Рішення № 95132186, 23.02.2021, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.02.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1147/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шіляк М. А., секретар судового засідання Феденько Н. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Приватного Акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"

до відповідача: Приватного Акціонерного товариства Страхова компанія "Галицька"

про стягнення страхового відшкодування в розмірі 36 795,53 грн

Представники сторін в судове засідання не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Івано-Франківської області подано позов Приватним Акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" до Приватного Акціонерного товариства Страхова компанія "Галицька" про стягнення страхового відшкодування в розмірі 36 795,53 грн.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору добровільного страхування транспортного засобу позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування, в результаті чого набув право зворотної вимоги до ПрАТ "СК "Галицька". Остання згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів застрахувала цивільно-правову відповідальність винної у ДТП особи. Позивач просить стягнути з відповідача 36 795,53 грн страхового відшкодування. Свою позицію обґрунтовує положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування", Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.01.2021 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи по суті призначити на 03.02.2021.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.02.2021 суд відклав розгляд справи на 23.02.2021.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, водночас надіслав суду заяву про розгляд справи без участі представника (від 29.01.2021 №180000191947; від 01.02.2021 вх. № 1476/21), яке судом приєднано до матеріалів справи.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з`явився. Ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 04.01.2021 та від 03.02.2021 повернулися на адресу суду із зазначенням в поштових довідках "повернення з інших причин" та "адресат відсутній за вказаною адресою".

Судом здійснено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до витягу станом на 03.02.2021 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань значиться Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Галицька", де зазначено місцезнаходження відповідача - 76018, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Василіянок, будинок 22, тобто адреса, яка вказувалась в позовній заяві та ухвалах суду, що надсилались відповідачу.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, як встановлено судом, ухвали по справі направлялась відповідачу за адресою місцезнаходження, яке зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вищезазначені обставини свідчать про належне виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення сторони, яка не з`явилась в судове засідання про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні норми містяться в частині 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Правом участі у судових засіданнях та правом на подачу відзиву на позов відповідач не скористався. Жодних заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважних представників сторін за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у відповідності до ст. 86 ГПК України, суд встановив таке.

Між ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО) № к 110293. Термін дії договору з 23.03.2018 по 22.03.2019 (п. 12.1 договору).

Згідно п. 5 договору застраховано транспортний засіб MERCEDES-BENZ SPRINTER 516 CDI, реєстраційний номер - НОМЕР_1 , номер кузова (шасі) НОМЕР_2 , рік випуску - 2017, об`єм двигуна (см3) - 2143, тип ТЗ - фургон-ізотермічний, колір - білий.

Страхова сума становить 1 300 000, 00 грн (п. 9 договору).

Відповідно до умов договору позивач зобов`язався в разі настання страхового випадку відшкодувати збитки в межах страхової суми в порядку та на умовах, передбачених договором.

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем MERCEDES-BENZ SPRINTER 516 CDI р. н. НОМЕР_1 .

30.11.2018 на автодорозі Н-03-Житомир-Чернівці, 316 км відбулася дорожньо-транспортна пригода участю застрахованого автомобіля MERCEDES-BENZ SPRINTER 516 CDI р. н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля КАМАЗ 53215 р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Хотинського районного суду Чернівецької області від 21.12.2018 у справі № 724/2073/18 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ст. 122-4, ст. 124 КУпАП (у спричиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди) водія автомобіля КАМАЗ 53215 р. н. НОМЕР_3 - ОСОБА_2 .

Згідно ремонтної калькуляції від 10.12.2018 № 18-191947 вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу MERCEDES-BENZ SPRINTER 516 CDI р. н. НОМЕР_1 після ДТП склала 36 795, 53 грн.

На підставі вищевказаної ремонтної калькуляції проведено розрахунок суми страхового відшкодування до справи № 180000191947 від 18.02.2019, що становить 36 795, 53 грн.

Зазначене страхове відшкодування виплачено на реквізити надані страхувальником в повному розмірі, що підтверджується платіжним дорученням від 18.02.2919 № ЗР013802.

Цивільно-правова відповідальність винної в ДТП особи ( ОСОБА_2 ) застрахована у відповідача ПРАТ СК "Галицька", поліс № АК8677818 (чинний станом на 30.11.2018, на дату ДТП), що підтверджується копією витягу з ЦБД МТСБУ.

Досудове врегулювання спору позивач направляв відповідачу претензію (заяву) від 22.08.2019 вих. № 180000191947 про виплату страхового відшкодування ( порядку регресу) в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування".

Однак, претензія (заява) залишена відповідачем без реагування. Матеріали справи не містять доказів сплати суми страхового відшкодування.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими виходячи з такого.

При вирішенні даного спору суд враховує положення ст. 174 ГК України відповідно до якої господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 352 ГК України страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб`єктів господарювання (страховиків), пов`язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів. Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов`язкове страхування).

За договором страхування страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ч. 1 ст. 354 ГК України). Вказане положення кореспондується зі ст. 979 ЦК України та ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування").

Частиною 1 статті 355 ГК України передбачено, що об`єкти страхування, види обов`язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України, цим кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

В силу положень ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ч. 1 ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як визначено ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Таким чином, до Акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" перейшло право вимоги до ПРАТ СК "Галицька".

Вина особи, яка керувала транспортним засобом КАМАЗ 53215 р.н. НОМЕР_3 , встановлена у судовому порядку постановою Хотинського районного суду Чернівецької області від 21.12.2018 у справі № 724/2073/18 (пр. № 3/724/668/18), яка набрала законної сили 15.01.2019.

Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винної особи, яка керувала транспортним засобом КАМАЗ 53215 р.н. НОМЕР_3 була застрахована у ПРАТ СК "Галицька" згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК8677818, що підтверджується відомостями з ЦБ МТСБУ.

Отже, відповідач є особою, відповідальною за спричинену у ДТП шкоду, та згідно з положеннями Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" він відповідає за вимогами позивача (Акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп") як страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу потерпілій особі в межах, передбачених договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності.

В матеріалах справи наявна ремонтна калькуляція від 10.12.2018 № 18-191947, якою визначено вартість пошкодженого транспортного засобу MERCEDES-BENZ SPRINTER 516 CDI р. н. НОМЕР_1 після ДТП 30.11.2018.

Як встановлено судом, позивачем на підставі ремонтної калькуляції від 10.12.2018 № 18-191947, розрахунку суми страхового відшкодування до справи від 18.02.2019 № 180000191947, заяви-погодження на виплату страхового відшкодування від 15.02.2019, страхового акту від 18.02.2019 № 180000191947 сплачено за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу 36 795, 53 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 18.02.2019 № ЗР013802.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Суд зазначає, що реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/9396/17 від 13.03.2018).

В матеріалах справи наявне платіжне доручення про виплату страхового відшкодування в сумі 36 795, 53 грн.

Зазначене страхове відшкодування виплачено на реквізити, надані страхувальником, в повному розмірі, що підтверджується платіжним дорученням від 18.02.2019 № ЗР013802.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Водночас, як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.02.2009 у справі "Олюджіч проти Хорватії", навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення. Принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України", від 07.10.2010 у справі "Богатова проти України"). Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України"). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Європейського суду з прав людини від 27.09.2001 у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до норм ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Згідно п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідач в судове засідання не з`явився, своїми правами, наданим йому ст. 42, 46, 165, 251 ГПК України не скористався, будь-яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов`язань не надав, доводи позивача не спростував. Таким чином, стягненню з відповідача в судовому порядку підлягає страхове відшкодування в розмірі 36 795, 53 грн.

При цьому, суд приймає до уваги, що у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За правилами, встановленими ст. 129 ГПК України, судовий збір по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 2, 86, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 236-238, 240-241 ГПК України

УХВАЛИВ:

Позов Приватного Акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" до Приватного Акціонерного товариства Страхова компанія "Галицька" про стягнення страхового відшкодування в розмірі 36 795,53 грн задовольнити.

Стягнути з Приватного Акціонерного товариства Страхова компанія "Галицька" (вул. Василіянок, 22, м. Івано-Франківськ, 76018; ідентифікаційний код 22186790) на користь "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (вул. Глибочицька, 44, м. Київ, 04050; ідентифікаційний код 24175269) 36 795 (тридцять шість тисяч сімсот дев`яносто п`ять) грн 53 к. страхового відшкодування та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 к. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25.02.2021.

Суддя М. А. Шіляк