Ухвала суду № 95133726, 25.02.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про зупинення провадження по справі

м. Вінниця

25 лютого 2021 р. Справа № 120/181/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що працює на посаді судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області та має право на отримання суддівської винагороди відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Позивач вказав, що в період з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року суддівська винагорода, передбачена статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виплачувалась відповідачем із застосуванням обмеження її нарахування, передбаченого частиною 3 статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із змінами та доповненнями, внесеними Законом №553-IX від 13.04.2020 року.

На переконання позивача, дії відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 із застуванням обмеження її нарахування, передбаченого частиною 3 статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із змінами та доповненнями, внесеними Законом України №553-IX від 13.04.2020 року, є протиправними, оскільки питання суддівської винагороди регулюється спеціальним законом - Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Окрім того, позивач, посилається на рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 року №10-р/2020, яким визнано неконституційним Закон України № 553-ІХ від 13.04.2020 року, а в п. 4.3 цього рішення зазначено, що втрачені в зв`язку з обмеженням суддівської винагороди кошти необхідно компенсувати відповідними виплатами, оскільки суддівська винагорода є елементом конституційного статусу судді.

Оскільки відповідач добровільно не компенсував втрачену суддівську винагороду за період з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду, у якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди у період з 18.04.2020 року до 28.08.2020 року із застосуванням статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік";

- зобов`язати відповідача провести перерахунок його суддівську винагороду за період з 18.04.2020 року до 28.08.2020 року включно, обчисливши її відповідно до статті 13 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус судді" та виплатити недоотриману частину.

Ухвалою від 16.01.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 08.02.2021 року.

Ухвалою від 08.02.2021 року підготовче засідання відкладено на 25.02.2021 року.

10.02.2021 року Територіальне управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області подало відзив на позовну заяву.

Сторони у підготовче судове засідання 25.02.2021 року не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи факт неявки сторін у судове засідання та відсутність перешкод для розгляду справи, визначених статтею 205 КАС України, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд вважає за необхідне, із власної ініціативи, вирішити питання щодо наявності підстав для зупинення провадження в цій справі.

З Єдиного державного реєстру судових рішень судом з`ясовано, що ухвалою Верховного Суду від 11.01.2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою Державної судової адміністрації України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.12.2020 року у справі № 340/1916/20.

Предметом розгляду даної справи, зокрема, є питання стосовно виплати суддівської винагороди із застосуванням обмеження нарахування у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, дана адміністративна справа має аналогічний предмет доказування у справі, що перебуває на розгляді у Верховного Суду, оскільки спір між сторонами у цій справі виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одним й тими ж нормами права.

Пунктом 5 частини 2 статті 236 КАС України встановлено, що суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини у п. 58 рішення від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04), зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року).

Обґрунтовуючи підстави для зупинення провадження у справі, суд зазначає, що згідно частиною 1 статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Одним із способів практичного втілення вказаної Конституційної норми є забезпечення ефективного судового захисту прав, свобод та інтересів особи за допомогою становлення єдності судової практики.

Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII, єдність системи судоустрою забезпечується, в тому числі єдністю судової практики.

Згідно з частиною 1 статті 36 Закону № 1402-VIII, Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Отже, з урахуванням положень пункту 5 частини 2 статті 236 КАС України та беручи до уваги ту обставину, що формування відповідних правових позицій Верховного Суду у справі №340/1916/20, може вплинути на наслідки розгляду даної справи, суд дійшов висновку щодо необхідності зупинення провадження у справі №120/181/21-а до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №340/1916/20.

Аналогічного правового висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 04.02.2021 року у справі №560/5053/20, від 03.02.2021 року у справі 560/2861/20.

Керуючись стаття 236, 248, 256 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у справі №120/181/21-а до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №340/1916/20 (провадження №К/9901/369/21).

Копії ухвали направити учасникам справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна