Вирок № 95130381, 22.02.2021, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/5474/18

1-кп/214/169/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Гриня Н.Г.,

суддів Ткаченка А.В., Попова В.В.,

за участю:секретарів судового засідання Печарник З.І., Фартушної Є.К., Гливук М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кривому Розі кримінальне провадження №12018040230001409, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.07.2018 року щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, без освіти, не одруженого, не працюючого, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 10.02.2003 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст.185 ч.3, 263 ч.2, 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

- 08.10.2003 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст.309 ч.1, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців;

- 04.06.2007 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст.ст.185 ч.3, 187 ч.3, 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією майна. Звільнений 23.01.2014 року із Сокальської ВК Львівської області №47 по відбуттю терміну покарання;

- 31.08.2017 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст.186 ч.2 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ст.75 КК України, звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 3 роки,

- 23.01.2020 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст.186 ч.2 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.187 КК України,

за участю: прокурора Гулика Д.О., захисника Верхуші Я.О., обвинуваченого ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИЛА:

22.07.2018 року, приблизно о 11.00 годині, ОСОБА_1 , діючи повторно, маючи намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, прийшов до території домоволодіння АДРЕСА_2 , та через калитку потрапив на її територію, де підійшов до вхідних дверей будинку, який розташований за вищевказаною адресою, та через незачинені на замок двері проник до його приміщення, звідки таємно викрав належний потерпілій ОСОБА_2 , мобільний телефон «Nokia» 1280, imei: НОМЕР_1 , вартістю 248,33 грн., та зарядний пристрій для мобільного телефону «Nokia» моделі АС-ЗЕ, вартістю 48,33 грн., після чого з місця скоєння кримінального правопорушення з викраденим майном втік та розпорядився ним на власний розсуд, тим самим заподіявши своїми умисними протиправними діями потерпілій ОСОБА_2 майнового збитку, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи №17/12.1/530 від 27.08.2018 року, на загальну суму 296,66 гривень.

Окрім того, 23.07.2018 року у невстановлений час у ОСОБА_1 , виник злочинний намір, направлений на проникнення до приміщення будинку АДРЕСА_2 , в якому проживає ОСОБА_2 , та заволодіння майном останньої, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи. Реалізуючи свій злочинний намір, приблизно о 11.30 годині цього ж дня, ОСОБА_1 , будучи особою, яка раніше вчинила розбій, прибув до території вказаного домоволодіння та через незачинену на замок калитку пройшов на його територію, де поблизу незачинених вхідних дверей будинку побачив ОСОБА_2 , підійшовши до якої напав на неї та штовхнув останню у ділянку грудної клітини у бік приміщення будинку, після чого слідом за останньою проник до її житла, де став наносити ОСОБА_2 удари кулаками по тулубу. Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, ОСОБА_1 , знаходячись у кухні будинку АДРЕСА_2 з шухлядки взяв кухонний ніж, тим самим підшукав собі знаряддя злочину, та висловлюючи погрози застосування насильства небезпечного для життя та здоров`я потерпілої ОСОБА_2 , а саме під погрозою позбавлення її життя, демонструючи кухонний ніж, став вимагати надати йому грошові кошти які в неї є, тим самим подавив можливу волю до опору з боку потерпілої. Реально сприймаючи погрози ОСОБА_1 , потерпіла ОСОБА_2 отримавши удари від останнього, будучи особою похилого віку, і не в змозі протистояти переважаючому у фізичному розвитку ОСОБА_1 , турбуючись за своє життя та здоров`я видала останньому належні їй грошові кошти у розмірі 900,00 грн. Після чого, ОСОБА_1 , отримавши грошові кошти, з місця скоєння кримінального правопорушення з викраденим майном втік, та розпорядився ним на власний розсуд, тим самим заподіявши своїми умисними протиправними діями потерпілій ОСОБА_2 майнового збитку на вказану суму.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні свою провину у вчиненні зазначених злочинів не визнав, суду пояснив, що злочини щодо потерпілої ОСОБА_2 не вчиняв, останню взагалі не знає. На час вчинення інкримінованих йому злочинів, стосовно нього був застосований запобіжний захід Центрально-Міським судом м. Кривого Рогу у вигляді домашнього арешту. Вважає, що у зв`язку із цим до нього додому приїхали працівники Криворізького відділу поліції затримали його, та на протязі 10 діб утримували його у відділі, застосовуючи фізичну силу, щоб він визнав вину. Після чого працівники поліції відвезли його до місця проживання потерпілої, він сидів у службовому автомобілі, до автомобіля підійшла ОСОБА_2 , яка його не впізнала. Потерпіла розповідала, що під час нападу на неї було двоє осіб, один із яких був вище і старше за нього. Просив його виправдати.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.187 КК України, винуватість ОСОБА_1 у їх вчиненні, за встановлених судом обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , пояснив, що приблизно у липні 2018 року він знаходився на території Центрально-Міського ринку, в цей час до нього підійшов чоловік ромської національності та запропонував придбати у нього телефон марки «Нокіа» чорного кольору з зарядним пристроєм без сім-картки за 120 грн., на що він погодився. Телефон він привіз додому, увімкнув його наступного дня та вставив у нього свою сім-картку, телефон працював. Після цього він його вимкнув, а через деякий час йому на особистий номер зателефонували працівники поліції та повідомили, що телефон було викрадено. Зазначений телефон у нього вилучили поліцейські та склали протокол. Окрім того, свідок пояснив, що впізнає в обвинуваченому особу, яка продала йому вказаний телефон. На стадії досудового розслідування він, також, впізнав обвинуваченого по фотокарткам.

Окрім того, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що знайома з потерпілою. Приблизно в середині липня 2018 року потерпіла прийшла до неї та повідомила, що у неї викрали мобільний телефон марки «Нокіа», особу, що його викрала, вона бачила зі спини. Коли вона прийшла додому до потерпілої, то телефону у неї вона не бачила. Наступного дня вона йшла з роботи додому, проходила повз дому потерпілої та побачила останню плачучою на подвір`ї. Потерпіла пояснила, що її побили, а після того, як вони зайшли у дім, свідок побачила, що ОСОБА_2 вся в синцях. Зі слів потерпілої, свідок вказала, що якийсь чоловік зайшов до неї додому, почав її бити, дістав на кухні з ящика ніж та вимагав гроші, вона злякалась та віддала йому 800 чи 900 грн., точно свідок не пам`ятає. Також, потерпіла їй сказала, що чоловік був молодий, не слов`янської національності, розмовляв з українським акцентом. Окрім того, свідок бачила, як потерпіла поклала ніж у ящик на кухні. Після цього, свідок подзвонила до сина потерпілої, той приїхав та вони викликали працівників поліції, яким ОСОБА_2 ще повідомила, що за день до цього у неї викрали телефон. Співробітники поліції у день повідомлення про злочин у будинку потерпілої знімали відбитки пальців рук та вилучили вказаний ніж у коробку, яку вона їм надала.

Також, в судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_5 , син потерпілої, який не був безпосереднім свідком подій, але пояснив, що 22.07.2018 року у другій половині дня йому подзвонила сусідка його матері та повідомила, що у матері викрали телефон. Мати розповідала, що вийшла з хати у двір, а коли поверталась, побачила, як хтось вийшов з будинку, після чого виявила, що у неї зник телефон. Також, свідок вказав, що наступного дня 23.07.2018 року в другій половині дня матір пограбували. Коли він приїхав до неї, там вже була слідча група, яким вона розповіла про викрадений до цього телефон. Зі слів матері, йому відомо, що вона сиділа на дворі на лавочці, раптово до неї підскочив хлопець, затягнув додому до кімнати, пішов на кухню та повернувся з ножем і сказав, щоб та віддавала гроші, вона злякалась, тому сказала, де знаходяться гроші. Після цього, він забрав гроші та сказав, що вона може вийти з дому лише через годину. Потерпіла дочекалась поки мине час та пішла до сусідки, звідки вони викликали співробітників поліції та зателефонували свідку. Також, свідок уточнив, що у його матері викрадено було мобільний телефон марки «Нокіа» чорного кольору, зарядний пристрій до нього та грошові кошти. Зі слів матері, свідок пояснив, що особу, яка викрала телефон, вона чітко не бачила, а чоловіка, який викрав у неї гроші вона запам`ятала добре та впізнала його у відділенні поліції. Окрім того повідомив, що мати казала, як обвинуваченого привозили до неї додому в автомобілі для впізнання. Також, свідок зазначив, що працівники поліції вилучили у матері ніж, яким їй погрожував обвинувачений.

При додатковому допиті свідок ОСОБА_5 пояснив, що його мати потерпіла ОСОБА_2 на даний час перебуває у тяжкому фізичному стані, рухатися без сторонньої допомоги не може. Вона розповідала йому, що чоловіка який вчинив на неї напад впізнає, так як чітко його бачила та добре запам`ятала, що він був не слов`янської національності. Вона впізнала обвинуваченого по фотокарткам, перебуваючи у Криворізькому відділені поліції, куди вони з його дружиною її супроводжували. Після чого перебуваючи у Цетрально-Міському суді м. Кривого Рогу мати чітко зазначила, що саме ОСОБА_1 є нападником, який вчинив кримінальне правопорушення відносно неї. Він не пам`ятає чи казала йому мати про те, що ОСОБА_1 привозили до неї додому працівники поліції для впізнання. Окрім цього свідок просив врахувати, що більш точні покази надав при додатковому допиті, оскільки раніше хвилювався та міг переплутати деякі факти. Обвинуваченого ОСОБА_1 він не знає, раніше не зустрічав його.

На допиті інших свідків сторони обвинувачення та захисту не наполягали.

Відповідно до вимог ст.ст.85, 86 КПК України, зазначені вище відомості, що містяться в показах вказаних осіб, кожного окремо, є допустимим доказом, оскільки безпосередньо отримані під час судового розгляду у порядку, встановленому КПК України, а також є належними доказами, враховуючи, що вони прямо підтверджують існування обставин, які мають значення для цього кримінального провадження. В свою чергу вказані докази не викликають у колегії суддів сумніву щодо їх достовірності, мають логічний та послідовний характер і узгоджуються між собою.

Окрім зазначених вище доказів, винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень за встановлених судом обставин, підтверджуються, дослідженими у судовому засіданні речовими доказами та письмовими документами.

Так, в судове засідання потерпіла ОСОБА_2 не з`явилася у зв`язку з тим, що є особою похилого віку та за фізичним станом здоров`я не може приймати участь у розгляді кримінального провадження, однак до суду надала письмову заяву, в якій просила проводити розгляд справи за її відсутності. В підтвердження незадовільного стану здоров`я потерпілої в матеріалах кримінального провадження міститься довідка №14154 від 05.07.2019 року, відповідно до якої ОСОБА_2 страждає низкою хронічних захворювань (том 1 а.п.104).

Разом з цим, під час розгляду вказаного кримінального провадження, відповідно до положень п.1 ч.3 ст.97 КПК України, колегію суддів було ухвалено прослухати в судовому засіданні звукозапис технічної фіксації від 25.09.2018 року, під час якого слідчий суддя Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області допитав, в порядку ст.225 КПК України, потерпілу ОСОБА_2 (том 2 а.п.137-139).

Показання ОСОБА_2 було відтворено в судовому засіданні та встановлено таке. Потерпіла вказала, що впізнає у ОСОБА_1 особу, яка її обікрала. Потерпіла пояснила, що сиділа у будинку, в цей час у вікні щось промелькнуло, вона відчинила двері, та він її відразу ж штовхнув, зачинив за собою двері і сказав, щоб вона віддала йому гроші, на що вона відповіла, що грошей не має. Після чого ОСОБА_1 пішов у кухню, де з тумби взяв кухонний ніж та підійшовши з ножем знову почав вимагати гроші, але вона знову, відповіла, що грошей не має. Тоді, він взяв потерпілу за обидві руки і почав тягти її з коридору в кухню, з кухні у кімнату. Вона хотіла піднятись, але він наказав не підійматись та став розкидати речі з ліжка та столу. Потерпіла піднялась та сіла. Після цього, ОСОБА_1 знову сказав, щоб вона віддала гроші і вона взяла з-під телевізору у цій же кімнаті гроші у розмірі 900 грн. та віддала йому. Він взяв ці гроші та сказав йти у коридор та закритись за ним і не виходити поки він не поїде. Вона закрила за ним двері та знаходилась у будинку. Через деякий вона відкрила двері та вийшла у двір, нікого не було. В цей час, поряд з територією домоволодіння вона побачила сусідку, якій сказала зайти та подивитись що у неї відбувається, вона прийшла, та потерпіла їй все розповіла, після чого сусідка викликала поліцію. Також, потерпіла пояснила, що ці події відбувались у денний час доби приблизно об 11.00 годині, місяць не пам`ятає, приблизно півтора місяця тому. Окрім того, потерпіла вказала, що ОСОБА_1 погрожував їй ножем, який взяв у кухні зі столика. Взявши ніж він підійшов до неї та став вимагати віддати йому гроші, на що вона йому сказала що не має грошей, але він тримаючи ніж демонструючи його сказав: «Ось бачиш, ніж», а після взяв її та потягнув, спочатку через один поріг, потім через другий, затягнув у кімнату, сказав лежи не підіймайся. Вона була налякана, та боялася його та того, що він може нанести їй тілесні ушкодження, тому і віддала гроші, бо боялась за своє життя, а не за гроші. З приводу зовнішності особи, яка викрала у неї гроші, потерпіла пояснила, що він був одягнений у шведку в смужку, більше не пам`ятає, зростом приблизно 170 см, худорлявої статури. Окрім того, потерпіла пояснила, що ОСОБА_1 після нападу на неї поклав ніж у коридорі на тумбу при виході з будинку, після того, як забрав гроші, потім цей ніж був вилучений працівниками поліції. З приводу викрадення у неї мобільного телефону ОСОБА_2 розповіла, що мобільний телефон ОСОБА_1 забрав у неї раніше, за день до того, як пограбував її та відібрав гроші. У той день, вона була у дворі, поливала помідори за будинком. Коли вийшла із-за будинку, то побачила як з нього вибіг хлопець та побіг за будинок. Обличчя його вона не бачила, однак за статурою схожий на того, який наступного дня скоїв щодо неї розбій. Після того як він побіг, вона зайшла у будинок, щоб подзвонити сусідці, та виявила відсутність свого мобільного телефону, який перед цим знаходився на столі.

Окрім того, вина обвинуваченого в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема:

-витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23.07.2018 року, кримінальне провадження №12018040230001409 щодо ОСОБА_1 , правова кваліфікація ч.3 ст.187 КК України (том 2 а.п.1-2);

-витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23.07.2018 року, кримінальне провадження №12018040230001409 щодо ОСОБА_1 , правова кваліфікація ч.3 ст.186 КК України (том 2 а.п.3);

-рапортом відповідального Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 23.07.2018 року ОСОБА_6 , відповідно до якого 23.07.2018 року о 15-04 годин надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 23.07.2018 року за адресою: АДРЕСА_2 , три години тому до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 прийшла невідома особа в будинок, погрожувала ножем та вимагала 900 грн. (том 2 а.п.4);

-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 23.07.2018 року, відповідно до якого слідчий СВ КВП ГУНП в Дніпропетровській області Лисицький В.В. прийняв від ОСОБА_2 заяву, якою вона просить органи поліції притягнути до відповідальності невідому особу, яка 23.07.2018 року приблизно о 11-00 годин, знаходячись на території домоволодіння по АДРЕСА_2 , шляхом вільного доступу відкрито заволоділа грошовими коштами у розмірі 900 грн. (том 2 а.п.5);

- протоколом огляду від 23.07.2018 року та фототаблицею до нього, проведеного в присутності понятих ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , за участю спеціаліста ОСОБА_8 та власника приміщення ОСОБА_2 , у якому зафіксовано, що при обстеженні житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , на письмовому столі виявлено та вилучено два сліди папілярних ліній, які скопійовано на дві липкі стрічки та поміщено в паперовий конверт з пояснювальними записками (том 2 а.п.7-8);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.08.2018 року, згідно з яким потерпіла ОСОБА_2 , у присутності понятих, впізнала ОСОБА_1 , як особу, яка вчинила розбійний напад щодо неї (том 2 а.п.21-22);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 02.08.2018 року за участю потерпілої ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_5 та у присутності понятих, а також доданим до нього відеозаписом, переглянутим в процесі судового розгляду, яким встановлено, що ОСОБА_2 показала та розповіла про обставини скоєння щодо неї кримінального правопорушення. В присутності понятих, потерпіла детально розповіла та показала на місцевості, як все відбувалося, які дії вчиняв щодо неї обвинувачений. Протокол зачитаний вголос усім учасникам слідчої дії, заяв чи доповнень не надходило (том 2 а.п.23-26);

- протоколом огляду від 25.09.2018 року та фототаблицею до нього, проведеного в присутності понятих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , за участю спеціаліста ОСОБА_11 , під час якого оглянуто кухонний ніж, який упакований до пакету національної поліції України за №0015479. Протокол прочитаний, записано вірно, заяв чи доповнень не надходило (том 2 а.п.27-28);

- постановою старшого слідчого СВ КВП ГУНП в Дніпропетровській області Дробота В.І. про зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення від 20.08.2018 року, відповідно до якої змінено кваліфікацію кримінального правопорушення з ч.3 ст.186 КК України на ч.3 ст.187 КК України по кримінальному провадженню №12018040230001409 (том 2 а.п.31);

-витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 24.07.2018 року, кримінальне провадження №12018040230001411 щодо невідомої особи, правова кваліфікація ч.1 ст.185 КК України (том 2 а.п.32);

-рапортом помічника чергового Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 23.07.2018 року ОСОБА_12 , відповідно до якого 23.07.2018 року о 15-16 годин надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 23.07.2018 року о 15-15 годин за адресою: АДРЕСА_2 , вчора у сусідки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , невідомі особи викрали телефон, марку телефону не пам`ятає (том 2 а.п.34);

-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 23.07.2018 року, відповідно до якого слідчий СВ КВП ГУНП в Дніпропетровській області Лисицький В.В. прийняв від ОСОБА_2 заяву, якою вона просить органи поліції притягнути до відповідальності невідому особу, яка в період часу з 11-00 годин по 12-00 годин 22.07.2018 року, шляхом вільного доступу таємно викрала у неї мобільний телефон Нокіа 1280 чорного кольору з номером НОМЕР_2 (том 2 а.п.35);

-протоколом огляду від 23.07.2018 року та фототаблицею до нього, проведеного в присутності понятих ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , за участю спеціаліста ОСОБА_8 та власника приміщення ОСОБА_2 , у якому зафіксовано, що при обстеженні житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальний порядок речей в приміщенні будинку не порушено. Під час огляду нічого не виявлено, нічого не вилучено (том 2 а.п.36-37);

-копіями технічної документації на викрадений мобільний телефон марки Нокіа 1280 чорного кольору ІМЕІ НОМЕР_1 (том 2 а.п.46-47);

-протоколом огляду від 02.08.2018 року та фототаблицею до нього, проведеного в присутності понятих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , за участю свідка ОСОБА_3 , у якому зафіксовано, що об`єктом огляду є мобільний телефон марки Нокіа 1280 чорного кольору ІМЕІ НОМЕР_1 , сім-картка мобільного оператора відсутня, та зарядний пристрій до мобільного телефону моделі АС-3Е. Вказані мобільний телефон та зарядний пристрій добровільно видав ОСОБА_3 на територій Центрально-Міського району м. Кривого Рогу по вул. Лебедєва-Кумача, буд.1. ОСОБА_3 пояснив, що вказаний мобільний телефон разом із зарядним пристроєм 22.07.2018 року приблизно о 12-00 годин йому продав за 120 грн. раніше незнайомий чоловік ромської національності. Під час огляду виявлено та вилучено вказані мобільний телефон та зарядний пристрій. Протокол прочитаний, записано вірно, заяв чи доповнень не надходило (том 2 а.п.52-53);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.08.2018 року, згідно з яким свідок ОСОБА_3 , у присутності понятих, упізнав ОСОБА_1 , як особу, яка 22.07.2018 року приблизно о 12-00 годин продала йому за 120 грн. мобільний телефон Нокіа та зарядний пристрій (том 2 а.п.54);

-висновком експерта №17/12.1/530 від 27.08.2018 року, проведеного судовим експертом відділу товарознавчих досліджень та оціночної діяльності Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України Гузь К.В., відповідно до якого ринкова вартість мобільного телефону марки Нокіа моделі 1280 та зарядного пристрою моделі «АС-3Е», станом на 22.07.2018 року могла складати 248,33 грн. та 48,33 грн., відповідно (том 2 а.п.82-85);

-постановою старшого слідчого СВ КВП ГУНП в Дніпропетровській області Дробота В.І. про зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення від 20.08.2018 року, відповідно до якої змінено кваліфікацію кримінального правопорушення з ч.1 ст.185 КК України на ч.3 ст.185 КК України по кримінальному провадженню №12018040230001411 (том 2 а.п.87);

-висновком експерта №29/4.6/1664 від 03.09.2018 року, проведеного старшим судовим експертом сектору дактилоскопічних видів досліджень та обліків відділу судової експертизи №1 (м. Кривий Ріг) Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_15 , відповідно до якого слід пальця руки розміром 14х34 мм, вилучений 23.07.2018 року в ході огляду місця події, а саме приміщення будинку АДРЕСА_2 , залишений безіменним пальцем правої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Слід пальця руки розміром 14х22 мм, вилучений за тією ж адресою, залишений не особою, дактилокарта якої заповнена на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а іншою особою (том 2 а.п.120-127).

Так, відповідно до положень ст.ст.84-86 КПК України, колегія суддів вважає належним та допустимим доказом показання потерпілої ОСОБА_2 , надані нею 25.09.2018 року, під час допиту слідчим суддею Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, в порядку ст.225 КПК України.

Колегія суддів визнає вказані пояснення чіткими, послідовними та такими, що підтверджуються іншими, зібраними в провадженні доказами та сумнівів у їх правдивості не викликають. Також, колегія суддів зазначає, що потерпіла під час допиту слідчим суддею попереджена про кримінальну відповідальність за дачу суду завідомо неправдивих показань, відповідно до положень ст.384 КК України. У вказаних показаннях потерпіла не вказує, що ОСОБА_1 їй привозили працівники поліції в автомобілі для проведення впізнання. При цьому, обвинувачений, який надав відмінні від потерпілої показання, обрав необхідну для захисту позицію та жодної відповідальності за показання, надані в судовому засіданні не несе і нести не може, а відтак, лише за наявності відмінних від показань потерпілої пояснень ОСОБА_1 недостатньо для того, щоб вважати, що потерпіла ввела суд в оману та дала неправдиві свідчення.

Колегія суддів приймає до уваги, що під час допиту слідчим суддею потерпіла впізнала в ОСОБА_1 особу, яка вчинила кримінальні правопорушення щодо неї, беззаперечно зазначила, що саме обвинувачений вчинив на неї розбійний напад. При цьому, показання обвинуваченого про відсутність на місці події не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються доказами, яким судом надано ретельну оцінку.

Також, з урахуванням положень ст.ст.84-86 КПК України, колегія суддів вважає належними та допустимими доказами пояснення, надані в судовому засіданні свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які сталі їм відомі зі слів потерпілої ОСОБА_2 з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.97 КПК України, показаннями з чужих слів є висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи; суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів.

За змістом кримінально-процесуального закону, до предмета показань свідка належать обставини, що мають пряме чи опосередковане відношення до події кримінального правопорушення, форми вини, наслідків кримінального правопорушення, даних, що належать до показань інших свідків, експертів, їх висновків, понятих і інших учасників процесу, відомості про факти, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого та взаємовідносини свідка з ними і з потерпілим. Знання характеру цих взаємовідносин (нормальні, дружні, родинні, ворожі, неприязні, відсутні будь-які відносини, оскільки бачив (чув) вперше, тощо) дозволить дати правильну оцінку відповідних показань, висновків і процесуальних дій указаних осіб.

З показань вказаних вище свідків судом встановлено, що зі слів потерпілої їм стало відомо про те, що обвинувачений двічі проникав до її житла, та 22.07.2018 року здійснив у неї крадіжку мобільного телефону «Nokia» 1280 та зарядного пристрою до нього, а 23.07.2018 року вчинив розбійний напад щодо неї, погрожуючи при цьому, кухонним ножем, та заволодів належними ОСОБА_2 грошовими коштами у розмірі 900 грн. Свідок ОСОБА_5 при повторному допиті вказав, що не пам`ятає, чи казала його мати про те, що ОСОБА_1 привозили до неї працівники поліції в службовому автомобілі та просив суд взяти вказане до уваги, оскільки при допиті в суді 25.02.2019 року, вказуючи на цей факт, він дуже хвилювався. Показання вказані свідки давали відносно обставин, які стали їм відомі зі слів потерпілої. При цьому, переконливих доводів того, що ці свідки мали зацікавленість або упередженість під час їх допиту не встановлено, тому будь-які сумніви у достовірності їх пояснень у колегії суддів не виникає.

Окрім того, колегія суддів вважає, належним та допустимим доказом слідчий експеримент, проведений 02.08.2018 року з дотриманням вимог ст.240 КПК України, за участю потерпілої ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_5 та у присутності понятих. В ході слідчого експерименту потерпіла детально розповіла та показала на місцевості, як все відбувалося, які дії вчиняв щодо неї обвинувачений. Аналогічні показання потерпіла надала безпосередньо у судовому засіданні під час допиту її слідчим суддею, в деталях розповівши про кримінальні правопорушення, вчинені щодо неї обвинуваченим.

Також, колегія суддів, відповідно до ст.ст.85, 86, 94, 101 КПК України, оцінюючи досліджені в судовому засіданні висновки експерта №17/12.1/530 від 27.08.2018 року та №29/4.6/1664 від 03.09.2018 року, вважає, ці докази допустимими та належними, оскільки вони отримані в порядку, встановленому КПК України, та мають значення для доведеності вини ОСОБА_1 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях.

Наведені висновки експертиз проведені висококваліфікованими експертами, належним чином аргументовані, ґрунтуються на ретельному дослідженні, зроблені на підставі діючого законодавства, містять відповіді на усі поставлені питання, висновки обґрунтовані дослідницькою частиною, фактичні дані викладені у висновках відносяться до провадження і мають доказове значення. Підстав недовіряти висновкам експертиз у колегії суддів немає.

Окрім того, в підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, колегія суддів приймає до уваги протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.08.2018 року, згідно з яким потерпіла ОСОБА_2 , впізнала обвинуваченого, як особу, яка вчинила розбійний напад щодо неї.

Також, досліджений безпосередньо в судовому засіданні речовий доказ, який був наданий для ознайомлення учасникам судового провадження в порядку ч.1 ст.357 КПК України, має безпосереднє відношення до вказаного кримінального провадження.

Так, 30.07.2019 року під час дослідження у судовому засіданні кухонного ножа, визнаного речовим доказом постановою старшого слідчого СВ КВП ГУНП в Дніпропетровській області Дробота В.І. від 25.09.2018 року, колегією суддів оглянуто пакет Національної поліції України, дата пакування 25.09.2018 року, в пакет упакована коробка, в якій знаходиться кухонний ніж з рукояткою коричневого кольору, виготовленої з полімерного матеріалу та металевим лезом довжиною приблизно 17 см. Цілісність упаковки не порушена, на ній маються підписи понятих ОСОБА_9 , ОСОБА_16 .

Колегія суддів зазначає, що свідок ОСОБА_4 будучи допитана в суді 08.05.2019 року вказала, що при огляді місця події 23.07.2018 року було виявлено та вилучено кухонний ніж, яким ОСОБА_1 погрожував потерпілій. Однак із оглянутого в суді речового доказу - ножа вбачається, що його було вилучено 25.09.2018 року при огляді місця події за участю інших понятих. За таких обставин в цій частині показання свідка ОСОБА_4 колегія суддів вважає, такими, що протирічать іншим доказами у справі.

Окрім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України підтверджується даними, що містяться у протоколі огляду від 02.08.2018 року та протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.08.2018 року, проведених за участі свідка ОСОБА_3 , який підтвердив, що саме у ОСОБА_1 він придбав викрадений у потерпілої мобільний телефон та зарядний пристрій до нього.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_1 щодо недозволених методів слідства були предметом перевірки з боку слідчих органів. Так, постановою слідчого першого відділу СУ ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві від 18.02.2021 у кримінальному провадженні № 62020170000001714 від 06.11.2020 за ч. 2 ст. 365 КК України на підставі ухвали Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу про застосування недозволених методів досудового розслідування провадження закрито в зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Із вказаної постанови вбачається, що під час затримання із ОСОБА_1 перебував його захисник Верхуша Я.О., який зауважень та доповнень до протоколу не подав. Відповідно до протоколів допитів підозрюваного від 20 та 27 серпня 2018 року ОСОБА_1 винуватість у вчиненні злочинів не визнав, відмовився давати показання у силу вимог ст. 63 Конституції України. Також ОСОБА_1 починаючи із 28.07.2018 до 06.10.2020 року жодного разу не вказував про незаконні методи досудового слідства.

Таким чином, колегія суддів перевіривши обставини зазначені обвинуваченим ОСОБА_1 щодо застосовування до нього працівниками поліції недозволених заходів психологічного та фізичного тиску в даному кримінальному провадженні, з метою отримання його зізнання, дійшла висновку, що окрім заяв, будь-яких доказів вказаних обставин обвинуваченим та його захисником суду не надано. За таких обставин колегія суддів вважає, що зазначені обвинуваченим ОСОБА_1 обставини застосування недозволених методів досудового розслідування не знайшли свого підтвердження у ході судового слідства.

Колегія суддів приходить до висновку, що надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази, взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію кримінальних правопорушень, винуватість обвинуваченого та інші обставини, зазначені у ст.91 КПК України, вони зібрані у порядку, встановленому ст.93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст.87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, колегія суддів визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством та зафіксовані у належній процесуальній формі.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у провадженні та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Отже, висновок колегії суддів про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень підтверджується показаннями потерпілої щодо обставин нападу, а саме, про погрозу застосування обвинуваченим щодо неї фізичного насильства за допомогою ножа, погроз вчинити розправу та перешкоджання вийти з будинку, вимаганням грошей з послідуючим заволодінням грошовими коштами в сумі 900 грн. До цієї події потерпіла не була знайома із обвинуваченим, що, на думку колегії суддів, фактично виключає можливість неприязних відносин між ними, а отже і мотив оговорити останнього. Зважаючи на те, що в даному випадку фізично здоровий чоловік з метою незаконного заволодіння майном, погрожуючи розправою, здійснив напад на потерпілу, 1938 року народження, яка вдома перебувала сама і в силу свого віку фізично не здатна була чинити опір нападнику та у разі застосування щодо неї насильства не змогла би протистояти йому, об`єктивних підстав недовіряти потерпілій та вважати, що під час висловлення погроз фізичної розправи вона не сприймала такі погрози реальними та небезпечними для свого життя чи здоров`я в колегії суддів немає.

Характер, хронологія і послідовність дій обвинуваченого, а також об`єктивна спроможність дорослої осудної людини оцінювати життєву ситуацію, на думку колегії суддів, дає підстави вважати, що ОСОБА_1 дійсно вчинив кримінальні правопорушення умисно. Про наявність умислу свідчить і той факт, що обвинувачений відразу ж після заволодіння грошовими коштами та майном потерпілої покинув місце події, а потерпілій наказав ще деякий час не виходити з будинку. Наведене дає колегії суддів підстави дійти висновку, що умисел обвинуваченого був спрямований саме на таємне викрадення майна потерпілої та на заволодіння її майном за допомогою погрози їй насильством.

При цьому, колегія суддів критично відноситься до версії ОСОБА_1 , щодо непричетності до вказаних кримінальних правопорушень та вважає, що сукупністю зібраних у провадженні та перевірених в судовому засіданні доказів його вина доведена в повному обсязі Колегія суддів сприймає таку версію, як бажання уникнути обвинуваченим відповідальності за скоєні злочини та розцінює його твердження, як обрану лінію захисту.

Таким чином, проаналізувавши зібрані у провадженні докази у їх сукупності, витлумачивши, відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України, усі сумніви на користь обвинуваченого, колегія суддів приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень доведена, та його дії слід кваліфікувати за:

- ч.3 ст.185 КК України, за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у житло;

- ч.3 ст.187 КК України, за ознаками нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний з проникненням у житло.

Вказаний висновок суду узгоджується з п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» (заява №1637/04), у якому зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини» п.282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Підстави для кваліфікації дій обвинуваченого за іншими статтями Кримінального кодексу України, за встановлених під час розгляду кримінального провадження обставин, у колегії суддів відсутні.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При цьому, згідно зі ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Так, обтяжуючою покарання обвинуваченого ОСОБА_1 обставиною, передбаченою ст.67 КК України, колегія суддів визнає вчинення злочинів щодо особи похилого віку.

Пом`якшуючих покарання ОСОБА_1 обставин, передбачених ст.66 КК України, колегією суддів не встановлено.

Також, при призначенні покарання колегія суддів враховує відомості, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1 , відповідно до яких останній раніше судимий (том 2 а.п.59-60, 61-63, 64, 66-68), вчинив кримінальні правопорушення в період відбуття покарання за попереднім вироком (том 2 а.п.65), на обліку у лікаря-психіатра не перебував та не перебуває (том 2 а.п.70), але з лютого 2006 року перебував під диспансерним наглядом у лікаря-нарколога з приводу психічних поведінкових розладів внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності, знятий з-під нагляду в червні 2017 року через відсутність повторних звернень більше трьох років (том 2 а.п.72) та позитивно характеризується за місцем мешкання (том 2 а.п.73.)

Отже, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, та обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , колегія суддів враховує характер та тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, фактичні обставини провадження, спосіб вчинення злочинів і їх мотиви, форму вини, обстановку вчинення злочинів, позицію потерпілої, висловлену в поданій нею до суду заяві, яка при призначенні покарання покладалась на розсуд суду, та приходить до переконання, що виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчиненню ним нових злочинів можливе лише в умовах тривалої ізоляції обвинуваченого від суспільства, і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч.3 ст.185 , ч.3 ст.187 КК України.

Колегія суддів не знаходить підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_1 більш м`яких за видом покарань, передбачених санкціями відповідного закону України про кримінальну відповідальність, і приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально. Саме таке покарання, буде відповідати вимогам ст.65 КК України та за своїм видом буде необхідним для досягнення його мети, тобто необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Підстави для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 правових приписів ст.ст.69, 75 КК України колегією суддів не встановлено.

Також, відповідно до санкції ч.3 ст.187 КК України, яка передбачає обов`язкове призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна, підстави не призначати додаткове покарання обвинуваченому у колегії суддів відсутні, а відтак, ОСОБА_1 слід призначити і додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з 27.08.2018 року, тобто з часу його фактичного затримання на підставі протоколу про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 27.08.2018 року (том 2 а.п.108-109).

Відповідно до вимог ст.124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судових експертиз (том 2 а.п.81, 119).

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений, однак за потерпілою зберігається право на звернення до суду за відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди в порядку цивільного судочинства.

Питання речових доказів судом вирішується в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 369-371, 373, 374, 376, 392, 393, 395 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.187 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання:

-за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

-за ч.3 ст.187 КК України, у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) роківз конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного за вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 січня 2020 року більш суворим покаранням за цим вироком, призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) роківіз конфіскацією всього належного йому майна.

Відповідно до положень ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31.08.2017 року, призначивши остаточне покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років 6 (шість) місяцівз конфіскацією всього належного йому майна.

Строк покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту затримання, тобто з 27.08.2018 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз: 572 (п`ятсот сімдесят дві) гривні 00 копійок - товарознавча експертиза №17/12.1/530 від 27.08.2018 та 1144 (одна тисяча сто сорок чотири) гривні 00 копійок - трасологічна експертиза №29/4.6/1664 від 03.09.2018 року, а всього 1716 (одна тисяча сімсот шістнадцять) гривень 00 копійок.

Речовий доказ - кухонний ніж, упакований до спецпакету №0015479, який переданий на зберігання до камери схову Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області - повернути потерпілій ОСОБА_2 (том 2 а.п.29).

Речові докази - мобільний телефон «Нокіа» 1280 ІМЕІ НОМЕР_1 та зарядний пристрій для мобільних телефонів «Нокіа» моделі АС-3Е, які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_2 - залишити у розпорядженні останньої, дозволивши використовувати та розпоряджатися ними на власний розсуд (том 2 а.п.56).

Речові докази - сліди пальців рук та зразки слідів пальців рук ОСОБА_1 , упаковані в два паперових конверти та долучені до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах цього кримінального провадження (том 2 а.п.128).

Апеляційні скарги можуть бути подані протягом 30 днів з дня проголошення вироку до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя Н.Г. Гринь

Судді А.В. Ткаченко

В.В. Попов