Вирок № 95130407, 24.02.2021, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/2110/18

Провадження № 1-кп/191/164/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Кухаря Д.О.

за участю секретаря - Яніної О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області кримінальні провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040390000305 від 17.02.2017 року та № 12017040390000373 від 01.03.2017 року відносно:

ОСОБА_1 , яка народилася у ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Синельникове, проживаючої в АДРЕСА_1 , маючу середню освіту, не одружену, не працюючу, громадянки України, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185, ч.3 ст. 185 КК України, -

за участю в судовому розгляді :

прокурора - Третьякова А.Ю.,

обвинуваченої - ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В :

У період часу з 20 год. 00 хв. по 22 год. 00 хв. 14 лютого 2017 року ОСОБА_2 , справа відносно якого виділена в окреме провадження, та закрита у зв`язку зі смертю обвинуваченого за нереабілітуючими обставинами, разом з ОСОБА_1 , знаходились в кімнаті АДРЕСА_2 .

У ОСОБА_1 раптово виник умисел, спрямований на викрадення чужого майна, після чого вона запропонувала ОСОБА_2 викрасти майно, на що останній відповів згодою.

З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, разом із співучасником кримінального правопорушення ОСОБА_1 на автомобілі таксі приїхали до домоволодіння АДРЕСА_3 , яке вони раніше визначили між собою як місце вчинення кримінального правопорушення.

Діючи за попередньою змовою, заздалегідь розподіливши між собою ролі вчинення кримінального правопорушення, згідно яких ОСОБА_1 , повинна незаконно проникнути до сараю, розташованого на території вищевказаного домоволодіння, а ОСОБА_2 знаходитись біля домоволодіння та слідкувати за навколишньою обстановкою, та в разі появи сторонніх осіб, які могли бути свідками, вчинюваного ними злочину, міг попередити про це ОСОБА_3 .

Далі, з метою реалізації своїх злочинних дій, направлених на таємне викрадення чужого майна, відповідно до розподілених ролей вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_1 , через незачинену хвіртку, незаконно проникла на територію домоволодіння, а потім через незачинені двері, проникла до приміщенні сараю, звідки таємно, навмисно, на власну користь, з корисливих мотивів викрала газову кухонну плиту ПГ-4 Електа, належну потерпілій ОСОБА_4 , яку донесла до огорожі, а ОСОБА_2 знаходився біля домоволодіння та слідкував за навколишньою обстановкою.

Після, того як ОСОБА_1 донесла до паркану газову кухонну плиту ПГ-4 Електа, співучасники кримінального правопорушення викраденим майном з місця скоєння злочину зникли та розпорядились ним на свій розсуд.

Своїми злочинними діями, що виразились у таємному, умисному викраденні чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, поєднану з проникненням до іншого приміщення, ОСОБА_2 разом зі співучасницею злочину ОСОБА_1 , спричинили матеріальний збиток потерпілій ОСОБА_4 у розмірі 417 гривні 00 коп.

Кримінальна відповідальність за діяння, що містять склад кримінального правопорушення, винною у вчиненні якого визнається обвинувачена, передбачена ч.3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням до іншого приміщення.

28 лютого 2017 року, приблизно о 04 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, з дозволу господаря знаходилась в приміщенні прихожої кімнати в квартирі АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_5 . В цей час до неї підійшла з невстановлена особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження., котра утримувала в руці мобільний телефон «nomi i300» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , чорного кольору, котрий належить потерпілому ОСОБА_6 .

Невстановлена особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження запропонувала ОСОБА_1 викрасти вказаний мобільний телефон. ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що вказаний мобільний телефон належить ОСОБА_6 , вступивши в попередню змову з невстановленою особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, маючи раптово виниклий злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає та в тому, що вони носять таємний характер для ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, таємно, шляхом вільного доступу, з метою подальшого звернення на свою користь та всупереч інтересам власника, взяла з рук останньої мобільний телефон «nomi i300».

З метою доведення до кінця, свого злочинного умислу спрямованого на повторне, таємне викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону «nomi i300» належного ОСОБА_6 , сховала його до свого чобота, одягненого на її праву ногу, після чого з викраденим майном покинула місце скоєння злочину, розпорядившись на власний розсуд.

Своїми спільними умисними діями ОСОБА_1 разом з невстановленою особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження спричинили потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток, який становить 602 гривні.

Кримінальна відповідальність за діяння, що містять склад кримінального правопорушення, винною у вчиненні якого визнається обвинувачена, передбачена ч.2 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб.

В судовому засіданні обвинувачена свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України, визнала повністю. Підтвердила фактичні обставини справи викладені в обвинувальному акті. В скоєному злочині щиро покаялася.

Потерпілі не з`явилися до суду, надали суду заяву, з клопотанням проводити судовий розгляд за їх відсутності.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та розгляд кримінального провадження у спрощеному порядку. Обвинувачена не заперечувала проти розгляду кримінального провадження у спрощеному порядку.

Оскільки учасники судового провадження не оспорювали обставин вчиненого кримінального правопорушення та не заперечували проти судового розгляду в порядку ч.3 ст. 349 КПК України, відтак, у відповідності до вимог ч.3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. За таких обставин суд прийняв рішення про проведення судового розгляду в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Прийняття такого рішення свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку. Крім того, це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені показаннями обвинуваченої, наданими нею безпосередньо в судовому засіданні, які відповідають всім фактичним обставинам інкримінованого ОСОБА_1 діяння, суд приходить до висновку, що своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб; та ч.3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням до іншого приміщення.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого та тяжкого злочину, особу винуватої, обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання.

ОСОБА_1 раніше не судима, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Пом`якшуючі обставини, згідно положень ст. 66 КК України, щире каяття.

Обставина, яка обтяжує покарання, згідно зі ст. 67 КК України, є вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння .

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , суд враховує положення ст.ст. 50, 65 КК України, нормами яких встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами і особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Під час судового розгляду детально проаналізовано поведінку обвинуваченої після вчинення кримінального правопорушення, її щире каяття, наслідки суспільно-небезпечного діяння, відсутність будь-яких намірів уникнути кримінальної відповідальності, також враховуючи, що при призначенні покарання має бути застосований принцип гуманізації відповідальності з врахуванням засад закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно зі ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд вважає за необхідне для виправлення обвинуваченої призначити їй покарання у виді позбавлення волі з застосуванням ст.ст. 70, 75, 76 КК.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили суд вважає за необхідне обвинуваченій не обирати.

Відповідно до вимог ч.9 ст.100 КПК України, суд під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, вирішує долю речових доказів.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати винуватою ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України і призначити їй покарання:

за ч.2 ст. 185 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

за ч.3 ст. 185 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, призначивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до вимог п.1, п.2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази: мобільний телефон «nomi i300» залишити потерпілому ОСОБА_6 за належністю, кухонну плиту ПГ-4 Електазалишити потерпілій ОСОБА_4 .

Міру запобіжного заходу не обирати.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області на протязі тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Вирок, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя: Д. О. Кухар