Рішення № 95131966, 25.02.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2021м. ДніпроСправа № 904/5847/20за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина", м. Бориспіль Київської області

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води Дніпропетровської області

про стягнення 594 081,87 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Чернявська Е.О.

Представники:

Від позивача: Колісник К.А., адвокат

Від відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість у розмірі 594 081,87 грн., з яких:

- основний борг у розмірі 362 947,80 грн.;

- пеня у розмірі 133 538,13 грн.;

- штраф у розмірі 58 306,34 грн.;

- 3 % річних у розмірі 16 446,95 грн.;

- інфляційні втрати у розмірі 12 842,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №104/13/22Е від 13.02.2019 про закупівлю товарів в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нараховані три відсотки річних у сумі 16 446,95 грн. та інфляційні збитки за період з листопада 2019 року по жовтень 2020 року у розмірі 12 842,65 грн.

На підставі пункту 7.4 договору позивач нарахував пеню за порушення строків оплати за поставлений товар у розмірі 133 538,13 грн. та штраф у розмірі 58 306,34 грн.

Позовна заява містить розрахунок судових витрат, які складаються із суми судового збору - 8911,23грн., витрат на правничу допомогу адвоката, орієнтовна сума яких складає 15000,00грн (6000,00грн. за складання позовної заяви, орієнтовно 2 судових засідання – 2000,00грн, відповідь на відзив – 3000,00грн, інші процесуальні документи – 2000,00грн).

Гонорар адвоката у розмірі 60 000,00грн., у разі задоволення позову у частині щонайменше 362 947,8грн. Позивач зазначає, що докази понесених судових витрат будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Відповідач позовні вимоги не визнає, зазначає, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій. Тож нарахування пені у розмірі 133 538,13грн та штрафу у розмірі 58306,34грн є безпідставним. При цьому відповідач посилається на постанови Верховного Суду України від 06.12.2010 у справі № 3-4гс10, від 20.12.2010 у справі № 3-41 гс10, від 28.02.2011 у справі № 3-11гс11.

03.02.2021 від позивача надійшли пояснення у справі щодо нарахування пені та штрафу. Позивач посилається на те, що застосовує до відповідача відповідальність, передбачену п.7.4. договору, який має самостійну диспозицію, а саме – порушення строків оплати за поставлений товар. Відсильною до статті 231 Господарського кодексу України є лише розмір санкції за порушення строків виконання зобов`язання, які у свою чергу застосовуються за диспозицією п.7.4. договору. Разом із клопотанням про усунення недоліків позовної заяви позивачем надано засвідчену копію довідки АТ "ОТП Банк" від 05.11.2020, якою засвідчено про надходження від відповідача на рахунок позивача грошових коштів за договором на суму 1320000,00грн із зазначенням динаміки погашення заборгованості. Посилаючись на положення ч.8 ст. 129 ГПК України, заявляє про те, що докази понесених судових витрат позивачем будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Також, позивач просить у резолютивній частині рішення вказати про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати відповідно до п.5 ч.6 ст. 238 ГПК України.

23.02.2021 до суду від позивача надійшов розгорнутий розрахунок пені, штрафів, відсотків річних та інфляційних втрат, які нараховані на суму боргу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.11.2020. З 30.11.2020 підготовче засідання відкладено на 24.12.2020.

Ухвалою суду від 24.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 20.01.2020.

У судовому засіданні 20.01.2020 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду на 09.02.2021.

03.02.2021 позивач надав пояснення на відзив відповідача, зазначив, що для розрахунку неустойки за порушення строку виконання грошового зобов`язання на підставі пункту 7.4 договору слід використати розміри санкцій, встановлені абзацом 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Також позивач просить у резолютивній частині рішення вказати про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати в порядку п.5 ч.6 ст. 238 ГПК України.

Відповідач у судове засідання 09.02.2021 не з`явився, про дату, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 20.01.2021) № 4930013750361/5542452010 міститься в матеріалах справи). З 09.02.2021 розгляду справи відкладений на 25.02.2021.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 25.02.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

13.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина" (постачальник) та Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) уклали договір №104/13/22Е про закупівлю товарів, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений в п.1.2. договору, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до п.1.2. договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності, код 3435 (шини та камери для гірничо-шахтної техніки) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до Специфікації №1, яка є невід`ємною частиною договору.

Сума (ціна) Договору, відповідно до Специфікації №1, становить 1 759 000,00грн, у тому числі податок на додану вартість 20% - 293 166,67 грн. (п.3.1. договору).

За змістом п.3.2. договору, відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", порядок зміни ціни одиниці Товару залежно від зміни курсу іноземної валюти встановленого на дату проведення електронного аукціону, більш ніж на 10% по відношенню до курсу іноземної валюти, встановленого Національним банком України (далі - НБУ) на дату, що передує даті поставки Товару, здійснюється за наступною формулою:

Ц1=(Ц/КхК1, де

Ц1 - ціна одиниці Товару, яка підлягає оплаті після коригування;

Ц-ціна одиниці Товару, зафіксована у Договорі;

К - курс іноземної валюти (НБУ) по відношення до гривні на дату проведення електронного аукціону;

К1 - курс іноземної валюти (НБУ) по відношенню до гривні на дату поставки товару.

28.05.2019 сторони уклали Додаткову угоду №1 до договору, якою домовились змінити ціну товару з 28.05.2019 в бік зменшення. Поставка товару буде здійснюватися відповідно до Специфікації № 2, яка є невід`ємною частиною договору; Специфікацію № 1 вважати такою, що втратила чинність (а.с.21-22).

Вартість Специфікації № 2 буде складати 1 706 227,80грн, у тому числі податок на додану вартість 284371,30грн. Ціна договору при цьому зменшиться на 52 772,20, у тому числі ПДВ – 8 895,37грн.

Порядок оплати за поставлений товар визначений розділом 4 договору.

Товари, які поставляються відповідно до цього Договору, сплачується Покупцем за погодженими цінами в національній валюті України. Покупець здійснює оплату отриманої партії Товарів по факту їх поставки протягом 45-ти календарних днів (п.п.4.1, 4.2. договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 30.06.2019, але в будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.11.1 договору).

Дія Договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку, про що Сторони підписують додаткову угоду (п.11.2 договору).

Додатковою угодою № 2 від 26.06.2019 сторони продовжили термін дії договору на поставку шин для транспортних засобів великої та малої тоннажності, код 3435 (шини та камери для гірничо-шахтної техніки) до 30.09.2019 за умови, що таке збільшення суми не призведе до збільшення суми (ціни) договору (а.с.23).

Додатковою угодою №3 від 30.09.2019 до договору сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2019 (п.11.9) (а.с.24).

На виконання умов договору про закупівлю товару №104/13/22Е від 13.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина" поставило Державному підприємству "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" товар за найменуванням, кількістю та ціною, зазначених в підписаній сторонами Специфікації № 2 до Договору №104/13/22Е від 13.02.2019 на загальну суму 1682947,8грн, що підтверджується видатковими накладними:

№ 335 від 28.05.2019 на суму 1 422 047,04грн (а.с.25);

№ 341 від 28.05.2019 на суму 4 820,76грн (а.с.26);

№ 975 від 26.12.2019 на суму 256 080,00грн (а.с.27).

Також відповідачу були виставлені рахунки на оплату вартості поставленого товару.

Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" частково виконало свої зобов`язання з оплати вартості поставленого товару, перерахувавши на рахунок позивача 1 320 000,00грн. згідно банківської виписки від 05.11.2020:

від 10.07.2019 на суму 600 000,00грн.,

від 02.08.2019 на суму 250 000,00грн,

від 16.08.2019 на суму 50 000,00грн,

від 03.09.2019 на суму 100 000,00грн,

від 11.11.2019 на суму 50 000,00грн.,

від 13.12.2019 на суму 60 000,00грн,

від 24.12.2019 на суму 120 000,00грн,

від 03.02.2020 на суму 30 000,00грн,

від 17.08.2020 на суму 50 000,00грн.

від 08.10.2020 на суму 10 000,00грн.

Загальна сума заборгованості за поставлений товар становить 372 9478грн., однак позивач просить стягнути 362 947,8грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина" просить стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість у розмірі 594 081,87 грн., з яких:

- основний борг у розмірі 362 947,80 грн.;

- пеня у розмірі 133 538,13 грн.;

- штраф у розмірі 58 306,34 грн.;

- 3 % річних у розмірі 16 446,95 грн.;

- інфляційні втрати у розмірі 12 842,65 грн.

Предметом доказування є обставини, пов`язані з виконанням/невиконанням сторонами прийнятих на себе договірних зобов`язань в частині поставки й оплати товару за спірними видатковими накладними.

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що оплата товару, що поставляється за цим договором, здійснюється покупцем по факту його поставки протягом 45-ти календарних днів.

Тож, строк оплати вартості поставленого товару є таким, що настав за видатковими накладними:

№ 335 від 28.05.2019 на суму 1 422 047,04грн - строк оплати - 12.07.2019;

№ 341 від 28.05.2019 на суму 4 820,76грн - строк оплати – 12.07.2019;

№ 975 від 26.12.2019 на суму 256 080,00грн - строк оплати – 10.02.2020 (граничний термін оплати припадає на 09.02.2020, який є вихідним днем, тож, з урахуванням приписів частини п`ятої статті 254 ЦК України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день).

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

В установлений договором строк, відповідач свої зобов`язання не виконав.

Доказів оплати вартості поставленого товару у сумі 362 947,80 грн. станом на дату звернення з позовом відповідач суду не надав, доводів, наведених в обґрунтування позову, не спростував.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 362 947,80 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем нараховані - пеня у розмірі 133 538,13 грн.;

- штраф у розмірі 58 306,34 грн.;

- на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нараховані три відсотки річних у сумі 3 % річних у розмірі 16 446,95 грн. за період з 13.07.20 по 20.10.20 та інфляційні втрати у розмірі 12 842,65 грн. з вересня 2019 року по жовтень 2020 року.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 546 ЦК України (в редакції, яка діяла станом на дату укладення договору оренди) виконання зобов`язання може забезпечуватись згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), заставою поручительством. Крім того, неустойка водночас є мірою відповідальності у порушення зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен сплатити кредиторові у разі невиконання неналежного виконання зобов`язання, зокрема в разі прострочення виконання.

За змістом п.7.4. договору за порушення строків оплати за поставлений товар передбачених договором, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті (ч.3 цієї статті).

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч.4 цієї статті).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст. 231 ГК України).

З аналізу положень статті 231 ГК України вбачається, що частина друга статті 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором. Частина третя цієї статті передбачає можливість законодавчого встановлення розміру штрафних санкцій і за інші види правопорушень у окремих видах господарських зобов`язань, перелічених у частині другій статті 231 ГК України.

Частиною четвертою статті 231 ГК України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положення частини шостої статті 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 ГК України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Разом з тим за частиною другою статті 343 ГК України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини, передбачено, зокрема, частиною першою статті 1 Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», частинами чотирнадцятою-шістнадцятою статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", частиною другою статті 36 Закону України "Про телекомунікації".

Як зазначено в п.6.31 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 904/4156/18 від 10.12.2019 розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Позивач просить стягнути пеню у розмірі 133 538,13 грн. та штраф у розмірі 58 306,34 грн. на підставі ст. 231 Господарського кодексу України та п.7.4 договору.

Позивач зазначав про те, що нарахував відповідачеві пеню виходячи з обсягу простроченого зобов`язання та розміру облікової ставки Національного банку України у відповідний день прострочення в межах періоду нарахування, вважаючи, що частиною шостою статті 231 ГК України розмір штрафної санкції за прострочення грошового зобов`язання визначений саме в такому розмірі і застосування штрафної санкції за прострочення грошового зобов`язання передбачено пунктом 7.4 договору.

Як вже зазначено вище, пунктом 7.1 договору сторони погодили, що у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством, а пункт 7.4. договору містить положення про те, що за порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому статтею 231 ГК України.

Між тим, частина шоста статті 231 ГК України, на яку посилається позивач в обґрунтування розміру нарахованої пені, не встановлює розмір штрафної санкції за порушення грошового зобов`язання, а визначає певний спосіб її формування (у відсотковому відношенні, розмір відсотків визначається через облікову ставку Національного банку України), а відтак не може бути застосована у даному випадку як законна підстава для визначення розміру стягуваної пені.

Таким чином, суд дійшов висновку, що умовами договору не встановлений розмір пені та штрафу за порушення виконання грошового зобов`язання, а частина шоста статті 231 ГК України також не встановлює конкретного розміру (відсотку) належної до стягнення пені, а лише встановлює порядок його визначення у договорі виходячи з облікової ставки Національного банку України та період, протягом якого може бути застосовано таку санкцію.

Наведене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87053617).

За викладеного, вимога позивача про стягнення пені та штрафу задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних суд встановив, що позивачем при визначення періодів прострочки не враховано, що день оплати за поставлений товар не вважається днем прострочки. За розрахунком суду три відсотки річних складають 15550,83грн, виходячи з наступного:

на суму 826 867,8грн. за період прострочки з 13.07.2019 по 01.08.2010 три відсотки складають 1359,23грн,

на суму 576867,8грн за період прострочки з 02.08.2019 по 02.09.2019 три відсотки річних складають 1517,24грн,

на суму 426 867,8грн за період прострочки з 03.09.2019 по 10.11.2019 три відсотки складають 2420,87грн,

на суму 376 867,80грн за період з 11.11.2019 по 12.12.2019 три відсотки складають 991,21грн,

на суму 196 867,8грн за період з 24.12.2019 по 02.02.2020 три відсотки складають 661,96грн,

на суму 166 867,8грн. за період з 03.02.2020 до 09.02.2020 три відсотки складають 95,74грн,

на суму 422 947,8грн за період з 11.02.2020 до 16.08.2020 три відсотки складають 6 517,56грн,

на суму 372 947,8грн за період з 17.08.2020 до 20.10.20 три відсотки складають 1987,02грн.

Перевіривши розрахунок втрат від інфляції, судом помилок не виявлено.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 391341,08 грн, з яких: основний борг у сумі 362947,80грн, три відсотки річних у сумі 15550,83грн, втрати від інфляції у сумі 12842,45грн.

В решті позовних вимог слід відмовити.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За частиною 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат (п.5 ч.6 ст. 238 ГПК України).

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч.2 ст. 221 ГПК України).

В позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести в зв`язку з розглядом справи:

судовий збір у розмірі 8911,23грн.,

витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00грн., з яких:

6 000, 00грн- складання позовної заяви,

2000,00грн – орієнтовно 2 судових засідання,

3000,00грн - відповідь на відзив,

2000,00грн- інші процесуальні документи (заяви, клопотання тощо). Гонорар адвоката у розмірі 60 000,00грн. у разі задоволення позову у частині щонайменше 362 947,80грн.

В позовній заяві зазначено, що докази понесення цих витрат буде надано позивачем протягом 5 днів після ухвалення рішення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 5870,12грн. (391341,08 грн х 1,5%).

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина" до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 594081,87грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд.2, ідентифікаційний код 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина" (08301, Київська область, м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100А, ідентифікаційний код 41676522) основний борг у сумі 362947 (триста шістдесят дві тисячі дев`ятсот сорок сім)грн 80 коп, три відсотка річних у сумі 15550 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят)грн 83 коп, втрати від інфляції у сумі 12842 (дванадцять тисяч вісімсот сорок дві)грн 45 коп, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 5870 (п`ять тисяч вісімсот сімдесят)грн 12 коп, видати наказ.

В задоволенні решти вимог, вимоги про стягнення пені у сумі 133538,13грн та штрафу у розмірі 7% у сумі 58306,34 грн – відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 11 березня 2021 року о 14:10год., яке відбудеться у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області (каб. 3-208) за адресою: 49027, м. Дніпро, вул. В.Винниченка,1).

Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина" строк для подання доказів щодо розміру понесених витрат - до 02.03.2021.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25.02.2021

Суддя Н.М. Євстигнеєва