Рішення № 95134038, 25.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року Справа № 160/959/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

21.01.2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, зазначені у листі начальника відділу з питань перерахунків пенсій №14 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 0400-0319-8/100171 від 26.10.2020 року, в частині відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 , пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 , як матері особи з інвалідністю із дитинства, пенсію за віком відповідно до п. 3 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з дня звернення з заявою з 13.10.2020 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2021 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 22.02.2021 року, відповідно до ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу був наданий строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13.10.2020 року звернулася до пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п.п. 3 п. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте, листом від 26.10.2020 року пенсійний фонд відмовив їй у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки нею не надано висновку лікарсько-консультаційної комісії про те, що ОСОБА_2 мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, або виписку з акту огляду МСЕК про встановлення їй інвалідності до 6-ти річного віку. Позивач вважає, що прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії порушує її права та інтереси, у зв`язку з чим вимушена звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

16.02.2021 року представником відповідача подано письмовий відзив на позов, в якому останній просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що надані позивачем медичні документи не можуть бути доказами на підтвердження факту визнання дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, оскільки такий висновок має відповідати ф.080/о «Медичний висновок на дитину з інвалідністю до 18 років». Однак, такий висновок до заяви про призначення пенсії позивачем не наданий.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 13.10.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п.п.3 п. 1 ст. 115 розділу ХIV Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058- IV).

Листом від 26.10.2020 року №0400-0319-8/100171 Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області відмовило у призначенні пенсії з тих підстав, що висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що ОСОБА_2 мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, або виписка з акту огляду в МСЕК про встановлення їй інвалідності до шестирічного віку до заяви про призначення пенсії не надані. Лист КНП Кам`янської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» від 18.08.2020 року №01-01/827 про час встановлення інвалідності, не є підставою про підтвердження інвалідності до шестирічного віку ОСОБА_2 .

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості відмови відповідача у призначенні позивачу пенсії на підставі п.п.3 п. 1 ст. 115 розділу ХIV Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян Закону № 1058- IV.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 4 Закону № 1058- IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Статтею 8 Закону № 1058- IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058- IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.

Аналогічне положення міститься в ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Отже, право на дострокову пенсію за віком мають матері, які виховали інвалідів з дитинства до шестирічного віку (після досягнення матір`ю 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу, що не оспорюється відповідачем у цій справі).

За змістом наведеної норми однією з обов`язкових умов для призначення дострокової пенсії за віком є виховання до шестирічного віку саме осіб з інвалідністю з дитинства.

Слід зазначити, що визначення терміну «осіб з інвалідністю з дитинства» не міститься ні в Законі України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», ані в Законі України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю».

Зі змісту п. 14 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317 (далі - Положення № 1317) вбачається, що причинний зв`язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, установлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до вісімнадцятирічного віку.

В п. 26 Положення № 1317 визначено, що причиною інвалідності є інвалідність з дитинства.

Відповідно до п.п. 5 п. 2.1 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок 22-1) документи, які засвідчують особливий статус особи -це документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю (при призначенні пенсії згідно з абзацом першим пункту 3 частини першої статті 115 Закону).

Відповідно до п. 2.18 Порядку № 22-1, визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акту огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

Таким чином, з наведених норм права вбачається, що законом не передбачена вимога про те, що сама інвалідність дитини інваліда з дитинства повинна настати саме до 6 років, також не передбачена вимога для призначення пенсії, як обов`язковість визнання дитини інвалідом до 6-ти річного віку. В законі визначена лише вимога про виховання такої дитини до шести років.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31.07.2018 року у справі № 501/2838/16-а (провадження №К/9901/23238/18), у постанові від 14.02.2019 року у справі №216/2437/16-а (провадження №К/9901/20559/18).

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла 50-ти річного віку, має загальний страховий стаж роботи понад 15 років, що не заперечується відповідачем, та є матір`ю ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Дніпровським відділом ЗАГС м. Дніпродзержинська 02.04.1992 року, актовий запис № 343 від 02.04.1992 року.

Факт здійснення догляду ОСОБА_1 за донькою ОСОБА_2 до шестирічного віку підтверджується: випискою з медичної картки стаціонарного хворого І міської поліклініки, де зазначена адреса проживання дитини ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 , що відповідає запису про реєстрацію у паспорті позивача; медичними висновками № 13 на дитину (підлітка) - інваліда з дитинства у віці до 16 років від 05.04.2004 року, № 18 від 26.05.2006 року; корінцем медичного висновку № 10 на дитину інваліда віком до 18 років; довідкою Управління соціального захисту населення Павлоградської райдержадміністрації про перебування ОСОБА_1 на обліку та отримування надбавки на догляд за дитиною інвалідом від 6 до 18 років.

На підтвердження факту визнання ОСОБА_2 особою з інвалідністю з дитинства позивачем надані: вищевказані медичні висновки; пенсійне посвідчення серія НОМЕР_1 про державну соціальну допомогу на дитину інваліда з дитинства від 31.01.2007 року.

Крім того, в наданих до суду матеріалах пенсійної справи наявний лист Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1, в якому зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 (тобто у віці двох років) вперше була встановлена інвалідність з дитинства. Захворювання наступило до шестирічного віку.

Також, в наданих медичних висновках № 13 на дитину (підлітка) - інваліда з дитинства у віці до 16 років від 05.04.2004 року, №18 від 26.05.2006 року в корінці медичного висновку №10 на дитину інваліда віком до 18 років міститься зазначення, що ОСОБА_2 мала медичні показники для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, що дає право на одержання соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років».

Тобто, вказані документи підтверджують той факт, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю з дитинства з 05.07.1994 року (у віці двох років).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 року (справа № 330/2181/16-а, на яку посилається відповідач) дійшла висновку, що п. 2.18 Порядку № 22-1 не суперечить положенням ст. 115 Закону № 1058-ІV, оскільки не встановлює та/або не змінює механізм призначення такого виду пенсії.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону № 1058-ІV, у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Таким чином, враховуючи, що позивачем було надано належні та допустимі докази, якими підтверджується, що її донька ОСОБА_2 за медичними показаннями визнана особою з інвалідністю з дитинства (вперше у дворічному віці), позивачка досягла 50 -річного віку та з урахуванням достатнього страхового стажу позивача для призначення дострокової пенсії, суд приходить до висновку, що відмова відповідача у призначенні пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства є протиправною, а тому суд вважає необхідним з метою ефективного захисту прав позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 , як матері особи з інвалідністю із дитинства, пенсію за віком відповідно до п. 3 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з дня звернення з заявою з 13.10.2020 року, враховуючи положення ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 908,00 грн., що документально підтверджується квитанцією про сплату №0.0.1984943207.1 від 20.01.2021 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, зазначені у листі начальника відділу з питань перерахунків пенсій №14 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0400-0319-8/100171 від 26.10.2020 року, в частині відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 , пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 , як матері особи з інвалідністю із дитинства, пенсію за віком відповідно до п. 3 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з дня звернення з заявою з 13.10.2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець