Рішення № 95132162, 15.02.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/181/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2021 Справа № 908/3187/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Колодій Н.А., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького,6)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріхівтепломережа”, (70500, м. Оріхів, Запорізька область, вул. Ленінградських курсантів, буд. 62А)

про стягнення 370114 грн 33коп.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

10.12.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява про стягнення заборгованості в розмірі 370114 грн 33 коп., що складається 212700 грн. 00коп. основного боргу, 37306 грн. 75 коп. пені, 28703 грн. 44 коп. 3% річних, 91404 грн. 14 коп. суми індексу інфляції за договором постачання природного газу № 4092/16-БО-13 від 15.12.2015.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2020 справу № 908/3187/20 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Колодій Н.А.

Ухвалою Господарського суду запорізької області від 15.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/3187/20, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін.

Заявлені позивачем вимоги, викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст. 173, 174, 175, 193 ГК України, ст.ст. 509, 526, 655, 610 ЦК України, договором постачання природного газу № 4092/16-БО-13 від 15.12.2015.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

30.12.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог у зв`язку з пропуском строків позовної давності. Відзив долучено до матеріалів справи.

11.01.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив проти викладеного в відзиві, посилаючись на п. 10.3 договору, яким сторони передбачили строк позовної давності тривалістю п`ять років. Відповідь на відзив долучена до матеріалів справи.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Враховуючи те, що сторонам було надано достатньо часу для надання всіх необхідних матеріалів в обґрунтування заявлених вимог и заперечень, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 15.02.2021.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) та ТОВ «Оріхівтепломережа» (далі - відповідач) 15.12.2015 укладено договір постачання природного газу № 4092/16-БО-13 (далі - договір).

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 226 «Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» перейменувано в АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Дата набрання чинності постанови - 20.03.2019 року.

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 494 263,77 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу (копії долучені до матеріалів справи).

Відповідно до пункту 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Оплату за переданий газ було здійснено лише частково, чим порушено умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 6.1 договору.

Враховуючи неналежне виконання умов договору щодо повного погашення заборгованості, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права з вимогами про стягнення заборгованості в розмірі 370114 грн 33 коп., що складається 212700 грн 00коп. основного боргу, 37306грн 75 коп. пені, 28703 грн 44 коп. 3% річних, 91404,14коп. суми індексу інфляції за договором постачання природного газу № 4092/16-БО-13 від 15.12.2015.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства; господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотнихумов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода ( ст. 180 ГК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На виконання умов вказаного договору позивачем було надано відповідачу природних газ на загальну суму 494 263,77 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу.

Відповідач частково виконав взяті на себе зобов`язання.

На день розгляду спору по суті розмір основного боргу становить 212 700,00 грн. Доказів погашення суми основного боргу відповідач суду не надав.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання за договором боржником виконані з порушення строків оплати передбачених п. 6.1 договору.

Залишок суми заборгованості за договором № 4092/16-БО-13 від 15.12.2015 складає 212700,00грн. Суд дійшов висновків, що вимоги про стягнення суми основного боргу позивачем доведені та підлягає стягненню в повному обсязі.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 статті 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України, передбачено, що штрафні санкції за порушення грошового зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума та інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2 договору визначено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого.

Враховуючи неналежне виконання договірних зобов`язань позивачем пред`явлена вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 37306,75грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що пред`явлена позивачем до стягнення сума пені розрахована вірно та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог пункту 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконані грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення суми 3 % річних в розмірі 28703,44грн. та суми індексу інфляції 91404,14грн. (розрахунки долучені до матеріалів справи).

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено, що сума 3% річних та сума індексу інфляції за пред`явлені позивачем періоди підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач в відзиві на позовну заяву звертає увагу суду на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, посилаюсь на те що, відповідно до акту приймання - передачі природного газу від 29.02.2016 у відповідача перед позивачем залишився несплаченим у сумі 105429,39грн., строк якого сплинув 14.03.2016, а по акту приймання - передачі природного газу від 31.03.2016 сума боргу становить 107270,61грн, строк сплати якого сплинув 14.03.2016. Тобто, відповідач вважає, що строк позовної давності за першим актом сплив 14.03.2019.ю а за другим актом 14.04.2019.

В спростування позиції відповідача позивач в відповіді на відзив зазначив, що сторони при укладанні договору передбачили, що строк у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності враховуючи приписи ч. 1 ст. 259 ЦК України про те, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького,6) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріхівтепломережа”, (70500, м. Оріхів, Запорізька область, вул.Ленінградських курсантів, буд. 62А) про стягнення 370114 грн. 33коп. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріхівтепломережа”, (70500, м.Оріхів, Запорізька область, вул.Ленінградських курсантів, буд. 62А, ЄДРПОУ 13622447) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького,6, ЄДРПОУ 20077720) 212700 (двісті дванадцять тисяч сімсот) грн. 00коп. основного боргу, 37306 (тридцять сім тисяч триста шість) грн. 75 коп. пені, 28703 (двадцять вісім тисяч сімсот три) грн. 44 коп. 3% річних, 91404 (дев`яносто одна тисяча чотириста чотири) грн. 14коп. суми індексу інфляції, суму судового збору у розмірі 5551 (п`ять п`ятсот п`ятдесят одна) грн. 72 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25.02.2021.

Суддя Н.А. Колодій