Рішення № 95121369, 15.02.2021, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 227/883/20

Провадження № 2/242/152/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Хацько Н.О., за участю секретаря судового засідання Фоміної Н.М., представника відповідача Каляєва В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет застави, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» 11.03.2020 року, звернулося до Добропільського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.08.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 85-ТТ26 (МГ), відповідно до якого Банк зобов`язався надати Позичальнику кредитні кошти в розмірі 450 000 грн. 00 коп., а Позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит в порядку та на умовах, зазначених у договорі. 08 лютого 2011 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про надання споживчого кредиту 85-ТТ№26 (МГ) від 01 серпня 2006 року, в якій сторони погодились для ідентифікації Кредитного договору використовувати як номер договору, зазначений при його укладенні, а саме 85-ТТ№26 (МГ), так і реєстраційний номер в обліку системи Банку, а саме № НОМЕР_1 . Також 01 серпня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту № 86-ТТ№26 (МГ), відповідно до якого Банк зобов`язався надати Позичальнику кредитні кошти в сумі 300 000 грн. 00 коп., а Позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати і повернути Банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит в порядку та на умовах, визначених в Договорі. 08 лютого 2011 року між АТ « УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору споживчого кредиту № 86-ТТ№26 МГ) від 01 серпня 2006 року, в якій сторони погодилися для ідентифікації Кредитного договору використовувати номер договору, зазначений при його укладенні, а саме 86-ТТ№26 (МГ), так і реєстраційний номер Договору в системі обліку Банку, а саме 10208537000. З метою виконання зобов`язань Позичальника за кредитними договорами Банком укладено Договір іпотеки від 01 серпня 2006 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , за умовами якого Іпотекодавці передали в іпотеку наступне нерухоме майно: двоповерхова будівля їдальні з цегли загальною площею 852 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Заставна вартість Предмету іпотеки за згодою сторін становить 2 147 876 грн. 25 коп. За користування кредитними коштами за Кредитним договором № 1 Позичальник зобов`язався сплатити проценти у розмірі 17,0 % річних. За користування кредитними коштами за Кредитним договором № 2 Позичальник зобов`язався сплатити проценти в розмірі 19,0 % річних. 21 лютого 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено Договір дарування 1/2 частини будівлі торговельного комплексу загальною площею 1429,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Дарунок оцінений в сумі 616242 грн. 00 коп. 24 травня 2011 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 2 про внесення змін до договору іпотеки від 01 серпня 2006 року. Згідно п. 1 Договору № 2 Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю будівлю торговельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Сторони домовилися, що ринкова вартість Предмету іпотеки становить 3059037 грн. 50 коп. Пунктом 1.3 Договору № 2 передбачено, що Іпотекою за цим Договором забезпечується виконання основного зобов`язання за Кредитним договором, а також відшкодування витрат Іпотекодержателя, пов`язаних з пред`явленням вимоги за Основним зобов`язанням та зверненням стягнення на Предмет іпотеки, витрат на утримання та збереження Предмету іпотеки, витрат на страхування Предмету іпотеки та інших збитків, що можуть бути завдані Іпотекодавцем порушенням основного зобов`язання або інших умов даного Договору. Банк виконав свої зобов`язання за Кредитними договорами, проте всупереч умов кредитних договорів ОСОБА_3 не здійснював своєчасних платежів для погашення суми заборгованості за вищевказаними кредитними договорами, таким чином утворилася заборгованість в сумі 317 016 грн. 66 коп., з яких: 52243 грн. 00 коп. – заборгованість по тілу кредиту за Кредитним договором № 86-ТТ№26 (МГ); 40914 грн. 00 коп. – заборгованість за відсотками за Кредитним договором № 86-ТТ№26 (МГ); 8376 грн. 00 коп. – три проценти річних від простроченої суми боргу за Кредитним договором № 26-ТТ№26 (МГ); 25 298 грн. 01 коп. – збитки від інфляції за період з 26.02.2017 року по 25.02.2020 року за Кредитним договором № 86-ТТ№26 (МГ); 78310 грн. 00 коп. – заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором № 85-ТТ№26 (МГ); 61 380 грн. 00 коп. – заборгованість по відсоткам за Кредитним договором № 85-ТТ №26 (МГ); 12561 грн. 00 коп. – три проценти річних від простроченої суми за Кредитним договором № 85-ТТ№26 (МГ); 37 934 грн. 65 коп. – збитки від інфляції за період з 26.02.2017 року по 25.02.2020 року за Кредитним договором № 85-ТТ№26 (МГ). 26.11.2019 року рішенням Селидівського міського суду Донецької області по цивільній справі № 242/3123/17 встановлено, що позичальник ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В порядку цивільної справи № 242/3123/17 витребувано спадкову справу № 31/02-14, заведеної Авдіївською державною нотаріальною конторою, де вбачається, що після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є дочкою померлого. Також, у матеріалах спадкової справи є вимога ПАТ «УкрСиббанк» від 15.02.2013 року № 30-11/708 до спадкоємців на підставі ст. ст. 1281, 1282 ЦК України про сплату кредиту за договором № 86-ТТ№26 (МГ) у розмірі 129 455 грн. 16 коп. та за договором № 85-ТТ№26 (МГ) у розмірі 194 180 грн. 32 коп. Умовами договору іпотеки від 01.08.2006 року, з урахуванням Договору № 2 про внесення змін, сторони обумовили, що іпотека залишається дійсною у разі смерті боржника та переходу прав та обов`язків боржника за кредитним договором до його спадкоємців. Крім того рішенням від 26.11.2019 року було встановлено, що кредитор у передбаченому законом порядку звернувся до нотаріальної контори із вимогою щодо сплати основного зобов`язання за кредитними договорами та матеріалами спадкової справи підтверджено отримання ОСОБА_2 даної вимоги. 21 вересня 2015 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» було укладено Договір факторингу № 27, відповідно до якого право грошової вимоги за Договорами про надання споживчих кредитів № 10208562000 від 01 серпня 2006 року та № 10208537000 від 01 серпня 2006 року, укладених між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». 29 вересня 2015 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» було укладено Договір про відступлення прав вимоги № за Договорами іпотеки до Договору факторингу № 27, відповідно до якого відступлено право вимоги за Договором іпотеки від 01.08.2006 року, укладеного між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . Таким чином, позивач вважає, що договір іпотеки із відповідними до нього змінами не припинив свою дію, у зв`язку зі смертю основного позичальника. На підставі вищевикладеного, позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості за Кредитними договорами № 85-ТТ№26(МГ) та №86-ТТ№26(МГ) від 01 серпня 2006 року між АТ « УкрСиббанк» та ОСОБА_3 , забезпечених іпотекою, Іпотекодавцем за якими є ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» в розмірі 317 016 грн. 66 коп., з яких: 52243 грн. 00 коп. – заборгованість по тілу кредиту за Кредитним договором № 86-ТТ№26 (МГ); 40914 грн. 00 коп. – заборгованість за відсотками за Кредитним договором № 86-ТТ№26 (МГ); 8376 грн. 00 коп. – три проценти річних від простроченої суми боргу за Кредитним договором № 26-ТТ№26 (МГ); 25 298 грн. 01 коп. – збитки від інфляції за період з 26.02.2017 року по 25.02.2020 року за Кредитним договором № 86-ТТ№26 (МГ); 78310 грн. 00 коп. – заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором № 85-ТТ№26 (МГ); 61 380 грн. 00 коп. – заборгованість по відсоткам за Кредитним договором № 85-ТТ №26 (МГ); 12561 грн. 00 коп. – три проценти річних від простроченої суми за Кредитним договором № 85-ТТ№26 (МГ); 37 934 грн. 65 коп. – збитки від інфляції за період з 26.02.2017 року по 25.02.2020 року за Кредитним договором № 85-ТТ№26 (МГ) звернути стягнення на предмет іпотеки - будівлю торгівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведено суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій згідно Закону України «Про виконавче провадження». З метою отримання продукції, плодів та доходів, передати предмет іпотеки в управління ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на період до моменту його продажу в порядку ст. 41 Закону України «Про іпотеку», для чого вилучити у ОСОБА_1 та передати позивачу предмет іпотеки з моменту набрання рішенням законної сили, надати право позивачу отримувати у всіх установах, підприємствах, організаціях, а також Державній реєстраційній службі, органах нотаріату будь-яких документів, необхідних для управління майном, укладання будь-яких договорів, у тому числі, але не виключно: договорів найму, оренди, суборенди, договорів на постачання комунальних послуг, забезпечення нерухомого майна електроенергією, водо- та газопостачання, телефонним зв`язком, договорів пов`язаних з експлуатацією, обслуговуванням, охороною, забезпеченням та утримання в належному стані предмета іпотеки; надати право позивачу на укладення у відповідності до вимог чинного законодавства усіх необхідних договорів; стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12.03.2020 року цивільну справу за позовною заявою ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет застави передано на розгляд Селидівського міського суду Донецької області.

Згідно ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільна справа надійшла в провадження судді Хацько Н.О.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 04.05.2020 року цивільну справу прийнято до свого провадження, призначено підготовче судове засідання та розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 02.10.2020 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_4 , поновлено відповідачу ОСОБА_1 строк для подачі заяви про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, ухвалено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, зі стадії відкриття провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 02.12.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду .

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 11.01.2021 року клопотання представника відповідача ОСОБА_4 про витребування доказів, витребувано з архіву Селидівського міського суду Донецької області цивільну справу № 242/3123/17 за позовною заявою ТОВ «ВК «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про визнання договору іпотеки припиненим для огляду в судовому засіданні.

Представник позивача ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, про причини неявки в судове засідання не повідомив. В матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. У відповіді на відзив просив суд відмовити в задоволення заяви представника відповідача про застосування до спірних відносин строку позовної давності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засідання підтримав раніше поданий відзив на позовну заяву та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у зв`язку зі спливом позовної давності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та відзив на позовну заяву, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу вимог ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі й на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Так, судом встановлено, що 01.08.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», який перейменовано в АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 85-ТТ26 (МГ), відповідно до якого Банк зобов`язався надати Позичальнику кредитні кошти в розмірі 450 000 грн. 00 коп., а Позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит в порядку та на умовах, зазначених у договорі.

08.02.2011 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про надання споживчого кредиту 85-ТТ№26 (МГ) від 01 серпня 2006 року, в якій сторони погодились для ідентифікації Кредитного договору використовувати як номер договору, зазначений при його укладенні, а саме 85-ТТ№26(МГ), так і реєстраційний номер в обліку системи Банку, а саме № НОМЕР_1 .

01.08.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», який перейменовано в АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту № 86-ТТ№26(МГ), відповідно до якого Банк зобов`язався надати Позичальнику кредитні кошти в сумі 300 000 грн. 00 коп.н., а Позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати і повернути Банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит в порядку та на умовах, визначених в Договорі.

08.02.2011 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору споживчого кредиту № 86-ТТ№26 (МГ) від 01 серпня 2006 року, в якій сторони погодилися для ідентифікації Кредитного договору використовувати номер договору, зазначений при його укладенні, а саме 86-ТТ№26 (МГ), так і реєстраційний номер Договору в системі обліку Банку, а саме 10208537000 .

З метою виконання зобов`язань Позичальника за кредитними договорами Банком укладено Договір іпотеки від 01 серпня 2006 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , за умовами якого Іпотекодавці передали в іпотеку наступне нерухоме майно: двоповерхова будівля їдальні з цегли загальною площею 852 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Заставна вартість Предмету іпотеки за згодою сторін становить 2 147 876 грн. 25 коп.

За користування кредитними коштами за Кредитним договором № 1 Позичальник зобов`язався сплатити проценти у розмірі 17,0 % річних.

За користування кредитними коштами за Кредитним договором № 2 Позичальник зобов`язався сплатити проценти в розмірі 19,0% річних.

21.02.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено Договір дарування 1/2 частини будівлі торговельного комплексу загальною площею 1 429,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Дарунок оцінений в сумі 616 242 грн. 00 коп.

24.05.2011 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 2 про внесення змін до договору іпотеки від 01 серпня 2006 року. Згідно п. 1 Договору №2 Іпотекодавець, ОСОБА_1 , передає в іпотеку Іпотекодержателю, ПАТ «УкрСиббанк», будівлю торговельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Сторони домовилися, що ринкова вартість Предмету іпотеки становить 3 059 037 грн. 50 коп. Майно належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності б/н від 06 червня 2008 року, зареєстрованого в Реєстрі прав власності на об`єкти нерухомого майна за реєстраційним номером 15240003 та записаного в реєстраційну книгу 2б за № 285, та на підставі Договору дарування 1/2 частини будівлі торгівельного комплексу, посвідченого приватним нотаріусом Авдіївського міського нотаріального округу Донецької області за номером 251 від 21 лютого 2011 року, зареєстрованого Реєстрі прав власності на об`єкти нерухомого майна за реєстраційним номером 15240003 та записаного в реєстраційну книгу 2б за № 285.

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 31.08.2012 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Авдіївського міського управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складено відповідний актовий запис № 342.

15.01.2013 року АТ «УкрСиббанк» направлено на адресу державного нотаріусу Авдіївської державної нотаріальної контори заяву № 30-11/708 з вимогою до спадкодавців ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором № 86-ТТ№26 (МГ) (в системі обліку № 10208537000) від 01.08.2006 року у сумі 129 455 грн. 16 коп. та за кредитним договором № 85-ТТ№26 (МГ) (в системі обліку № 10208562000) від 01.08.2006 року у сумі 194 180 грн. 32 коп. протягом 30 днів одноразовим платежем та повідомити про це банк. Вимогу АТ «УкрСиббанк» отримано державним нотаріусом Авдіївської державної нотаріальної контори 16.01.2013 року.

05.02.2013 року ОСОБА_2 подано заяву до нотаріальної контори після смерті батька – ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

15.02.2013 року Авдіївською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_3 .

В подальшому представник АТ «УкрСиббанк» звертався до нотаріальної контори 15.10.2013 року із вимогою №30-11/36283 повідомити коло спадкоємців та наявну інформацію по спадковій справі.

21.09.2015 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» було укладено Договір факторингу № 27, відповідно до якого право грошової вимоги за Договорами про надання споживчих кредитів № 10208562000 від 01 серпня 2006 року та № 10208537000 від 01 серпня 2006 року, укладених між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

29.09.2015 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» було укладено Договір про відступлення прав вимоги № за Договорами іпотеки до Договору факторингу № 27, відповідно до якого відступлено право вимоги за Договором іпотеки від 01.08.2006 року, укладеного між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .

Враховуючи, що позичальник ОСОБА_3 не виконував належним чином свої зобов`язання за Кредитними договорами, утворилася заборгованість в сумі 317 016 грн. 66 коп., з яких: 52243 грн. 00 коп. – заборгованість по тілу кредиту за Кредитним договором № 86-ТТ№26 (МГ); 40914 грн. 00 коп. – заборгованість за відсотками за Кредитним договором № 86-ТТ№26 (МГ); 8376 грн. 00 коп. – три проценти річних від простроченої суми боргу за Кредитним договором № 26-ТТ№26 (МГ); 25 298 грн. 01 коп. – збитки від інфляції за період з 26.02.2017 року по 25.02.2020 року за Кредитним договором № 86-ТТ№26 (МГ); 78310 грн. 00 коп. – заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором № 85-ТТ№26 (МГ); 61 380 грн. 00 коп. – заборгованість по відсоткам за Кредитним договором № 85-ТТ №26 (МГ); 12561 грн. 00 коп. – три проценти річних від простроченої суми за Кредитним договором № 85-ТТ№26 (МГ); 37 934 грн. 65 коп. – збитки від інфляції за період з 26.02.2017 року по 25.02.2020 року за Кредитним договором № 85-ТТ№26 (МГ).

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно рішення Селидівського міського суду Донецької області від 26.11.2019 року в задоволені позовної заяви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про визнання договору іпотеки припиненим відмолено у повному обсязі. Рішення набрало законної сили 27.01.2020 року.

Зі змісту вищевказаного рішення суду видно, що судом досліджувалися на обґрунтованість позовні вимоги ОСОБА_1 щодо підстав для припинення іпотеки та зазначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

При цьому за правилами частини першої статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою. За змістом статей 1218, 1219 ЦК України зобов`язання боржника за кредитним договором не є таким, що нерозривно пов`язано з його особою.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Підстави припинення іпотеки визначено статтею 17 Закону України «Про іпотеку». Зокрема, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Таким чином, відсутні такі підстави для припинення іпотеки, як смерть боржника за кредитним договором, враховуючи те, що спірній правовідносини допускають правонаступництво.

Такий правовий висновок роз`яснено у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 441/1647/15-ц (провадження № 61-5610 св 18).

Згідно з умовами Розділу 6 Договору іпотеки від 01 серпня 2006 року, з урахуванням Договору №2 про внесення змін, передбачено що у випадку зміни боржника за кредитним договором, зокрема у смерті боржника – фізичної особи , та переходу прав та обов`язків боржника за кредитним договором до його спадкоємців та/або правонаступників, а також у випадку переведення боргу за кредитним договором на нового боржника , покладення боржником виконання обов`язків за кредитним договором на іншу особу, Іпотека залишається дійсною. Іпотекодавець надає свою згоду на те, що Іпотекою за цим Договором забезпечується виконання обов`язку будь – якого боржника, який прийняв на себе основне зобов`язання за кредитним договором , в забезпечення виконання якого укладений цей Договір. У випадку множинності боржників, які прийняли на себе основне зобов`язання у відповідних частинах, Іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання основного зобов`язання кожного з нових боржників, якщо інше не передбачене Договором. При цьому Іпотекодавець погоджується, що у випадку порушення виконання основного зобов`язання будь – яким із нових боржників у відповідній частині свого обов`язку, Іпотекодержатель має право вимагати від Іпотекодавця виконання основного зобов`язання та/або задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки відповідно до умов цього Договору.

У пункті 7.8 Розділу 7 Договору іпотеки від 01 серпня 2006 року, з урахуванням Договору №2 про внесення змін, ця іпотека зберігає силу у випадку, коли у встановленому законом порядку відбувається переведення боржників боргу за кредитним договором, в забезпечення виконання укладений цей Договір на іншу особу, або змінюється власник Предмету іпотеки з інших підстав.

Сторони узгодили умови дії Договору іпотеки, зокрема за умовами даного договору іпотека залишається дійсною у разі смерті боржника та переходу прав та обов`язків боржника за кредитним договором до його спадкоємців.

Кредитор у передбаченому законом порядку звернувся до нотаріальної контори із вимогою щодо сплати основного зобов`язання за кредитними договорами та матеріалами спадкової справи підтверджено отримання ОСОБА_2 даної вимоги, а тому посилання позивача за зустрічним позовом з приводу того, що за кредитним договором не відбулось заміни боржника спростовується наданими суду доказами.

З огляду на викладене суд при винесенні рішення від 26.11.2019 року, дійшов висновку про відсутність правових підстав для припинення іпотеки за договором іпотеки, укладеним 01.08.2006 року між АТ «УкрСиббанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , із змінами згідно з Договір № 2 про внесення змін до договору іпотеки від 01 серпня 2006 року укладеним 24 травня 2011 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , а тому зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 34 Закону України «Про іпотеку» після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду. Продукція, плоди і доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або рішенням суду.

Згідно ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки. У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи що відповідач та представник відповідача в даній справ не наполягають на припиненні договору іпотеки, не надають жодних належних та допустимих доказів щодо необґрунтованості позовних вимог, та не спростовують приведений позивачем розрахунок заборгованості за кредитними договорами, дивлячись на, те що рішення Селидівського міського суду Донецької області від 26.11.2019 року сторонами не оскаржувалося та набрало законної сили, суд надаючи оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам з боку їх допустимості, достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» є обґрунтованими.

Разом з тим, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, представник відповідача просив застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.

За змістом ст. 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. ч. 1, 5 статті 261 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 3-5 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

В своїй постанові від 11.03.2019 року у справі № 759/12484/15-ц Верховний Суд зазначив, що оскільки зі смертю боржника зобов`язання по поверненню кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми.

Таким чином, посилання представника позивача, на те що строк позовної давності не сплив через те, що датою повернення кредиту є 27.07.2017 року, тоді як позивач звернувся до суду з позовом до відповідача у 27.07.2020 році, суд вважає безпідставними, оскільки в аспекті ст. 1282 ЦК України зі смертю боржника, фактично змінилися строки виконання зобов`язання за кредитними договорами. Тому строк позовної давності, на думку суду, повинен відраховуватися з моменту коли АТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», дізналося про відкриття спадщини та не отримання одноразового платежу за кредитними зобов`язаннями спадкодавця.

В своїй постанові від 17.04.2018 року у справі № 522/407/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття «строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність». Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Визначені статтею 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

Слід зауважити, що дійсно вимога АТ «УкрСиббанк» були пред`явлені до спадкоємців в передбачені ст. 1281 ЦК України строки та вказана вимога кредитора спадкодавця за № 30-11/708 від 15.01.2013 року, міститься в матеріалах спадкової справи, заведеної Авдіївською державною нотаріальною конторою 15.02.2013 року.

Натомість, суд акцентує свою увагу, що спадкоємцем прав та обов`язків боржника-спадкодавця ОСОБА_3 та майновим поручителем за кредитними договорами є різні особи та відповідальність за зобов`язанням боржника у вказаних осіб є також різною. Зокрема, спадкоємець відповідає за боргами спадкодавця в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Тоді як, майновий поручитель несе відповідальність в межах заставленого ним майна. Тому уособлення позивачем в одній особі спадкоємця та майнового поручителя, як обґрунтування вчасного пред`явлення вимог до спадкоємців боржника і як наслідок переривання строку позовної давності одразу до обох вказаних осіб, є необґрунтованим.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 конвенції), наголошує, що позовна давність — це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме — обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пп.62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

Верховний Суд в своїй постанові від 09.04.2020 року у справі № 10/Б-743 зазначив, що для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Зокрема, позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Тоді як, відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).

Підсумовуючи все вищевикладене, з огляду на положення ст. 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємця задовольнити вимоги кредитора одним платежем, заважаючи, що спадкоємицею ОСОБА_2 заяву про прийняття спадщини було подано 05.02.2013 року та враховуючи, що у вимозі АТ «УкрСиббанк» ставило питання про повернення боргу протягом 30 днів, на думку суду, початком строку позовної давності звернення до суду з вищевказаним позовом, слід вважати 06.03.2013 року, тобто дата після подання заяви спадкоємцем заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори та дата коли встановлений у вимозі кредитора місячний строк збіг, та АТ «УкрСиббанк» могло і повинно було дізнатися про порушення свого права.

Як видно з матеріалів цивільної справи № 242/3123/17, досліджених в судовому засіданні, первинна позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно поштового конверту була направлена до Селидівського міського суду Донецької області лише 11 липня 2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до положень ч. ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Верховний Суд в своїй постанові від 09.04.2020 року у справі № 10/Б-743 також зазначив, що перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або її повернув, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підсудності, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду складі Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 916/521/18).

В своїй постанові від 22.05.2019 року у справі № 640/7778/18 Верховний Суд здійснив аналіз тотожності позовів та роз`яснив, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Верховний Суд зауважив, що, визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Таким чином, суд критично ставиться до доводів представника позивача на те, що пред`явлення позову ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки у липні 2017 року фактично перервало строки позовної давності, оскільки по-перше: строк позовної давності сплив 07.03.2016 року, тобто вже до звернення позивача до суду з первинним позовом; по-друге: зі змісту рішення Селидівського міського суду Донецької області від 26.11.2019 року вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» зверталося до суду хоча і з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, але з іншими матеріально-правовими вимогами.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги те, що позивач звернувся до суду із позовом після спливу позовної давності, про застосування якої просив представник відповідача, в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет застави – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»», юридична адреса – 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. № 8, 6 поверх, офіс № 32, код за ЄДРПОУ 38750239.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_4

Повний текст рішення виготовлено 23 лютого 2021 року

Суддя Н.О. Хацько