнення з Закарпатського апеляційного суду на користь ОСОБА_1 заборгованість суддівської винагороди в загальній сумі 433191,11 грн., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Таким чином, позовні вимоги відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Позивачем не надано доказів понесення судових витрат, які б підлягали розподілу відповідно до приписів статті 139 КАС України.

Відповідно до пункту 2 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Отже, рішення суду в частині присудження суддівської винагороди у межах суми за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної судової адміністрації України (м. Київ, вул. Липська, 18/5 код 26255795), Закарпатського апеляційного суду (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Довженка, 7 код 42262749), третя особа - Державна казначейська служба України (м. Київ, вул. Бастіонна, 6 код 37567646) про стягнення невиплаченої суддівської винагороди - задовольнити.

2. Стягнути із Закарпатського апеляційного суду на користь ОСОБА_1 невиплачену суддівську винагороду в загальній сумі 433191,11 грн. (чотириста тридцять три тисячі сто дев`яносто одна гривня одинадцять копійок), з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

3. Допустити до негайного виконання судове рішення в частині стягнення із Закарпатського апеляційного суду на користь ОСОБА_1 суддівської винагороди за один місяць у розмірі 179195,51 грн. (сто сімдесят дев`ять тисяч сто дев`яносто п`ять гривень п`ятдесят одна копійка), з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

4. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяС.І. Рейті