Рішення № 95132225, 19.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.01.2021Справа № 910/18559/19

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко - Легких Г. П.,

за участю секретаря - Андрєєнков О. Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи

За позовом Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (01001, м. Київ, вулиця Хрещатик, будинок 44, поверх 3; ідентифікаційний код: 31025266)

До 1) Громадської організації "Українська агенція з авторських та суміжних прав" (04060, м. Київ, вулиця Вавілових, будинок 15-А; ідентифікаційний код: 39939650);

2) Broadcast Music Inc. (BMI) (7 World Center, 250 Greenwich Street New York, USA, 10007-0030; 7-й Всесвітній торговий центр, вулиця Грінвіч, буд. 250, м. Нью-Йорк, США, 10007-0030)

За участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

За участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

Про визнання правочину недійсним

За участі представників учасників справи:

Від позивача: Гур`єв А.А. (приймає участь у відеоконференції за допомогою Easy Con);

Від відповідача-1: Мельник В.А. (довіреність № 19 від 04.01.2021, ордер серія КС № 640067);

Від відповідача-2: не прибув;

Від третіх осіб: не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації "Українська агенція з авторських та суміжних прав" (далі відповідач -1) та Broadcast Music Inc. (BMI) (далі відповідач -2) про визнання правочину недійсним.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач просить визнати недійсним Договір про заміну сторони до Договору про взаємне представництво інтересів щодо управління правами у сфері публічного виконання і публічного сповіщення музичних творів від 31.12.2004 з BMI (США), укладений між Broadcast Music Inc., Громадською організацією "Українська агенція з авторських та суміжних прав" та Державною організацією "Українське агентство з авторських та суміжних прав", оскільки вважає що правочин, а саме підписання Договору про заміну сторони було здійснено особою, повноваження якої були обмежені для вчинення таких дій.

Крім того, разом з позовною заявою позивач подав клопотання про витребування у відповідача-1 доказу, а саме Договору про заміну сторони до Договору про взаємне представництво інтересів щодо управління правами у сфері публічного виконання і публічного сповіщення музичних творів від 31.12.2004 з BMI (США), укладеного між Broadcast Music Inc., Громадською організацією "Українська агенція з авторських та суміжних прав" та Державною організацією "Українське агентство з авторських та суміжних прав".

08.01.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/18559/19, розгляд справи ухвалив здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 30.06.2020.

Також суд в ухвалі від 08.01.2020 зобов`язав позивача надати суду: нотаріально засвідчений переклад на англійську мову копії ухвали суду про відкриття провадження у справі № 910/18559/19 від 08.01.2020 (4 примірники) для направлення відповідачу-2 у порядку, встановленому Конвенцією; нотаріально засвідчений переклад на англійську мову копії позовної заяви з додатками; (4 примірники) для направлення відповідачу-2 у порядку, встановленому Конвенцією, задовольнив клопотання позивача про витребування доказів та витребував у Громадської організації "Українська агенція з авторських та суміжних прав" оригінал та належним чином засвідчену копію Договору про заміну сторони до Договору про взаємне представництво інтересів щодо управління правами у сфері публічного виконання і публічного сповіщення музичних творів від 31.12.2004, укладеного між Broadcast Music Inc. (BMI), Громадською організацією "Українська агенція з авторських та суміжних прав" та Державною організацією "Українське агентство з авторських та суміжних прав".

Крім того, суд 08.01.2020 зупинив провадження у справі № 910/18559/19, у зв`язку з необхідністю повідомлення відповідача - 2 - Broadcast Music Inc. (BMI) про відкриття провадження у справі, у порядку передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965.

27.01.2020 від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи документів.

28.01.2020 від відповідача - 1 надійшов відзив на позовну заяву.

03.02.2020 суд направив на адресу позивача лист, в якому просив здійснити переклад, складеного судом 03.02.2020, судового доручення про вручення документів на англійську мову.

21.02.2020 позивач надав суду клопотання про приєднання до матеріалів справи документів - належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на англійську мову копії судового доручення про вручення документів від 03.02.2020 у справі № 910/18559/19.

02.03.2020 суд направив судове доручення від 03.02.2020 на адресу компетентного органу.

26.05.2020 від позивача надійшло клопотання про включення до складу судових витрат витрат, пов`язаних із залученням перекладача та письмові пояснення та заява про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача та відповідача - 1.

02.09.2020 від відповідача - 1 надійшло повідомлення про зміну місцезнаходження відповідача - 1.

19.10.2020 на адресу суду від Міжнародної служби Гаазької конвенції надійшли документи направлені судом на адресу компетентного органу із супровідним листом (складеним англійською мовою).

27.10.2020 суд поновив провадження у справі, зобов`язав позивача надати нотаріально засвідчений переклад на українську мову повідомлення по Міжнародної служби Гаазької конвенції та доданих до нього документів, з метою встановлення їх змісту та підготовче засідання у справі призначив на 24.11.2020, про що постановив відповідну ухвалу.

06.11.2020 від представника позивача надійшло клопотання про участі у підготовчому засіданні у режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 24.11.2020 суд задовольнив заяву Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача та відповідача - 1, залучив до участі у справі ОСОБА_1 у якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та ОСОБА_2 у якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, та відклав підготовче судове засідання на 05.01.2021.

25.11.2020 від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи документів.

04.12.2020 від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи документів.

29.12.2020 від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду.

05.01.2021 від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи документів.

В судовому засіданні 05.01.2021 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 19.01.2021.

13.01.2021 від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В судове засідання 19.01.2021 відповідача - 2 та треті особи не прибули, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. докази чого наявні в матеріалах справи.

Позивач та відповідача - 1 в судове засідання 19.01.2021 прибули та надали суду усні пояснення по суті справи, в яких позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, а відповідач - 1 проти задоволення позовних вимог заперечив.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем - 1 матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 31.12.2004 між Компанією Broadcast Music Inc. (BMI) та Державним підприємством "Українське агентство з авторських і суміжних прав" укладено договір про взаємне представництво інтересів (далі - договір про взаємне представництво).

Відповідно до договору про взаємне представництво (параграф ІІ. ДОЗВОЛИ) Агентство надає ВІМ на невиключній основі, відповідно до умов підпунктів (а) та (б) даного параграфу II (1), на певний термін на території ВМІ, усі права, якими володіє або які отримає Агентство на сповіщення та будь-яке публічне виконання творів Агентства будь-якими способами, як вже відомими так і тими, що будуть розроблені пізніше, а також право видавати дозволи на такі дії; але сюди не включаються драматичні права, право на виконання музично-драматичних творів в цілому або їхніх значних частинах, право представляти індивідуальні твори в драматичних постановках або право використовувати музику, на яку є дозвіл відповідно до нижченаведених умов даного договору, у будь-якому іншому контексті, що може означати використання "великих прав".

а) Даний договір розповсюджується тільки на використання творів Агентства на території ВМІ. Будь-яке ліцензування або використання творів Агентства користувачем, Оn-Lіnе провайдером, чи через супутники, Інтернет або будь-яким іншим чином, за межами території ВМІ, виключені з цього Договору та зберігається за Агентством;

б) Агентство не має права надавати "невиключні" права на виконання творів Агентства будь-якій іншій організації, що надає дозволи на виконання, на території ВМІ;

в) Сторони встановлюють, що ВМІ та його ліцензіати користуються всіма правами на твори Агентства, властивими для звичайної передачі прав на виконання, якими користуються ліцензіати ВМІ на музичні композиції на території ВМІ;

г) У кожному випадку, коли Договір виконується членом Агентства протягом терміну за даним Договором або був виконаний протягом терміну будь-якого попереднього Договору між ВМІ та Агентством щодо публікації будь-яким видавцем - членом ВМІ будь-якої музичної композиції з репертуару Агентства на території ВМІ, передача права, що міститься в цьому параграфі II (1) повинна автоматично розповсюджуватись на таку музичну композицію. У кожному випадку, коли договір, що виконується членом Агентства щодо твору Агентства на території ВМІ видавцем, що підпорядкований ВМІ, втратить силу, передача прав, обумовлена в цьому параграфі II (І) по відношенню до цього твору Агентства, має залишатися в силі до того часу, поки договір буде виконуватись членом Агентства стосовно публікації твору Агентства на території ВМІ видавцем, який має бути членом американської організації з ліцензування прав на виконання, іншої ніж ВМІ, і Агентство повинне надати ВМІ письмове посвідчення щодо цього принаймні за 30 (тридцять) днів перед датою вступу в силу такого Договору;

д) Агентство зобов`язане повідомляти ВМІ шляхом попереднього письмового повідомлення не пізніше, ніж за дев`яносто (90) днів до закінчення терміну членства члена Агентства, у кожному випадку, коли Агентство передає права, обумовлені в цьому параграфі II (1), на твір, вказаний у підпунктах (д) (іі) та (д) (ііі) параграфу І (І) даного Договору, зазначена передача права є дійсною щонайменше протягом трьох (3) років (або менше, у випадку, якщо термін членства видавця (підпункт І (1)(д)(іі)) або письменника (підпункт І (1)(д)(ііі)) в Агентстві закінчиться до завершення терміну дії вищезазначеної передачі права ВМІ) з терміном дії, починаючи з календарного кварталу і завершуючись в кінці вищезазначеного трирічного періоду будь - якого наступного календарного;

е) 3 метою отримання належної частини винагороди, яка сплачується згідно з Актом про Домашній Аудіозапис від 1992 року (тут і далі Закон про Домашнє Копіювання), прийнятий Конгресом 1 жовтня 1992 року, який надає різним Сторонам, включаючи, але не обмежуючись лише авторами, композиторами, і видавцями, право вимагати визначену частку від зібраних за зазначеним Законом сум за продаж обладнання та програмного забезпечення для обробки аудіосигналів у цифровому форматі;

(i) За даним Договором Агентство передає ВМІ виключне право на представництво інтересів та вимог усіх членів/авторів, композиторів та окремих видавців Агентства в судах, органах державної влади та перед третіми особами відносно творів Агентства, які передані ВМІ згідно з цим параграфом ІІ(1);

(ii) На дату підписання даного Договору встановлюється, що Товариства з прав на виконання в США представлятимуть відповідних авторів та композиторів, що стали членами цих Товариств з прав на виконання, тоді як Агентство Гарі Фокса представлятиме права всіх видавців Сполучених Штатів (включаючи суб-видавців) стосовно винагороди, яка утворилася за Законом про Домашнє Копіювання. При цьому у випадку, коли окремий видавець, що став членом ВМІ, не бажає, щоб його представляло Агентство Гарі Фокса, і просить ВМІ представляти також і його інтереси, і якщо такий видавець, що став членом ВМІ, є суб - видавцем певних композицій, які представляє Агентство, Агентство погоджується на те, що ВМІ може також представляти права і таких видавців (це стосується композицій, виданих суб-видавцем) і передає ВМІ всі необхідні права для здійснення необхідного представництва цих композицій та збору відповідної винагороди видавцям таких композицій.

Згідно з цим Договором ВМІ передає Агентству виключне право на Термін та на території Агентства, видавати дозволи на будь-яке виконання (як це зазначено вище в параграфі 1 (б), за виключенням права видавати дозволи на такі дії, як передбачено підпунктом (а) цього параграфу ІІ (2); але сюди не включаються драматичні права, право на виконання музично-драматичних творів в цілому або в їхніх значних частинах, право представляти індивідуальні твори в драматичних постановках або право використовувати музику, на яку є дозвіл відповідно до даного Договору, у будь-якому,іншому контексті, що може являти собою використання "великих прав" за даним Договором.

а) Даний Договір розповсюджується тільки на використання творів ВМІ на території Агентства. Будь-яке ліцензування або використання творів ВМІ користувачами, On-line провайдерами, через супутники, Інтернет чи будь-яким іншим чином, за межами території Агентства, виключені з даного Договору та зберігається за ВМІ;

б) за даним Договором Агентство є єдиним представником інтересів ВМІ, як зазначено вище в цьому параграфі 2, на території Агентства протягом Терміну даного Договору;

в) Сторони встановлюють, що Агентство та його ліцензіати користуються всіма правами на твори ВМІ, властивими для звичайної передачі прав на виконання, і якими користуються ліцензіати Агентства на музичні композиції на території Агентства.

В параграфі ІV договору про взаємне представництво інтересів сторони погодили, що кожна сторона погоджується застосовувати до виконання творів іншої сторони на своїй території такі є самі правила розподілу та ставки, які вказана сторона застосовує до своїх власних авторів/композиторів та видавців композицій, права на виконання яких вона ліцензує. Виплати зроблені однією стороною іншій, повинні супроводжуватися звітом про розрахунок винагороди із зазначенням відповідного періоду часу та інформації, визначеної договором.

31.12.2004 сторонами було викладено ст. 5 договору в іншій редакції.

02.03.2015 сторони у зв`язку із зміною організаційно - правової форми Державного підприємства «Українське агентство з авторських і суміжних прав» замінили у тексті договору слова «Державне підприємство «Українське агентство з авторських і суміжних прав» на слова «Державна організація «Українське агентство з авторських і суміжних прав.

04.06.2018 між Компанією Broadcast Music Inc. (BMI), Державною організацією «Українське агентство з авторських та суміжних прав» та Громадською організацією "Українська агенція з авторських та суміжних прав" підписано договір про заміну сторони у договорі про взаємне представництво інтересів від 31.12.2004, відповідно до якого сторони погодилися замінити одну зі сторін договору про взаємне представництво інтересів, а саме, передати ГО УААСП усі права та обов`язки ДО УААСП за договором про взаємне представництво інтересів від 31.12.2004.

Після підписання даного договору сторонами ГО УААСП стає стороною договору про взаємне представництво інтересів від 31.12.2004 і є повним правонаступником ДО УААСП відносно його прав та обов`язків за договором про взаємне представництво інтересів від 31.12.2004 (п. 2 договору про заміну сторони).

Компанія ВMІ надає свою згоду на заміну ДО УААСП як сторони у договорі про взаємне представництво інтересів від 31.12.2004 на ГО УААСП (п. 4 договору про заміну сторони).

Відповідно до п. 5 договору про заміну сторони сторони погодили, що всі подальші виплати, належні ВМІ та/або ГО "УААСП" за Договором про взаємне представництво інтересів від 31.12.2004, повинні здійснюватися з банківських реквізитів/на банківські реквізити ГО "УААСП".

Позивач зазначає, що 04.06.2018 підписав оспорюваний договір про заміну сторони до договору про взаємне представництво інтересів, укладений зі ВМІ, колишній керівник ДО "УАСП", виконуючий обов`язки Генерального директора ДО "УААСП" та одночасно обіймаючий посаду директора з колективного управління, ОСОБА_1 . За твердженням позивача заміна була проведена без жодних умов з боку ДО "УААСП" та без жодної оплати від ГО "УААСП", при цьому підстави для виходу із договору про взаємне представництво із ВМІ були відсутні, а рішення колишнього керівника ДО "УААСП" здійснити цей правочин від імені ДО "УААСП" - є одноосібним та самостійним рішенням, яке є прямим порушенням п. 6.8. Статуту, у частині безпідставної та безоплатної передачі майна (майнових прав) Агентства (позивача). При цьому, відповідач-1 був обізнаний про перевищення статутних повноважень тогочасним керівником позивача під час підписання оспорюваного договору.

Відповідач - 1 проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що відповідно до редакції статуту ДО "УААСП", чинної на момент виникнення спірних правовідносин, укладання спірного Договору про заміну сторони не потребувало будь-яких керівних рішень Мінекономрозвитку, Кабінету Міністрів України чи рішень Загальних зборів авторів, а твердження позивача про перевищення під час укладення спірного правочину його керівником наданих йому повноважень спростовуються положеннями статуту ДО "УААСП". Укладаючи спірний договір, керівник позивача не перевищив наданих йому повноважень, адже Договір про взаємне представництво інтересів від 31.12.2004 не наділяє позивача будь-яким майном або майновими правами, вказаний договір взагалі не зачіпає питання майнових прав позивача, адже його предметом є наділення сторін Договору додатковими повноваженнями по представництву інтересів авторів та власників авторських прав на територіях сторін Договору.

Відповідач - 2 та треті особи своїми правами щодо подання відзиву та пояснень щодо позову та/або відзиву не скористалися.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Дослідивши зміст укладеного спірного договору, суд дійшов висновку, що правочин за своєю правовою природою є правочином, спрямованим на заміну сторони у зобов`язанні.

За змістом ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. У зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Так, за Договором про взаємне представництво інтересів ДО "УААСП" є боржником відносно ВМІ щодо свого обов`язку надати ВМІ виключне право видавати дозволи та сплачувати на користь ВМІ винагороду (у ВМІ є право вимагати виконання боржником - ДО "УААСП" такого обов`язку), та одночасно ВМІ є боржником відносно ДО "УААСП" (кредитора) щодо свого обов`язку надати ДО "УААСП" право видавати дозволи та сплачувати винагороду зі свого боку на користь ДО "УААСП".

При цьому, суд зазначає, що норми цивільного законодавства не передбачають можливості заміни сторони договору, натомість норми ст. 509-525 Цивільного кодексу України встановлюють можливість заміни кредитора у зобов`язанні та заміни боржника у зобов`язанні, яке, власне, і є предметом договору.

У той же час, за приписами ст. 520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Разом з тим, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що згода на заміну боржника у зобов`язанні є одностороннім правочином, який по суті може бути як у формі трьохсторонньої угоди між кредитором, первісним боржником та новим боржником, так і у формі одностороннього документа, що засвідчує згоду кредитора на заміну боржника у зобов`язанні.

Так, пунктом 4 трьохстороннього Договору про заміну сторони передбачено, що ВМІ надає свою згоду на заміну ДО "УААСП" як сторони у Договорі про взаємне представництво інтересів від 31.12.2004 на ГО "УААСП".

За таких обставин, з огляду на наведене вище, беручи до уваги зміст умов Договору про заміну сторони, суд дійшов висновку, що даний договір передбачав перехід до відповідача-1 як прав, так і обов`язків у зобов`язанні, що виникло на підставі Договору про взаємне представництво інтересів, тобто Договір про заміну сторони є одночасно правочином, спрямованим на заміну кредитора і боржника (в частині прав та обов`язків ДО "УААСП") у зобов`язанні за Договором про взаємне представництво інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, в силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору (його частини), позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що договори можуть бути визнані недійсними лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в справі про визнання договорів недійсними суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання їх недійсними і настання певних юридичних наслідків.

Так, підстави заявленого позову про визнання договору про заміну сторони недійсним зводяться до того, що вказаний правочин є таким, що вчинений керівником позивача з перевищенням повноважень.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Припис абзацу першого частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України зобов`язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов`язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут.

У зв`язку з наведеним суд виходить з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 Цивільного кодексу України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що оспорюваний договір підписано від імені позивача в.о. Генерального директора ОСОБА_1.

До позову позивачем долучено копію наказу Державної служби інтелектуальної власності України від 24.05.2016 №224-Н про тимчасове покладання обов`язків Генерального директора Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" на ОСОБА_1 .

У преамбулі договору про заміну сторони зазначено, зокрема, що Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав" діє в особі В.о. Генерального директора ОСОБА_1.

Станом на дату укладання оспорюваного договору чинною була редакція статуту Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав", затверджена наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.07.2017 №1016 (далі - статут позивача).

При цьому, позивач, обґрунтовуючи недійсність договору про заміну сторони, посилається на порушення керівником позивача п. 3.3.7, 5.2. та 6.8. статуту позивача при укладанні оспорюваного правочину.

Судом встановлено, що наведені положення статуту позивача передбачають наступне:

- відповідно до мети та предмета діяльності щодо колективного управління майновими правами в межах повноважень, одержаних на підставі укладених письмових договорів із суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав, на території України та за її межами, Агентство укладає з організаціями інших країн, які здійснюють колективне управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, договори про взаємне представництво інтересів (п. 3.3.7);

- Агентство зобов`язане зокрема здійснювати заходи з удосконалення організації діяльності Агентства (п. 5.2.);

- Агентство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом (п. 6.8.).

Оцінюючи положення статуту позивача та його доводи, суд не вбачає факту перевищення повноважень зі сторони керівника позивача при укладанні договору про заміну сторони з огляду на наступне.

Так, положення п. 3.3.7 та 5.2. статуту позивача за своїм змістом не встановлюють обмежень у вчиненні керівником ДО "УААСП" правочину про заміну кредитора та боржника у зобов`язанні, яким за своєю правовою природою є договір від 04.06.2018.

Крім того, пунктом 4.6. статуту позивача передбачено, що Агентство діє на принципах повної господарської самостійності та самоокупності, самостійно планує свою діяльність, несе відповідальність за її наслідки та виконання зобов`язань перед бюджетами, державними цільовими фондами і контрагентами.

Згідно з п. 4.12. статуту, Уповноважений орган управління не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність Агентства.

Пунктом 5.1. статуту передбачено, що Агентство має право укладати договори та вчиняти інші правочини згідно із законодавством. Агентство має право самостійно співпрацювати з юридичними особами зарубіжних країн.

Згідно з п. 7.1. статуту позивача, органами управління агентства є: Генеральний директор; Наглядова рада.

Відповідно до п. 7.4. статуту Генеральний директор відповідно до покладених на нього завдань: здійснює керівництво Агентством; без окремого доручення представляє інтереси Агентства в усіх органах, установах, організаціях та на підприємствах; укладає за погодженням з директором з колективного управління договори про управління авторськими та суміжними правами, договори з іноземними авторськими та іншими аналогічними організаціями з управління правами на об`єкти авторського права та суміжних прав, договори на збирання та виплату винагороди авторам та іншим правовласникам.

Наведеними положеннями статуту позивача спростовуються доводи щодо перевищення повноважень керівником позивача при укладанні договору про заміну сторони.

Крім того, щодо доводів позивача про перевищення керівником позивача своїх повноважень з урахуванням п. 6.8. статуту позивача, суд зазначає таке.

Як вбачається зі змісту договору про заміну сторони, його предметом є передача прав та обов`язків позивача за договором про взаємне представництво інтересів відповідачу-1.

Відповідно до ст. 420 Цивільного кодексу України до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп`ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування напівпровідникових виробів; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.

Згідно зі ст. 424 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права інтелектуальної власності можуть відповідно до закону бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов`язань, а також використовуватися в інших цивільних відносинах.

Наведене дає підстави для висновку, що предметом договору про заміну сторони є, в тому числі, передача відповідачу-1 (перехід до відповідача-1) майнового права інтелектуальної власності - права дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (на відповідній території).

Відповідно до умов Договору про заміну сторони, вказаний договір є безоплатний, оскільки у ньому відсутні будь-які положення стосовно оплати.

Розділ 6 статуту позивача, в якому міститься п. 6.8., має назву "Майно Агентства", згідно з яким майно Агентства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Майно Агентства становлять виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Агентства. Джерелами формування майна Агентства є: майно, у тому числі кошти, передані Уповноваженим органом управління; продукція, вироблена Агентством у результаті господарської діяльності; доходи від власної господарської діяльності, а також роялті; кредити банків та інших кредиторів; доходи від цінних паперів та депозитів; капітальні вкладення та дотації з бюджетів; безоплатні або благодійні внески, пожертвування підприємств, організацій та громадян; інші джерела, не заборонені законодавством (п. 6.1.-6.3. статуту).

Відчуження, у тому числі реалізація та придбання транспортних засобів, надання в оренду, списання основних фондів, що є державною власністю і закріплені за Агентством на праві господарського відання, здійснення застави цілісного майнового комплексу Агентства, його структурних підрозділів, будівель і споруд, передача в іпотеку здійснюються за погодженням з Уповноваженим органом управління в порядку, установленому законодавством. Одержані в результаті відчуження зазначеного майна кошти використовуються відповідно до затвердженого фінансового плану. Агентство в повному обсязі володіє правом власності на створену ним інформацію. Збитки, завдані Агентству в результаті порушення його майнових прав громадянами, юридичними особами, державними органами чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону. Агентство здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до законодавства та мети своєї діяльності (п. 6.4.-6.7. статуту).

Відповідно до ст. 66 Господарського кодексу України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Відповідно до ст. 139 Господарського кодексу України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

З урахуванням викладеного, враховуючи зміст розділу 6 статуту позивача у сукупності, суд доходить висновку, що вказаний розділ, в тому числі п. 6.8., на який посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, переважно стосується майна юридичної особи позивача - основних фондів виробничого і невиробничого призначення, до яких майнові права інтелектуальної власності не відносяться. Крім того, позивачем не надано доказів того, що відповідні майнові права інтелектуальної власності, зокрема ті, що є предметом договору про взаємне представництво інтересів, відображались на балансі позивача тощо та є правами інтелектуальної власності (авторськими правами) саме позивача, а не правовласників (в тому числі авторів).

Суд зазначає, що організація колективного управління, відповідно до Закону України "Про авторське право та суміжні права" в редакції, що діяла на момент укладення оскаржуваного договору, не наділяла організацію колективного правління майновими правами інтелектуальної власності, а лише надавало компетенцію щодо управління майновими правами правовласників за їх дорученням.

Доказів наявності у позивача - ДО "УААСП" прав інтелектуальної власності як правовласника до матеріалів справи не подано, оскільки не подано доказів, що такі майнові права інтелектуальної власності відображені в балансі позивача та становлять його основні фонди у відповідності до ст. 139 ГК України та є майном, що належить позивачеві.

Право на управління майновими правами інтелектуальної власності, які належать іншим правовласникам, і ніколи не належали позивачеві (доказів протилежного суду не надано), не оцінюється судом як майно позивача.

Суд також зазначає, що право на збирання винагороди від імені правовласників, навіть тих, які не надавали доручення на управління їх майновими правами інтелектуальної власності було надано організації колективного управління відповідно до норм Закону України "Про авторське право та суміжні права" (ч. 2 статті 49 вказаного закону в редакції, що діяла на момент укладення оскаржуваного договору та підтверджено сталою судовою практикою) та таке право не залежало від укладення оскаржуваного договору, а отже позивач наділявся функціями щодо збирання винагороди на користь правовласників не залежно від оскаржуваного договору.

З огляду на викладене, за відсутності доказів протилежного, суд доходить висновку, що положення п. 6.8. статуту позивача щодо заборони безоплатної передачі майна, на яке позивач посилається в обґрунтування недійсності договору новації як такого, що укладений з перевищенням повноважень, не стосується майнових прав інтелектуальної власності, які є предметом договору про взаємне представництво.

Крім того, суд враховує, що на момент звернення позивача з позовом, а саме 01.07.2019 року, набрав чинності Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" за № 2415-VIII від 15.05.2018 року (дата набрання чинності - 22.07.2018 року, далі по тексту - Закон № 2415), однією з основних цілей якого було вдосконалити діяльність в сфері управління авторськими правами правовласників саме Організацій колективного управління (далі - ОКУ) та усунути недоліки існуючого порядку управління ОКУ правами правовласників.

Зокрема, закон № 2415 ґрунтується на положеннях, розроблених у рамках програми Twinning, мета якої - адаптація законодавства України до стандартів Європейського Союзу. Закон детально регулює порядок діяльності організацій колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права та (або) суміжних прав, визначає процедуру акредитації організацій колективного управління, установлює державний нагляд за діяльністю останніх і здійснює свого роду посередництво в переговорах і вирішенні конфліктів.

Відповідно до статті 5 Закону № 2415 Колективне управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюють організації колективного управління, зареєстровані Установою у встановленому цим Законом порядку. Організація колективного управління є неприбутковою організацією, утворюється в організаційно-правовій формі громадського об`єднання (громадська організація або громадська спілка) зі статусом юридичної особи, єдиним видом діяльності якої є виконання завдань і функцій, визначених статтею 12 цього Закону. Засновниками організації колективного управління можуть бути виключно правовласники.

За таких обставин, з огляду на зміни в законодавстві, позивач у справі, на момент звернення з позовом до суду за захистом його порушених прав та охоронюваних законом інтересів як організації колективного управління, не відповідає критеріям організації колективного управління, викладеним в ст. 5 Закону № 2415 та не міг здійснювати діяльність в сфері колективного управління правами інших правовласників, з огляду на що, обраний позивачем спосіб захисту на момент звернення до суду не міг відновити права та охоронювані законом інтереси позивача, які він вважав порушеними.

Отже, оскільки доводи позивача про перевищення його керівником своїх повноважень при укладанні договору про заміну сторони від 04.06.2018 не підтверджуються наявними у справі доказами, а також те, що обраний спосіб захисту на момент звернення досуду не здатен відновити порушене право (інтерес) позивача на діяльність в сфері управління майновими правами інших авторів, яке він вважає порушеним, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для визнання зазначеного договору недійсним, у зв`язку з чим позов Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 214, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (01001, м. Київ, вулиця Хрещатик, будинок 44, поверх 3; ідентифікаційний код: 31025266) до Громадської організації "Українська агенція з авторських та суміжних прав" (04060, м. Київ, вулиця Вавілових, будинок 15-А; ідентифікаційний код: 39939650) та Broadcast Music Inc. (BMI) (7 World Center, 250 Greenwich Street New York, USA, 10007-0030; 7-й Всесвітній торговий центр, вулиця Грінвіч, буд. 250, м. Нью-Йорк, США, 10007-0030) про визнання недійсним правочину відмовити повністю.

2. Судові витрати позивача покласти на Державну організацію "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (01001, м. Київ, вулиця Хрещатик, будинок 44, поверх 3; ідентифікаційний код: 31025266).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25.02.2021.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких