Ухвала суду № 95122801, 16.02.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/7737/20 1-кп/335/313/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року м. Запоріжжя

Колегія суддів Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

судді Воробйова А.В.,

присяжних: Пилипчук Я.М., Філатова О.Г., Бєліка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Фоміної Л.А.,

прокурора Михайлова А.В.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Валько В.С.,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого адвоката Усової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України

Обвинуваченому ОСОБА_3 під час досудового розслідування обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого ухвалою суду від 28.12.2020 року продовжено до 25.02.2021 року включно. До спливу цього строку судове провадження завершити не представляється можливим.

Під час обговорення питання щодо доцільності продовження обраного щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурором заявлено про доцільність продовження обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , з тих підстав, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Зокрема, вказує, що обвинувачений може переховуватись від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, внаслідок якого настала смерть особи, усвідомлює, що за вчинення інкримінованих йому злочинів можливе покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк; перебуваючи на волі може ухилятись від суду; може впливати на потерпілих та свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Потерпіла ОСОБА_1 , її представник адвокат Швець-Хомутова О.О. та представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат Валько В.С. підтримали клопотання прокурора.

Обвинувачений та його захисники проти задоволення вищезазначеного клопотання заперечили.

Крім того, захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат Усова О.В. заявила клопотання, підтримане в судовому засіданні обвинуваченим, про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт із застосуванням електронного браслету.

Заслухавши учасників процесу, колегія суддів дійшла висновку, що дію запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою слід продовжити. Підстави для зміни обвинуваченому міри запобіжного заходу на інший, більш м`який запобіжний захід, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.

Згідно положень ч. 3 ст. 331 КПК України, суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

Вирішуючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 колегія суддів враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.

Обраний відносно ОСОБА_3 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, та з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких умисних злочинів, внаслідок вчинення злочину настали тяжкі і невідворотні наслідки, злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України, посягає на найвищі цінності - життя людини, за які передбачені покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років і усвідомлюючи відповідальність, яка йому загрожує у випадку доведеності його вини може переховуватися від суду, що дає колегії суддів обґрунтовану підставу вважати наявність ризику, що ОСОБА_3 може ухилитися від суду.

Оцінюючи вищевказані обставини, колегія суддів, також приходить до висновку про те, що хоча тяжкість обвинувачення і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, оскільки суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Крім того, колегія суддів враховує, що в разі звільнення обвинуваченого з-під варти він може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, впливати на потерпілих та свідків.

Враховуючи характер кримінальних правопорушень, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому та практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Отже колегія суддів вважає, що вказані ризики на цей час не зменшилися, залишаються реальними та продовжують існувати, враховуючи зміст пред`явленого звинувачення ОСОБА_3 , а також тяжкість кримінальних правопорушень, характер та обставини протиправних дій, в яких він обвинувачується, що виправдовує тримання обвинуваченого під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

Таким чином, доводи сторони захисту з приводу відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, - спростовуються наведеним вище.

Відтак, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, колегія суддів вважає виправданим тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України - не встановлено.

Крім того, ОСОБА_3 безробітний, сталого джерела заробітку не має, не одружений, не має утриманців, тобто, - не має сталих соціальних зав`язків.

Посилання захисту, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки - з батьками та іншими родичами, має постійне місце проживання і реєстрації, суд не може розцінювати як підставу задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, так як вищезазначені обставини з урахуванням серйозності обвинувачення та обставин скоєння злочинів, та суворості покарання, яке може бути призначено обвинуваченому у разі доведеності його вини, не свідчать про наявність у обвинуваченого ОСОБА_3 перешкод або інших стримуючих факторів щодо можливості ухилитися від суду. Крім того, посилання сторони захисту як на підставу, яка обґрунтовує зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, на те, що суду стороною обвинувачення не надано беззаперечних доказів винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинів, суд не вважає підставою для зміни запобіжного заходу обвинуваченому на даній стадії процесу, так як питання винуватості особи та оцінку досліджених доказів по справі суд вирішує в нарадчій кімнаті при постановленні остаточного рішення по справі.

Таким чином, матеріали провадження не містять, а стороною захисту не надано, інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою.

Зазначені стороною захисту соціальні зв`язки обвинуваченого, на думку суду, не є достатніми, щоб гарантувати належну поведінку обвинуваченого.

Також, суду не надано медичних документів, які б вказували на стан здоров`я обвинуваченого, що виключає тримання під вартою.

Оскільки колегією суддів не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, а тому вважає за необхідне продовжити тримання його під вартою строком на 60 діб, до 16.04.2021 року включно.

Керуючись ст. 331 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИВ:

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити незмінним - у вигляді тримання під вартою та продовжити його дію на строк 60 діб тобто до 16.04.2021 року.

В задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу - відмовити.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені в нарадчій кімнаті та оголошені у судовому засіданні 16.02.2021 року.

Повний текст ухвали виготовлений 16.02.2021 року.

Головуючий суддя В.О. Макаров

Суддя А.В. Воробйов

Присяжні Я.М. Пилипчук

О.Г. Філатов

В.В. Бєлік