Ухвала суду № 95128457, 23.02.2021, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 326/644/19

1-кп/310/85/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний судд Запорізької області у складі

головуючого судді Богомолової Л.В.

суддів Морока С.М., Вірченко О.М.

при секретарі Рибалка Н.М.

за участю прокурора Федорченко К.В.

за участю захисників Єременко Р.С., Казімірчук Є.В., Бучакчийського В.С.,

за участю обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у судовому засіданні в залі Бердянського міськрайонного суду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , суд, -

ВСТАНОВИВ:

У судовому засіданні за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.309 КК Українипрокурор Федорченко К.В. заявив клопотання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оскільки існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Захисник Єременко Р.С. таобвинувачений ОСОБА_1 просять обрати запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Захисник Казімірчук Є.В. та обвинувачений ОСОБА_2 просять обрати запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Вислухавши думку учасників судового засідання, суд приходить до наступних висновків:

Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно з вимогами ч.ч.1, 3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12.01.2021 року обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжена міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів по 12 березня 2021 року включно.

Підставою для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можуть переховуватися від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також впливати на свідків в цьому кримінальному провадженні.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неодноразово притягувалися до кримінальної відповідальності за вчинення корисних злочинів, мають непогашені судимості, ніде не працювали, свідки по справі не допитані, тому є у суду підстави вважати щодо можливості впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне провадження, а також розуміючи невідворотність покарання, можуть переховуватися від суду.

Таким чином, існуючи ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України не відпали та існують на теперішній час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинувачених переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

За змістом ст.199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Так, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна.

З моменту взяття обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинувачених може забезпечити і більш м`який запобіжний захід.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченим більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Беручи до уваги те, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані судом під час обрання та продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дані про особи обвинувачених, серйозність пред`явленого обвинувачення та тяжкість покарання, що їм загрожує у разі визнання винуватими у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, суд не знаходить підстав для обрання іншого запобіжного заходу щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Даних, які б вказували на неможливість застосування до обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою не встановлено.

Підстав для обрання запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вигляді домашнього арешту не має, оскільки постійне місце мешкання, по якому проживали обидва обвинувачених, відсутнє.

Таким чином, враховуючи наявні відомості про особи обвинувачених, які раніше неодноразово притягувалися до кримінальної відповідальності за скоєння тяжких злочинів, відсутність у них соціально-стримуючих факторів, які б давали підстави вважати, що вони не вчинять інше кримінальне правопорушення, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються, виходячи з положень КПК України та враховуючи матеріали справи, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинувачених під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, суд вважає, що утримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою, буде запобігати перешкоджанню встановленню істини у кримінальному провадженні, запобіганню скоєння ними нових злочинів і буде сприяти виконанню процесуальних рішень.

Суд вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України, а тому клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити тримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою.

Згідно зі ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Враховуючи, що строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спливає 12.03.2021 року, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання обвинувачених під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто по 23 квітня 2021 року включно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 199, 331, 371, 372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без змін - у виді взяття під варту ( утримання під вартою), продовживши строк запобіжного заходу на строк 60 днів з 23 лютого 2021 року по 23 квітня 2021 року включно.

Копію ухвали вручити учасникам судового засідання.

Копію ухвали надіслати СИЗО-11 пос. Камений Вольнянського району Запорізької області.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семі днів з моменту оголошення ухвали.

Повний текст ухвали буде складений 24.01.2021 року о 08-00 годині .

Головуючий Суддя Бердянського

міськрайонного суду Л.В. Богомолова

Суддя Бердянського

міськрайонного суду О.М.Вірченко

Суддя Бердянського

міськрайонного суду С.М.Морока