Рішення № 95132182, 21.01.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/132/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2021 Справа № 908/2149/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/2149/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансово-промислова компанія “Атомстройсервіс” (вул. Максима Кривоноса, буд. 19А, м. Київ, 03037, ідентифікаційний код 39292800)

до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71504, ідентифікаційний код ВП 19355964)

про стягнення 354388,67 грн.

за участю представників:

від позивача: Шевченко К.Ю., адвокат, ордер серія ЧН №053842 від 20.08.2020 (приймає участь з використанням системи відеоконференцзв`язку "EASYCON")

від відповідача: Нинюк Л.О., адвокат, довіреність № 2803 від 02.09.2019.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансово-промислова компанія “Атомстройсервіс” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” про стягнення основного боргу в сумі 289507,50 грн., трьох процентів річних в сумі 29674,41 грн. та збитки від інфляції в сумі 35206,76 грн. за договором поставки продукції № 107(1)19УК/53-121-01-19-07705 від 04.04.2019.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2020 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2149/20 за правилами загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 24/132/20, призначено підготовче судове засідання на 22.09.2020.

17.09.2020 на адресу суду від Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” надійшов відзив на позовну заяву № 28-23/19956 від 15.09.2020, в якому відповідач окрема зазначає, що зі змісту договору вбачається те, що сторони розмежували строки сплати ПДВ за договором та вартості продукції за договором, та встановили, що вартість продукції за договором сплачується протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару, а ПДВ сплачується після отримання покупцем від постачальника податкової накладної. В договорі сторонами строк виконання ВП ЗАЕС зобов`язання щодо здійснення оплати частини вартості товару в у розмірі суми ПДВ не встановлений. Вимога щодо сплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ - 346 751,25 грн. до ВП ЗАЕС не надходила. Враховуючи вищезазначене, строк оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ - 346 751,25 грн. не настав, в зв`язку з чим, здійснення оплати ПДВ є правом, а не обов`язком ВП ЗАЕС. Також, позивачем, при здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних витрат, не були враховані положення пункту 3.2 договору, відповідно до якого ПДВ 20% сплачується після отримання покупцем від постачальника податкової накладної. При здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних витрат позивач здійснював нарахування на суму вартості товару з урахуванням ПДВ, що не відповідає п. 3.2 договору. Просить суд відмовити ТОВ «ФПК «Атомстройсервіс» в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою від 22.09.2020 відкладено підготовче засідання на 15.10.2020.

08.10.2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій заперечує проти доводів відповідача, вважає позовні вимоги законними і обґрунтованими.

Підготовче судове засідання у справі № 908/2149/20 було перенесено на 05.11.2020, на 16.11.2020, на 01.12.2020, про що судом винесено відповідні ухвали.

Ухвалою від 01.12.2020 закрито підготовче провадження у справі № 908/2149/20, та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.12.2020.

В судовому засіданні 07.12.2020 оголошено перерву до 22.12.2020.

Ухвалою суду від 21.12.2020 судове засідання з розгляду справи по суті перенесено на 05.01.2021.

Ухвалою суду від 05.01.2021 оголошено перерву до 21.01.2021.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 21.01.2021 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Оголошений склад суду.

Перевірені повноваження присутніх в судовому засіданні учасників процесу.

Представники сторін оголосили про обізнаність прав та обов`язків, викладених у статтях 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відводів складу суду не заявлено.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір поставки № 107(1)19УК/53-121-01-19-07705, укладений між сторонами 04.04.2019, на виконання умов якого позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 2080507,50 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними. Проте, відповідач вартість продукції оплатив частково, внаслідок чого сума основного боргу становить 289507,50 грн. За прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачу нараховано 29674,41 грн 3% річних за період з 23.08.2019 по 29.07.2020 та 35206,76 грн. інфляції за період вересень 2019 – червень 2020. Просить суд, на підставі ст. ст. 526, 530, 549, 550, 691,692 ЦК України, ст. ст. 193, 231, 265 ГК України, позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує, свою правову позицію виклав у відзиві на позову заяву. Просить суд відмовити ТОВ «ФПК «Атомстройсервіс» в задоволенні позовних вимог.

В засіданні 21.01.2021 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи учасників процесу, суд

УСТАНОВИВ:

04.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансово-промислова компанія” “Атомстройсервіс” (постачальник) та Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” Відокремлений підрозділ “Запорізька АЕС” (покупець) уклали договір поставки продукції № 107(1)19УК/53-121-01-19-07705, за умовами якого (п. 1.1.) постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і сплатити наступну продукція за кодом ДК 021:2015 31680000-6 “Електричне приладдя та супутні товари до електричного обладнання” (щитове устаткування), сума без ПДВ за продукцію складає 1733756,25 грн., ПДВ 346751,25 грн., загальна сума з ПДВ 2080507,50 грн.

Пунктом 1.2 договору встановлено строк поставки продукції для поз. 1 п. 1.1. договору: до 15.06.2019. Для поз. 2-8 п. 1.1. договору: квітень-травень 2019.

Відповідно до п. 3.1 договору загальна вартість продукції складає 1733756,25 грн., крім ПДВ 20% - 346751,25 грн., разом 2080507,00 грн.

За умовами договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з дати підписання оформленого ярлика на годну продукцію, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку (п. 3.2).

Пунктом 9.2 договору встановлено, що досудовий порядок врегулювання спорів між сторонами є обов`язковим.

Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 (п. 11.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 2 080 507,50 грн. з ГІДВ, що підтверджується видатковими накладними №РН-000031 від 13.06.2019, РН-000028 від 28.05.2019, довіреність № 3/145 від 29.05.2019 та № 3/157 від 14.06.2019 на ім`я Овсієнко Н.В. та товарно-транспортними накладними № Р15 від 28.05.2019, № Р17 від 19.06.2019.

Претензій щодо кількості або якості продукції від відповідача не надходило.

Відповідач факт отримання наведеної вище продукції в рамках договору поставки №107(1)19УК/53-121-01-19-07705 підтвердив у відзиві на позовну заяву.

Ярлик на годну продукцію було підписано 08.07.2019 (за усною інформацією працівників відповідача), кінцевий строк оплати наступив 22.08.2019.

Ярлик на годну продукцію є внутрішнім документом відповідача.

З метою додержання вимог, передбачених статтею 81 Господарського процесуального кодексу України, позивач звернувся з листом до відповідача з проханням надати копію оформленого ярлика на годну продукцію, проте відповіді не отримав.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманої продукції на його адресу була направлена претензія вих. № 150/24.10.2019 з вимогою сплатити виниклу заборгованість.

Покупець розрахувався з Постачальником частково, в розмірі 1 791 000,00 грн. Решта вартість продукції відповідачем не сплачена, внаслідок чого сума основного боргу становить 289 507,50 грн.

В травні 2020 року позивач отримав листа від відповідача, в якому останній зазначив, що у зв`язку з нерегулярним надходженням коштів він не має змоги своєчасно розрахуватись за поставлену продукцію у встановлені договором строки.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 107(1)19УК/53-121-01-19-07705 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні приписи зазначені в ч. ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, (ч. 1 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Матеріали справи містять належні та допустимі докази поставки та отримання відповідачем продукції на загальну суму 2080507,50 грн. в рамках договору поставки №107(1)19УК/53-121-01-19-07705.

Як вже зазначалося судом у п. 3.2 договору сторонами узгоджений строк оплати за продукцію – на протязі 45 календарних днів з дати підписання оформленого ярлика на годну продукцію. Також учасниками правочину узгоджено, що оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку.

З зазначеного слідує, що, укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, а саме позивач повинен поставити продукцію у визначений строк та надіслати відповідачу податкову накладну, оформлену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку.

При цьому, відповідно до п. 4.4 договору, постачальник зобов`язаний надати покупцю податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Міністерства фінансів України №1307 від 31.12.2015, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на дві електронні адреси покупця протягом терміну, визначного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН.

Відповідач в свою чергу зобов`язаний на протязі 45-ти календарних днів з дати підписання оформленого ярлика на годну продукцію оплати вартість отриманої продукції. Також після отримання від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку здійснити оплату частини вартості продукції у розмірі ПДВ.

Позивач у відповіді на відзив надав суду докази виконання ним зобов`язань, передбачених п. 3.2 та п. 4.4 договору, а саме докази надіслання відповідачу податкових накладних, оформлену та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, що підтверджується Квитанцією та Скрін-фото електронного листа від позивача до відповідача.

Таким чином обов`язок щодо розрахунку за поставлену продукцію на протязі 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на годну продукцію настав після виконання позивачем умов пункту 3.2 договору в частині отримання відповідачем від позивача податкових накладних, оформлених та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Твердження щодо розмежування строків сплати ПДВ та вартості продукції не є вірним-оскільки вартість продукції включає в себе ПДВ, і обов`язок щодо сплати настає протягом 45-ти календарних днів з дати оформлення ярлика на годну продукцію. Відповідач залишає за собою право не сплачувати «частину вартості» у разі невиконання позивачем вимог п. 3.2. договору. Позивачем такі вимоги було виконано в повному обсязі, тому твердження, щодо необхідності надання окремої вимоги щодо сплати ПДВ є невірним.

Суд звернути увагу на те, що відповідач частково оплатив поставлену позивачем продукцію, при цьому, в платіжних дорученнях (копії містяться в матеріалах справи) відповідач вказав призначення платежу: ЗУ 922-УІН, Поставка щитового устаткування, н.№1\0\1430 від 30.05.2019, дог. 107О)19УКв д 25.03.2019 (53-121-01-19007705) у т.ч. ПДВ.

Окрім того, оплата товару без ПДВ між позивачем та відповідачем не можлива, оскільки обидва є платником ПДВ, який включений в вартість товару.

З зазначеного слідує про повне виконання постачальником зобов`язань за договором.

Крім того, матеріали справи містять претензію, відповідно до якої позивач вимагав сплатити, зокрема, загальну вартість поставленої продукції. Про факт надсилання зазначеної претензії на адресу відповідача свідчать квитанція та опис вкладення у цінний лист.

Однак, відповідач покладений на нього обов`язок щодо оплати отриманої продукції, у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Заперечення відповідача в частині невиконання постачальником зобов`язань передбачених п. 4.4 договору спростовані наведеними вище обставинами. Так само відповідач безпідставно зазначає про відсутність правових підстав для сплати частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази звернення постачальника з вимогою до відповідача щодо погашення заборгованості за спірним договором.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 289507,50 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 29674,41 грн 3% річних за період з 23.08.2019 по 29.07.2020 та 35206,76 грн. інфляції за період вересень 2019 – червень 2020.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов`язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідачу правомірно нараховано 29674,41 грн 3% річних за період з 23.08.2019 по 29.07.2020 та 35206,76 грн. інфляції за період вересень 2019 – червень 2020, оскільки це не суперечить діючому законодавству. Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у розмірі 5315,83 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансово-промислова компанія “Атомстройсервіс” до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансово-промислова компанія “Атомстройсервіс” (вул. Максима Кривоноса, буд. 19А, м. Київ, 03037, ідентифікаційний код 39292800) – 289507 (двісті вісімдесят дев`ять тисяч п`ятсот сім) грн. 50 коп. основного боргу, 29674 (двадцять дев`ять тисяч шістсот сімдесят чотири) грн. 41 коп. 3% річних, 35206 (тридцять п`ять тисяч двісті шість) грн. 76 коп. інфляції та 5315 (п`ять тисяч триста п`ятнадцять) грн. 83 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 25.02.2021.

Суддя Т.А. Азізбекян