Ухвала суду № 95133944, 24.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА про відмову про залишення позовної заяви без розгляду

24 лютого 2021 року Справа № 160/12904/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В. за участі секретаря судового засіданняАлєксєєнко К.С., за участі: представника позивача: представника відповідача: Бурмака С.А. Прокоф`єва Є.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовною заявою приватного акціонерного товариства “Криворіжхліб” до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2019 року приватне акціонерне товариство “Криворіжхліб” звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з вимогами:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення, прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 11 липня 2019 року №0020161420 та №0020151420.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства “Криворіжхліб” з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ ВКФ “ОБРАЗ” за період з 01.06.2018 року по 30.06.2018 року, ТОВ “УКРГРАНДПОСТАЧ” за період з 01.10.2018 року по 31.10.2018 року. За наслідками перевірки контролюючим органом складено акт від 07.06.2019 року №31798/04-36-14-20/00381522. Проте, позивач вказує, що акт перевірки від 07.06.2019 року не відповідає дійсним обставинам справи, тому оскаржувані податкові повідомлення – рішення є незаконними, протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/12904/19 та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 23.03.2020 року провадження у справі № 160/12904/19 зупинено до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

Ухвалою суду від 03.02.2021 року заяву приватного акціонерного товариства “Криворіжхліб” про поновлення провадження задоволено. Поновлено провадження в адміністративній справі №160/12904/19, продовжено розгляд справи зі стадії підготовчого провадження, на якій його було зупинено. Призначено підготовче засідання.

Слід зазначити, що 22.01.2021 року Головним управління ДПС у Дніпропетровській області подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з огляду на правову позицію, яка узгоджується у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 року у справі №500/2486/19. Так аргументи такого клопотання зводяться до того, що Верховний Суд вважає, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Суд зауважив, що аналіз статті 102 ПК України свідчить про те, що після закінчення визначеного у ній строку давності питання вирішення спору, зокрема, щодо правомірності податкового повідомлення-рішення, взагалі не може бути поставлене перед контролюючим органом вищого рівня або судом. Отже, Верховний Суд вважає, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні. Крім того, численні юридичні наслідки, які з огляду на положення п.п. 14.1.175 п.14.1 ст. 14, п. 57.3 ст. 53, ст. 59, ст. 88-89, п. 95.2 ст. 95, ст. 126 ПК України виникають або можуть виникнути внаслідок реалізації контролюючим органом своїх повноважень та обов`язків, після того, як визначене контролюючим органом грошове зобов`язання набуло статусу узгодженого, настають у значно менший строк, ніж 1095 днів. Тому надання такого строку для звернення до суду з вимогою про оскарження податкового повідомлення - рішення або іншого рішення контролюючого органу щодо визначення грошового зобов`язання створювало б непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, зокрема, щодо обсягу прав і обов`язків як платників податків, так і контролюючих органів. Отже, Верховний Суд у справі №500/2486/19 відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 3 квітня 2020 року у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і вважав за необхідне сформулювати такий правовий висновок. Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас, норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень- рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, шо настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. Для забезпечення узгодженості судової практики з висновком, викладеним у цій постанові, Верховний Суд зазначає, що під час вирішення тотожних спорів повинні враховуватися наведені висновки щодо застосування норм права незалежно від того, чи перераховані всі постанови Верховного Суду, в яких викладено правову позицію, від якої відступила судова палата у справі №500/2486/19. Водночас Верховний Суд на виконання частини другої статті 356 КАС України, здійснив у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 вказівку про те, як саме повинна застосовуватись норма права, із застосуванням якої не погодилась судова палата. Так, Верховний Суд зазначив, що зміна підходів щодо питання тривалості строку звернення до суду в податкових спорах після використання процедури адміністративного оскарження відбулася саме з ухваленням Верховним Судом постанови від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18, висновки якої правильно розтлумачили суди попередніх інстанцій у цій справі. Водночас предметом спору у справі №640/20468/18 було рішення контролюючого органу, яке не пов`язане з визначенням грошових зобов`язань. У справі №500/2486/19 Верховний Суд формулює висновок у розвиток і уточнення зазначеного підходу при оскарженні податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючого органу про нарахування грошових зобов`язань. Проте зміна підходів до правозастосування в таких правовідносинах не була непередбачуваною. Верховний Суд вказав, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики. Водночас, при розгляді справи №500/2486/19 Верховний Суд приходить до висновку, що оскільки у цій справі звернення до суду з вимогами про скасування рішень відбулося вже після зміни правового підходу і позивач не навів поважних причин пропуску строку, які б давали підстави для його поновлення, а судові рішення ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду не вбачає підстав для скасування судових рішень, оскільки в цьому разі неможливо стверджувати про прояв правового пуризму.

Отже, відповідач вважає, що ПАТ «Криворіжхліб» було здійснено досудове врегулювання, подано скаргу до ДПС України. Відповідь на скаргу зареєстровано від 18.10.2019 року № 6043/6/99-00-08-05-02 року, позивач рішення отримав 29.10.2019 року, відповідно ухвали суду від 26.12.2019 року у справі №160/12904/19 про відкриття провадження - адміністративний позов був поданий 20.12.2019 року. Таким чином був порушений строк звернення з позовною заявою.

У судове засідання 24.02.2021 року прибув представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував щодо залишення позову без розгляду.

Представник відповідача просив задовольнити з підстав та мотивів, які висловлені останнім у клопотанні про залишення позову без розгляду.

Розглядаючи клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

Відповідно до частини 1статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Отже КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

За загальним правилом визначеним частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів.

Так, відповідно до пункту56.1статті56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом56.18статті56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом133.4статті133цьогоКодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що Податковим кодексом України врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов`язань.

Суд не приймає доводи відповідача, які ґрунтуються на висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 11.10.2019 у справі №640/20468/18, оскільки правовідносини в цій справі не є релевантними. Адже, суд касаційної інстанції у справі №640/20468/18 висловив позицію щодо строків оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної за умови досудового оскарження цього рішення.

Разом з тим, у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 Верховний Суд зазначив, що норма пункту56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Крім того, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що з метою додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

Відтак, суд вважає, що наведені відповідачем доводи щодо несвоєчасності звернення до суду з позовом є такими, що не відповідають правильному застосуванню законодавчих норм.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, на підставі акту перевірки від 07.06.2019 року за №31798/04-36-14-20/00381522 ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.07.2019 року:

- № 0020161420, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 897 315,00 гривень та нарахована штрафна санкція 448 657,50 гривень;

- № 0020151420, яким зменшено розмір від`ємного значення суму податку на додану вартість в розмірі 1 483 520,00 гривень.

Зазначені податкові повідомлення-рішення отримано ПАТ «Криворіжхліб» засобами поштового зв`язку 06.08.2019 року та зареєстровано в день їх отримання в журналі вхідної кореспонденції позивача під вхідним індексом (номером) 203, що підтверджено матеріалами справи.

Як зазначив позивач в поясненнях, які надані до суду 16.02.2021 року, оскільки податкові повідомлення-рішення мають силу виконавчого документу, дата та вхідний індекс (номер) документу, резолюція керівника проставлені на окремому аркуші, який скріплює зазначені документи.

В зв`язку із неправомірністю збільшення грошового зобов`язання з ПДВ та зменшення від`ємного значення суми ПДВ, що визначено вказаними податковими повідомленнями-рішеннями. Товариством було оскаржено їх до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 09.09.2019 року № 1025/16199-00-08-05-02 строк розгляду скарги продовжено до 19.10.2019 року (включно). Зазначене рішення отримано ПАТ «Криворіжхліб» засобами поштового зв`язку та зареєстровано в день його отримання в журналі вхідної кореспонденції позивача під вхідним індексом (номером) 241, що підтверджено матеріалами справи.

За результатами розгляду скарги Державна податкова служба України прийняла рішення №6043/6/99-00-08-05-02 від 18.10.2019 року, яким податкові повідомлення-рішення від 11.07.2019 року № 0020161420 та № 0020151420 залишено без змін, а скаргу ПАТ «Криворіжхліб» без задоволення. Рішення від 18.10.2019 року отримано ПАТ «Криворіжхліб» через засоби поштового зв`язку 29.10.2019 року та зареєстровано в день його отримання в журналі вхідної кореспонденції позивача під вхідним номером 290, що підтверджено матеріалами справи.

Разом з цим, суд зазначає, що оскільки спірні правовідносини у даній справі виникли до зміни правового регулювання питання строків звернення до суду, викладених у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 року у справі №500/2486/19, то в задоволенні клопотання відповідача про залишення даної позовної заяви без розгляду слід відмовити.

До того ж, суд звертає увагу, що питання доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Зазначене визнано порушенням пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 24 лютого 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. Виготовлення рішення у повному обсязі здійснено 25 лютого 2021 року.

Враховуючи вище викладене, керуючись статтями 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Копію ухвали надіслати сторонам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду складений 25 лютого 2021 року.

Суддя С. В. Прудник