Рішення № 95132165, 25.02.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/197/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2021 Справа № 908/3333/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Колодій Н.А., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДДС+”, (49000, м. Дніпро, пров. Біологічний, буд. 2-А)

до відповідача Приватного підприємства "Оптвинторг", (69037, м. Запоріжжя, вул.Незалежної України, 45-Б)

про стягнення суми 75605,26 грн.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

24.12.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ДДС+” до Приватного підприємства "Оптвинторг" з вимогами про стягнення суми заборгованості 75605,26 грн, яка складається з 64289,14 грн суми заборгованості за договором дистрибуції № Z606 від 01.02.2020, 5522,39грн суми пені, 1380,60грн суми 3% річних, суми індексу інфляції в розмірі 4413,13грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2020 справу № 908/3333/20 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Колодій Н.А.

Ухвалою господарського суду від 29.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/3333/20, за клопотанням позивача розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін.

Заявлені позивачем вимоги, викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст.ст. 525, 526, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 218 ГК України, на підставі яких позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з грошові кошти у сумі 75605,26грн, яка складається з 64289,14 грн суми заборгованості за договором дистрибуції №Z606 від 01.02.2020, 5522,39грн суми пені, 1380,60грн суми 3% річних, суми індексу інфляції в розмірі 4413,13 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву, у встановлений ухвалою суду по справі строк не надав, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомив, правову позицію у справі не висловив.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Приватного підприємства "Оптвинторг", є: 69037, м. Запоріжжя, вул.Незалежної України, 45-Б, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Ухвала суду від 29.12.2020 про відкриття провадження у справі № 908/3333/20, яка направлялася на зазначену адресу відповідача, повернулася на адресу Господарського суду Запорізької області без вручення, з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи № 908/3333/20.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2,3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 25.02.2021.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2020 року між ТОВ «ДДС+» і ПП «ОПТВИНТОРГ» укладено договір дистриб`юції № Z606.

Відповідно до пункту 2.1 договору, постачальник (ТОВ «ДДС+» - позивач) зобов`язалося поставляти товар дистриб`ютору (ПП «ОПТВИНТОРГ» - відповідач), а ПП «ОПТВИНТОРГ» зобов`язалося приймати товар та оплатити його.

На виконання умов даного договору позивач 01.07.2020 та 02.07.2020 поставив на адресу ПП «ОПТВИНТОРГ» товар на загальну суму 156241,10 грн, що підтверджується видатковими накладними від 01.07.2020 № 42-0007129, від 02.07.2020 № 42-0007134, № 42-0007135, підписаними представниками ПП «ОПТВИНТОРГ», товарно-транспортними накладними від 01.07.2020, від 02.07.2020.

Згідно пункту 1.3 додатку № 3 до договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 45 календарних днів з моменту його поставки.

18.11.2020 ПП «ОПТВИНТОРГ» повернуло ТОВ «ДДС+» частину поставленого товару на загальну суму 88863,78 грн., що підтверджується накладними на повернення від 18.11.2020 № 42-0000661, № 42-0000663, № 42-0000666, № 42-0000667, № 42-0000670, № 42-0000672, № 42-0000674, № 42-0000677, № 42-0000795, № 42-0000799, № 42-0000805 (на момент подання позову ПП «ОПТВИНТОРГ» не повернуло підписані зі своєї сторони такі накладні на повернення).

Разом з тим позивач зазначає, що відповідач не повністю виконав своє зобов`язання з оплати поставленого товару, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем на загальну суму 64289,14 грн. Оплата відповідачем частини вартості поставленого товару підтверджується платіжними дорученнями від 11.12.2020 № 291, від 16.12.2020 № 1028.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості по оплаті за поставлений товар в примусовому порядку з урахуванням штрафних санкцій.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов наступних висновків:

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач 01.07.2020 та 02.07.2020 поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 156241,10 грн, що підтверджується видатковими накладними від 01.07.2020 № 42-0007129, від 02.07.2020 №42-0007134, № 42-0007135, підписаними представниками відповідача та товарно-транспортними накладними від 01.07.2020, від 02.07.2020.

В позовній заяві позивач вказує на те, що відповідач частково повернув поставлений на його адресу товар. Але, відповідач не повністю виконав своє зобов`язання з оплати отриманого від позивача товару.

Отже, на день розгляду спору по суті за відповідачем рахується заборгованість за поставлений товар 64289,14грн.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання, однак відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Позивачем надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог.

В той же час, відповідачем не надано доказів погашення заборгованості.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості в розмірі 64289,14грн підлягають задоволенню.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушення зобов`язань, згідно статті 218 Господарського кодексу України, є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором.

Застосування штрафних санкцій, відповідно до абзацу 8 частини 2 статті20 Господарського кодексу України, є способом захисту прав і законних інтересів.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції - заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки у вигляді грошової суми - неустойка, штраф, пеня, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ст. 217 і ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до пункту 12.2 договору, у разі порушення терміну оплати вартості товару встановленого цим договором, дистриб`ютор сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

На підстав п. 12.2 договору, позивачем пред`явлена вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 5522,39 за період з 17.08.2020 по 22.12.2020.

Судом перевірені надані позивачем розрахунки та встановлено, що розрахунки проведено вірно, вимога про стягнення пені пред`явлена обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Враховуючи порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1380,60 грн, втрати від інфляції у сумі 4413,13 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних – є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Перевіривши надані суду розрахунки заявлених до стягнення інфляційних нарахувань у сумі 4413,13 грн та 1380,60 грн 3% річних, суд вважає їх доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ДДС+”, (49000, м. Дніпро, пров. Біологічний, буд. 2-А) до Приватного підприємства "Оптвинторг", (69037, м. Запоріжжя, вул.Незалежної України, 45-Б) про стягнення 75605,26 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Оптвинторг", (69037, м. Запоріжжя, вул.Незалежної України, 45-Б, ЄДРПОУ 32607804) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДДС+”, (49000, м. Дніпро, пров. Біологічний, буд. 2-А, ЄДРПОУ 40334224) суму заборгованості в розмірі 64289 (шістдесят чотири тисячі двісті вісімдесят дев`ять) грн 14коп., 5522 (п`ять тисяч п`ятсот двадцять дві)грн 39 коп. суму пені, 1380 (одна тисяча триста вісімдесят) грн 60 коп. 3% річних, 4413 (чотири тисячі чотириста тринадцять)грн 13 коп. втрати від інфляції, 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. суму судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25.02.2021.

Суддя Н.А. Колодій