Рішення № 95120935, 15.02.2021, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер справи 235/8084/20

Номер провадження 2/235/337/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді: Клікунової А. С.,

за участю секретаря судового засідання: Нагорної К. В.,

представника відповідача: Тимофєєва Є. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Малькевич Н.В. до Державного підприємства «Селидіввугілля» про відшкодування моральної шкоди, спричиненою втратою працездатності, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просить стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» грошову суму у розмірі 70000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивач ОСОБА_1 протягом тривалого часу працював на підприємствах вугільної промисловості. Загальний стаж складає 41 роки 03 місяці 10 днів. А з відповідачем Державного підприємства «Селидіввугілля»перебував у трудових відносинах в період часу з 12.07.2010 року по 06.02.2018 року підземним машиністом гірничих виїмкових машин з повним робочим днем в шахті, тобто загалом за професією близько 37 років - звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням). Робота на підприємстві є небезпечною та шкідливою для здоров`я, оскільки це постійний контакт із шкідливими речовинами, пилом та контрастними температурами. Здійснення такої трудової діяльності створює підвищену вірогідність спричинення шкоди здоров`ю працівника із-за неможливості підвищеного контролю людини за вказаними умовами і чинниками. Час роботи на підприємстві став причиною виникнення та розвитку в ОСОБА_1 професійного захворювання та складено акт за формою П-4, затверджений начальником Головного управління Держпраці у Донецькій області від 13.11.2019 року, яким встановлено, що хронічна двобічна попереково – крижова радикулопатія L5,S1 переважно праворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико – динамічними порушеннями, м`язево – тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг (М54.1), Хронічний бронхіт ІІ стадія, фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН І-ІІ першого – другого ст.) (J 42) – захворювання професійні встановлені вперше. Супутній діагноз: ІХС (дифузний кардіосклероз), гіпертонічна хвороба І-ІІ ст., СН 0 ст. ризик (І 25,5). Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (ІІ ступеню) – за кваліфікацією ОСОБА_2 та Пономарьова (Н90.3) – захворювання з умовами праці не пов`язане, враховуючи його динаміки в період роботи в умовах дії шуму.

За результатами медичного освідкування 27.02.2020 року в міжрайонній медико-соціальній експертній комісії позивачу встановлено третю групу інвалідності за професійним захворюванням, визначено за сукупність 65 % втрати працездатності безстроково. Саме за встановленням відсоткового ступеню втрати професійної працездатності, ОСОБА_1 просить стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» моральну шкоду. Моральна шкода полягає в тому, що позивач втратив значний ступінь професійної працездатності, має серйозні порушення здоров`я із стійкими розладами функцій організму, обумовленими наслідками професійного захворювання, все це призвело до порушення звичного способу його життя і потребує від позивача додаткових зусиль для організації, неможливості продовження активного особистого життя, порушення нормальних життєвих зв`язків; змінити підземні умови праці на поверхневі, що позначилося на його доходах. Серед наслідків захворювання позивач відмічає постійні головні болі. Внаслідок вказаного, позивач відчуває свою неповноцінність, постійне хвилювання, емоційна напруга призводить до погіршення стосунків в родині та з оточуючими. Моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює в сумі 70000,00 гривень, що відповідатиме справедливій сатисфакції за розвиток хронічного професійного захворювання, яким спричинено втрату професійної працездатності (а.с. 1-2)

Ухвалою суду від 14.12.2020 року за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження, між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України (а.с. 47).

12.01.2021 року Державного підприємства «Селидіввугілля»на позовну заяву, в порядку ст. 278 ЦПК України, подано відзив, на позовну заяву з викладенням таких заперечень проти заявлених ОСОБА_1 вимог. Так, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі. Позиція представника відповідача по суті справи базується на незгоді з обставинами, викладеними в позовній заяві. По - друге, відповідно до виписки з акту МСЕК від 27.02.2020 року позивачу було встановлено 65% втрати професійної працездатності, однак незважаючи на отриману травму, позивач продовжив тривалий час працювати на підприємствах вугільної промисловості в умовах шкідливих виробничих факторів внаслідок чого ним було отримано професійне захворювання. Не зважаючи на хронічні захворювання та усвідомлюючи ризик виникнення професійного захворювання, позивач умисно тривалий час не повідомляв адміністрацію Державного підприємства «Селидіввугілля» про необхідність переведення його на іншу менш шкідливу або менш важку працю у зв`язку з погіршенням стану здоров`я. Тож відповідач не приховував тяжкість і шкідливість технологічного процесу. При цьому, позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я.

Крім того, відповідачем зазначено про відсутності висновку медичних органів з чітким фіксуванням факту спричинення позивачу моральної шкоди, перенесення стресових, агресивних та інших негативних проявів стану здоров`я.

Також у відзиві представник відповідача при визначені розміру моральної шкоди просить врахувати, що позивач при укладанні трудового договору був обізнаний про умови праці, небезпечні і шкідливі виробничі фактори, тому усвідомлював ризик можливості ушкодження його здоров`я.

Зауважено, що відповідно до Акту розслідування причин виникнення професійного захворювання: загальний стаж роботи позивача 36 років 8 місяців 11 днів, з яких близько 29 років 2 місяців – позивач був працівником інших підприємств, а на підприємстві відповідача за сукупністю впливу шкідливих факторів – лише 7 років 6 місяців, а тому вина відповідача у розвитку профзахворювання є частковою та підприємство не має нести самостійну відповідальність за виникнення і розвиток профзахворювань у Позивача. В умовах впливу шкідливих факторів на різних підприємствах країни, які не виконали Державні санітарні правила та норми для підприємств вугільної промисловості. Тобто професійне захворювання у позивача виникло, за його переконанням, внаслідок тривалої роботи в шкідливих умовах на інших підприємствах.

За таких обставин, відповідач вважає, що отримання захворювання позивачем пов`язане саме з тривалою роботою на інших підприємствах.

Крім того, на думку відповідача, позивачем зазначено про наявність лікарняних листів з 2014 року, тоді як останній перебував на лікарняних періодично з цього часу, що підтверджується випискою із амбулаторної карти.

Тобто, не погоджуючись з позовними вимогами позивача, відповідач зазначає, що отримання ним захворювання пов`язане саме з тривалою роботою на інших підприємствах, тобто більше ніж 29 років був під впливом тих же шкідливих умов. На підприємстві відповідача значно менший час ніж на інших підприємствах (7 років 6 місяців). Враховуючи викладене, відповідач вважає, що хоча й розслідування причин захворювання проводиться на останньому місці роботи позивача, але це не означає, що це підприємство повинно відповідати та нести відповідальність за всі юридичні особи, де працював позивач у шкідливих умовах протягом більше ніж 29 років. (а.с. 51-52)

Позивачем ОСОБА_1 надіслано на адресу суду письмове клопотання про розгляд справи в його відсутність, при чому позовні вимоги підтримані, інших доказів на обґрунтування заявлених вимог позивач не надає, будь-яких клопотань та заяв не заявляє.

Представник позивача – адвокат Малькевич Н. В. (уповноважена ордером серії АН №1002109 та свідоцтвом про заняття адвокатською діяльністю серії ДН №1912 від 27.12.2017 року) в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та просила задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача Державного підприємства «Селидіввугілля» Тимофєєв Є. В. (уповноважений довіреністю) просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві, долученого до матеріалів справи.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 розпочав трудову діяльність на підземних роботах з 1979 року, в тому числі перебував в трудових відносинах з Державним підприємством «Селидіввугілля»:

- з 02.04.1979 року по 08.09.1979 року - Шахтобудівельне управління №12 тресту «Красноармійскшахтобуд» в якості учня прохідника підземного;

- з 08.09.1979 року по 01.02.1980 року - Шахтобудівельне управління №2 тресту «Красноармійскшахтобуд» в якості прохідника підземного 4 розряду;

- з 04.02.1980 року по 08.07.1980 року - Шахтобудівельне управління №12 тресту «Красноармійскшахтобуд» в якості прохідника підземного 4 розряду;

- 12.09.1980 року по 23.05.2005 року – Шахта «Краснолиманська» в/о «Добропіллявугілля» (в подальшому ДП «ВК «Кранолиманська») в якості прохідника підземного 4 та 5 розрядів машиніста гірничих виїмкових машин 6 розряду з повним робочим днем в шахті;

- 14.06.2005 року по 12.07.2006 року – ВАТ «Укрвуглебуд» в якості машиніста гірничих виїмкових машин 6 розряду з повним робочим днем в шахті;

- з 31.07.2006 року по 21.05.2008 року - ДП «ВК «Кранолиманська» в якості машиніста гірничих виїмкових машин 5, 6 р. з повним робочим днем в шахті;

- з 10.06.2008 року по 05.12.2008 року – ТОВ «Ремшахтобуд» в якості машиніста гірничих виїмкових машин з повним робочим днем в шахті;

- з 12.07.2010 року по 06.02.2018 року – ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» в якості машиніста гірничих виїмкових машин, з повним робочим днем в шахті.

- 06.02.2018 року - звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. (підтверджено записами в трудовій книжці позивача - а.с. 10-15).

За результатами засідання лікарсько-експертної комісії центральної лікарсько – експертної комісії (ЦЛЕК) Державної Установи «Інститут Медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної академії медичних наук України» від 22.10.2019 року № 38/843 про наявність хронічного професійного характеру захворювання у ОСОБА_1 : хронічна двобічна попереково – крижова радикулопатія L5,S1 переважно праворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико – динамічними порушеннями, м`язево – тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг (М54.1). Хронічний бронхіт ІІ стадія, фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН І-ІІ першого – другого ст.) (J 42) – захворювання професійні встановлені вперше. Хворий підлягав дії фізичного навантаження, параметри якого перевищували допустимі величини пилу, концентрації якого перевищували ГДК; стаж в шкідливих умовах праці 38 років. Супутній діагноз: Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (ІІ ступеню) – за кваліфікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (Н90.3) – захворювання з умовами праці не пов`язане, враховуючи його динаміки в період роботи в умовах дії шуму. (а.с. 16).

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за Формою П-4, складеного 12.11.2019 року комісією з залученням головного спеціаліста відділу гігієни праці та атестації робочих місць за умовами праці управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області, начальника Новогродівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, заступника директора з охорони праці ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська», голови Селидівської територіальної організації ППВПУ, уповноваженої особи трудового колективу з питань Охорони Праці дільниці ПР-3, лікаря профпатолога «Покровської центральної міської лікарні» - професійне захворювання у позивача ОСОБА_1 виникло в зв`язку із тривалим періодом роботи в шкідливих умовах праці обумовленими впливом шкідливого фактору – важкості праці та пилу. (а.с. 17-21).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебував періодично на стаціонарному лікуванні:

- в Державній Установі «Інститут Медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної академії медичних наук України» 22.10.2019 року, висновок №38/843 від 22.10.2019 року. ( а. с. 16);

- в Покровській центральній районній лікарні з 05.01. по 15.01.2015 року, епікриз №3, з діагнозом хронічний бронхіт ІІ ст. суп. атеросклеротичний кардіосклероз ГБ 2. (а. с. 40);

- в Покровській центральній районній лікарні з 09.09. по 20.09.2016 року, епікриз №339, з діагнозом хронічна двобічна попереково – крижова радикулопатія. (а. с. 33);

- в Покровській центральній районній лікарні з 24.10. по 03.11.2017 року, епікриз №7433/2085, з діагнозом хронічна двобічна попереково – крижова радикулопатія, суп. хронічний бронхіт ІІ ст. хронічна туговухість. (а. с. 37-39);

- в Покровській центральній районній лікарні з 28.12.17 року по 09.01.2018 року, епікриз №9136/1424, з діагнозом хронічна двобічна попереково – крижова радикулопатія, суп. хронічний бронхіт. (а.с. 29-30);

- в Покровській центральній районній лікарні з 07.08. по 20.08.2018 року, епікриз №431, з діагнозом хронічна двобічна попереково – крижова радикулопатія. (а.с. 27-28)

- в Покровській центральній районній лікарні з 23.07. по 01.08.2018 року, епікриз №4982/1168, з діагнозом хронічна двобічна попереково – крижова радикулопатія, суп. хронічний бронхіт ІІ ст. хронічна туговухість. (а. с. 34-36);

- в Покровській центральній районній лікарні з 11.03. по 21.03.2019 року, епікриз №1659/259, з діагнозом хронічна двобічна попереково – крижова радикулопатія, суп. хронічний бронхіт, хронічна туговухість. (а. с. 31-32);

- в Покровській центральній районній лікарні з 11.03. по 21.03.2019 року, епікриз №1659/259;

- в Покровській центральній районній лікарні з 06.11. по 15.11.2019 року, епікриз №7468/1537, з діагнозом хронічна двобічна попереково – крижова радикулопатія, хронічний бронхіт ІІ ст. (а. с. 41-43).

27.02.2020 року ОСОБА_1 оглянутий в Обласній профпатологічній медико-соціальній експертній комісії м. Краматорськ та встановлено ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням за сукупністю 65 % з 21.02.2020 року безстроково: 40% - хронічна попереково – крижова радикулопатія; 20% - хронічний бронхіт; 5% - трудове каліцтво 25.11.2007 року, що підтверджується довідкою серійний номер 12 ААА № 088095 (а.с. 23).

На підставі зазначених доказів позивач ОСОБА_1 ґрунтує заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з розвитком професійного захворювання, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві.

Статті 12, 81 ЦПК України передбачають обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом надано оцінку поданих ОСОБА_1 доказів і прийнято висновок про слушність аргументів, наведених в позовній заяві та про часткове задоволення заявлених вимог з огляду на наступні норми права.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Приписами ст. 173 КЗпП України за потерпілим закріплено право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку, мають право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого їм органу. Аналогічна правова позиція була зазначена Конституційним Судом України в рішенні від 08.10.2008р. по справі № 1-32/2008 та Верховним Судом у постанові від 04.07.2018р. по справі №210/5023/15-ц.

Згідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 р. №7, від 30 вересня 1994р. №11 та від 25 травня 1998 р. №15, від 24.10.2003р. №9), вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, суди повинні враховувати, що спори між: потерпілим працівником та роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності) щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів (гл. XV КЗпП).

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

З Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 12.11.2019 року вбачається, що підприємством, з яким позивач ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах, та на якому отримав захворювання з втратою 65 % професійної працездатності є Державного підприємства «Селидіввугілля», відповідач по справі. Суд вказує на безпідставність доводів представника відповідача про те, що вимоги є безпідставними, оскільки позивач працював на підприємстві свідомо, добровільно, знаючи, що специфіка роботи по його професії передбачає працю в шкідливих умовах для здоров`я. Трудове каліцтво отримав у зв`язку з власним порушення законодавства про охорону праці. Так, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону праці» позивач мав право відмовитися від виконання роботи, якщо створилася виробнича ситуація чи навколишнє середовище небезпечне для його життя чи здоров`я. Суд акцентує увагу, що якщо засоби виробництва прийнято в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, то умови праці мають бути безпечними. Так, в п. 13 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 12.11.2019 року зазначено, що згідно з Гігієнічною класифікацією праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, затвердж. наказом МОЗ України № 248 від 08.04.2014 року умови праці ОСОБА_1 : відносяться по пилу в повітрі робочої зони - до 3 класу 4 степеню, за параметрами мікроклімату – до 3 класу 2 ступеню, за рівнем шуму – до 3 класу 3 ступеню; за важкістю праці – до 3 класу 1 ступеню; за рівнем локальної вібрації – до 3 класу 1 ступеню. (а.с. 19).

Згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст. 13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Актом про проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання стверджується, що наявна вина працедавця.

Суд також не приймає викладене в письмовому відзиві посилання представника відповідача на те, що факт спричинення позивачу моральної шкоди є недоведеним, оскільки будь-яких додаткових висновків, експертиз в даному випадку не потрібно, оскільки наявна стійка втрата працездатності позивача, та встановлення останньому третьої групи інвалідності. Згідно ст. 76 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Сукупність наданих позивачем доказів: трудова книжка позивача, трудова книжка позивача, акт розслідування професійного захворювання, медичний висновок центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання, епікризи, довідка МСЕК, - підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди.

Згідно роз`яснень Конституційного Суду України у рішенні від 27 січня 2004 року № 10рп\2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. Суд при розгляді справи вважає доцільним акцентувати увагу, що Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 12.11.2019 року засвідчено, що причиною розвитку у позивача професійного захворювання є тривалий період роботи у шкідливих умовах праці, обумовленим впливом шкідливих виробничих факторів. (п. 18 Акту).

По суті інших доводів представника відповідача (врахування практики розгляду аналогічних справ судами Донецької області), - суд реагує наступним. Згідно ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення «Проніна проти України»). Доводи відповідача в зазначеній частині не дають підстави вказати на їх суттєвість в розгляді справи.

Суд вважає, що з причини розвитку професійного захворювання, позивач ОСОБА_1 зазнав фізичний біль, хворобливі відчуття, а також страждання у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я, лікування позивача вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, як наслідок беззаперечно настали зміни у його життєвих і виробничих зв`язках (з причини частого звернення до медичних установ позбавлений можливості проводити час зі своєю родиною, часте перебування на лікарняному впливало на виробничі відносини), неможливість їх поновлення.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з того, що життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, - моральна шкода має визначатися за автономними критеріями, що випливають з Конвенції, а не на підставі принципів, визначених у національному законодавстві чи практиці відповідної держави (Мельниченко проти України); деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами, але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства»); в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації (рішення у справах «Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії»).

Суд, приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивача, погіршення стану здоров`я, значну ступінь втрати професійної працездатності, втрату виробничих здібностей, а також вимоги розумності, виваженості і справедливості, - вважає необхідним задовольнити вимоги щодо компенсації моральної шкоди, стягнувши з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь позивача ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 47000,00 гривень.

Суд при винесені рішення враховує положення Закону України № 466-ІХ від 16.01.2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яким внесено зміни до статті 164 ПК України (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).

До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466-ІХ, включається відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України).

Суд, в зв`язку з вищевикладеним, в рішенні вважає необхідним зазначити, що розмір присудженої моральної шкоди в сумі 47000,00 гривень підлягає стягненню з Державного підприємства «Селидіввугілля»з урахуванням утримання обов`язкових податків і зборів, в розмірі, який перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України. Так, позивач ОСОБА_1 , в порядку п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судових витрат, тому передбачений п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 вказаного закону розмір мита підлягає стягненню в дохід держави з Державного підприємства «Селидіввугілля»(розмір визначено з урахуванням дати подачі позову до суду).

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 13, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про відшкодування моральної шкоди, спричиненою втратою працездатності– задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 47 000 (сорок сім тисяч) гривень з утриманням обов`язкових платежів, згідно законодавства.

В інших позовних вимогах відмовити.

Судові витрати по справі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, віднести на рахунок відповідача, стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» стягнувши на користь держави судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 354, 355 ЦПК України та, відповідно п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, - до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України (в редакції Закону № 731-IX від 18.06.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином; суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення; суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення суду – 15.02.2021 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Державного підприємства «Селидіввугілля», ЄДРПОУ 33426253, юридична адреса місце знаходження: Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, 41.

Суддя: