Ухвала суду № 95127198, 23.02.2021, Шполянський районний суд Черкаської області

Справа № 710/1367/20

Провадження № 2-з/710/3/21

УХВАЛА

23.02.2021 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області у складі судді Симоненко О.В., за участі секретаря судового засідання Коваленка В.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» про забезпечення позову

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Шполянського районного суду Черкаської області перебуває цивільна справа за позовом ТОВ «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агроспілка», ОСОБА_2 про стягнення солідарно заборгованості у розмірі 2839249,00 грн за договором про надання фінансового кредиту № 1045-Ш/ОФ від 26.07.2019 року.

17.02.2021 року до Шполянського районного суду Черкаської області надійшла заява від представника позивача, адвоката Грушевого Ю.В., про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 2.0325 га, кадастровий номер 7125710100:03:001:0057, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності; автомобіль марки КІА, модель ОРТІМА, 2014 року випуску, об`ємом 2359 куб.см., ДНЗ НОМЕР_1 , номер об`єкта: КНАGN412ВЕ5492043, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності; екскаватор БОРЕКС-2101, 2008 року випуску, ДНЗ НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , що належить ФОП ОСОБА_1 на праві приватної власності; на зерно пшениці в кількості 1000 тон загальною вартістю 4 900 000 грн, що зберігається за адресою: АДРЕСА_1 , та яке належить ОСОБА_1 ; земельну ділянку площею 2.0949 гектара, кадастровий номер 7125710100:03:001:0123, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в Черкаській обл., Шполянському районі, м. Шпола та належить ОСОБА_2 на праві приватної власності; корпоративні права ОСОБА_2 , що складаються з 100% частки у статутному капіталі ТОВ "ШПОЛА-МЛИН" (код ЄДРПОУ 40841995) в розмірі 1000 грн.

В обґрунтування заяви зазначено, що 12.11.2020 року Відповідач-1, з метою невиконання чи створення перешкод у виконанні можливого рішення суду по справі за № 710/1367/20 здійснив відчуження будинку, загальною площею 70,6 кв.м., земельної ділянки площею 0,1000 гектара, земельної ділянки площею 0,0386 гектара, що розташовані в АДРЕСА_2 на користь свого сина - ОСОБА_3 , шляхом укладення договорів дарування за № 1404, 1405, 1406, що посвідчені Шполянською державною нотаріальною конторою.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 21.12.2020 заяву позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал», про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на будинок АДРЕСА_2 та земельну ділянку кадастровий номер 7125710100:03:001:0057, площею 2,0325 за адресою: м.Шпола,Черкаської області, які належать ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) в межах суми позовних вимог. ОСОБА_3 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вказану ухвалу, зазначаючи, що вказане майно належить відповідно договору дарування від 29.04.2020 року його сину ОСОБА_3 ..

З викладених обставин випливає, що ОСОБА_3 , переслідуючи мету ухилення від виконання своїх кредитних зобов`язань перед ТОВ « ФК Віва Капітал», систематично та завчасно здійснював відчуження свого майна, укладаючи при цьому фраудаторні договори.

Таким чином позивач протягом судового розгляду даної справи, внаслідок неправомірних дій та недобросовісності Відповідачів, а зокрема ОСОБА_3 , поступово втрачає можливість задовольнити свої вимоги за рахунок майна боржників у разі задоволення позовних вимог. Зазначене надає можливість стверджувати, що відповідачі будуть й надалі продовжувати вживати заходів щодо приховування належного їм майна щоб уникнути виконя кредитних зобов`язань.

Дослідивши матеріали справи, суд вирішуючи питання що заявлених вимог виходить знаступного.

Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1 .ч1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2020 року у справі № 504/1028/16-ц (провадження № 61-46750св18) Верховний Суд дійшов висновку, що «метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.».

Відповідно до ч.1 ст. 151 ЦПК України заявник до заяви про забезпечення позову повинен надати інші відомості потрібні для забезпечення позову.

Із позовної заяви вбачається, що між сторонами існує спір щодо виконання договору про надання фінансового кредиту № 1045-Ш/ФО від 26.07.2019 року, у зв`язку з невиконанням якого позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 2 839 249 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що у справі за заявою позивача у справі вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача ОСОБА_3 , про що постановлена відповідна ухвала, яка перебуває на розгляді в апеляційній інстанції та на час розгляду цієї заяви є чинною. Звертаючись із заявою про забезпечення позову, яка розглядається, позивачем не обґрунтовані необхідність додаткового забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача ОСОБА_2 ( зокрема до розгляду судом апеляційної інстанції апеляційної скарги на вказану ухвалу сдуд) , зв`язок між заходом забезпечення позову, який просить заявник, і предметом позовної вимоги, заява не містить обґрунтування ризиків здійснення відповідачем ОСОБА_2 будь-яких дій направлених на відчуження майна.

Крім того, суд звертає увагу на наступні обставини.

Із наданого заявником витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, станом на дату видачі 01.12.2020 року вбачається, що на автомобіль марки КІА, модель Оptima, рік випуску 2014, номер об`єкта: НОМЕР_5 , номер державної реєстрації НОМЕР_1 зареєстровано приватне обтяження від 13.02.2015 за №15081725, на підставі договору застави № Z1/2364943, виданий 13.02.2015 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Ткаченко І.П.. Обтяжувач ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК».Відомості про обмеження відчуження: за погодженням з обтяжувачем.

Відповідно до рішення Конституційного Суду від 1.12.2004 №18рп/2004 поняття «охоронюваний законом інтерес» слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного та прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Метою забезпечувального зобов`язання, такого як застава (іпотека), є набуття кредитором (заставодержателем) переважного перед іншими кредиторами боржника (заставодавця) права задоволення своїх вимог за рахунок переданого в забезпечення зобов`язання майна боржника (предмета застави (іпотеки), що прямо випливає зі змісту ст.1 закону «Про заставу», стст.1, 3 закону «Про іпотеку».

Особливістю таких правовідносин є те, що заставодавець хоч і залишається власником переданого в заставу майна, проте на період забезпечення позбавлений правомочності розпорядження цим майном, а заставодержатель у свою чергу у випадку порушення боржником забезпеченого зобов`язання має право в будь-який момент переважно перед іншими кредиторами такого боржника задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на заставлене майно. У зв`язку із цим заставодержатель має власний пріоритетний майновий інтерес до отриманого в заставу майна боржника, який може бути реалізований ним у будь-який момент у разі порушення забезпеченого зобов`язання.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №903/825/18.

Що стосується накладення арешту на зерно пшениці в кількості 1000 тон загальною вартістю 4 900 000 грн, що зберігається за адресою: АДРЕСА_1 , та яке належить ОСОБА_1 , суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до копії складської квитанції на зерно №1 від 24 липня 2019 року підтверджується факт знаходження на зерновому складі за адресою: АДРЕСА_3 , зерна пшениці врожаю 2019 року, вагою 1 000 000, 00 кг, вартістю 4 900 000,00 грн., який належить ФОП ОСОБА_1 .

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що відповідно Акту від 11.02.2021 року огляду перевірки наявності і стану заставного майна за договором № 1045-Ш/ФО З від 26.07.2019 року, заставне майно у кількості 1000 000,0 кг за адресою : АДРЕСА_3 відсутнє.

Щодо вимог накладення арешту на екскаватор Борекс - 2101, номерний знак НОМЕР_2 , 2008 року випуску, свідоцтво № НОМЕР_6 встановлено, що відповідно до інформації Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області станом на 17.02.2021 за ФОП ОСОБА_3 зареєстрований Екскаватор Борекс - 2101, номерний знак НОМЕР_2 , 2008 року випуску, свідоцтво № НОМЕР_6 .Разом з тим, відповідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа-підприємець ОСОБА_3 припинив свою діяльність, про що 26.01.2021 року вчинено відповідний запис у реєстрі.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що заява задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись нормами ст.ст.149, 150 -153, 157, 258, 260, 353-355 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

Заяву позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал», про забезпечення позову залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду, через Шполянський районний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.В. Симоненко