Рішення № 95133951, 24.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року Справа № 160/14923/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ТОВ "Омега" до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби №UA110130/2020/000082/1 від 19.05.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема тим, що наданні для митного оформлення документи, повною мірою підтверджують числове значення складових митної вартості товару, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2020р. відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні.

26.11.2020р. засобами електронного зв`язку та 06.01.2021р. засобами поштового зв`язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить відмовити в задоволені позову в повному обсязі. В обґрунтування правової позиції відповідач зазначає, що за результатами перевірки документів та відомостей виявлені розбіжності, зокрема: не надано договір щодо надання послуг з транспортування товару; наданий рахунок від 12.05.2020р., сума у розмірі 99 дол.США не містить розшифрування процедур, здійснених перевізником; опис та кількість позицій вантажу в коносаменті №NBSL102286 не відповідає описовій частині рахунку від 12.05.2020р. Також у відзиві відповідач не погоджується з вимогами позивача про стягнення 8000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, вказуючи на їх не співмірність.

01.12.2020р. до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач зазначає про те, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та згідно яких скориговано митну вартість товарів. Також позивач зазначає про не обґрунтування митницею необхідності застосування другорядного методу визначення митної вартості, а також про те, що на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу після винесення рішення АО «АЛМ» буде надано суду докази оплати за договором та акт приймання-передачі виконаних робіт.

03.12.2020р. засобами електронного зв`язку та 11.12.2020р. засобами поштового зв`язку відповідачем подані заперечення проти відповіді на відзив, згідно яких відповідач зазначає про те, що рішення про коригування митної вартості товарів містить повне обґрунтування підстав, за яких запитувалися додаткові документи; про помилкове розуміння суті та мети здійснення митного контролю щодо заявленої митної вартості товару; про відсутність документів, які підтверджують розмір витрат на правничу допомогу.

09.12.2020р. від позивача до суду надійшла заява на заперечення проти відповіді на відзив.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.1-2 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовим спором визнається спір у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 7 ч.1 ст.4 КАС України визначено поняття суб`єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до ст.543 Митного кодексу України безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи.

Відповідно частини 1 статті 546 Митного кодексу України митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи.

Отже, Дніпропетровська митниця Держмитслужби у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб`єктом владних повноважень, відтак зазначений спір є справою адміністративної юрисдикції та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

01.07.2016р. між ТОВ "Омега" (покупець) та ТОВ «Ningbo Multi Channel Co. Ltd» (продавець), укладено контракт №010716 від 01.07.2016, згідно якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, встановлених Сторонами в даному Контракті, виготовити та поставити, а покупець прийняти та сплати товари, зазначені в Специфікації до даного Контракту, в подальшому товар.

Відповідно до п.2.1. Контракту, ціни на Товар встановлюються в Специфікаціях до цього контракту в доларах США і включають в себе вартість товарів, упаковки, тари, маркування, стикерування, навантаження на транспортний засіб, доставки до вказаного місця призначення згідно Інкотермс 2010, а також витрати з митного оформлення товарів в країні Продавця та видачі товаросупровідних документів, вказаних в п. 4.8 даного Контракту.

Згідно п. 2.2 продавець зобов`язується поставити покупцю товар загальною вартістю до 500000,00 доларів США згідно підписаним сторонами Специфікацій, які являються невід`ємною частиною даного контракту.

Пунктом 2.3. Контракту передбачено, що остаточна сума Контракту дорівнюватиме сумі всіх підписаних та оплачених Специфікацій за період його дії.

Відповідно до п.2.6. ціни на товар розуміються на умовами FOB Нинбо Китай, у відповідності з умовами Інкотермс 2010, якщо інше не обумовлено в Специфікаціях та Інвойсах.

До контракту сторонами складено специфікацію №78 від 03.04.2020 на поставку товару (27 позицій) на загальну суму 34826,66 дол. США (умови поставки До контракту сторонами складено специфікацію №73 від 10.01.2020 на поставку товару за 38 найменуваннями на загальну суму 27 723,48 дол. США (FOB Нинбо Китай)

З метою митного оформлення товару позивачем до митного органу подано електронну декларації№UA110130/2020/013426, відповідно до якої до ввезення задекларовано сумки, прилади для приготування їжі, вироби побутові з чорних металів, інвентар для занять спортом, посуд столовий з фарфору, парасольки, зі складаним стрижнем, меблі для сидіння, спорядження для кемпінгу, меблі металеві, м`ячі з полімерного матеріалу, ручні щітки для прибирання.

Митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).

Для митного оформлення позивачем були подані документи: сертифікат якості, пакувальний лист, інвойс №B19LE1229-4 від 03.04.2020р., коносамент NBSL102311, автотранспортна накладна 67 від 16.05.2020р., декларація про походження товару №B19LE1229-4 від 03.04.2020р., рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги UAIM0339322 від 12.05.2020р., специфікація №78, контракт.

За результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2020/000082/1 від 19.05.2020р., згідно якого за результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом, до товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-г - резервний метод, визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визначеній митній вартості відповідно: тов. №4 до рівня вартості ЕМД від 25.02.2020 №UА500070/2020/207069 - 3,7723 дол.США/кг, №5 до рівня вартості ЕМД від 21.04.2020 №UА110130/2020/11307 - 3,13 дол.США/кг, №7до рівня вартості ЕМД від 14.05.2020 №UA500070/2020/216601 - 4,5100 дол.США/кг.

Неможливість визнання заявленої декларантом митної вартості в рішенні №UA110130/2020/000082/1 від 19.05.2020р., митний орган обґрунтовує наявністю розбіжностей в документах, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

- не підтверджено документально договірні стосунки між перевізником та імпортером. Договір щодо надання послуг з транспортування товару до митного оформлення не надано;

- в рахунку як складові суми витрат на доставку вантажу перевізником зазначено, що фрахт у розмірі 1190,0 дол.США виставлено за 40-футовий контейнер TGHU9530919. Ставка за послугу (БаФ-без розшифрування даного терміну) взята у подвійному розмірі 345*2= 690,0 дол.США. Сума у розмірі 99,0 дол.США теж не містить розшифрування процедур, здійснених перевізником;

- опис та кількість позицій вантажу в коносаменті №NBSL102283 не відповідає описовій частині рахунку від 12.05.2020 №UAIM0339322, де зазначений один товар.

Не погодившись з даним рішеннями, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.

Згідно ч.1 ст.246 Митного кодексу України (надалі - МК України), метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст.248 МК України, оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (ч.1 ст.257 МК України).

За положеннями ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1-2 ст.51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 ст.58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.5 ст.58 МК України).

За змістом ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Згідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч.1-2 ст.53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. У зв`язку з чим саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Щодо доводів митного органу відносно не підтвердження документально договірних стосунки між перевізником та імпортером, і ненадання до митного оформлення договору щодо надання послуг з транспортування товару, суд зазначає про їх безпідставність з огляду на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність договору між перевізником та імпортером, при наявність відповідного рахунку із зазначенням вартості транспортування оцінюваних товарів, як складової митної вартості, у повній мірі надає можливість визначити розмір вартості транспортних витрат, які заявлені при декларуванні, та не може бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Щодо посилання відповідача на відсутність розшифрування терміну та процедур складових вартості транспортних витрат зазначених у рахунку від 12.05.2020 №UAIM0339322, суд зазначає про їх безпідставність, з огляду на наступне.

Згідно рахунку від 12.05.2020 №UAIM0339322 загальна вартість транспортних послуг становить 53376,41 грн. (курс валюти 1USD = 26,971400 грн.), яка складається з наступних складових:

- ocean freight, кількість 1, ставка USD, сума 1190,00, сума в грн. 32095,97;

- БаФ, кількість 2 TEU, ставка 345,00 USD, сума 690,00, сума в грн. 18610,27;

- Cargo Value Serenaty 3, кількість 1FIX, ставка 99,00 USD, сума 99,00, сума в грн. 2670,17.

Відповідно до загальновизнаних абревіатур та термінів міжнародних морських вантажних перевезень BAF (Bunker Adjustment Factory) це бункерна надбавка – додатковий збір до базової ставки фрахту, величина залежить від вартості палива на міжнародному ринку. Може змінюватись щомісячно або щоквартально. Як правило, розраховується відносно TEU, при цьому під TEU (twenty-foot equivalent unit) розуміється двадцятифутовий еквівалент - умовна одиниця виміру вміщення вантажних транспортних засобів. Враховуючи те, що буквенно-цифрове маркування контейнера TGHU9530919 визначено, як 40НС (сорокофутовий (High Cube) збільшений по висоті), то додатковий збір до базової ставки фрахту застосований у двократному розмірі відносно TEU.

Відносно терміну Cargo Value Serenity, це є додатковою опцією транспортної компанії CMA CGM SHIPING AGENCIES при втраті вантажу, яка розширює межі випадків, при яких клієнти будуть отримувати компенсацію незалежно від зобов`язань (http://www.cma-cgm.com/services/serenity).

Щодо посилань відповідача на невідповідність опису та кількості позицій вантажу в коносаменті №NBSL102283, описовій частині рахунку від 12.05.2020 №UAIM0339322, де зазначений один товар, суд також зазначає про їх безпідставність, з огляду на те, що до митного оформлення (електрона декларація №UA110130/2020/013426) відносно поставки за специфікацію №78 від 03.04.2020, надавався інший коносамент (BILL OF LADING) №NBSL102311 від 09.04.2020р., у зв`язку з чим необґрунтованим є порівняння товарів за коносаментом №NBSL102283 та рахунком від 12.05.2020 №UAIM0339322.

Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не було встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, які необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, є протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно із частиною 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду у розмірі 2102,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №5667741680 від 21.10.2020 року.

Отже, судовий збір у сумі 2102,00 грн. підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі – Дніпровської митниці Держмитслужби.

Також, п.1 ч.3 ст.132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст.134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що між адвокатом Адвокатським об`єднанням «АЛМ» та ТОВ «Омега» укладено договір про надання правничої допомоги №30 від 02.11.2020 року, відповідно до якого клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання здійснити оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Дніпропетровської митниці Держмитслужби №UA110130/2020/000082/1 від 19.05.2020 року.

Додатковою угодою №1 від 02.11.2020 року до договору про надання правничої допомоги №30 від 02.11.2020р., сторони узгодили, що гонорар є фіксованим і включає в себе повне юридичне супроводження процесу оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів Дніпропетровської митниці Держмитслужби №UA110130/2020/000082/1 від 19.05.2020 року., в суді першої інстанції та складає 8000,00 грн.

Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

Відповідно до ст.28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 р., гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Таким чином, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).

Враховуючи не надання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом із зазначенням витраченого адвокатом часу на виконання відповідних робіт (надання послуг), що унеможливлює перевірку співмірності розміру витрат на оплату послуг адвокату у порядку пункту 5 статті 134 КАС України, суд вважає необґрунтованою суму витрат у розмірі 8000,00 грн. на правову допомогу, внаслідок чого відсутні правові підстави для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA 110130/2020/000082/1 від 19.05.2020 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА" (вул.Панікахи, буд.15, м.Дніпро, 49041; код ЄДРПОУ 30982361) судові витри зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (вул.Княгині Ольги, буд.22, м.Дніпро, 49038; код ЄДРПОУ 43350935).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко