Рішення № 95122048, 17.02.2021, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/2287/20

2/310/207/21

РІШЕННЯ

Іменем України

17 лютого 2021 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого: судді - Кошевої О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Ледовської А.В.,

представника позивача - адвоката Дон В.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Почекайло Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бердянську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Бердянської міської ради «Бердянське територіальне медичне об`єднання» про визнання п.15 наказу № 46-к від 06.03.2020 року незаконними та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06.03.2020 року по день поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства Бердянської міської ради «Бердянське територіальне медичне об`єднання» про визнання п.15 наказу № 46-к від 06.03.2020 року незаконними та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06.03.2020 року по день поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди в розмірі 15000 гривень. Позов мотивує тим, що вонапрацювала медичною сестрою у відділення анестезіології та інтенсивної терапії (ВАІТ) пологового будинку Комунального некомерційного підприємства Бердянської міської ради «Бердянське територіальне медичне об`єднання» з 03.09.2012 року по 06.03.2020 року. Позивачка зазначила, що на протязі останніх восьми років вона працювала палатною медичною сестрою в ВАІТ пологового будинку. Щороку кожна медична сестра їх відділення письмово давала згоду на позмінний трудовий графік і працювала «доба через три». З моменту її працевлаштування у відділенні всі медсестри працювали по змінному графіку і не було потреби в денному медперсоналі. Але старша медична сестра ОСОБА_2 встановила додаткову «денну» зміну, в зв`язку з чим постійно виникали конфліктні ситуації між нею та позивачкою.

Позивачка вважає, що старша медична сестра, відмовляючись встановлювати справедливий графік роботи медсестер у відділенні в «денну» зміну, порушує права громадянина на рівність прав та обов`язків, на материнство, достатній заробіток та інші.

Позивачка вказала, що 26.02.2020 року відбулося загальне зібрання співробітників відділення, на якому намагалися вплинути на неї морально, щоб вона написала заяву на звільнення за власним бажанням.

Позивачка додала, що 29.02.2020 року на фоні емоційного перенавантаження з нею стався нервовий зрив. ЇЇ чоловік викликав швидку допомогу і вона була доставлена в КНП «Бердянський заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради. Також зазначила, що її не поставили до відома по те, що вона має змогу надати письмово погодитися чи відмовитися від лікування в даному закладі.

В даному закладі вона перебувала на лікуванні 6 днів. На третій день лікування вона припинила приймати психотропні препарати, так як вони викликали у неї почуття загальмованості, сонливості і апатії; і через 2 дні вона повернулася в адекватний стан,а 03.03.20 20 року вона написала відмову від подальшого лікування. 05.03.2020 року її виписали з даної лікарні з діагнозом: Гострий і транзиторний розлад психіки, внаслідок емоційного стресу, і видали лікарняний лист і висновок ЛКК № 2 від 5.03.2020року про те, що вона має медичні психіатричні протипоказання до виконання функціональних обов`язків і ведення видів діяльності, відповідно до переліку постанов Кабінету Міністрів України № 1465 від 27.09.2000 року зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 132 від 19.02.2000 року.

06.03.2020 року, вона надала висновок КНП «Бердянський заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР до відділу кадрів КНП БМР «БТМО».

Позивачка зазначила, що начальником відділу кадрів, їй була запропонована посада двірника на даному підприємстві. Вона відмовилася, їй насильно було запропоновано написати заяву про звільнення за станом здоров`я.

Позивачка вказала,що під тиском написала цю заяву, і наказом № 46 від 6.03.2020 року була звільнена за ст.40 п.2 КЗпП України, і на руки їй видали трудову книжку.

Після цих подій вона звернулася за допомогою до Запорізького закладу з надання психіатричної допомоги Запорізької обласної ради із заявою про те, що вона хоче пройти повне обстеження, і згідно йому визнати висновок ЛКК № 2, недійсним.

18.03.2020року анулюється висновок ЛКК № 2 і видається новий висновок ЛКК № 27 КНП «Бердянським закладом з надання психіатричної допомоги» ЗОР, в якому вказується, що вона не має медичних та психіатричних протипоказань до виконання функціональних обов`язків і ведення видів діяльності, відповідно до переліку постанов Кабінету Міністрів України № 1465 від 27.09.2000 року зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 132 від 19.02.2000 року.

18.03.2020року вона звертається до відділу кадрів КНП БМР «БТМО», з проханням поновити її на колишній посаді, і отримує відмову яка мотивована тим, що на її місце вже взяли іншу людину.

26 березня 2020 року вона отримала від комунального некомерційного підприємства «Бердянський заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради лист № 260 від 26.03.2020 року, згідно якого висновок № 2 від 05.03.2020 року було обумовлено двояким трактуванням, та цей висновок було скасовано та видано інший висновок № 27 від 18.03.2020 року.

Позивачка додала, що оскільки висновок № 2 від 05.03.2020 року було визнано недійсним,томувідсутні підстави для звільнення її з займаної посади за п. 2 ч. 1 ст. 40 Кодексу законівпро працю України, наказом №46-к від 06.03.3030року.

Позивач та представник позивача - адвокат Дон В.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити, з підстав викладених в позові, додавши що ОСОБА_1 06.03.2020 року не була присутня на засіданні профкому,який розглянув подання адміністрації та надав згоду на її звільнення за ч.2 ст.40 КЗППУ.Вона дійсно була в профкомі 06.03.2020року перед початком засідання, де написала заяву про надання їй матеріальної допомоги на лікування, але при розгляді подання - була відсутня.

Представник відповідача - ОСОБА_3 в судовому засідання позов не визнала, заперечувала проти його задоволення, так як при звільненні позивача не були порушені вимоги трудового законодавства.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що згідно висновку ЛКК №2 від 05.03.2020 року ОСОБА_1 було встановлені загальні медичні психіатричні протипоказання для виконання функціональних обов`язків і ведення видів діяльності, відповідно до переліку постанови КМУ №1465 від 27.09.2000 зі змінами №924 від 10.10.12.У ОСОБА_1 на той час був психоз - розлад сприйняття та оточуючої обстановки та реальності. Після чого ОСОБА_1 пройшла необхідне лікування та 18.03.2020 року був виданий висновок ЛКК №27 про те, що ОСОБА_1 не має медичних психіатричних протипоказань до виконання функціональних обов`язків і ведення видів діяльності відповідно до переліку, встановленому вищевказаними постановами КМУ. Пояснив протилежність висновків від 05.03.2020 та 18.03.2020 тим,що станом на 05.03.2020 року ОСОБА_1 перебувала у стані психозу, а потім пройшла лікування. Також є проблема в трактуванні та застосуванні вимог вищевказаних Постанов КМУ. Додав,що він не перебував в складі комісії, але знайомився з медичними документами та спілкувався з цього приводу з членами ЛКК.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що є головою профспілкового комітету Бердянського територіального медичного об`єднання, і що 06.03.2020 ОСОБА_1 була запрошена за телефоном на засідання профкому на 14-00 годину, з приводу розгляду подання адміністрації про надання згоди на її звільнення за ч.2 ст.40 КЗпПУ. ОСОБА_1 прийшла на засідання раніше 14-00 години, всі члени профкому ще не зібрались. Вона поспілкувалась з ОСОБА_1 до початку офіційного засідання, на що остання повідомила, що не буде чекати засідання,так як згодна на звільнення за станом здоров`я, про що власноруч написала заяву у відділі кадрів. Також, ОСОБА_1 звернулася з заявою про надання їй матеріальної допомоги на лікування. Після того, як зібралися всі члени профкому були розглянуті, в тому числі заява ОСОБА_1 про надання їй матеріальної допомоги в розмірі 500 гривень та про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за ч.2 ст.40 КЗпПУ. Подання від адміністрації про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 надійшло до профкому 06.03.2020 разом з копією висновку ЛКК №2 від 05.03.2020року.Так як засідання профкому ще заздалегідь було призначене на 06.03.2020 року, було вирішено в цей же день розглянути подання адміністрації щодо ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що є членом профкому, і що 06.03.2020 року було його засідання, на якому були розглянуті різні питання, в тому числі надання матеріальної допомоги (в тому числі ОСОБА_1 ), а також про її звільнення за власним бажанням. ОСОБА_1 була перед початком засідання профкому, але власно на засіданні не залишилась.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що 06.03.2020 року було засідання профкому, на якому розглядалися різні питання, в тому числі надали згоду на звільнення ОСОБА_1 .На засіданні профкому ОСОБА_1 присутня не була.

Заслухавши пояснення сторін та свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом №288-к від 03.09.12. р. ОСОБА_1 прийнята на посаду сестри медичної анестезиста відділення анестезіології та інтенсивної терапії пологовогу будинку. Наказом №150-а від 01.06.2017 року ОСОБА_1 переведена на посаду сестри медичної відділення анестезіології та інтенсивної терапії.

Наказом №46/К від 06.03.2020 року звільнена в зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі, внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню данної роботи ч.2 ст.40 КЗпПУ.

Згідно до протоколу профкому від 06.03.2020 року було розглянуто декілька питань, в тому числі про надання матеріальної допомоги ОСОБА_1 , та надання дозволу на звільнення ОСОБА_1 за ч.2 ст.40 КЗпПУ.

Згідно з вимогами ч.2 ст.40 КЗпПУ трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим органом в разі виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, яке перешкоджає продовженню даної роботи. Застосування ч.2 ст.40 КЗпПУ у разі звільнення за станом здоров`я допускається лише у разі неможливості переведення працівника на іншу роботу. П.21 Постанови Пленуму Верховного суду України N 9 від 06.11.1992 року, також зазначено що при розгляді справ про звільнення за п.2

ст.40 КЗпП суд може визнати правильним припинення

трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено

на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок

стану здоров`я (стійкого зниження

працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на

нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом

здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи

громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його

згодою, на іншу роботу.

Згідно до акту від 05.03.2020 року після отримання висновку ЛКК №2 від 05.03.2020 року позивачці ОСОБА_1 було запропоновано роботу прибиральника території, від якої вона відмовилась,але написати про це письмову заяву, не забажала.

Відповідно до ст.43 КЗпПУ розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з підстав, передбачених п.2 ст.40 КЗпПУ може бути проведено лише за згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника,на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою згодою. Наслідки порушення правила про необхідність одержання попередньої згоди є несуттєвими. Якщо згода виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення працівника до звільнення працівника не запитувалась, то вона може бути отримана пізніше.

В судовому засіданні встановлено, що 06.03.2020 року профком одноголосно надав згоду на звільнення ОСОБА_1 за ч.2 ст.40 КЗпПУ за поданням адміністрації, в зв`язку з висновком ЛКК №2 від 05.03.2020 року. Твердження ОСОБА_1 про її відсутність на засіданні профкому не може вважатися порушенням процедури звільнення. Так, вона 06.03.2020 власноруч написала заяву з проханням її звільнити за станом здоров`я, а також, будучі повідомленою про засідання профкому 06.03.2020 року з приводу розгляду подання адміністрації, з`явилася на засідання профкому, де звернулась з заявою про надання їй матеріальної допомоги на лікування. З показів голови профкому ОСОБА_5 ОСОБА_1 відмовилася чекати розгляду на профкомі її заяви про надання матеріальної допомоги, а також подання адміністрації про надання згоди на її звільнення мотивуючи тим, що вона погоджується зі звільненням її за станом здоров`я про що раніше надала письмову заяву. Дана заява ОСОБА_1 безпосередньо не має відношення до процедури звільнення за ч.2 ст.40 КЗпПУ, встановленого діючим законодавством,але свідчить про бажання позивачки бути звільненою саме за станом здоров`я. Посилання позивачки на новий висновок ЛКК №27 від 18.03.2020 року, суд не може прийняти до уваги, так як підставою звернення адміністрації з поданням до профкому та предметом розгляду профкому 06.03.2020 року, був саме висновок ЛКК №2 від 05.03.2020 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року, суд,-

УХВАЛИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Бердянської міської ради «Бердянське територіальне медичне об`єднання» про визнання п.15 наказу № 46-к від 06.03.2020 року незаконними та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06.03.2020 року по день поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. .

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство Бердянської міської ради «Бердянське територіальне медичне об`єднання» (адреса: Запорізька область, м. Бердянськ, пр.-т.Праці,6, ЄДРПОУ 39029713)

Повний текст рішення суду складено 23.02.2021 року.

Суддя О. А. Кошева