Ухвала суду № 95127615, 18.02.2021, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/8577/20

4-с/310/12/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Борисенко Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та про скасування арешту,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність начальника Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та про скасування арешту, в якому зазначила, що 26 серпня 2016 року за договором дарування у її власність перейшла 1/2 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Дарувальником була її мама - ОСОБА_2 . При розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до неї про визнання договору дарування зазначеної квартири недійсним їй стало відомо, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься запис про обтяження, яким на все її майно накладено арешт постановою серія та номер НОМЕР_1 , виданою 01.08.2006 року ДВС у Куйбишевському районі м. Донецька. Відповідно до повідомлення начальника Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 21.09.2020 року за ОСОБА_1 не містяться відомості про будь які виконавчі провадження. 07.10.2020 року вона звернулась до начальника Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування арешту на майно, але відповіді до теперішнього часу не отримала. Наявність арешту (обтяження), накладеного на майно, неможливість отримання інформації про підстави накладення арешту на квартиру та відсутність виконавчого провадження порушується її право власності, внаслідок чого вона позбавлена можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд. За таких обставин її право підлягає судовому захисту шляхом звільнення майна з-під арешту. Просила визнати неправомірними дії начальника Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), який не прийняв рішення про скасування арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 , а саме на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , при відсутності виконавчого провадження та ненаданні роз`яснення, щодо неможливості скасування арешту. Скасувати арешт, накладений постановою ДВС у Куйбишевському районі м. Донецька АА510019 від 01.08.2006 року, зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, про що міститься запис про обтяження: 16137978, реєстраційний номер обтяження: 3560478, на нерухоме майно ОСОБА_1 , а саме на 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 .

Заявник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Подала до суду заяву про розгляд справи в її відсутності.

Представник Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином 12.02.2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

Згідно із ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішення, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Звертаючись 16.11.2020 року до суду зі скаргою заявник просила поновити строк на звернення зі скаргою, оскільки вона 07.10.2020 року звернулась до начальника Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування арешту на майно, але відповіді не отримала.

Судом встановлено, що начальник Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) не надав відповідь на заяву ОСОБА_1 , тому суд вважає, що остання не пропустила строк на оскарження бездільності цієї особи.

Згідно договору дарування частки квартири від 26.08.2016 року, який посвідчено приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Чуєвою Т.Т. та зареєстровано в реєстрі за №729, ОСОБА_3 передала безоплатно у власність, а ОСОБА_1 прийняла в дар 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 (а.с.14-17).

Право власності на зазначене нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно 06.04.2027 року (а.с.11-13).

Відповідно до інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на все майно ОСОБА_1 накладено арешт постановою серія та номер АА510019, виданою 01.08.2006 року ДВС у Куйбишевському районі м. Донецька (а.с.11-13).

П`ята донецька державна нотаріальна контора повідомила адвокату Груіцькій Л.О., що не може надати відомості з приводу накладення арешту на майно ОСОБА_1 відповідно до ст. 8 ЗУ «Про нотаріат». Також повідомили, що всі справи нотконтори, а також всі документи, які зберігалися в архіві нотаріальної контори до 01 грудня 2014 року залишилися на тимчасово окупованій території, а саме в м. Донецьку, і доступу до них немає (а.с.19)

Із відповіді Слов`янського міськрайонного ВДВС Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 21.09.2020 року №17.19-17/30433/76453 встановлено, що згідно постанови «про утворення виконавчої групи при органах ДВС управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області» на Слов`янський міськрайонний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції покладено виконання функцій Куйбишевського районного відділу у м. Донецьку ДВС Головного територіального управління юстиції у м. Донецьку. За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним виконавцем Куйбишевського районного відділу ДВС м. Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 . Також повідомлено, що згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень та Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень не містяться відомості за параметрами пошуку - ОСОБА_1 , іпн НОМЕР_2 (а.с.18).

ОСОБА_1 07.10.2020 року звернулась до начальника Слов`янського міськрайонного ВДВС Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з заявою, в якій просила зняти арешт, накладений постановою ДВС у Куйбишевському районі м. Донецька, серія та номер: АА510019, виданої 01.08.2006 року на її нерухоме майно, а саме 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 . На підтвердження направлення якого надала суду копію фіскального чеку від 07.10.2020 року (а.с.20-21).

Стаття 13 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено строки прийняття рішень виконавцями та вчинення виконавчих дій. Так, частина 5 зазначеної статті, передбачає, що постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Відповідно до ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Судом встановлено, що заявник у передбачений ЗУ «Про виконавче провадження» спосіб 07.10.2020 року надіслала начальнику Слов`янського міськрайонного ВДВС Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) заяву про скасування арешту на майно, але всупереч ч.5 ст.13 ЗУ «Про виконавче провадження», ЗУ «Про звернення громадян» ОСОБА_1 не повідомлено про результати розгляду її заяви.

Оскаржуючи бездіяльність начальника Слов`янського міськрайонного ВДВС Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Шелудько А.В. вважала неправомірним не скасування накладеного арешту на її нерухоме майно, тобто заявник виходила з того, що з приводу її заяви слід прийняти рішення про скасування арешту.

Водночас ОСОБА_1 не зазначила жодний нормативний акт, який передбачає обов`язок державного виконавця, або начальника ВДВС прийняти таке рішення за встановлених в судовому засіданні обставин.

При вирішенні скарги в цій частині судом не встановлено порушення начальником Слов`янського міськрайонного ВДВС Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) вимог діючого законодавства, оскільки заявником не наведено і судом не встановлено обставин, які відповідно до ч.4 ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження» були би підставою для зняття арешту.

Заявник також просила суд скасувати арешт, який накладено ДВС у Куйбишевському районі м. Донецька АА510019 від 01.08.2006 року, зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, про що міститься запис про обтяження:16137978, реєстраційний номер обтяження: 3560478, на нерухоме майно ОСОБА_1 , а саме на 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , але не врахувала, що здійснюючи контроль за виконанням судового рішення, суд перевіряє відповідність рішення, дій державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця вимогам закону, або встановлює факт неправомірної їх бездіяльності.

За наслідками розгляду скарги суд має право визнати оскаржуване рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), але не наділений правом прийняття рішення, яке уповноважений прийняти державний виконавець чи інша посадова особа органу ДВС або приватний виконавець.

Таким чином, вимоги скарги про скасування судом арешту, який накладено постановою ДВС у Куйбишевському районі м. Донецька 01.08.2006 року виходять за межі компетенції суду при розгляді скарги.

Крім того, ст. 447 ЦПК України передбачає право на звернення зі скаргою до суду під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено права чи свободи заявника.

Частина 6 ст.81 ЦПК України передбачає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись зі скаргою до суду ОСОБА_1 не надала докази, які підтверджують, що арешт було накладено постановою ДВС у Куйбишевському районі м. Донецька 01.08.2006 року саме в зв`язку з виконанням рішення суду, ухваленого відповідно до ЦПК України.

За таких обставин, суд позбавлений можливості визначити, чи повинна розглядатися скарга ОСОБА_1 в порядку розділу VІІ ЦПК України, що є підставою для відмови в задоволенні скарги, оскільки при прийнятті рішень доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Керуючись ст.ст. 259-261,353-355,447-451 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), скасування арешту відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя