Рішення № 95133735, 24.02.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року ЛуцькСправа № 140/17015/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького прикордонного загону (Військова частина 9971) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Луцького прикордонного загону (Військова частина 9971) (далі - відповідач, В/Ч 9971) про визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати при звільненні компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами, встановленими Розпорядженням Адміністрації Держприкордонслужби України від 17 лютого 2020 року №41 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації», зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити з урахуванням раніше проведених виплат грошову компенсацію за все належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, та за цінами предметів обмундирування, визначеними станом на 01 січня 2020 року Розпорядженням Адміністрації Держприкордонслужби України від 17 лютого 2020 року №41 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 в період з 22 липня 1999 року по 01 серпня 2020 року проходив військову службу в Луцькому прикордонному загоні (військова частина 9971) та знаходився на всіх видах матеріального та фінансового забезпечення, які передбачені законодавством для військовослужбовців.

Згідно наказу начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 25 червня 2020 року №296-ОС позивача було звільнено з військової служби у запас, у зв`язку з закінченням строку контракту та наказом начальника Луцького прикордонного загону (Військова частина 9971) 31 липня 2020 року №459-ос, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 01 серпня 2020 року.

Під час звільнення з військової служби у запас ОСОБА_1 звернувся до начальника Луцького прикордонного загону з рапортом від 30 липня 2020 року про нарахування та виплати грошової компенсації вартості неотриманого речового майна та 06 серпня 2020 року відповідач виплатив йому компенсацію за неотримане речове майно у сумі 44394,24 грн.

Вказує, що у довідці про вартість речового майна, право на яке позивач набув при проходженні військової служби, здійснено нарахування вартості речового майна пропорційно термінів його носіння, тим самим зменшивши розмір грошової компенсації за неотримане, під час служби, речове майно та всупереч Порядку №178, застосовано при розрахунку компенсації ціни на речове майно станом не на 01 січня 2020 року, у той час як пунктом 5 Порядку № 178 визначено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Адміністрацією Держприкордонслужби станом на 01 січня поточного року, що знову таки призвело до порушення права на отримання компенсації у розмірі визначеному законодавством. Порівнюючи ціни на предмети обмундирування зазначені у довідці про вартість речового майна убачається невідповідність застосованих цін тим, що визначені вищезазначеним Розпорядженням від 17 лютого 2020 року № 41.

На думку позивача, при нарахуванні грошової компенсації за неотримане речове майно застосуванню підлягає саме абзац 2 пункту 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядок № 178, а не підзаконні акти, які звужують обсяг майнових прав військовослужбовця та суперечать вимогам зазначеного Закону, та тягнуть за собою порушення принципу юридичної визначеності.

З наведених підстав просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Луцький прикордонний загін у відзиві на позов від 20 січня 2021 року №14/455 позовних вимог не визнав. Повідомив, що ОСОБА_1 дійсно проходив військову службу в Луцькому прикордонному загоні в період з 22 липня 1999 року по 01 серпня 2020 року та згідно наказу начальника Луцького прикордонного загону від 31 липня 2020 року №459-ос, його виключено зі списків військової частини з 01 серпня 2020 року у зв`язку із звільненням.

Зазначає, що не вбачає невідповідність чи суперечність норм Порядку №178 та Інструкції №1132, оскільки Порядок № 178 визначає механізм виплати вартості грошової компенсації за не отримане речове майно (преамбула), а Інструкція №1132 - організацію та порядок речового забезпечення визначених категорій осіб (преамбула).

Відтак, застосування Інструкції №1132, зокрема положення про пропорційність часу, що минув з дня виникнення права на отримання майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу, є законним та обґрунтованим.

На виконання пункту 5 Порядку №178 Адміністрацією державної прикордонної служби України було видане розпорядження від 17 лютого 2020 року №41 «Про доведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився». Даним розпорядженням затверджено додатки №1 та №2 - щодо вартості належних до видачі предметів речового майна.

З огляду на вказане відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю (арк. спр. 24-29).

Інших заяв по суті справи, передбачених статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами (арк. спр. 20-21).

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Луцькому прикордонному загоні в період з 22 липня 1999 року по 01 серпня 2020 року, що підтверджується довідкою В/Ч 9971 від 03 грудня 2020 року №1/819 (арк. спр. 10).

Згідно посвідчення від 23 грудня 2015 року серії НОМЕР_1 позивач має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (арк. спр. 17).

На підставі наказу начальника 6 прикордонного загону від 31 липня 2020 року №459 - ос ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 01 серпня 2020 року (арк. спр. 11).

Позивач звернувся до відповідача з рапортом від 30 липня 2020 року, в якому просив виплатити грошову компенсацію замість неотриманого під час проходження військової служби речового майна (арк. спр. 12).

Відповідно до довідки №52 про вартість речового майна, що належить до видачі підплковнику ОСОБА_1 нараховано грошову компенсацію за недоотримане під час проходження служби речове майно в загальном розмрі 45070,30 грн (арк. спр. 15).

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, нарахування компенсації за недоотримане речове майно було здійснене відповідачем відповідно до цін на речове майно, які були встановлені в період набуття права на отримання відповідного майна, та із застосуванням пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу.

Проте, позивач не погодився з таким нарахуванням та уважаючи, що відповідачем порушено порядок і умови здійснення компенсації за належне але неотримане протягом проходження військової служби речове майно звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За змістом частини першої статті 9-1 вказаного Закону продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, який набув чинності 22 березня 2016 року (далі - Порядок №178).

Як визначено пунктом 2 Порядку №178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Відповідно до пункту 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Пунктом 4 Порядку №178 установлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Відповідно до пункту 5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Як слідує з матеріалів справи, довідку про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 за формою згідно з додатком до Порядку № 178 складено на підставі розпоряджень АДПСУ від 11 лютого 2017 року № 33 та від 30 січня 2019 року№ 21.

У той час як пунктом 5 Порядку № 178 визначено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Адміністрацією Держприкордонслужбистаном на 01 січня поточного року.

Розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17 лютого 2020 року №41 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації» визначено вартість предметів обмундирування для визначення розміру компенсації за речове майно при звільненні військовослужбовців у 2020 році.

Суд зазначає, що при звільненні військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується, шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби, а грошова компенсація підлягає нарахуванню відповідно до виду й кількості неотриманого речового майна та його вартості станом на поточний рік.

При цьому, судом враховано, що наведені вище нормативно-правові акти не містять можливості застосування інших умов при нарахуванні такої компенсації, як-от визначивши вартість речового майна пропорційно до часу його використання, врахувавши вартість одиниці речового майна станом не на 01 січня поточного року тощо.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи судом установлено, що проведене нарахування грошової компенсації за неотримане речове майно позивача не відповідає порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, відповідачем було застосовано пропорцію часу, що минув з дня виникнення в позивача права на отримання речового майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. Окрім того, вартість одиниць речового майна не відповідає цінам, які визначені розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17 лютого 2020 року №41 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації» станом на 1 січня поточного року (тобто року виключення позивача зі списків особового складу й здійснення виплати компенсації).

Відтак, указані дії відповідача суд оцінює як такі, що не відповідають нормативному регулюванню даних правовідносин і не узгоджуються з вимогами чинного законодавства України в сфері соціального захисту військовослужбовців.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що згідно з Інструкцією про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 жовтня 2016 року №1132 (далі - Інструкція №1132) визначено, що нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права па отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. Також зазначає, що нарахування компенсації по цінам за роками видачі речового майна здійснювалося з урахуванням розпоряджень Адміністрації Держприкордонслужби від 11 лютого 2017 року №33, від 06 лютого 2018 року №30, від 30 січня 2019 року №21, від 17 лютого 2020 №41.

Однак суд не погоджується з такими доводами відповідача з огляду на таке.

Відповідно до пункту 10 Інструкції №1132 речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається в їхню власність. За неотримане згідно із встановленими нормами речового забезпечення речове майно їм виплачується грошова компенсація у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.

При цьому, норми Інструкції №1132 не слід оцінювати як доповнюючі або конкретизуючі, оскільки, вони фактично звужують право особи на грошову компенсацію та зменшують розмір відповідних виплат.

Таким чином, при нарахуванні та виплаті грошової компенсації вартості за неотримане речове слід керуватися відповідним належним актом вищої юридичної сили постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178. Норми ж Інструкції підлягають використанню лише в частинах, які не суперечать такому акту.

Суд наголошує на тому, що відповідно до частини першої статті 9-1 Закону №2011-ХІІ порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи те, що саме Порядком №178, встановлено, що довідка про вартість речового майна, яка належить до видачі видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони саме станом на 1 січня поточного року, відтак дії відповідача щодо нарахування та виплати при звільненні позивача компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами встановленими розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17 лютого 2020 року №41 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації» є протиправними.

При цьому, суд уважає, що твердження відповідача про те, що позивач при звільненні написав рапорт про бажання отримати грошову компенсацію замість належних до видачі предметів речового майна т з порядком нарахування та виплати грошової компенсації за не отримане під час служби речове майно ознайомлений, не свідчать про відсутність у прикордонного загону обов`язку, як суб`єкта владних повноважень, дотримуватись вимог Закону №2011-ХІІ та Порядку №178. Крім того, такі доводи відповідача не свідчать про обґрунтованість вирішення спірного питання на підставі підзаконних актів, які суттєво звужують обсяг прав позивача як військовослужбовця.

Також при вирішенні даного спору суд враховує правову позицію викладену у пункті 54 Постанови Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі №815/5826/16, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у якій зазначено, що з боку військової частини порушено право позивача на отримання компенсації за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня року, в якому проведено виплату і аналогічні висновки міститься в постанові Верховного Суду від 23 серпня 2019 року у справі №2040/7697/18 та в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №809/1488/16.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення. Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Луцького прикордонного загону (Військова частина 9971) (43005, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Стрілецька, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 14321661) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Луцького прикордонного загону (Військова частина 9971) щодо нарахування та виплати при звільненні ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами, встановленими розпорядженням Адміністрації прикордонної служби України від 17 лютого 2020 року №41 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації".

Зобов`язати Луцький прикордонний загін (Військова частина 9971) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , з урахуванням раніше проведених виплат, грошову компенсацію за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів обмундирування, визначеними станом на 01 січня 2020 року розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17 лютого 2020 року №41 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення складено 24 лютого 2021 року.