Постанова № 95124228, 22.02.2021, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/4889/20

Провадження №2-а/944/50/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2021 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Поворозника Д.Б.,

за участю секретаря судового засідання Климейко Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Яворові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління безпеки міста Львівської міської ради, інспектора з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради Ковальчука Ростислава Володимировича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

16 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління безпеки міста Львівської міської ради, інспектора з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради Ковальчука Р.В., в якому просить скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення від 31 липня 2019 року № ЛВ12-208, якою його було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.

В обґрунтування позову покликається на те, що станом на 31 липня 2019 року він не був власником, належним користувачем чи водієм автомобіля марки ВАЗ 2102, державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідно, не міг вчинити спірне адміністративне правопорушення. Крім того, 31 липня 2019 року він взагалі перебував за межами території України, а саме в Республіці Польща. При цьому, всупереч вимогам ст. 279-1 КУпАП інспектор з паркування не встановив відповідальну особу в розумінні ч. 1 ст. 14-2 цього Кодексу, яка має нести відповідальність у спірному випадку, про що свідчить відсутність в оскаржуваній постанові адреси його проживання, електронного чи письмового запиту інспектора з паркування та, відповідно, відомостей про належного користувача зазначеного транспортного засобу чи фізичну особу, за якою зареєстрований цей транспортний засіб.

Ухвалою від 18 листопада 2020 року позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам ст. ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме до позовної заяви не було долучено документа про сплату чудового збору.

Позивач усунув недоліки позовної заяви, вказані у зазначеній ухвалі.

Ухвалою від 07 грудня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду на 17 грудня 2020 року.

Судове засідання, призначене на 17 грудня 2020 року, було відкладене в зв`язку з неявкою учасників справи (їх представників) та за клопотанням відповідача.

18 грудня 2020 року відповідачі подали відзив на позовну заяву, у якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень на позов зазначили, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, а саме перебування о 11 год 51 хв 31 липня 2019 року автомобіля ВАЗ 2102, державний номерний знак НОМЕР_1 , власником (законним володільцем) якого є позивач, на пл. Галицькій, 4 у м. Львові в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», підтверджується належними і достатніми доказами, передбаченими ст. 251 КУпАП, а саме фотознімками місця події, схемою дії цього знаку із зазначенням місця розташування знаку, зони та напрямку його дії та місця розташування транспортного засобу, а також документами про відповідність технічних засобів, якими здійснювалась фотофіксація. Також відповідачі зазначили, що зупинка (стоянка) на пл. Галицькій суттєво перешкоджає дорожньому руху та/або створює загрозу безпеці руху. Крім того, ухвалою Львівської міської ради від 07 грудня 2017 року № 2683 пл. Галицьку між пл. Соборною та пл. Міцкевича (в обидві сторони) віднесено до переліку вулично-дорожньої мережі, зупинка та стоянка на яких призводить до зменшення пропускної здатності та суттєво перешкоджає або може суттєво перешкоджати дорожньому руху або створювати загрозу безпеці руху. Також відповідач вважає безпідставними доводи позивача про те, що станом на 31 липня 2019 року він не був власником чи належним користувачем автомобіля марки ВАЗ 2102, державний номерний знак НОМЕР_1 , а також в цей час перебував за межами України, оскільки такі твердження не підтверджені жодними доказами. А той факт, що саме ОСОБА_1 на час винесення оскаржуваної постанови був власником зазначеного автомобіля та, відповідно, особою, яка згідно з ст. 14-2 КУпАП повинна була нести відповідальність за вказане правопорушення, підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру транспортних засобів, що було встановлено інспектором з паркування.

Судове засідання, призначене на 28 грудня 2020 року, було відкладене в зв`язку з неявкою учасників справи (їх представників) та необхідністю скерування письмового запиту до Управління безпеки міста Львівської міської ради про надання додаткових письмових доказів.

Судове засідання, призначене на 01 лютого 2021 року, було відкладене в зв`язку з неявкою учасників справи (їх представників) та наданням Управлінням безпеки міста Львівської міської ради інформації про те, що адресований їм запит суду про надання додаткових письмових доказів скеровано за належністю до держателя запитуваної інформації – Міністерства внутрішніх справ України.

Представник відповідачів на розгляд не прибув, однак відзиві на позовну заяву відповідачі просив справу розглядати за відсутності відповідачів (їх представників).

Позивач на розгляд справи не прибув, однак подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача та представника відповідачів, на підставі наявних в ній доказів.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами пояснення і докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.

Як встановив суд, постановою в справі про адміністративне правопорушення від 31 липня 2019 року № ЛВ12-208, винесеною інспектором з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради Ковальчуком Р.В., ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Як вбачається із змісту цієї постанови, підставою накладення адміністративного стягнення було те, що об 11 год 51 хв 31 липня 2019 року водій автомобіля марки ВАЗ 2102, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку транспортного засобу на пл. Галицькій, 4 в м. Львові в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», що створює перешкоди дорожньому руху, чим порушив вимог п. п. 8.4в, 33.3, 34 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Суд вважає необґрунтованими твердження позивача про протиправність оскарженої постанови, зважаючи на таке.

Частиною 3 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, відповідно до змісту наведених вище норм КУпАП постанова в справі про адміністративне правопорушення є законною лише у випадку її винесення уповноваженим законом органом (посадовою особою) на підставах і в порядку, визначеними законодавством, з умови підтвердження належними, допустимими та достатніми доками факту вчинення правопорушення конкретною і встановленою належним чином особою.

Такий обов`язок інспекторів з паркування, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, кореспондується з їх обов`язками як суб`єктів владних повноважень дотримуватись при прийнятті рішень критеріїв, визначених ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Також відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Правила дорожнього руху затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі – ПДР).

Так, п. 3.34 ПДР визначено дорожній знак «Зупинку заборонено», згідно з вимогами якого забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Дія знаку 3.34 поширюється лише на той бік дороги, на якому такий встановлений. Знак 3.34 може застосовуватися разом з розміткою 1.4, яка позначає місця, де заборонено зупинку та стоянку транспортних засобів, наноситься біля краю проїзної частини або по верху бордюру. Зона дії знаку 3.34 – від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, – до кінця населеного пункту.

Відповідно до п. 1.10 ПДР зупинка – це припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо); стоянка – це припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.

Згідно з п. п. 15.1 – 15.3 ПДР зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху). У населених пунктах зупинка і стоянка транспортних засобів дозволяються на лівому боці дороги, що має по одній смузі для руху в кожному напрямку (без трамвайних колій посередині) і не розділена розміткою 1.1, а також на лівому боці дороги з одностороннім рухом.

Відповідно до ч. 3 ст. 219 КУпАП від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, – виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною 3 статті 122 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради – інспектори з паркування.

Згідно з положеннями ст. 279-1 КУпАП у разі, якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису) інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності – за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині 1 статті 14-2 цього Кодексу.

Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки) цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису) інспектор з паркування зобов`язаний розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині 1 статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині 1 статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Постанова про накладення адміністративного стягнення надсилається відповідальній особі, зазначеній у ч. 1 ст. 14-2 цього Кодексу, протягом трьох днів з дня її винесення рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи).

Згідно з ч. 1 ст. 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа – фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, – належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, – особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Отже, відповідно до змісту наведених вище норм ст. ст. 14-2 і 279-1 КУпАП у випадку виявлення порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), адміністративне стягнення за таке порушення накладається на відповідальну особу, зокрема, фізичну особу, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу – на належного користувача транспортного засобу.

Тобто відомості про відповідальну особу встановлюються інспектором з паркування на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

До оскаржуваної постанови, а також до відзиву на позовну заяву відповідачі не додали відомостей (доказів) отримання інформації із вказаного реєстру про те, що ОСОБА_1 станом на 31 липня 2019 року був власником чи користувачем транспортного засобу марки ВАЗ, модель 2102, номерний знак НОМЕР_1 .

Зважаючи на встановлений ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок відповідачів як суб`єктів владних повноважень доказування правомірності свого рішення, та встановлений ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок суду щодо офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд скерував Управлінню безпеки міста Львівської міської ради письмовий запит про надання доказів, які підтверджують факт, що ОСОБА_1 станом на 31 липня 2019 року був власником чи користувачем транспортного засобу марки ВАЗ, модель 2102, номерний знак НОМЕР_1 .

Листом від 26 січня 2021 року № 0003-вих-5223 Управління безпеки міста Львівської міської ради повідомило суд, що станом на дату встановлення особи, відповідальної за вчинення адміністративного правопорушення згідно із ст. ст. 14-2, 279-1 КУпАП доступ інспекторів з паркування до Єдиного державного реєстру транспортних засобів здійснювався в електронній формі шляхом ідентифікації за допомогою електронного цифрового підпису, на підставі чого було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення від 31 липня 2019 року № ЛВ12-208, до якої було внесено відповідні відомості про відповідальну особу із вказаного Реєстру. Однак на час отримання запиту інспектор з паркування з технічних причин не може отримати доступ до запитуваної інформації. Відповідно до норм ст. 34-1 Закону України «Про дорожній рух» держателем Єдиного державного реєстру транспортних засобів є Міністерство внутрішніх справ України, відповідно, саме дане Міністерство є розпорядником запитуваної інформації. В зв`язку з цим Управління безпеки міста Львівської міської ради скерувало запит суду до Міністерства внутрішніх справ України.

Листом від 04 лютого 2021 року Головний сервісний центр МВС України повідомив суд про те, що згідно з наявною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів інформацією станом на 02 лютого 2021 року автомобіль марки ВАЗ, модель 2102, номерний знак НОМЕР_1 , з 29 червня 2002 року зареєстрований на праві власності на ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , і після 29 червня 2002 року на інших осіб не реєструвався. Інформація про те, що ОСОБА_1 станом на 31 липня 2019 року був належним користувачем зазначеного транспортного засобу, в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відсутня.

Отже, на підставі належних та достатніх доказів, а саме відомостей з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, наданих держателем цього реєстру, суд достовірно встановив, що ОСОБА_1 станом на 31 липня 2019 року не був власником чи користувачем вказаного вище транспортного засобу.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до зазначених вище норм КУпАП встановлення особи, яка несе адміністративну відповідальність за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), здійснюється саме на підставі відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів. Зважаючи на відомості з даного реєстру щодо власника чи законного користувача автомобіля марки ВАЗ, модель 2102, номерний знак НОМЕР_1 , є незрозумілим, на підставі чого інспектор паркування встановив належність цього автомобіля станом на 31 липня 2019 року ОСОБА_1 , і відповідачі цього не пояснили.

Відповідно, позивач в силу наведених вище норм ст. ст. 14-2 і 279-1 КУпАП не є особою, яка у спірному випадку має нести відповідальність за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), оскільки станом на день винесення оскаржуваної постанови не був власником ти законним володільцем (користувачем) зазначеного вище автомобіля.

Також суд вважає, що дана обставинна є достатньою та безумовною підставою для скасування оскарженої постанови, тому дослідження та оцінка інших доводів сторін, якими вони обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення проти них, зокрема, доводи позивача, що 31 липня 2019 року він був за межами України, та доводи відповідачів про наявність доказів фактичного вчинення оспорюваного адміністративного правопорушення (матеріали фото фіксації, схеми тощо), на думку суду, є непотрібним і недоцільним.

Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова Управління безпеки міста Львівської міської ради від 31 липня 2019 року № ЛВ12-208 є протиправною і необґрунтованою, а тому її слід скасувати.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Також згідно з банківською квитанцією від 30 листопада 2020 року № 30 ОСОБА_1 сплатив судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 420,40 грн, тобто в розмірі, встановленому ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Отже, зважаючи, що суд ухвалив рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління безпеки міста Львівської міської ради на користь позивача слід стягнути судові витрати із сплати судового збору в розмірі 420,40 грн.

Керуючись ст. ст. 14-2, 245, 247, 252, 279-1, 287-289 КУпАП, ст. ст. 5, 9, 10, 118-123, 132, 139, 246-248, 272, 286 КАС України суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною і скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення від 31 липня 2019 року № ЛВ12-208, винесену інспектором з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради Ковальчуком Ростиславом Володимировичем, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління безпеки міста Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати із сплати судового збору в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Яворівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач – Управління безпеки міста Львівської міської ради, код ЄДРПОУ 20819015, юридична адреса: 79005, м. Львів, вул. Зелена, 9;

відповідач – інспектор з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради Ковальчук Ростислав Володимирович, службова адреса: 79005, м. Львів, вул. Зелена, 9.

Суддя Д.Б.Поворозник