Рішення № 95122175, 16.02.2021, Великобілозерський районний суд Запорізької області

2/312/5/2021

312/279/20

16.02.2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

справа № 312/279/20

провадження № 2/312/5/2021

16 лютого 2021 року с. Велика Білозерка

Великобілозерський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Яцун О.О.,

при секретарі Юхник С.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору:Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , який діє на підставі ордеру на надання правової допомоги серії ЗП № 097391 від 08.10.2020 року, звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 23.07.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до якого позивач отримав кредитні кошти. Позивач в повній мірі не виконав умови договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість. 02.07.2020 року позивачу стало відомо, що приватним виконавцем Проценко Д.Ю. було відкрито виконавче провадження на виконання виконавчого напису, виданого 13.03.2020 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Харою Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», як правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТБ Банк» заборгованості в розмірі 37363 грн. 51 коп. Позивач вважає, що даний виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки нотаріус при його вчиненні не перевірив безспірність вимог стягувача, з урахуванням того, що виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку стягувача, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача. Крім того, позивач зазначає, що нотаріусом було порушено вимоги Порядку вчинення нотаріальних дій, оскільки спірний нотаріальний напис було вчинено після спливу трирічного строку з дня виникнення права вимоги у відповідача.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 13 березня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, який зареєстрований в реєстрі під № 10408, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» невиплачених в строк, відповідно до умов кредитного договору № R53113303271В від 23.07.2012 року, грошових коштів в сумі 37363 грн. 51 коп.

В судове засідання 16 лютого 2021 року на 14 годину 00 хвилин позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлені про час, день та місце проведення судового засідання, не з`явилися, надавши до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити їх в повному обсязі, при цьому не заперечують проти ухвалення заочного рішення (а.с.78).

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» в судове засідання також не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, про причини неявки до суду не повідомив, у встановлений судом строк відзив з викладеними запереченнями проти позову до суду не надав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -приватний нотаріус Київського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, будучи належним чином повідомленою про час, день та місце проведення судового засідання, до суду також не з`явилася, надавши до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності.

За правилами ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що позивач та його представник не заперечують проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.07.2012 року між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № R53113303271B, за умовами якого позивачу було надано кредит в розмірі 27800 грн. 00 коп. зі сплатою 29,5 % річних за користування кредитом.

14.03.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» було укладено договір про відступлення права вимоги № 140314нв, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги відносно боржників Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», в тому числі щодо ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 3.1.1. вказаного договору, Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» відступає Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» право вимоги до боржників, зазначених в реєстрі додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги від 14.03.2014 року.

Згідно договору відступлення права вимоги, укладеному 02.10.2019 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», останньому було надано право вимоги відносно боржників, які вказані в реєстрі додатку № 1 до вказаного договору, зокрема відносно ОСОБА_1

Як вбачається зі змісту письмової вимоги (повідомлення) № 2955 від 23.10.2019 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» повідомило ОСОБА_1 про укладення 02.10.2019 року договору відступлення прав вимоги, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» набуло право вимоги за кредитним договором від 23.07.2012 року, який укладено між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 . Одночасно цим же повідомленням Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» повідомило ОСОБА_1 про необхідність виконати свої зобов`язання за кредитним договором та погасити заборгованість в розмірі 37063 грн.51 коп.

13.03.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» заборгованості за кредитним договором від 23.07.2012 року № R53113303271B в розмірі 37063 грн.51 коп., яка складається з простроченої заборгованісті за сумою кредиту в розмірі 26409 грн.32 коп. та простроченою заборгованістю за процентами в розмірі 10654 грн.19 коп. Плата за вчинення виконавчого напису в розмірі 3000 грн. підлягає стягненню з Боржника на користь Стягувача.

Судом також встановлено, що 06.07.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценком Д.Ю., на підставі вищевказаного нотаріального напису, було винесено постанову ВП № 62452318 про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом ч.1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат», порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України. До таких актів, зокрема відноситься, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595.

Згідно пункту 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат», вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія.

Стаття 87 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Правилами статті 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Положеннями пп. 3.2, 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Зі змісту оспорюваного виконавчого напису вбачається, що його вчинено на підставі п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

Відповідно до п. 2 Переліку для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Судом встановлено, що Перелік документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку в первісній редакції від 29.06.1999 року не передбачав можливості вчинення виконавчих написів на кредитних договорах.

26.11.2014 року в Перелік було внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року, якою доповнено Перелік п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Проте, вказану постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року, зокрема, в частині доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» визнано незаконною та нечинною постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року в справі № 826/20084/14.

Згідно з п. 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акту суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001 року, тобто в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові по справі № 910/13233/17 від 29.01.2019 року.

Крім того, у постанові № 158/2157/17 від 15.04.2020 року Верховний Суд України, спираючись на те, що виконавчий напис було вчинено після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, а також на те, що укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, дійшов висновку про те, що наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Судом встановлено, що оскаржений виконавчий напис, який вчинений нотаріусом 13 березня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, укладений між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 кредитний договір № R53113303271B від 23.07.2012 року не був посвідчений нотаріально.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не було дотримано вимог Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

В той же час, суд вважає необґрунтованими ствердження представника позивача, які викладені в позовній заяві, про те, що оспорюваний виконавчий напис було зроблено нотаріусом с пропуском строку, на протязі якого він мав право вчиняти виконавчий напис, з наступних підстав.

Таким чином, оскільки досліджені судом докази по справі свідчать про те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не було дотримано вимог Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

За правилами статті 88 Закону України «Про нотаріат», п.п.3.1 п.3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус вчиняє виконавчий напис за умови, якщо з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Договір відступлення прав вимоги між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» був укладений 02.10.2019 року. Письмова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» про необхідність виконання зобов`язань за кредитним договором, була направлена на адресу позивача 23.10.2019 року. Спірний нотаріальний напис було вчинено нотаріусом 13.03.2020 року, тобто в межах встановленого трирічного строку з дня виникнення права вимоги.

За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 211, 223, 259, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, Законом України «Про нотаріат»,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору:Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 10408, вчинений 13.03.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною про стягнення з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» (місцезнаходження: 01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок № 14, офіс № 301, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42642578) заборгованості за кредитним договором № R53113303271B від 23.07.2012 року в розмірі 37063 грн.51 коп. та 300 грн. 00 коп. плати за вчинення виконавчого напису.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Суддя О.О. Яцун